Постанова

від 16.04.2024 по справі 910/3559/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3559/21 (910/19810/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника (ТОВ "Кредитна Установа "ІНВЕСТИЦІЙНА") - адвокат Калітіна О.В. (в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024)

ПрАТ "Росава" - адвокат Забарін А.Ф. (в судовому засіданні 02.04.2024)

ПрАТ "ОКМА" - адвокат Бородавченко І.Б. (в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024)

ТОВ "Основа-Цінні папери" - адвокат Джас І.В. (в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024)

АТ "Галичфарм" - адвокат Задорожна Л.Г. (в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024)

АТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" - адвокат Крижанівська О.М. (в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024)

ТОВ "Стар Інвестмент Ван" - адвокат Нечипорук О.Л. (в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" арбітражного керуючого Ткачука О.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна Установа "ІНВЕСТИЦІЙНА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 29.01.2024

у складі колегії суддів: головуючого Пантелієнко В., суддів Доманської М. Л., Остапенка О. М.

та на рішення Господарського суду м. Києва

від 09.08.2023

суддя Івченко А.М.

у справі № 910/3559/21(910/19810/20)

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства "Росава" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Комсомольська Когенераційна Компанія" 3.Акціонерне товариство "Перший інвестиційний банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван" 2.Приватне акціонерне товариство "ОКМА"; 3. Акціонерне товариство "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт"

про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути отримане майно

за позовною заявою ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна"

до 1.ТОВ "Нафтохімімпекс" 2.ТОВ "Комсомольська Когенераційна Компанія" 3.ПрАТ "ОКМА" 4. АТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" 5. АТ "Перший інвестиційний банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Акціонерне товариство "Галичфарм"

про визнання правочину недійсним

за позовною заявою ТОВ "Нафтохімімпекс" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича до 1. ТОВ "Комсомольська Когенераційна Компанія" 2.ПрАТ "ОКМА" 3.АТ "Галичфарм" 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Цінні папери" 5. АТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" 6.АТ "Перший інвестиційний банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1.ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" 2.Приватне акціонерне товариство "Мукачівський завод "Точприлад"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ТОВ "Стар Інвестмент Ван"

про визнання недійсними правочинів боржника

в межах справи № 910/3559/21,-

ВСТАНОВИВ:

1. ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича звернулося до Господарського суду м.Києва з позовом до ТОВ "Нафтохімімпекс" і ТОВ "Комсомольська Когенераційна Компанія" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 21.11.2019р. №БВ-18, укладеного між відповідачами, а також зобов`язання ТОВ "Комсомольська Когенераційна Компанія" повернути ТОВ "Нафтохімімпекс" придбані на підставі вищезазначеного договору цінні папери.

2. 12.01.2021 до місцевого суду ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Комлика І.С. було подано уточнену позовну заяву про визнання недійсним вищевказаного договору без другої вимоги щодо зобов`язання повернути отримане за цим правочином майно.

3. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 12.01.2021 позовну заяву ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора Комлика І.С. було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/19810/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

4. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 13.05.2021 матеріали справи № 910/19810/20 за позовом ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Комлика І.С. до ТОВ "Нафтохімімпекс" і ТОВ "Комсомольська Когенераційна Компанія" про визнання договору недійсним було передано за підсудністю до господарського суду м.Києва для розгляду в межах справи № 910/3559/21 про банкрутство ТОВ "Нафтохімімпекс".

5. Ухвалою місцевого суду від 09.07.2021 було прийнято позовну заяву ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Комлика І.С. про визнання договору недійсним в межах справи № 910/3559/21; вирішено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

6. Ухвалою місцевого суду від 08.09.2021, крім іншого, заяву ТОВ "Стар Інвестмент Ван" про вступ у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, було задоволено; залучено ТОВ "Стар Інвестмент Ван" у справу в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів; клопотання ТОВ "Нафтохімімпекс" про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, було задоволено; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, - ПрАТ "ОКМА" (01042, місто Київ, вулиця Патріса Лумумби, будинок 4/6, корпус В, ідентифікаційний код 24077020).

7. Ухвалою місцевого суду від 15.12.2021, крім іншого, було об`єднано в одне провадження справи, які розглядаються в межах справи № 910/3559/21 про банкрутство ТОВ "Нафтохімімпекс", а саме: справу № 910/19810/20 за позовом ПрАТ "Росава" до ТОВ "Нафтохімімпекс", ТОВ "Комсомольська когенераційна компанія" про визнання договору недійсним та справу № 910/6671/20 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ТОВ "Нафтохімімпекс", ТОВ "Комсомольська когенераційна компанія", ПрАТ "ОКМА" про визнання правочину недійсним, та присвоєно номер справи 910/3559/21 (910/19810/20); призначено підготовче засідання.

8. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 23.02.2022, крім іншого, було об`єднано в одне провадження справи, які розглядаються в межах справи № 910/3559/21 про банкрутство ТОВ "Нафтохімімпекс", а саме: справу № 910/19810/20 за позовом ПрАТ "Росава", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про визнання договору недійсним та справу № 910/505/22 за позовом ТОВ "Нафтохімімпекс" в особі розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича, присвоєно номер справи 910/3559/21 (910/19810/20); задоволено заяву ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" про заміну сторони; замінено в межах справи № 910/3559/21(910/19810/20) заявника ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (код за ЄДРПОУ: 41264766, місцезнаходження: 04080, м. Київ вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, оф.103) на ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" (код за ЄДРПОУ: 403403800, місцезнаходження: 01030, м. Київ вул. Богдана Хмельницького, буд. 30/10, офіс 1-А); відкладено підготовче засідання.

9. Ухвалою Господарського суду м.Києва від 10.08.2022, крім іншого, було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів, АТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням господарського суду м.Києва від 09.08.2023 у справі № 910/3559/21(910/19810/20) відмовлено повністю у задоволенні позовних заяв ПрАТ "Росава" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Комлика Іллі Сергійовича, ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" і ТОВ "Нафтохімімпекс" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича про визнання договору недійсним та зобов`язання повернути отримане майно.

11. Не погодившись із вказаним рішенням, ліквідатор ТОВ "Нафтохімімпекс" арбітражний керуючий Ткачук Олександр Вікторович та ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 апеляційні скарги залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Рух касаційних скарг

13. Ухвалами Верховного Суду від 04.03.2024 та від 18.03.2024 у складі колегії суддів: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я., серед іншого, відкрито касаційні провадження у справі № 910/3559/21 (910/19810/20) за касаційними скаргами Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" арбітражного керуючого Ткачука О.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна Установа "ІНВЕСТИЦІЙНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023, об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами і призначено розгляд касаційних скарг на 02.04.2024 о 10:15 год.

14. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.04.2024 № 32.2-01/536 у зв`язку із відпусткою судді Васьковського О.В. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3559/21 (910/19810/20).

15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024, справу № 910/3559/21 (910/19810/20) за касаційними скаргами Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" арбітражного керуючого Ткачука О.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна Установа "ІНВЕСТИЦІЙНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я.

16. Ухвалою Верховного Суду від 01.04.2024 прийнято касаційні скарги Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" арбітражного керуючого Ткачука О.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна Установа "ІНВЕСТИЦІЙНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 у справі № 910/3559/21 (910/19810/20), колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Пєскова В.Г., Погребняка В.Я. до свого провадження.

17. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 910/3559/21 (910/19810/20) за касаційними скаргами Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" арбітражного керуючого Ткачука О.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна Установа "ІНВЕСТИЦІЙНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 до 10:45 год. 16.04.2024.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими аргументами осіб, які подали касаційні скарги.

18. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ліквідатором ТОВ "Нафтохімімпекс" арбітражним керуючим Ткачуком Олександром Вікторовичем подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "Нафтохімімпекс" в особі ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Ткачука О.В. та ухвалити нове рішення, яким заяву арбітражного керуючого Ткачука О.В. - ліквідатора ТОВ "Надгохімімпекс" задовольнити в повному обсязі.

19. Також, не погоджуючись з ухваленою постановою, ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

20. Касаційні скарги мотивовано наступним.

20.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що вчиненням оспорюваного правочину боржнику та його кредиторам завдано збитки на загальну суму 54 829 761,70 грн, оскільки акції за оспорюваним правочином були продані за меншою вартістю, аніж ринкова.

20.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що на момент укладення оспорюваного правочину у боржника вже спостерігалася фінансова неплатоспроможність, після вчинення оспорюваного правочину боргове навантаження тільки збільшилося, а сукупна кредиторська заборгованість станом на 31.12.2019 на 154 395 717, 62 грн перевищувала вартість активів підприємства.

20.3 Помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності в оскаржуваному правочині ознак фраудаторності.

20.4 Судами попередніх інстанцій не враховано, що оспорюваний правочин було укладено при наявності накладеного арешту на майно боржника в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_6.

20.5 Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права (статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статей 215, 234 Цивільного кодексу України) без врахування правових висновків викладених у постановах Верховного Суду.

20.6 Судами попередніх інстанцій порушено принцип змагальності сторін, необґрунтовано надано перевагу одним доказам, та здійснено вибіркову оцінку окремих доказів у справі.

21. Представник скаржника (ТОВ "Кредитна Установа "ІНВЕСТИЦІЙНА") в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024 і представник ПрАТ "Росава" в судовому засіданні 02.04.2024 підтримали касаційні скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

22. ПрАТ "ОКМА", АТ "Галичфарм", АТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" подано відзиви на касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Нафтохімімпекс" - арбітражного керуючого Ткачука Олександра Вікторовича в якому останні просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

23. АТ "Галичфарм", ПрАТ "ОКМА", ТОВ "Основа-Цінні папери" подано відзиви на касаційну скаргу ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" в яких останні просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

24. АТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт" подано письмові пояснення на касаційну скаргу ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна".

25. ТОВ "Основа-Цінні папери" подано додаткові письмові пояснення на касаційні скарги.

26. Представники ПрАТ "ОКМА", ТОВ "Основа-Цінні папери", АТ "Галичфарм", АТ "Підприємство по виробництву медичних виробів з полімерних матеріалів "Гемопласт", ТОВ "Стар Інвестмент Ван" в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024 заперечили проти касаційних скарг.

Позиція Верховного Суду

27. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

28. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

29. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30.1 21.11.2019 між ТОВ "Нафтохімімпекс" (Продавець) та ТОВ "Комсомольська когенераційна компанія" (Покупець) (ПрАТ "ОКМА" повірений покупця) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ-18.

30.2 Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов`язується продати цінні папери Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цінні папери і сплатити за них суму договору на умовах цього договору.

30.3 Згідно п. 1.3. Договору, загальна вартість пакету цінних паперів (сума договору) становить 42 323 263,65 грн.

30.4 Відповідно до п. 4.1., строни здійснюють перереєстрацію права власності на цінні папери (далі - ЦП) в термін до 21.11.2021 року, перереєстрація права власності на ЦП здійснюється в межах депозитарної системи України.

30.5 На виконання умов договору, покупцем ТОВ "Комсомольська когенераційна компанія" 21.11.2019 було здійснено оплату за договором на суму 17 323 263,65 грн та 25 000 000,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку ТОВ "Нафтохімімпекс" за 21.11.2019, яка видана АТ "Місто Банк" 05.08.2020.

30.6 Як зазначало АТ "Галичфарм", щодо купівлі ЦП Акціонерним товариством "Галичфарм", то товариство не придбавало акції ні в ТОВ "Комсомольська когенераційна компанія", ні в ТОВ "Нафтохіміпекс". АТ "Галичфарм" придбало акції АТ "Київмедпрепарат" в загальній кількості 1 866 049 (один мільйон вісімсот шістдесят шість тисяч сорок дев`ять) штук у ПрАТ "Мукачівський завод "Торчприлад". Купівля акцій відбулась на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4 від 18.03.2020 та договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ-9 від 19.03.2020, які укладені між АТ "Галичфарм", як Покупцем, та ПрАТ "Мукачівський завод "Торчприлад", як Продавцем, ПрАТ "ОКМА" (повірений покупця).

30.7 Відповідно до п. 1.1. Договорів, Продавець зобов`язується продати цінні папери Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти цінні папери і сплатити за них суму договору на умовах цього договору.

30.8 Згідно п. 1.3. Договору №БВ-4 від 18.03.2020, загальна кількість цінних паперів становить 707 907 шт. Загальна вартість пакету ЦП (сума договору) становить 21 168 303,65 грн.

30.9 Відповідно до п. 4.1., сторони здійснюють перереєстрацію права власності на ЦП в термін до 19.05.2020, перереєстрація права власності на ЦП здійснюється в межах депозитарної системи України.

30.10 На виконання умов договору № БВ-4 від 18.03.2020, покупцем АТ "Галичфарм" було здійснено оплату за придбані акції на суму 21 168 303,65 грн, на підставі платіжного доручення № 2 від 19.03.2020.

30.11 Відповідно до п. 1.3. Договору № БВ-9 від 19.03.2020, загальна кількість цінних паперів становить 1 158 079 шт. Загальна вартість пакету ЦП (сума договору) становить 34 626 562,10 грн.

30.12 Відповідно до п. 4.1., сторони здійснюють перереєстрацію права власності на ЦП в термін до 20.06.2020, перереєстрація права власності на ЦП здійснюється в межах депозитарної системи України.

30.13 На виконання умов договору № БВ-9 від 18.03.2020 покупцем АТ "Галичфарм" було здійснено оплату за придбані акції на суму 34 626 562,10 грн, на підставі платіжного доручення № 3 від 19.03.2020.

30.14 На виконання умов договорів, згідно Розпорядження на поставку прав на ЦП (списання), відбувся перехід права власності на ЦП від Продавця до Покупця.

31. Обґрунтовуючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, із наступного.

31.1 Реальні наслідки Договору купівлі-продажу цінних паперів настали, як для Продавця (оплата ЦП), так і для Покупця (поставка ЦП у власність), як в контексті договору купівлі продажу цінних паперів № БВ-18 від 21.11.2019, укладеного між ТОВ "Нафтохімімпекс" (Продавець) та ТОВ "Комсомольська когенераційна компанія" (Покупець) (ПрАТ "ОКМА" повірений покупця), так і в контексті Договорів купівлі-продажу цінних паперів № БВ-4 від 18.03.2020 та № БВ-9 від 19.03.2020, укладених між АТ "Галичфарм", як Покупцем, та ПрАТ "Мукачівський завод "Торчприлад" (Продавець), ПрАТ "ОКМА" (повірений покупця).

31.2 Отже, усі сторони правочинів вчинили дії для досягнення правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

31.3 Позивачем не було доведено того, що саме внаслідок укладення Договорів купівлі-продажу цінних паперів боржник перестав бути платоспроможним.

31.4 Окрім цього, відповідно до матеріалів справи, на момент укладення оспорюваного договору, були відсутні належним чином накладені та виконані обмеження/арешти на ціні папери, що є предметом угод, оскільки у випадку існування обмежень/арештів договір купівлі-продажу цінних паперів не був би виконаний, а права на цінні папери не перейшли б у власність до покупців в силу Закону України "Про депозитарну систему України".

31.5 04.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Нафтохімімпекс" зверталося в суд зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. у справі № 910/2542/19, в якій просило суд визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. щодо відкриття виконавчих проваджень ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_1 з подальшим їх об`єднанням у ВП НОМЕР_2 неправомірними/ /незаконними/ протиправними; визнати неправомірними /незаконними/ протиправними та скасувати: постанову приватного виконавця виконавчого округ у Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019р. про відкриття виконавчою провадження ВП НОМЕР_3; постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019р. про стягнення з боржника основної винагороди ВП НОМЕР_3; постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП НОМЕР_3; постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1; постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019 про стягнення з боржника основної винагороди ВП НОМЕР_1; постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019 про розмір мінімальних втрат виконавчого провадження ВП НОМЕР_1; постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП НОМЕР_1; постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019 про арешт майна боржника ВП НОМЕР_1 про накладення арешту; постанову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. від 23.10.2019 про звернення стягнення на майно боржника ВП НОМЕР_1; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. зняти арешт з усього (рухомого та/або нерухомого) майна ТОВ "Нафтохімімпекс", в тому числі з банківських рахунків.

31.6 Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі № 910/2542/19 було частково задоволено скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. у справі №910/2542/19. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. щодо відкриття виконавчих проваджень ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_1 з подальшим їх об`єднанням у ВП НОМЕР_2. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. скасувати наступні постанови: від 23.10.2019 про відкриття виконавчою провадження ВП НОМЕР_3, від 23.10.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_1, від 23.10.2019 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП НОМЕР_1, від 23.10.2019 про арешт майна боржника ВП НОМЕР_1 про накладення арешту, від 23.10.2019 про звернення стягнення на майно боржника ВП НОМЕР_1. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. зняти арешт з усього (рухомого та/або нерухомого) майна ТОВ "Нафтохімімпекс", в тому числі з банківських рахунків. Ухвала суду набирала законної сили з моменту її підписання - 18.02.2020.

31.7 Тобто, з 18.02.2020 було відсутнє виконавче провадження стосовно ТОВ "Нафтохімімпекс" по виконанню рішення господарського суду Полтавської області у справі № 910/2542/19 та, відповідно, відсутні пов`язані з цим обмеження/арешти.

31.8 Відчужені за оскаржуваним у даній справі договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ-18 від 21.11.2019 акції були арештовані в межах виконавчого провадження № 60628335 примусового виконання рішення господарського суду Полтавської області від 14 березня 2017 року у справі № 917/50/17 про стягнення на користь ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (правонаступник: ТОВ "Стар Інвестмент Ван") заборгованості в загальному розмірі 357 881 772 грн, стягувачем у якому є Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Інвестмент Ван".

31.9 Договір № БВ-18 купівлі-продажу цінних паперів від 21.11.2019 фактично був укладений між двома боржниками ТОВ "Нафтохімімпекс" та TOB "ККК" (за існування судового рішення у справі № 917/50/17 про стягнення з ТОВ "ККК" на користь ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (правонаступник: ТОВ "Стар Інвестмент Ван")

357 881 772 грн та судового рішення про стягнення з ТОВ "Нафтохімімпекс" на користь ПрАТ "Росава" 1 144 920,00 грн), розмір заборгованості ТОВ "ККК" перед ТОВ "Стар Інвестмент Ван" перевищує розмір заборгованості ТОВ "Нафтохімімпекс" перед ТОВ "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на 356 736 862,00 грн, що достовірно підтверджує відсутність спрямованості дій означених господарюючих суб`єктів на ухилення від звернення стягнення на вказані акції, оскільки дане майно одразу було арештоване в межах іншого виконавчого провадження щодо виконання іншого судового рішення про стягнення з ТОВ "ККК" на користь ТОВ "Стар Інвестмент Ван" суми коштів, яка є у 312 разів більшою за суму грошових коштів, що підлягає стягненню з ТОВ "Нафтохімімпекс" на користь ПрАТ "Росава" за рішенням господарського суду м.Києва від 12.05.2017 у справі № 910/3502/17.

31.10 Оскільки договір був укладений 21.11.2019, а боржник перестав бути платоспроможним, за твердженням позивача, вже станом на кінець 2018, то очевидно, що боржник перестав бути платоспроможним не внаслідок вчинення спірного правочину. Та оскільки в результаті виконання умов договору замість цінних паперів на рахунок боржника надійшли кошти, що підтверджувалося самим позивачем, а вартість проданих цінних паперів емітентів АТ "Київмедпрепарат" і АТ "Галичфарм" не є заниженою, то твердження позивача є безпідставним і таким, що не відповідає матеріалам справи.

32. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає передчасними вказані висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

33. В силу частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

34. Приписами частини першої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

35. У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

36. Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у частині другій статті 15 Цивільного кодексу України.

37. Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004, поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

38. За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

39. У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 наведено висновок щодо можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених в тому числі нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів, з огляду на те, що законодавство про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

40. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України.

41. В кожній справі про визнання правочину недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

42. Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

43. Так, правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

44. Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

45. Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

46. Цей термін походить від англ. "fraud" - шахрайство, підроблення, афера. Значення цього слова розкривається внутрішнім змістом тих категорій і понять, які вони називають.

47. Стаття 13 Цивільного кодексу України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

48. Межі є невід`ємною рисою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, будучи мірою можливої поведінки уповноваженої особи, має певні межі за змістом і за характером здійснення.

49. Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

50. За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

51. Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

52. Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

53. Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

54. У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

55. Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

56. Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

57. Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок: "Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України)" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

58. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

59. Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).

60. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

61. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

62. Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

63. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

64. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

65. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

66. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".

67. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

68. Цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема через суд.

69. У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, безпідставно переданого іншим особам.

70. Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, що вчинений, зокрема, всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 Цивільного кодексу України.

71. Слід звернути увагу, що банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства з 21.10.2019, а до вступу в дію цього Кодексу - Законом про банкрутство в редакції від 19.01.2013, що втратив чинність 21.10.2019, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ порівняно з іншими нормами законодавства.

72. Разом з тим, Кодекс України з процедур банкрутства, як і Закон про банкрутство є частиною цивільного/господарського законодавства, тому до правовідносин, які регулює цей Кодекс як спеціальний нормативно-правовий акт, можуть застосовуватися також норми Цивільного кодексу України, зокрема щодо загальних підстав для визнання недійсними правочинів за участі боржника.

73. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

74. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

75. Надаючи оцінку обставинам щодо фінансового стану боржника на момент укладення оспорюваного правочину, суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на те, що позивачем не було доведено того, що саме внаслідок укладення Договорів купівлі-продажу цінних паперів боржник перестав бути платоспроможним.

76. Також, судами попередніх інстанцій зазначено, що оскільки договір був укладений 21.11.2019, а боржник перестав бути платоспроможним, за твердженням позивача, вже станом на кінець 2018, то очевидно, що боржник перестав бути платоспроможним не внаслідок вчинення спірного правочину.

77. Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

78. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

79. Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

80. Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду зауважує, що згідно визначень у статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства неплатоспроможність - це неспроможність боржника (іншого, ніж страховик або кредитна спілка) виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

81. Відтак, при настанні неплатоспроможності у боржника відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства виникає певний перелік зобов`язань і обмежень. Зокрема, згідно абзацу 1 частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

82. Кодекс України з процедур банкрутства встановлює "підозрілий період" протягом якого до правочинів та майнових дій боржника встановлюються додаткові, порівняно з Цивільним кодексом України, підстави для визнання їх недійсними.

83. Так, у статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, окрім іншого, унормовано, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

84. Вказані норми законодавства спрямовані на обмеження волі боржника на укладення правочинів, вчинення майнових дій при наявній неплатоспроможності або загрози її виникнення у боржника, з метою не породження боржником нових боргів, нових кредиторів, забезпечення максимального захисту прав і охоронюваних законом інтересів, як самого боржника, так і наявних його кредиторів, максимального погашення боргів перед ними.

85. Всупереч наведеному, судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено та не встановлено обставини щодо фінансового стану боржника, розміру його зобов`язань та активів станом на день укладення оспорюваного правочину, а також обставини щодо того, чи боржник взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним та щодо того, чи виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим внаслідок укладення оспорюваних правочинів.

86. Так, суди попередніх інстанцій стверджуючи (пункт 76 цієї постанови), що боржник перестав бути неплатоспроможним вже станом на кінець 2018, а оспорюваний договір укладений 21.11.2019 та, що неплатоспроможність боржника настала не внаслідок укладення оспорюваного правочину, не встановили конкретний розмір всіх грошових зобов`язань перед кредиторами на день укладення оспорюваного правочину (21.11.2019), чи внаслідок укладення правочину і взяття на себе зобов`язань з відчуження цінних паперів виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед наявними іншими кредиторами повністю або частково стало / не стало неможливим.

87. Також, при прийнятті судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень, не було встановлено чи здійснив / не здійснив боржник відчуження цінних паперів за цінами нижчими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання, майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів, шляхом співставлення розміру конкретних грошових зобов`язань боржника перед кредиторами і вартості майна боржника з урахуванням суми отриманої за спірним правочином.

88. При суперечливих аргументах, доказах сторін щодо ринкової ціни акцій відчужених за оспорюваним правочином, з огляду на кваліфікуючі підстави унормовані в статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд на підставі положень статті 99 Господарського процесуального кодексу України не позбавлений можливості з власної ініціативи призначити відповідну судову експертизу.

89. Окрім того, надаючи оцінку обставинам щодо наявності або відсутності накладеного арешту на майно боржника станом на дату укладення оспорюваного правочину, суд апеляційної інстанції зазначив про те, що з 18.02.2020 було відсутнє виконавче провадження стосовно ТОВ "Нафтохімімпекс" по виконанню рішення господарського суду Полтавської області у справі № 910/2542/19 та, відповідно, відсутні пов`язані з цим обмеження/арешти, з огляду на часткове задоволення ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л.

90. В свою чергу суд першої інстанції зазначив про те, що на момент укладення оспорюваного договору, були відсутні належним чином накладені та виконані обмеження/арешти на ціні папери, що є предметом угод, оскільки у випадку існування обмежень/арештів договір купівлі-продажу цінних паперів не був би виконаний, а права на цінні папери не перейшли б у власність до покупців в силу Закону України "Про депозитарну систему України".

91. Проте, як убачається із Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 (залишеною без змін постановою Верховного Суду від 21.07.2020) ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі № 910/2542/19 у частині закриття провадження з розгляду скарги ТОВ "Нафтохімімпекс" на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. (від 31.10.2019 вих. № 31/10-01) залишено без змін; ухвалу Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі № 910/2542/19 у частині задоволення скарги боржника на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. (від 31.10.2019 вих. № 31/10-01) скасовано; прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні скарги боржника про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника B. Л. щодо: відкриття виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_5 та ВП № НОМЕР_6 з подальшим їх об`єднанням у ВП № НОМЕР_4; зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника B. Л. скасувати постанову від 23.10.2019 про відкриття виконавчою провадження ВП № НОМЕР_5, постанову від 23.10.2019 про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_6, постанову від 23.10.2019 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження ВП № НОМЕР_6, постанову від 23.10.2019 про арешт майна боржника ВП № НОМЕР_6 про накладення арешту, постанову від 23.10.2019 про звернення стягнення на майно боржника ВП № НОМЕР_6; зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника B.Л. зняти арешт з усього (рухомого та/або нерухомого) майна ТОВ "Нафтохімімпекс", в тому числі з банківських рахунків - відмовлено.

92. Згідно сталої судової практики, якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

93. Відповідно до пункту 10 розділу V. "Оновлення статусу виконання виконавчого документа" Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих документів, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України та Міністерством юстиції України від 14.06.2022 № 177/2370/5 якщо рішення (постанова виконавця), яке стало підставою для зміни процесуального статусу виконавчого документа, у подальшому скасовано або визнано нечинним, статус виконання виконавчого документа змінюється на попередній.

94. Згідно частин першої, другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

95. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

96. Отже, арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Тому, після того як виконавець вчинив такі дії, боржник не може вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна.

97. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку про те, що законодавством не передбачено набрання чинності і обов`язковості до виконання заборон розпоряджатися арештованим майном боржнику з моменту державної реєстрації обтяжень (арешту) у відповідному державному реєстрі на підставі акту виданого уповноваженим органом (ухвали суду, постанови виконавця … про накладення арешту). Така заборона виникає з моменту винесення такого акту, а не з моменту державної реєстрації обтяження на підставі цього акту.

98. Наведеного судами попередніх інстанцій враховано не було, а тому висновки в оскаржуваних судових рішеннях про відсутність пов`язаних із виконанням судових рішень обмежень/арештів щодо майна боржника, станом на дату укладення оспорюваного правочину, є передчасними.

99. Разом з тим, враховуючи наявність вказаних постанов Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 та Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/2542/19, всупереч положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України та вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, судами попередніх інстанцій не досліджувалися обставини щодо легітимності мотивів та дій боржника при укладенні оспорюваного правочину, та обставин щодо того, чи такий правочин внаслідок вказаних дій боржника має ознаки фраудаторного.

100. При цьому, помилковими є твердження представників в судових засіданнях 02.04.2024 та 16.04.2024 про те, що наявність арештів накладених на майно боржника в межах виконавчого провадження не було підставою позову, оскільки на сторінці 4 позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" наявне посилання позивача на те, що боржник відчужував належні йому на праві власності акції при наявному відкритому виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2019 у справі № 910/2542/19. При цьому, у вказаній позовній заяві позивач стверджує, що боржник був внесений до Єдиного реєстру боржників, але ТОВ "Основа-Цінні папери" всупереч вимогам закону відмовило приватному виконавцю у накладенні арешту на цінні папери належні боржнику.

101. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння розпорядник майна ТОВ "Нафтохімімпекс" покликався, зокрема, на положення статті 388 Цивільного кодексу України.

102. Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, зокрема:

"5.55. … відповідно до статті 107 Закону про банкрутство арбітражні керуючі несуть за свої дії та заподіяну третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом.

5.62. Отже, вирішуючи питання про витребування спірного майна, суди повинні передусім перевіряти добросовісність набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 37), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20(пункт 40)). На необхідності оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц, пункт 46.1 постанови від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, пункт 6.43 постанови від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19).

5.63. Саме при вирішенні питання про витребування майна, здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна (у цих спірних правовідносинах - ОСОБА_2 ), у тому числі з`ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця (у цих спірних правовідносинах - ПП «Мілітарі»), зокрема за наявності зв`язків із ліквідатором продавця (їхню спільну участь в діяльності інших юридичних осіб). Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, пункт 52).

5.64. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

5.66. Не може вважатися добросовісною особа, яка набула майно на прилюдних торгах, якщо вона знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону, зокрема пов`язана особа (див. близькі за змістом висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 55))….".

103. Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

104. Всупереч наведеному, оскаржувані судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності / недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

105. З огляду на все вищевикладене суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

106. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

107. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідають.

108. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

109. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови не були дотримані.

110. З огляду на викладене, аргументи касаційних скарг частково знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження.

111. У касаційних скаргах скаржники просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Разом з тим, з огляду на вищенаведене, враховуючи те, що Суд дійшов висновку про необхідність дослідження та встановлення фактичних обставин справи, що не було належним чином здійснено судами попередніх інстанцій, а в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України дослідження та встановлення фактичних обставин справи виходить за межі повноважень Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

112. Згідно пункту 2 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

113. З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми процесуального права - статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України, неправильно застосовано норми матеріального права - статей 3, 13, 203, 215, 388 Цивільного кодексу України, статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства а тому рішення суду першої інстанції від 09.08.2023 та постанову суду апеляційної інстанції від 29.01.2024 слід скасувати, а справу № 910/3559/21(910/19810/20) слід направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

114. При новому розгляді суду необхідно дослідити та встановити обставини щодо фінансового стану боржника, розміру його зобов`язань та активів станом на момент укладення оспорюваних правочинів, а також обставини щодо того, чи боржник взявши на себе зобов`язання за оспорюваними правочинами став неплатоспроможним та щодо того, чи виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим внаслідок укладення оспорюваного правочину, дослідити обставини про наявність/відсутність обмежень/арештів щодо майна боржника станом на дату укладення оспорюваного правочину з урахуванням скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 18.02.2020 у справі № 910/2542/19, дослідити обставини щодо легітимності мотивів та дій боржника при укладенні оспорюваного правочину, та обставин щодо того, чи такий правочин внаслідок вказаних дій боржника має ознаки фраудаторного, з огляду на зміст постанов Східного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 та Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/2542/19, здійснити перевірку обставин щодо добросовісності / недобросовісності набувача майна за оспорюваним правочином, здійснити належну оцінку оспорюваного правочину на предмет наявності або відсутності визначених законом підстав для визнання його недійсним, надати оцінку аргументам сторін та фактичним обставинам справи, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених у цій постанові, ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

115. Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення у справі № 910/3559/21(910/19810/20) підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтохімімпекс" арбітражного керуючого Ткачука О.В. та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна Установа "ІНВЕСТИЦІЙНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 у справі № 910/3559/21(910/19810/20) задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та рішення Господарського суду м. Києва від 09.08.2023 у справі № 910/3559/21(910/19810/20) скасувати.

3. Справу № 910/3559/21(910/19810/20) направити на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк