Рішення

від 27.03.2024 по справі 911/2883/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/2883/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПЕКС1» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про стягнення 725 178,98грн, за участі представників від:

позивача Антонова Г.І. (ордер АА №1227308 від 09.08.2022);

відповідача Горбунова М.П. (наказ, посадова інструкція);

третьої особи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАПЕКС1» (далі позивач, ТОВ «Рапекс1») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі відповідач, ДП МА «Бориспіль») про стягнення 725 178,98грн основного боргу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що договір оренди №1652 від 28.01.2015 нерухомого майна, що належить до державної власності, припинено, однак, за таким договором здійснено оплату відповідачу на 725 178,98грн більше, між тим, відповідач відмовляється повертати грошові кошти, переплачені за таким договором (т.1 а.с.1-15).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2023: відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі третя особа, РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях), призначено проведення підготовчого засідання на 08.11.2023 о 15:50, а також встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (т.1 а.с.166-168; т.2 а.с.54-55).

Відповідна ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи 12.10.2023 о 18:56, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.169-172).

Поряд з цим, як встановлено судом, через технічний збій в системі «Діловодство спеціалізованого суду», визначені п.5 такої ухвали, строки на подання відповідачем та третьою особою відзиву та пояснень не відображалися, у тому числі, як при друку такої ухвали, так і при відкритті її сторонами в своїх електронних кабінетах. У той самий час, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень текст такої ухвали містить всі її положення, у тому числі, строки, що встановлені в п.5 такої ухвали.

19.10.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області надійшли пояснення третьої особи (т.1 а.с.173,178-179).

У своїх поясненнях РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях зазначає, що з метою звільнення від орендної плати на період дії карантину, позивач звернувся до нього з листом, за результатами розгляду якого наказом РВ ФДМУ по Київській, Черкаський та Чернігівській областях визначено оренду плату за договором №1652 у розмірі 50% від нарахованої орендної плати, а у подальшому, у зв`язку з неможливістю використання майна, відповідний договір достроково розірвано.

31.10.2023 через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області відповідачем подано відзив на позовну заяву (т.1 а.с.181-184).

У відзиві на позов відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що:

- грошові кошти у розмірі 304 505,05грн позивачем сплачені в якості орендної плати за березень 2020 року;

- позивач намагається спростувати обставини, встановлені судовими рішеннями у справах №911/354/21 та №911/3156/21;

- відсутні підстави для нарахування орендної плати у розмірі 50%, оскільки майном користувався суборендар;

- вимога про повернення частини завдатку є необґрунтована, оскільки судовим рішення у справі №911/3156/21 стягнуто різницю орендної плати з урахуванням зарахованого завдатку за оренду у липні 2020 року, а за серпень-вересень зараховано повний розмір орендної плати, оскільки додаткові угоди на зменшення орендної плати не укладені;

- грошові кошти, сплачені на виконання рішень судів у справах №911/3156/21 та №911/354/21, не можуть вважатись передплатою, оскільки підстави для стягнення боргу за судовими актами не відпала;

- закінчився строк позовної давності.

07.11.2023 судом отримано клопотання третьої особи про розгляд справи за відсутності представника третьої особи з посиланням на неможливість забезпечити явку представника (т.1 а.с.214-215).

Ухвалою від 08.11.2023, яка занесена до протоколу (т.1 а.с.231-232), судом на підставі ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України встановлені строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення. Перерву у підготовчому засіданні судом оголошено на підставі ч.5 ст.183 ГПК України до 14:45 29.11.2023, враховуючи, що не всі питання розглянуті.

Ухвалою від 09.11.2023 судом повідомлено третю особу про оголошення перерви у судовому засіданні до 14:45 29.11.2023 (т.1 а.с.234-235).

Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету третьої особи 09.11.2023 о 16:49 (т.1 а.с.239).

29.11.2023 позивачем подані пояснення (т.1 а.с.240-242), у яких в спростування наведених відповідачем заперечень, позивач зазначає, що:

- судами у справах №911/354/21, №911/3156/21 зроблені висновки, що відповідач зобов`язаний враховувати положення постанови Кабінету Міністрів України №611 та здійснювати нарахування орендної плати зі знижкою у 50%;

- відповідач не врахував, що сума у розмірі 304 505,05грн є переплатою, оскільки внесена у більшому розмірі, аніж було необхідно.

Ухвалами, які занесені до протоколу підготовчого засідання від 29.11.2023 судом: відкладено вирішення питання щодо прийняття пояснень позивача; продовжено строк підготовчого провадження на 10 днів та відкладено підготовче засідання на 13.12.2023 о 14:00 (т.1 а.с.249, 251).

Строк підготовчого провадження продовжено судом на підставі ч.3 ст.177 ГПК України для належної підготовки справи до розгляду по суті, забезпечення дотримання права на подання відповідачем заперечень, строк подання яких станом на момент проведення підготовчого засідання 29.11.2023 не закінчився. Судом відкладено підготовче засідання на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки не всі питання, які мали бути вирішені у підготовчому засіданні розглянуті, а також враховуючи не закінчення строку для подання заперечень відповідачем.

Ухвалою від 29.11.2023 позивача та третю особу повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 13.12.2023 о 14:00 (т.1 а.с.253). Така ухвала доставлена до електронного кабінету позивача та третьої особи 30.11.2023 о 23:31, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.1 а.с.255-256).

07.11.2023 через підсистему «Електронний суд» відповідачем подано клопотання про повернення пояснень позивача без розгляду та заперечення на пояснення (т.2 а.с.1-3), у яких відповідач:

- оскільки вони не є заявою по суті та подані з пропущенням встановленого судом строку;

- сума грошових коштів у розмірі 304 505,05грн сплачена відповідачем в якості орендної плати з призначенням платежу - за першу половину березня;

- позивач в таблиці на власний розсуд здійснює ідентифікацію стягнутих з нього коштів органом Державної виконавчої служби, за результатом чого приходить до помилкового висновку про наявність переплати.

Ухвалами від 13.12.2023, що занесені до протоколу підготовчого засідання судом з власної ініціативи продовжено строк для подання відповіді на відзив та прийнято в якості відповіді на відзив пояснення позивача; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення без розгляду пояснень позивача; прийнято пояснення відповідача, викладені у клопотанні в якості заперечень; продовжено строк підготовчого провадження на 20 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 27.12.2023 о 16:00 (т.2 а.с.6-8).

Строк на подання відповіді на відзив продовжений судом з метою повного та об`єктивного розгляду даної справи. При цьому, оскільки подані позивачем пояснення фактично є заявою по суті, т.я. містить пояснення по суті спору, судом прийнято такі пояснення в якості відповідної заяви по суті відповіді на відзив.

Строк підготовчого провадження судом продовжено на підставі ч.3 ст.177 ГПК України, оскільки це необхідно для забезпечення учасникам справи реалізації їх процесуальних прав та вирішенні всіх питань, визначених ч.2 ст.182 ГПК України, які необхідні для повного та об`єктивного вирішення спору. Перерву у підготовчому засіданні оголошена на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, оскільки це необхідно для вирішення усіх питань, що мали бути розглянуті судом для належної підготовки для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 15.12.2023 третю особу повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні шляхом доставлення такої ухвали до його електронного кабінету (т.2 а.с.10-11).

Від позивача 27.12.2023 через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про долучення додаткових доказів у підтвердження списання відповідних коштів в процесі виконання рішень суду у справах №911/354/21, №911/3156/21 (т.2 а.с.12-13).

Ухвалою від 27.12.2023, яка занесена до протоколу, судом оголошено перерву на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, оголошено перерву до 08.01.2024 15:30 (т.2 а.с.22-23).

Ухвалою від 27.12.2023 третю особу повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 15:30 08.01.2024 (т.2 а.с.25).

Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету такої особи 27.12.2023 о 21:24, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.2 а.с.26).

Ухвалою від 18.01.2024 учасників справи повідомлено про призначення судового засідання на 29.01.2024 о 16:15, оскільки розгляд справи, який призначений на 08.01.2024, не відбувся у зв`язку із перебування судді Ейвазової А.Р. на лікарняному (т.2 а.с.27); ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи 18.01.2024 о 12:55, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2 а.с.28-30).

26.01.2024 відповідачем подано клопотання про повернення позивачу доказів, поданих з клопотанням від 27.12.2023 (т.2 а.с.31-32).

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на порушення позивачем строку, визначеного законом для подання таких доказів, та невідповідності їх вимогам належності та допустимості.

Ухвалами від 29.01.2024, які занесені до протоколу підготовчого засідання, судом: відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення доказів позивачу, визнано причини неподання доказів поважними та долучено їх до матеріалів справи; підготовче засідання закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.02.2024 о 15:00 (т.2 а.с.35-37).

Судом визнано поважними причини не подання долучених до клопотання доказів у строк, встановлений ч.2 ст.80 ГПК України, оскільки потреба у їх поданні виникла під час з`ясування у підготовчому засіданні обставин, що входять до предмета доказування, роз`яснення судом на підставі п.5 ч.2 ст.182 ГПК України того, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.

Судом закрито підготовче провадження на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, оскільки виконані завдання підготовчого провадження, визначені ч.1 ст.177 ГПК України.

Ухвалою від 29.01.2024 третю особу повідомлено про призначення справи до судового розгляду на 21.02.2024 о 15:00 (т.2. а.с.39).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету третьої особи 29.01.2024 о 20:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (т.2 а.с. 42).

Ухвалою від 21.02.2024, яка занесена до протоколу, судом оголошено перерву в судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 ГПК України до 18.03.2024 о 16:00 (т.2. а.с.43-44).

Ухвалою від 21.02.2024, з урахуванням ухвали від 23.02.2024, якою виправлено описку, від 23.02.2024, судом повідомлено третю особу про оголошення перерви в судовому засіданні до 16:00 18.03.2024 (т.2 а.с.46; 48).

Зазначені ухвали доставлені до електронного кабінету цієї особи 22.02.2024 о 17:26 (т.2 а.с.47) та 23.02.2024 о 19:05 (а.с.49).

Ухвалою від 18.03.2024 учасників справи повідомлено про призначення судового засідання на 27.03.2024 о 16:15, оскільки розгляд справи, який призначений на 18.03.2024, не відбувся у зв`язку із повітряною тривогою та загрозою ракетних обстрілів м. Києва (т.2 а.с.50).

Ухвала доставлена до електронних кабінетів учасників справи 18.03.2024 о 18:26, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2 а.с.51-53).

Під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити; третя особа свого представника в судове засідання не направила та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

28.01.2015 між третьою особою - Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець), назва якого у подальшому змінена, та ТОВ «Рапекс1» (далі - орендар) укладено договір №1652 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір) (т.1 а.с.16-25).

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно нежитлове приміщення будівлі цеху бортового харчування загальною площею 1658,6кв.м (реєстровий номер 20572069.7.НЛТНПД007) та твердого покриття (замощення) біля будівлі цеху бортового харчування площею 1943,9кв.м (реєстровий номер 20572069.690.НЛТНПД007), що розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, ДП «Міжнародний аеропорт Бориспіль»; об`єкт оренди перебуває на балансі ДП «МА «Бориспіль» (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.05.2014 і становить за незалежною оцінкою 44 565 050грн.

Згідно з п.1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення виробничих та офісних приміщень.

Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна (п.2.1 договору).

Як визначено п.3.1 договору, орендна плата за договором визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 і становить за базовий місяць розрахунку травень 2014 року 557 063,13грн.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж у наступному співвідношенні: 70% - до державного бюджету, 30% - балансоутримувачу (п. 3.6 договору).

В силу п.3.7 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.3.9 договору його сторони передбачили, що: надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних відносин поверненню орендарю; для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, та постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету» (зі змінами).

Зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються завдатком в розмірі не меншому, ніж потрійний розмір орендної плати за базовий місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні три місяці оренди (п.3.10 договору).

Відповідно до п.3.11 договору: у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно; закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Як визначено п.5.2 договору, орендар зобов`язується: протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором; завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору; після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку; у разі порушення орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку; в разі дострокового припинення договору за згодою сторін, якщо сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати.

Пунктом 6.5 договору визначено, що за згодою орендодавця орендар має право здавати майно в суборенду.

Згідно з п.10.1 договору його укладено строком на 2 роки 11 місяців - з 28.01.2015 по 28.12.2017.

Договір припиняє свою чинність, зокрема, за взаємною згодою сторін (п.10.6 договору).

19.02.2015 за актом № 1 приймання-передачі державного майна, позивачу передано в оренду визначений договором об`єкт оренди (т.1 а.с.43).

30.06.2015 між третьою особою та ТОВ «РАПЕКС1» укладено договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною, про внесення змін до договору оренди №1652 нерухомого майна, що належить до державної власності, яким договір оренди №1652 від 28.01.2015 викладено у новій редакції (т.1 а.с.27-40).

Вказаним договором його сторони позивач та третя особа виклали його п.10.1 у новій редакції, відповідно до якої договір укладений на десять років з 28.01.2015 по 27.01.2025.

На виконання п.5.2 договору позивач перерахував відповідачу завдаток у розмірі 835 594,7грн, що підтверджується платіжним дорученням №25 від 24.02.2015 (т.1 а.с.44).

Позивач - ТОВ «Рапекс1» відповідно до договору суборенди 21.09.2015 передав орендоване майно в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Скай Фуд Сервісес» (далі ТОВ «Скай Фуд Сервісес») (т.1 а.с.46-51).

Відповідно до п.5.11 договору суборенди здійснення витрат, пов`язаних із утриманням орендованого майна належить до обов`язків ТОВ «Скай Фуд Сервісес».

У період з 01.03.2020 по 03.09.2020 відповідачем складено наступні акти приймання-здачі виконаних робіт, на підтвердження перебування в оренді об`єкту, та виставлені позивачу рахунки на оплату орендної плати, а саме:

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.03.2020 за березень 2020 року та рахунок-фактура №76/555 від 31.03.2020 березень 2020 року на загальну суму 1415948,45грн з ПДВ, у т.ч. орендна плата на користь балансоутримувача - 589978,53грн з ПДВ (т.1 а.с.53-54);

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.04.2020 за квітень 2020 року та рахунок-фактура №76/786 від 30.04.2020 за квітень 2020 року на загальну суму 1 427 276,04грн з ПДВ, у т.ч. орендна плата на користь балансоутримувача - 594 698,35грн з ПДВ (т.1 а.с.55-56);

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.05.2020 за травень 2020 року та рахунок-фактура №76/989 від 31.05.2020 за травень 2020 року на загальну суму 1 431 557,87грн з ПДВ, у т.ч. орендна плата на користь балансоутримувача - 596 482,45грн з ПДВ (т.1 а.с.57-58);

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.06.2020 за червень 2020 року та рахунок-фактура №76/1229 від 30.06.2020 за червень 2020 року на загальну суму 1 434 420,98грн з ПДВ, у т.ч. орендна плата на користь балансоутримувача - 597 675,41грн з ПДВ (т.1 а.с.59-60);

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.07.2020 за липень 2020 року та рахунок-фактура №76/1371 від 31.07.2020 за липень 2020 року на загальну суму 1 425 814,46грн з ПДВ, у т.ч. орендна плата на користь балансоутримувача - 594 089,36грн з ПДВ (т.1 а.с.61-62);

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 31.08.2020 за серпень 2020 року та рахунок-фактура №76/1550 від 31.08.2020 за серпень 2020 року на загальну суму 1 422 962,83грн з ПДВ, у т.ч. орендна плата на користь балансоутримувача - 592901,18грн з ПДВ (т.1 а.с.63-64);

- акт приймання-здачі виконаних послуг від 30.09.2020 за вересень 2020 року та рахунок-фактура №76/1876 від 30.09.2020 за вересень 2020 року на загальну суму 143 007,77грн з ПДВ, у т.ч. орендна плата на користь балансоутримувача -59 586,57грн з ПДВ (т.1 а.с.65-66).

Акти приймання-здачі виконаних послуг позивачем не підписані із зазначенням, що вказані в п.п.1-2 таких актів послуги «оренда» не надавалися, у зв`язку із неможливістю використовувати орендоване майно через запровадження на території України карантинних заходів.

20.10.2020 сторонами підписано акт №2 приймання-передачі (повернення) державного майна, за яким 03.09.2020 ТОВ «Рапекс1» здав, а ДП МА «Бориспіль» прийняв нерухоме майно - об`єкт оренди за договором (т.1 а.с.52).

10.08.2021 за вих.№10/08-1 позивач направив відповідачу лист щодо повернення переплати за договором у розмірі 200 117,52грн, в обґрунтування якого посилався на те, що ДП МА «Бориспіль» безпідставно зарахував суму завдатку в рахунок орендної плати у повному розмірі, оскільки такі дії суперечать прийнятому орендарем наказу №300 від 05.04.2021, за яким на період дії карантину розмір орендної плати встановлений на рівні 50%. Також, вказаним листом позивач просив відповідача повернути надмірно сплачені кошти за період з 01.03.2020 по 16.03.2020 у розмірі 304 505,05грн. Направлення вказаного листа відповідачу підтверджується поштовою накладною №0212113662562, описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу (т.1 а.с.88-89; 92-93).

30.09.2021 за вих.№30/09-01 позивач направив відповідачу лист (т.1 а.с.94), яким просив відповідача:

-повернути частину суми переплати в розмірі 78 611,18грн;

-врахувати, що платіж з орендної плати за період з 01.03.2020 по 16.03.2020 в сумі 304 505,05грн сплачено і рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2021 у справі №911/354/21 в цій частині фактично виконано;

-зарахувати частину суми переплати в розмірі 118 629,65грн в рахунок виконання рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2021 у справі №911/354/21 в частині неоплаченої станом на 30.09.2021 суми в розмірі 118 629,65грн.

В підтвердження направлення даного листа відповідачу позивач надав поштову накладну №0830105594472, опис вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.96-97).

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом від 29.10.2021 вих.№ 03-22-226 повідомив про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог (т.1 а.с.98).

Як зазначає позивач, з метою коригування нарахованих орендних платежів за період березень - вересень 2020 року, а також необхідності повернення суми переплати за договором в розмірі 725 178,98грн ним на адресу відповідача направлено лист від 07.02.2023 вих.№07/02-01 (т.1 а.с.100-101), що підтверджено описом вкладення та поштовою накладною. №083106872832 (т.1 а.с.102).

Листом від 04.04.2023 за вих. №04/04-01 позивач звернувся до відповідача щодо повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 304 505,06грн, через неврахування такого платежу за оренду за березень 2020 року, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною за №0830107009062 (т.1 а.с.103, 105).

Листом від 12.04.2023 за вих.№12/04-01 ТОВ «Рапекс1» звернувся до відповідача з повторною вимогою повернути 304 505,06грн, а також перерахувати орендну плату за період березень-вересень 2020 року, що підтверджується описом вкладення та поштовою накладною №0212114409798, а також повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення 21.04.2023 (т.1 а.с.106, 110, 111). До вказаного листа позивачем долучено акт звірки взаєморозрахунків, доказів підписання якого відповідачем не надано (т.1 а.с.108-109).

Листом від 24.08.2023 за вих.№25-22-114 відповідач у відповідь на листи позивача №07/02-01 від 07.02.2023, №04/04-01 від 04.04.2023 повідомив позивача, що (т.1 а.с.112):

- здійснив перерахунок орендної плати на підставі судових рішеннях №911/354/21 та №911/3156/21;

- сумою завдатку у розмірі 835 594,70грн компенсовано оплату оренди за останні три місяці, а саме: частково за липень 2020 року у сумі 183 106,95грн; за серпень 2020р. у сумі 592 901,18грн; за вересень 2020р. у сумі 59 586,57грн.

- вважає, що відсутні підстави здійснювати перерахування орендної плати за серпень-вересень 2020 року, оскільки не існує судових рішень про застосування знижки;

- сума заявленої переплати є неузгодженою, а тому долучений акт звірки підлягає корегуванню.

Також, до матеріалів справи позивачем на підтвердження фактів виконання рішень судів у справах №911/354/21 та №911/3156/21 та здійснення переплати за березень місяць 2020 року долучено:

- платіжне доручення №252 від 21.04.2020 на суму 304 505,05грн; виписку з рахунку за 21.04.2020 (т.1 а.с.113; т.2. а.с.16 зворот);

- платіжне доручення №69729639 від 05.09.2022 на суму 1 461 270,87грн; платіжне доручення №69729448 від 05.09.2022 на суму 482 389,01грн; виписку з рахунку за 05.09.2020 (т.1 а.с.114-115; т.2. а.с.15 зворот);

- платіжне доручення №70815392 від 26.01.2023 на суму 296 129,56грн; виписку з рахунку за 26.01.2023 (т.1 а.с.116; т.2. а.с.16).

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку повернути відповідачу 725178,98грн, які внесені понад розмір платежів, які підлягали оплаті за договором.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін позивача та третьої особи господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В силу з ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Так, ст. 759 ЦК України визначено, що: за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як установлено ч.1 ст.2 Закону №2269-XII (у редакції чинній на момент укладення договору), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч.1 ст.763 ЦК України, яка кореспондується з ч.1 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-XII від 10.04.1992 (далі Закон №2269-XII) (у редакції, чинній на момент укладення договору), договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до положень ст.10 Закону №2269-XII (у редакції чинній на момент укладення договору), одними з істотних умов договору оренди є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), орендна плата з урахуванням її індексації; забезпечення виконання зобов`язань неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо.

В силу ч.ч.1,3 ст.19 Закону №2269-XII (у редакції чинній на момент укладення договору): орендна плата є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Як установлено ч.1 ст.570 ЦК України, завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до ч.1 ст.571 ЦК України якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи п.3.10 договору, фактично сплаченим позивачем завдатком забезпечується виконання зобов`язання за договором з оплати орендної плати останніх трьох місяців оренди

Частиною 3 ст.291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Сторонами договору позивачем та третьою особою п.10.6 договору передбачено його припинення за згодою сторін, що фактично відбулось, враховуючи, що 03.09.2020 за взаємною згодою сторін договору орендоване майно, що знаходиться на балансі відповідача, повернуто орендодавцю третій особі, як встановлено під час розгляду даної справи.

Оскільки п.5.2 договору передбачає зарахування завдатку після закінчення строку договору за останні місці оренди, враховуючи, що орендна плата за липень-вересень 2020 року позивачем не сплачувалась, ДП МА «Бориспіль» здійснило зарахування сплаченого позивачем завдатку правомірно, однак, не у повній сумі з наступних підстав.

Відповідач у справі ДП МА «Бориспіль» не є стороною договору, тому такий договір не створює для нього обов`язку, однак, у даному випадку є підставою для виникнення права вимагати оплати орендної плати у розмірі 30%.

Так, відповідно до ч.1 ст.511 ЦК України: зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Зважаючи на те, що п.3.6 договору передбачає сплату орендної плати у розмірі 30% балансоутримувачу відповідачу у справі, така особа набула прав за таким договором вимагати виконання відповідного зобов`язання.

Поряд з цим, ч.1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В силу ч.2 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як установлено п.3 ч.3 такої статті, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Оскільки договір припинив свою дію, а позивач сплатив завдаток в рахунок сплати орендної плати за останні три місяці (у т.ч. відповідачу у розмірі 30%) та позивач не виконав сплатив за оренду за ці місяці, відповідач набув права, як особа, що має право за договором вимагати оплати орендної плати у розмірі 30%, у той же час має обов`язок по поверненню суми завдатку за договором, оскільки підстава, на якій набуто таке майно грошові кошти у вигляді завдатку відпала, т.я. договір припинено.

Відповідно до ч.1 ст.601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Як визначено ч.2 такої статті, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, відповідач мав право зарахувати суму грошових коштів, підстав для утримання яких не має, в рахунок оплати орендної плати позивачем.

Поряд з цим, зарахуванням позивачем здійснено лише в частині правомірно з наступних підстав.

13.03.2020 Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 № 87/2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та постановою Кабінету Міністрів України 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами та доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, з 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України установлено карантин.

15.07.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину» (чинної на момент користування позивачем/суборендарем майном на умов договору у період липень-вересень 2020 року, далі постанова №611), якою, зокрема, встановлено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 орендарі, які користуються відповідним нерухомим державним майном звільняються від сплати орендної плати або мають право на знижку.

При цьому, зазначена постанова не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод. Право на зменшення орендної плати орендарі відповідної категорії отримують автоматично, за умови відповідності критеріям, прямо визначеним постановою №611 та не залежно від того, чи припинили такі орендарі свою діяльність на орендованому майні внаслідок запровадження карантину (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.08.2021 у справі №910/13397/20, 20.10.2021 у справі №911/3067/20, 09.02.2022 у справі №921/1/21).

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно додатку 2 постанови №611 (чинної у період липень-вересень 2020 року, за який відповідачем нарахована орендна плата та у подальшому зарахований завдаток) орендарям, які використовують нерухоме державне майно, зокрема, для розміщення офісних приміщень, а також для здійснення виробничої діяльності, нарахування орендної плати здійснюється у розмірі 50 відсотків.

Зважаючи на мету передачі в оренду майна, визначену п.1.2 договору, - розміщення виробничих та офісних приміщень у період оренди - липень-вересень 2020 року відповідач - ДП МА «Бориспіль» мав здійснювати нарахування орендної плати з урахуванням положень вказаної постанови №611 у розмірі 50% і відповідно мав право вимагати від позивача оплати орендної плати у відповідному періоді з урахуванням частини, яка що сплачуватись відповідачу як балансоутримувачу 30%, а, отже, і зарахувати завдаток в рахунок оплати орендної плати у відповідному розмірі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач мав право зарахувати частину завдатку в якості оплати орендної плати за серпень-вересень 2020 року в таких розмірах:

-за серпень 2020 року у розмірі 296 450,59грн (592 901,18:2 = 296 450,59);

-за вересень 2020 року у розмірі 29 793,29грн (59 586,57:2 = 29 793,29).

Отже, відповідачем безпідставно зараховано завдаток в рахунок оплати орендної плати за ці місяці відповідно 296 450,59грн та 29793,29грн.

Щодо зарахування відповідачем завдатку у розмірі 183 106,95грн в рахунок оплати орендної плати за липень 2020 року суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, виконання зобов`язання ТОВ «Рапекс1» з оплати орендної плати за липень 2020 року розглядалось у справі №911/3156/21, за результатами розгляду якої Господарським судом Київської області прийнято рішення від 26.08.2022, яким з ТОВ «Рапекс 1» стягнуто на користь ДП МА «Бориспіль» 205 491,21грн основного боргу з орендної плати за відповідний місяць.

У такій справі відповідач заявив вимогу про стягнення 410 982,41грн орендної плати за липень 2020 року, що становить залишок орендної плати за липень 2020 року після здійснення ДП МА «Бориспіль» зарахування частини завдатку, а саме 183 106,95грн в рахунок оплати орендної плати за відповідний місяць. Так, фактично у відповідний справі судом встановлено, що позивачу виставлено рахунок-фактура №76/1371 від 31.07.2020 щодо сплати орендної плати за липень 2020 року в розмірі 410 982,41грн.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, встановлені рішенням у відповідній справі, враховуючи тотожний склад сторін, не потребують доведенню у даній справі.

Однак, рахунок-фактура №76/1371 від 31.07.2020 щодо сплати орендної плати за липень 2020 року в розмірі 410 982,41грн виставлений позивачу після здійснення зарахування (первісний рахунок виставлено на суму 594 089,36грн; а.с.62).

У вказаній справі суд застосував знижку у розмірі 50%, встановлену постановою №611 до суми залишку з орендної плати за липень 2020 року в розмірі 410982,41грн (594089,36-183106,95), що утворилась після здійснення часткового зарахування завдатку відповідачем та стягнув з ТОВ «Рапекс 1» 205491,21грн основного боргу за липень 2020 року.

Отже, фактично позивачем безпідставно зараховано частину завдатку в оплату орендної плати за липень 2020 року, оскільки до самого нарахованого розміру орендної плати за липень 2020 року (594 089,36грн) відповідачем не застосовано знижку, передбачену постановою №611.

Таким чином, оскільки за липень 2020 року позивач зобов`язаний здійснити сплату орендної плати, а відповідач мав право вимагати її оплати від позивача у розмірі 297 044,68грн (594089,36:100*50), приймаючи до уваги рішення суду у справі №911/3156/21 від 26.08.2022, яким стягнуто з ПП «Рапекс1» 205 491,21грн орендної плати, враховуючи суму зарахованого завдатку у розмірі 183 106,95грн, суд приходить до висновку, що відповідачем надмірно зараховано частину завдатку за оренду у липні 2020 року, а саме 91 553,47грн (297 044,68-205 491,21).

Таким чином, заявлені вимоги є обгрунтованими в частині стягнення 417 797,35грн (835 594,70 -296 450,59 - 29 793,29 - 91 553,47), залишку завдатку, пістави для утримання якого у відповідача відсутні, враховуючи припинення дії договору та виконання зобов`язань з оплати орендної плати за таким договором, частина яких припинена зарахуванням (а тому в цій частині вимоги позивача є мотивованими та підлягають задоволенню.

При цьому, суд погоджується з відповідачем щодо неможливості переоцінки обставин, встановлених під час розгляду спорів у справах №№911/3156/21,911/354/21, яким встановлені обставини, що не потребують доведенню у даній справі, зважаючи на тотожний склад сторін, у т.ч. щодо обсягу зобов`язань сторін та фактів часткового виконання зобов`язань з оплати орендної плати позивачем за інші місяці березень 2020 року липень 2020 року.

Здійснюючи розрахунок розміру суми, що підлягає поверненню відповідачем позивач до суми розрахунку включає 304 505,05грн, які сплачені за оренду за березень 2020 року платіжним доручення №252 від 21.04.2020. призначенням платежу «оплата за оренду приміщення згідно договору №1652 від 28.01.2015 за період з 01 по 16 березня 2020 року в т.ч. ПДВ 20% 121 802,02грн» (т.1 а.с.113).

Однак, виконання зобов`язання з оплати орендної плати за березень 2020 року є предметом розгляду у справі №911/354/21.

Так, відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2021 у справі №911/354/21, що залишено без змін у відповідній частині постановою Північного апеляційного господарського суду Київської області від 22.09.2021 та постановою Верховного Суду від 09.12.2021, стягнуто з позивача на користь відповідача за період з 01.03.2020 по 11.03.2020 та 12.03.2020 по 16.03.2020 орендну плату у розмірі 260 277,97грн (212078,35+48199,62).

Окрім того, рішенням Господарського суду Київської області від 12.07.2022 у цій же справі, що залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2022, стягнуто з позивача на користь відповідача за період з 17.03.2020 по 31.03.2020 орендну плату у розмірі 142 736,70 грн. (т.1 а.с.70-74).

Отже, судом у відповідній справі встановлювались факти виникнення зобов`язання у певному розмірі з оплати орендної плати за березень 2020 року, його виконання у певному розмірі відповідачем у такій справі позивачем у даній справі і встановлені у такій справі обставини, не потребують доведення знов. Включення відповідної суми 304505,05грн позивачем в загальну суму, що підлягає поверненню, з урахуванням того, що така сума сплачена в рахунок виконання зобов`язання за березень 2020 року, обставини виконання якого, встановлювались у іншій справі, є фактичним намаганням переглянути судові рішення у справі №911/354/21, що набрали законної сили, що є неприпустимим. Не подання певних доказів у відповідній справі сторонами не може бути виправлено шляхом переоцінки обставин, встановлених у такій справі в іншій справі.

При досліджень обставин справи, які встановлені в іншій справі, рішення в якій набрало законної сили, суд позбавлений можливість здійснювати перегляд та надавати повторну оцінку таким обставинам, доказам, оскільки такі дії будуть порушувати принцип остаточності судового рішення.

Слід зауважити, що принцип правової визначеності вимагає, крім іншого, щоб у разі винесення судами остаточного судового рішення воно не підлягало перегляду. Інакше кажучи, остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження в інших судових справах. Принцип правової визначеності передбачає повагу до вирішеної справи і не припускає повторного її розгляду або екстраординарного перегляду без вагомих на те підстав.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову щодо стягнення 307381,63грн (725178,98-296450,59-29793,29-91553,47) переплати, оскільки позивачем не доведено, що відповідна сума сплачена без достатніх на те підстав (або підстава відпала), а не на виконання інших зобов`язань за договором, у т.ч. встановлених рішенням судів в інших справах. При цьому, звертаючись до суду з даним позовом позивач не наводить докази та не надає всі докази нарахування та оплат сум за договором з початку його дії 2015 рік, а починає свій розрахунок лише з 12.03.2020, хоча з акту звірки станом на 01.02.2020 вбачається, що початкове сальдо становило 251 565,75рн (а.с.116).

У даній справі відповідач заявив про застосування позовної давності судом та просив відмовити у задоволенні позову з підстав пропущення такого строку. В обґрунтування пропущення строків позовної давності відповідач посилається на обізнаність позивача про наявність сум переплат з 03.09.2020 - після підписання акту приймання-передачі (повернення) державного майна №2 від 20.10.2020.

Однак, висновок відповідача про сплив позовної давності за вимогами, з якими звернувся позивач, є невірним з наступних підстав.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, як унормовано ст.257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки. При цьому, обчислення позовної давності здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 ЦК України, що передбачено ч.1 ст.260 ЦК України.

В силу ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України: позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До спливу трьохрічного строку позовної давності за вимогами щодо повернення надмірно сплачених коштів, початок якого пов`язаний із припиненням дії договору оренди, на території України з 12.03.2020 оголошено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», дія якого неодноразово продовжувалась численними постановами Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, до закінчення карантину Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого у подальшому неодноразово продовжувався і триває на момент розгляду справи.

При цьому, п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України установлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема, ст.257 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Окрім того, у відповідності з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що у даній справі позовна давність позивачем пропущена за заявленими вимогами.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 10 877,68грн, понесені позивачем, підлягають частковому відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 6 266,96грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог (417797,35:100*1,5).

У поданій позовній заяві, ТОВ «Рапекс1» вказувало, що орієнтовний розмір судових витрат, які складаються з витрат, пов`язані з відправкою поштової кореспонденції та на оплатою професійної правничої допомоги, складає 10 194,4грн (129,6 + 64,8 + 10 000 = 10 194,4) (т.1 а.с.12), однак, до прийняття рішення у справі позивачем остаточного розрахунку відповідних витрат та заяви про їх розподіл у певному остаточному розмірі не подано, отже питання про розподіл відповідних витрат рішенням не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (ідентифікаційний код 20572069; 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПЕКС1» (ідентифікаційний код 36134776; 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, будівля технічних бригад №260, МА «БОРИСПІЛЬ») 417 797,35грн переплати, а також 6 266,96грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 307 381,63грн переплати відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.04.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова