Рішення

від 10.04.2024 по справі 911/3839/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/3839/23

Господарський суд Київської області у складі:

cудді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення 723 308,32грн, за участі представників від:

позивача Мохонько О.А. (наказ, положення);

відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укрпошта» (далі АТ «Укрпошта», позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної адміністрації Київської області (далі УСВП Бучанської РДА, відповідач) та просить стягнути з відповідача 723 308,32грн, у т.ч.: 629533,67грн основного боргу; 6 053,87грн 3% річних за період з 07.07.2023 по 31.10.2023; 87 720,78грн пені за період з 07.07.2023 по 31.10.2023.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається, на не виконання відповідачем зобов`язань за договором №111.11.2-706 від 18.04.2022 в частині оплати послуг з виплати та доставки грошових допомог у встановлений договором строк (а.с.1-7).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2024 відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 07.02.2024 о 15:20, а також встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.101-103).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 19.01.2024 о 05:09, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.105).

Відповідач копію вказаної ухвали отримав 26.01.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600080475818 (а.с.106).

06.02.2024 УСВП Бучанської РДА, з дотриманням встановленого судом строку, подано відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних та пені, а позов в частину основного боргу у розмірі 629533,67грн - визнає (а.с.107-111).

Заперечуючи проти задоволення вимог в частині стягнення 3% річних та пені, відповідач посилається на дію форс-мажорних обставин, спричинених повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України, що призвело до знищення приміщення управління, комп`ютерної техніки. Відповідач вказує, що дізнався про борг 21.06.2022, а акти звіряння йому надані лише у листопаді 2022 року. Також, відповідач вказує, що основна заборгованість виникла через перевищення ціни договору та неможливість перерахувати кошти, не передбачені кошторисом, зареєструвати заборгованість в органах казначейства в кінці грудня 2022 року. Окрім того, відповідач зазначає, що при нарахуванні позивачем пені за період з 15.09.2023 по 31.10.2023 невірно зазначено облікову ставку Національного банку України (далі НБУ), яка існувала у період нарахування.

Ухвалою від 07.02.2024, яка занесена до протоколу (а.с.128-129), судом на підставі ч.4 ст.166, ч.4 ст.167 ГПК України встановлені строки для подання сторонами відповіді на відзив та заперечення, а в підготовчому засіданні оголошено перерву до 16:30 26.02.2024 на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, враховуючи встановлення сторонам строків для подання відповіді на відзив та заперечення.

Ухвалою від 07.02.2024 відповідача повідомлено про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 16:30 26.02.2024 (а.с.131).

Відповідач копію такої ухвали отримав 16.02.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600086835468 (а.с.141).

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду з дотриманням встановленого строку, позивач підтримує заявлені вимоги та зазначає на недоведеність відповідачем підстав для звільнення його від нарахованих 3% та пені, оскільки долучені ним докази не підтверджують настання для нього форс-мажорних обставин (а.с.133-135).

Ухвалою від 26.02.2024, яка занесена до протоколу (а.с.143-145), судом оголошено перерву в підготовчому засідання до 17:00 18.03.2024 на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, оскільки строк для подання заперечень спливав 23.02.2024 (встановлений судом строк 7 днів з моменту отримання копії відповіді на відзив, що мало місце 16.02.2024, а.с.142), однак, відповідач не з`явився у підготовче засідання, тому у суду не було відомостей про те чи скористався відповідач таким правом, зважаючи на можливість направлення заперечення до суду відповідачем поштою

Відповідача про підготовче засідання 18.03.2024 о 17:00 повідомлено ухвалою від 26.02.2024, яка вручена йому 05.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0600092923271 (а.с.147, 152)

Ухвалою від 18.03.2024, яка занесена до протоколу асідання, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.04.2024 о 16:00 (а.с.154-156).

Судом закрито підготовче провадження на підставі п.3 ч.2 ст.185 ГПК України, оскільки виконані завдання підготовчого провадження, визначені ч.1 ст.177 ГПК України.

Ухвалою від 18.03.2024 відповідача повідомлено про призначення справи до судового розгляду по суті на 10.04.2024 о 16:00 (а.с.158).

Відповідачу копію відповідної ухвали направлена 19.03.2024 поштовим відправленням №0600900303863 (а.с.158, зворот).

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання 10.04.2024 як представник відповідача з`явилась Щербіна М.Д., що не є адвокатом, і повноваження якої діяти в порядку самопредставництва належними та допустимими доказами не доведено, у зв`язку з чим судом така особа не допущена як представник відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

18.04.2022 між позивачем (далі виконавець) та відповідачем (далі замовник) укладено договір №111.11.2-706 про надання послуг з виплати та доставки грошових допомог (а.с.36-41) (далі договір).

Відповідно до п.2.1 договору виконавець зобов`язується протягом дії договору надати замовникові послуги з доставки та виплати державних грошових допомог за переліком виплат (КПКВК), що визначений в додатку №6 до договору «специфікація» (далі - додаток №6), виплата яких передбачена законодавством (далі - грошова допомога) за бюджетні кошти (далі - послуги), - на підставі відомостей на виплату грошової допомоги (далі - відомості) та за разовими дорученнями на виплату допомоги (далі - разові доручення), а замовник прийняти і оплатити послуги.

Згідно п.4.1 договору сторони визначили, що ціна договору становить 964 918грн, без ПДВ, а постачальник послуг на підставі п.197.1.4 ст.197 Податкового кодексу України звільнений від оподаткування за послуги з пересилання внутрішнього поштового переказу.

Обсяги закупівлі послуг, послуг з пересилання внутрішнього поштового переказу та, як наслідок, ціна договору можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника, про що останній письмово повідомляє виконавця (п.4.2 договору).

Як визначено п.5.1 договору: грошова допомога перераховується замовником на поточний рахунок виконавця, зазначений в додатку №6, не пізніше ніж за 2 дні до початку виплатного періоду; у разі надання додаткових відомостей, проведення виплат за разовими дорученнями, грошова допомога перераховується на зазначений в цьому пункті поточний рахунок не пізніше ніж за 2 робочих дня до дати, вказаної у виплатних документах; при цьому у реквізиті «призначення платежу» платіжного доручення замовник зобов`язаний зазначити нормативно-правовий документ, регулюючий надання грошової допомоги, вид грошової допомоги та виплатний період.

У відповідності до п.5.2 договору: замовник здійснює оплату за надані послуги за відомостями та разовими дорученнями (далі поштовий збір) за чинними тарифами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України, яка діє станом на момент надання таких послуг, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі підписаних актів звірення розрахунків, на поточний рахунок виконавця, зазначений у додатку №6 до договору; при цьому у реквізиті «призначення платежу» платіжного доручення замовник зобов`язаний зазначити «перерахування поштового збору» з зазначенням виду грошової допомоги та виплатного періоду.

Згідно п.5.7 договору: акт звірення розрахунків надається на підпис виконавцю не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним; виконавець підписує акт звірення та повертає один примірник замовнику протягом 2-х робочих днів від дня його отримання; з моменту підписання сторонами акту звірення розрахунків послуги вважаються прийнятими замовником в повному обсязі за зазначений в ньому період.

Послуги надаються виконавцем за умови попереднього перерахування замовником грошової допомоги та надання виконавцю відомостей та разових доручень; послуга з пересилання внутрішніх поштових переказів надається за умови отримання від замовника форми 103-1 та суми поштового переказу, яка підлягає пересиланню та оплати за дану послугу; в протилежному випадку виконавець має право зупинити надання послуг; послуги надаються в строки, які визначені Порядком 1279 (п.6.1 договору).

Для отримання послуг за договором, як визначено п.6.2 договору, замовник надає виконавцю відомості та супровідні документи для виплати грошових допомог не пізніше ніж за 3 дні до початку виплатного періоду.

Відповідно до п.6.6 договору визначено, зокрема: що виплатним періодом для виплати грошової допомоги за відомостями є період щомісяця з 4 по 25 число включно; виплата грошової допомоги проводиться згідно із зазначеною у відомості/списку датою виплати та до кінця виплатного періоду; грошова допомога може виплачуватися раніше від визначеної дати лише з письмового дозволу замовника.

Згідно пп.7.1.1 п.7.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати за надані в межах договору послуги та послуги за пересилання внутрішнього поштового переказу відповідно до бюджетних призначень.

За порушення зазначеного зобов`язання, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення (п.8.4 договору).

Відповідно до п.11.1 договору сторонами узгоджено, що договір набирає чинності з дня його укладення сторонами та діє по 31 грудня 2022 року,

Поряд з цим, сторонами врегульовано пунктом 11.2 договору, що умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до його укладення - з 04 січня 2022 року.

У відповідності до специфікації, яка є додатком №6 (а.с.45,зворот; а.с.46) до договору, сторонами визначено перелік відповідних виплат та їх вартість, а саме:

виплата деяких видів допомог, компенсацій, грошового забезпечення та оплату окремим категоріям населення у розмірі 384 000грн;

заходи із соціального захисту дітей, сімей, жінок та інших найбільш вразливих категорій населення у розмірі 780грн;

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 79 598грн;

виплата пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі у розмірі 500 540грн.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивач надав акт звірення розрахунків по виплаті соціальних допомог за грудень 2022 року на суму 629 533,67грн, підписаний обома сторонами, у т.ч. відповідачем без заперечень (а.с.58,95).

За твердженнями позивача, у УСВП Бучанської РДА перед АТ «Укрпошта» наявна заборгованість за надані послуги з виплат та доставки грошових допомог на момент подання позовної заяви за відповідний місяць грудень 2022 року на суму 629 533,67грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити вартість послуг з виплати грошової допомоги та застосування до нього відповідальності, встановленої договором та чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати послуг з доставки та виплати державних грошових допомог у встановлений договором строк.

Заявлені позивачем вимоги суд вважає частково обґрунтованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст.902 ЦК України: виконавець повинен надати послугу особисто; у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи умови договору, відповідач мав оплатити надані послуги за грудень 2022 року, у строк, встановлений п.5.2 договору не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Доказів оплати послуг за вищезазначений період відповідачем не надано.

Частиною 1 ст.612 ЦК України установлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач допустив порушення зобов`язань, не здійснивши оплату в установлений договором строк.

Як установлено ч.1 ст.191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч.2 ст.191 ГПК України до ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Згідно ч.4 такої норми, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, однак, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Також, ч.5 ст.191 ГПК України установлено, що суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

У даній справі відповідач у першій заяві по суті відзиві позов в частині основного боргу визнав і визнання позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права або охоронювані законом інтереси інших осіб. При цьому, визнання позову здійснено відповідачем в особі начальника управлення Горбаченко Т,В., повноваження якої підтверджені інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.67, 112-115).

З урахуванням вищезазначеного, суд приймає заяву відповідача про визнання позову в частині основної заборгованості та задовольняє вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 629 533,67грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 053,87грн 3% річних, нарахованих за період з 07.07.2023-31.10.2023.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, у відповідності з ч.1 ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Однак, як установлено ч.1 ст.625 ЦК України, яка є спеціальною, оскільки порушене відповідачем зобов`язання є грошовим, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.617 ЦК України, ч. 2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Отже, тверджень відповідача щодо неможливості оплатити надані позивачем послуги, оскільки їх вартість перевищила ціну договору, а фінансування відповідача здійснюється за рахунок бюджетних коштів, відхилені судом, адже відсутність у відповідача відповідних коштів не є підставою для припинення зобов`язання або звільнення від відповідальності за порушення відповідного зобов`язання.

За не виконання грошового зобов`язання боржник відповідає також і за відсутності вини, у т.ч. якщо невиконання стало наслідком дії форс-мажорних обставин, тому посилання відповідача на неможливість виконання відповідного зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин, до яких ним віднесено введення воєнного стану, проведення активних воєнних дій на території України внаслідок повномасштабної військової агресії проти України не беруться судом до уваги.

Окрім того, відповідно до ч.1 ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати України», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю; сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, долученого відповідачем до матеріалів справи (а.с.123): визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022; Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними (а.с.123).

Частиною 2 ст.141 вказаного Закону установлено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначив, що: форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести: факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку; виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічний висновок міститься також у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, в якій додатково зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведенню і належному правовому оформленню сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Лист Торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не підтверджує для даного конкретного випадку не виконання зобов`язання наявність форс-мажориних обставин.

Таким чином, оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати наданих послуг, вимоги позивача про сплату процентів є обґрунтованими.

Враховуючи, що розрахунок такої вимоги здійснено позивачем вірно, вимога в частині стягнення 3% річних є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 053,87грн - 3% річних.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 87 720,78грн пені, яка нарахована ним за період з 07.07.2023 по 31.10.2023.

Заявлені у відповідній частині вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

В силу ч.1 ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як визначено ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічне обмеження щодо розміру пені, що нараховується у зв`язку з несвоєчасним виконання грошового зобов`язання, встановлено також ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань».

Розмір пені, встановлений сторонами п.8.4 договору за порушення зобов`язання з оплати послуг, не перевищує максимальний розмір пені, встановлений відповідними нормами.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язань у вигляді прострочення оплати наданих послуг, позивач набув права вимагати сплати пені, у розмірі, передбаченому п.8.4 договору.

Однак, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Положеннями ч.6 ст.232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за протягом якого кредитор має право нараховувати пеню і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане, якщо інше не встановлено за згодою сторін. Перебіг відповідного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (аналогічний висновок міститься в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №907/65/18 від 12.03.2020, у справі №916/1777/19 від 10.09.2020, у справі №911/858/22 від 27.02.2024).

Поряд з цим, нарахування пені позивачем здійснено понад строк, встановлений ч.6 ст.232 ГК України, однак, договором або окремою угодою його сторони не передбачили за взаємною згодою можливість нарахування пені понад встановлений відповідною нормою строк.

Умова договору про сплату пені за кожний календарний день прострочення не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Разом з тим, Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ ІХ «Прикінцеві положення» Господарського кодексу України доповнено п.7 такого змісту: «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Втім, постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасований.

Отже, позивач міг нараховувати пеню за прострочення надання послуг за грудень 2022 року протягом 6 місяців з наступного дня після закінчення строку оплати, тобто з 11.01.2023 по 10.07.2023.

За розрахунком суду, враховуючи розмір боргу, період прострочення, обмеження нарахування, визначені ч.6 ст.232 ГПК України, розмір облікових ставок НБУ у періоді прострочення, розмір пені за період з 07.07.2023-10.07.2023 (в межах заявленого позивачем періоду нарахування пені) складає 3 449,50грн.

Отже, вимоги в частині стягнення пені суд задовольняє у розмірі 3 449,50грн, а у задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 84 271,28грн відмовляє.

Як визначено ч.1 ст.130 ГПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення містить і ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки до початку розгляду справи по суті у відзиві на позов, який подано на стадії підготовчого провадження, відповідач визнав позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 629 533,67грн, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого ним із відповідної вимоги, а саме 4 721,50грн (629 533,67:100*1,5:2).

Інша частина витрат по оплаті позову судовим збором, які понесені позивачем, на підставі п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 4 864,06грн /(629 533,67+6 053,87+3 449,50):100*1,5-4 721,50/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління соціальної та ветеранської політики Бучанської районної державної адміністрації Київської області (ідентифікаційний код 44370884; 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Макарів, вул. Довженка Олександра, буд. 18) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (ідентифікаційний код 21560045; 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22) 629 533,67грн основного боргу, 6 053,87грн -3% річних, 3 449,5грн пені, а також 4 864,06грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 84 271,28грн пені відмовити.

4. Повернути Акціонерному товариству «Укрпошта» (ідентифікаційний код 21560045; 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22) з державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області; місцезнаходження - пл. Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196; ідентифікаційний код 37955989, рахунок UA708999980313181206083010001 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 899998) 4 721,50грн (чотири тисячі сімсот двадцять одну гривню п`ятдесят копійок) частину судового збору, перерахованого відповідно до платіжної інструкції №8173747 від 10.11.2023.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.04.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова