Ухвала

від 16.04.2024 по справі 910/12148/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.04.2024Справа №910/12148/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат", м. Київ

до Комунального підприємства "Промінь в Святошинському районі м. Києва", м. Київ

про стягнення 1 932 665,77 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Сайко Ю.В. (адвокат за ордером серія АІ№1325567 від 26.12.2022);

від відповідача: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

01.08.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранат" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Промінь в Святошинському районі м. Києва" (відповідач) суми заборгованості, з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, в розмірі 1 932 665,77 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки №15 від 15.11.2022 року в частині оплати поставленого позивачем товару.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали №910/12148/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.10.2023.

В підготовчому засіданні 10.10.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 28.11.2023.

27.11.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

В підготовчому засіданні 28.11.2023 судом було відмовлено в задоволенні клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання до 13.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2024.

08.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про повернення справи до стадії підготовчого провадження у зв`язку з проведенням між ним та позивачем звірки взаєморозрахунків за договором поставки №15 від 15.11.2022 та долучення доказу..

09.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі щодо стягнення з відповідача 1 932 665, 77 грн.

12.04.2024 до суду від позивача надійшла заява розподілу судових витрат, згідно з якою просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43 000, 00 грн.

16.04.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрати на професійну правничу допомогу, згідно з якою просив зменшити загальний розмір зазначених витрат до 11 000, 00 грн.

В судове засідання 16.04.2024 відповідач не з`явився, про час та місце повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Розглянувши в судовому засіданні заяву відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження судом протокольною ухвалою було постановлено не розглядати зазначене клопотання.

Окрім того, розглянувши клопотання позивача про виправлення описки, судом було оголошено протокольну ухвалу, якою внесено виправлення в протокол судового засідання від 28.11.2023 щодо пропущеного слова та постановлено читати: «Суд на місці ухвалив в задоволенні заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог відмовити».

Також дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, заяву позивача про закриття провадження у справі та пояснення його представника, суд ухвалив наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального кодексу можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Так, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості, з урахуванням штрафних та фінансових санкцій, в розмірі 1 932 665,77 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору поставки №15 від 15.11.2022 року в частині оплати поставленого позивачем товару.

Як вбачається з поданого позивачем клопотання, відповідач 08.09.2023 сплатив на користь позивача 50 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №08/09/2023; 14.09.2023 сплатив на користь позивача 200 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №14/09/2023; 18.09.2023 сплатив на користь позивача 200 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №18/09/2023; 18.10.2023 сплатив на користь позивача 826 65, 77 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №18/10/2023; 18.10.2023 сплатив на користь позивача 600 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №18/10/2023; 20.10.2023 сплатив на користь позивача 240 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №20/10/2023 та 24.10.2023 сплатив на користь позивача 560 000, 00 грн, що підтверджується копією платіжної інструкції №24/10/2023.

Таким чином, у даній справі відсутній предмет спору, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач почав здійснювати оплату заборгованості з 08.09.2023, тобто вже після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі, в зв`язку з чим спір виник саме з вини відповідача, а тому суд вбачає підстави для покладення судового збору на відповідача.

За таких обставин, оскільки станом на час надходження позову до суду та винесення судом ухвали про відкриття провадження у справі предмет спору існував, та відповідач є винним у виникненні даного спору та зверненні позивача до суду з даним позовом, судовий збір у відповідності до ч. 9 ст. 129 ГПК України стягується з відповідача на користь позивача.

Щодо поданої позивачем заяви про розподіл судових витрат, відповідно до якої просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 43 000, 00 грн, з яких: 36 000, 00 грн - гонорар та 7 000, 00 грн - додаткова винагорода, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У даному випадку позивач до своєї заяви долучив наступні докази:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6890/10 від 05.09.2018, видане Сайко Ю.В.;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Гранат» №1325567 від 26.12.2022, виданий адвокату Сайко Ю.В.;

- договір про надання правової допомоги №19 від 10.09.2020, укладений між адвокатським бюро «Сайко та Партнери» (бюро) та ТОВ «Гранат» (клієнт), предметом якого є представництво інтересів клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, кримінального, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах і установах, перед фізичними та юридичними особами;

- додаткова угода №5 до договору про надання правової допомоги №19 від 10.09.2020;

- акт №5 від 12.04.2024 про надання правничої допомоги на суму 36 000, 00 грн;

- рахунок-фактуру № 3/02/2024 від 14.02.2024 за юридичні послуги згідно з актом № 2 від 14.02.2024 за договором № 12/12 від 12.12.2023;

- платіжну інструкцію № 8485859 від 16.02.2024 про сплату адвокатських послуг на суму 27 000 грн.

Наведені вище докази суд вважає достатніми для підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У той же час при визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Крім того Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд частково погоджується з твердженнями відповідача про не співмірність заявлених позивачем витрат, з огляду на наступне.

Відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу зазначив про те, що деякі відображені в акті №5 витрати на професійну правничу допомогу не підлягають відшкодуванню оскільки не є співмірними із складністю предмету спору, а час витрачений адвокатом не є виправданим.

Так, зокрема, подана позовна заява має обсяг 7 сторінок, лише на 4-х з яких викладено обґрунтування позовним вимог, а решта містить перелік додатків до позову. Окрім того, всі докази, якими обґрунтовані позовні вимоги перебували у позивача, а тому у адвоката не було потреби у їх додатковому зборі; формування позовних вимог та визначення доказової бази не потребували значного часу у зв`язку з наявністю незмінної нормативно-правової бази та численної усталеної практики в аналогічних справах.

Також відповідач звертає увагу, що позивачем включено витрати в розмірі 4 500, 00 грн за подання заяви про збільшення розміру позовних вимог, в задоволенні якої було відмовлено судом.

Окрім того, відповідач заперечує проти включення витрат в розмірі 3 000, 00 грн за підготовку і подачу до суду заяви про ознайомлення з матеріалами справи обсягом 1 аркуш, оскільки ознайомлення з матеріалами справи відбулося не шляхом виїзду до суду, а в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС та при цьому в справі не містила жодних документів, крім тих що були подані раніше позивачем та ухвал та інших документів, що формувалися судом.

Не підлягають відшкодуванню в розмірі 1 500, 00 грн, за твердженнями відповідача, і витрати на подання представником позивача клопотання про відсутність в підготовчому засіданні 13.02.2024 у зв`язку з тим, що дане клопотання є лише підтвердженням неможливості представника з`явитися до суду, а витрати на його розробку не мають характеру необхідного та не можуть вважатися професійною правничою допомогою.

Стосовно включення витрат в розмірі 1 500, 00 грн за подання заяви про виправлення описки в ухвалі від 13.02.2024, відповідач вказує, що необхідність формування вказаної заяви не перебуває в причинному зв`язку з поведінкою відповідача, що мала місце як до відкриття провадження у справі, так і під час її розгляду.

Суд також погоджуються з відповідачем та не вбачає за необхідне покладати на нього витрати позивача в розмірі 3 000, 00 грн на підготовку заяви до Господарського суду міста Києва щодо розподілу судових витрат, оскільки подання такої заяви є правом позивача та пов`язане з правовідносинами саме адвоката і позивача.

Щодо включення до загальної суми витрат гонорару успіх в розмірі 7 000, 00 грн, відповідачем заперечує, з огляду на те, що заборгованість, котра є предметом позову у даній справі, погашувалась ним в добровільному порядку після появи в нього коштів та не пов`язана з будь-якими діями представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, в контексті обставин цієї справи, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 43 000, 00 грн не є співмірними зі складністю питань, у зв`язку з чим витрачання часу на надання послуг, зазначених у акті виконаних робіт не є виправданим, а також враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності доходить до висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" та про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/12148/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" до Комунального підприємства "Промінь в Святошинському районі м. Києва" про стягнення 1 932 665,77 грн закрити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Промінь в Святошинському районі м. Києва" (ідентифікаційний код 21636104, адреса: 03146, м. Київ, вул. Якуба Колоса, 15) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранат" (ідентифікаційний код 21620913, адреса: 02094, м. Київ, вул. Краківська, 18-А) судовий збір в розмірі 28 989, 99 грн (двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 99 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

3. Ухвала набирає законної негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

повний текст ухвали підписано 19.04.2024

Суддя Сергій МОРОЗОВ