Ухвала

від 19.04.2024 по справі 920/439/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

19.04.2024м. СумиСправа № 920/439/24

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

розглянув матеріали заяви № б/н, б/д (вх. № 1989 від 18.04.2024)

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК»,

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Локня-Слобода»,

про видачу судового наказу

Суть питання, що вирішується ухвалою суду.

18.04.2024 заявник звернувся до суду та просить видати судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Локня-Слобода» заборгованості зі штрафних санкцій у сумі 263429 грн 40 коп., з яких: 260296 грн 72 коп. суми заборгованості по договору поставки, 3132 грн 68 коп. інфляційних втрат.

Після дослідження матеріалів заяви, суд дійшов висновку, що заявнику необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких суд дійшов вищезазначеного висновку. Законодавство, що підлягає застосуванню.

Порядок та форма звернення з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України (надалі ГПК України), зокрема, розділом II «Наказне провадження».

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи-підприємці.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

В обґрунтування своїх вимог заявник зазначає, що заборгованість у розмірі 263429 грн 40 коп. утворилася відповідно до Додаткової угоди №1 до договору поставки №ф-6996-2022-См від 06.06.2022.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проте, зазначена вимога заявника не є безспірною вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором у розумінні частини першої статті 148 ГПК України, тому також стосовно неї судом не може бути видано судовий наказ.

Безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати обґрунтованого сумніву у наявності спору про право та факту належності права вимоги. Отже, вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні сума грошових коштів, ні те, що ці вимоги випливають саме з умов договору.

Дослідивши подані в обґрунтування заяви докази, суд встановив, що сам заявник у абзаці 1 сторінки 2 заяви від 18.04.2024 посилається на те, що «06 липня 2022 року між ТОВ «УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК» та ТОВ «Локня-Слобода» укладено договір поставки №ф-6996-2022-См» і зазначає, що копія додається.

В обґрунтування вимог заявник посилається як на підставу виникнення заборгованості на Додаткову угоду №1 до договору поставки №ф-6996-2022-См від 06.06.2022.

У той же час копія договору поставки №ф-6996-2022-См від 06.06.2022 чи від 06.07.2022 до заяви не додана.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суд відмовляє у видачі судового наказу, коли із поданої заяви не вбачається не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті (п. 7 ч. 1 ст. 155 ГПК). Водночас, підставою для відмови у видачі наказу є, зокрема, встановлення судом обставин, що з поданої заяви про видачу судового наказу не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги. Такі підстави для відмови у видачі судового наказу свідчать про наявність у суду обов`язку здійснити певний аналіз обґрунтованості вимог заявника на предмет наявності/порушення його права.

Враховуючи те, що основний договір договір поставки №ф-6996-2022-См від 06.06.2022 чи від 06.07.2022 (як зазначено заявником в тексті заяви) до заяви не доданий, суд не може визначити обсяг прав, обов`язків та відповідальності кожної з сторін зазначеного договору та перевірити факт виникнення або порушення права грошової вимоги.

Таким чином, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Суд також роз`яснює заявнику, що відповідно до ч. 1. ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 148, 152, 153, 154, 234, 235 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у видачі судового наказу за заявою № б/н від 18.04.2024 (вх. №1989 від 18.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВІТ САЙЕНС ПАРК» до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Локня-Слобода» про видачу судового наказу.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.

Ухвала підписана суддею 19.04.2024.

СуддяО.Ю. Резніченко