Рішення

від 03.04.2024 по справі 924/884/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2024 р. Справа № 924/884/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр"

до комунального підприємства комбінату комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради

про стягнення 305 148,75 грн., з яких 146 434,27 грн. основного боргу, 68 539,26 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 90 175,22 грн. 20% річних

представники сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Дух Н.П. - довіреність

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 03.04.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

18.08.2023р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр" до комунального підприємства комбінату комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради про стягнення 305148,75 грн., з яких 146434,27 грн. основного боргу, 68539,26 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 90175,22 грн. 20% річних від простроченої суми.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу передано для розгляду судді Смаровозу М.В.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду №47/23 від 03.11.2023р., у зв`язку із звільненням з посади судді Господарського суду Хмельницької області Смаровоза М.В., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 4.2.4. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №924/884/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023р. справу передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою суду від 07.11.2023р. призначено підготовче засідання на 11:30 год. 06.12.2023 року.

У підготовчому засіданні 06.12.2023р. постановлено ухвалу, занесену до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та оголошення перерви до 11:00 год. 17.01.2024р.

Ухвалою суду від 17.01.2024. розгляд справи №924/884/23 перепризначено на 11:00 год. 13.02.2024р.

Повідомленням про неможливість проведення судового засідання від 13.02.2024р. підтверджено, що у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Заярнюка І.В., підготовче засідання призначене на 11:00 год. 13 лютого 2024 р. по справі №924/884/23 не проводилось.

Ухвалою суду від 13.02.2024р. розгляд справи №924/884/23 перепризначено на 11:00 год. 13.03.2024р.

У підготовчому засіданні 13.03.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 11 год. 00 хв. „03" квітня 2024р.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду про стягнення з відповідача 146 434,27 грн. основного боргу, 68 539,26 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 90 175,22 грн. 20% річних за невиконання останнім договору поставки від 15.01.2020р. №18-20. Свої вимоги позивач мотивує частковим виконанням відповідачем передбаченого договором обов`язку щодо оплати за поставлений товар на загальну суму 260 964,58 грн.

Відповідач у направленому суду відзиві просить суду відмовити в задоволені позовних вимог. Крім цього зазначає, що позовні вимоги визнає частково. Вимоги в частині стягнення 228 931,38 грн. за поставлений товар згідно видаткових накладних №348 від 16.03.2023р., №350 від 16.03.2020р., №455 від 01.04.2020р., №523 від 08.04.2020р., №668 від 24.04.2020р., №823 від 08.05.2020р., №934 від 18.05.2020р., №2005 від 18.08.2020р. не визнає, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності. Вимоги в суму 32 032,80 грн. за поставлений товар згідно видаткових накладних №2691 від 09.11.2020р., №2692 від 09.11.2020р., №2781 від 24.11.2020р. визнає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

15.01.2020р. між Приватним акціонерним товариством "Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр" (Постачальник) та Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств (в подальшому Комунальне підприємство комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради) (Покупець) укладено договір поставки №18/20, згідно якого Постачальник передає у власність Покупця гранітну продукцію, а Прокупець зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її вартість (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору сторонами встановлено, асортимент та види товару, його кількість, вартість вказуються у залізничних накладних, видаткових накладних (в залежності від умов поставки Товару) (надалі по тексту - накладних), які вважаються невід`ємною частиною Договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками Сторін та/або в Додатках до Договору.

Пунктом 2.3 сторони погодили, що Датою поставки (відвантаження) товару вважається дата, зазначена в видатковій накладній або в залізничній накладній на штемпелі станції відправлення.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна на товар та загальна вартість кожної партії визначаються сторонами в накладних, та/або в Додатках до Договору, які є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або видаткової накладної, залізничної накладної.

Покупець зобов`язаний оплатити замовлену кількість товару авансом (до поставки товару ) шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника вказаний в цьому Договорі або рахунку фактурі, суми передоплати в розмірі 100% вартості замовленого товару, якщо щодо окремої партії товару сторонами не встановлені інші умови оплати. (п.4.2. Договору)

Відповідно до п. 4.4 розрахунок за партію товару отриманого з відстрочкою платежу здійснюється Покупцем згідно (та/або): рахунку-фактури, видаткових накладних, залізничних накладних (в залежності від умов поставки Товару).

Розділом 6 сторони визначили відповідальність сторін за неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Пунктом 10.1 договору Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31 грудня 20120р., але в будь-якому випадку до його повного виконання.

На виконання умов договору Покупець отримав від Постачальника відповідно до видаткових накладних: №348 від 16.03.2020р., № 350 від 16.03.2020р., №455 від 01.04.2020р., №523 від 08.04.2020р., №668 від 24.04.2020р., №823 від 08.05.2020р., №934 від 18.05.2020р., №2005 від 18.08.2020р., №2691 від 09.11.2020р., №2692 від 09.11.2020р., №2781 від 24.11.2020р. товар на загальну суму 260 964,58 грн.

Відповідачем проведено часткову оплату за поставлений товар на загальну суму 114 530,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням та актами зарахування зустрічних однорідних вимог.

Оскільки заборгованість за договором відповідачем у повному обсязі не погашена, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача у примусовому порядку 146 434,27 грн. основного боргу, 68 539,26 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 90 175,22 грн. 20% річних.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки.

15.01.2020р. між ПАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр" (постачальник) та Старокостянтинівський комбінат комунальних підприємств (в подальшому Комунальне підприємство комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради) (Покупець) було укладено Договір поставки №18-20.

Відповідно до п. 1.1, п. 2.1. договору, Постачальник передає у власність Покупця гранітну продукцію, а Покупець зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її вартість.

Асортимент та види товару, його кількість, вартість вказуються у залізничних накладних, видаткових накладних (в залежності від умов поставки Товару) (надалі по тексту - накладних), які вважаються невід`ємною частиною Договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками Сторін та/або в Додатках до Договору.

Факт передачі позивачем відповідачу товару на вищезазначених умовах підтверджується видатковими накладними №348 від 16.03.2020р., № 350 від 16.03.2020р., №455 від 01.04.2020р., №523 від 08.04.2020р., №668 від 24.04.2020р., №823 від 08.05.2020р., №934 від 18.05.2020р., №2005 від 18.08.2020р., №2691 від 09.11.2020р., №2692 від 09.11.2020р., №2781 від 24.11.2020р. Всього на загальну суму 260 964,58 грн.

Відповідачем товар був прийнятий за вищевказаними видатковими накладними, що підтверджується підписом та печаткою повноваженого представника відповідача, директора.

Згідно п. 4.1, п. 4.2. договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури та/або видаткової накладної, залізничної накладної.

Покупець зобов`язаний оплатити замовлену кількість товару авансом (до поставки товару ) шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника вказаний в цьому Договорі або рахунку фактурі, суми передоплати в розмірі 100% вартості замовленого товару, якщо щодо окремої партії товару сторонами не встановлені інші умови оплати. (п.4.2. Договору)

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

На виконання умов договору відповідачем було здійснено часткову оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням та актами зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 114 530,31 грн.

З урахуванням зазначеної часткової оплати відповідача, станом на 17.08.2023р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 146 434,27 грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості в розмірі 146 434,27 грн. за договором поставки №18-20 від 15.01.2020р. Дана заборгованість підтверджена наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позов про стягнення з відповідача сума основного боргу в розмірі 146 434,27грн., підлягає задоволенню.

Позивачем нараховано 90 175,22 грн. 20% річних та 68 539,26 грн. інфляційних.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Відповідно до п. 6.3 договору у разі порушення термінів оплати Товару (п.4.3. Договору), Покупець за вимогою Постачальника сплачує на користь Постачальника суму боргу з урахуванням індексу інфляції, 20 (двадцяти) відсотків річних від суми заборгованості, пеню у розмірі 0,3 % від суми несплати за кожен день прострочення виконання зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 90 175,22 грн. 20% річних та 68 539,26 грн. інфляційних обґрунтовано вірно та такими, що підлягають задоволенню.

Також відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

Згідно із ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.202012 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

В подальшому Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IX від 15.03.20222) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено п. 19, в якому передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

На момент звернення позивача до суду (18.08.2023р.) пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України діяв у вищевикладеній редакції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" було установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 року на усій території України карантин.

В подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 22.04.2020 № 291, від 04.05.2020 № 343, від 20.05.2020 № 392, від 17.06.2020 № 500, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 №229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 було продовжено дію карантину на території України до 30 червня 2023 року.

Також відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023.

Згідно з указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 05.02.2024 № 49/2024, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Таким чином, відповідно до п.п. 12, 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України строк позовної давності який станом на дату набрання чинності змінами до ЦК України не був пропущений, продовжився на строк дії карантину та воєнного стану в Україні.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства комбінат комунальних підприємств Старокостянтинівської міської ради (31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Небесної Сотні, буд. 1, код ЄДРПОУ 03356039) на користь приватного акціонерного товариства "Старокостянтинівський спеціалізований кар`єр"(31134, Хмельницька область, Хмельницький район, Старокостянтинівська територіальна громада, с. Красносілка, вул. Кар`єрна, буд. 26, код ЄДРПОУ 05471885) 146 434,27 грн. (сто сорок шість тисяч чотириста тридцять чотири гривні 27 коп.) основного боргу, 68 539,26 грн. (шістдесят вісім тисяч пятсот тридцить девять гривень 26 коп.) інфляційних, 90 175,22 грн. (дев`яносто тисяч сто сімдесят п`ять гривень 22 коп.) 20% річних, 4 577,25 грн. (чотири тисячі п`ятсот сімдесят сім гривень 25 коп. ) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 15.04.2024р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруков. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу 31134, Хмельницька обл.. Хмельницький р-н, Старокостянтинівська ТГ, с. Красносілка, буд. 26 (код 05471885) та на ел. stkkaryer@gmail.com

3 - відповідачу 31100, Хмельницька обл.. Хмельницький р-н, м. Старокостянтинів, вул. Небесної Сотні, буд. 1, (код 03356039) та на ел. starkon_kkp@meta.ua