Ухвала

від 19.04.2024 по справі 916/2954/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/2954/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 (суддя Смелянець Г. Є.)

і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 (головуючий суддя Разюк Г. П., судді Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.)

у справі № 916/2954/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золоче Ріверс Хілс"

до 1) приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Маляра Яна Анатолійовича і 2) Державного підприємства "Сетам",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сегура-Капітал" і 2) ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал",

про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акта приватного виконавця про проведення електронних торгів,

ВСТАНОВИВ:

24.05.2023 рішенням Господарського суду Одеської області, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023, відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

01.03.2024 скаржник потворно надіслав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 916/2954/21.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 01.03.2024 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Верховного Суду від 22.03.2024 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, зокрема, вказано на необхідність подання заяви (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження разом із наведенням інших підстав для поновлення такого строку.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 30.03.2024 надіслав до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ній скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

У своєму клопотанні про поновлення строків (після усунення недоліків), скаржник спочатку зазначив, що з текстом ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги він ознайомився 25.02.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а в кінці клопотання зазначив, що ознайомився з ухвалою в день її публікації (22.02.2024), а також зазначив звернув увагу, що нову редакцію касаційної скарги було подано вже іншим адвокатом, а тому був потрібен час на погодження і ознайомлення з новою редакцією касаційної скарги, а також для того, щоб скаржниця зібрала кошти та сплатила судовий збір у відповідному розмірі.

А також скаржник у своєму клопотанні про поновлення строку посилається на ухвали Верховного Суду, в яких зазначено про процесуальне право на повторне звернення скаржника з касаційною скаргою в короткі строки, а отже вважає, що процесуальний строк на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій підлягає поновленню.

Крім цього, скаржник не погоджується з висновками суду касаційної інстанції про те, що з моменту ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги і подання касаційної скарги повторно пройшов значний термін.

Інших (нових) підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.

Суд вважає за необхідне повторно зазначити, частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Посилання скаржника на те, що він повторно звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду 01.03.2024, оскільки йому потрібен був час для того, щоб зібрати кошти для сплати судового збору, не можуть бути розцінені судом як поважні причини чи непереборні обставини для поновлення строку на касаційне оскарження.

Щодо посилань скаржника на ряд ухвал Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у вказаних скаржником ухвалах, зазначено про процесуальне право на повторне звернення із касаційною скаргою після повернення касаційної скарги, проте не зазначено про беззаперечне поновлення процесуального строку у такому випадку.

Про що вже було зазначено в ухвалі Верховного Суду від 22.03.2024 про залишення касаційної скарги без руху.

Щодо посилань скаржника, на те, що з дня повернення вперше поданої касаційної скарги і подання касаційної скарги не пройшов "значний термін", колегія суддів зазначає, що в ухвалі про залишення вдруге поданої касаційної скарги без руху зазначено про значний термін саме з дня прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Так, зазначаючи у своєму клопотанні про дотримання нею розумних строків на повторне подання касаційної скарги, скаржниця лишає поза увагою ту обставину, що своїми діями / бездіяльністю, які вже визнані Верховним Судом неповажними причинами для пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, по суті намагається штучно збільшити собі такий строк.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.

Проте скаржник у своєму клопотанні, після усунення недоліків, не навів достатніх (в тому числі нових) обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 916/2954/21.

За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 24.05.2023 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі № 916/2954/21.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил