Ухвала

від 11.04.2024 по справі 369/5823/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5823/24

Провадження № 1-кс/369/1247/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2024 м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши заяву адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 05 квітня 2024 року надійшла заява адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна.

Заявник просив скасувати:

- арешт майна, накладений згідно ухвали слідчого судді Києво- Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 року у справі № 369/4064/23 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4 .

- заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4 ;

- заборону власнику/користувачам/орендарям/суборендарям чи будь-яким іншим особам проведення на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4 , будь-яких підготовчих та/або будівельних/монтажних/демонтажних робіт, здійснення вирубки/розчищення зелених насаджень, з метою недопущення можливості її (ділянок) знищення, перетворення та псування у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування кримінального провадження.

В обґрунтування клопотання представник заявника зазначив, що в провадженні слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП Київській області перебуває кримінальне провадження № 1242023112200000038 від 16 березня 2023 року.

Адвокат зазначив, що ухвалу слідчогосудді Києво-Святошинськогорайонного судуКиївської областівід 28березня 2023року усправі 369/4064/23про накладенняарешту наземельні ділянкиналежні громадянці ОСОБА_4 вважає такою,що порушуєїї законніправа таінтереси,арешт бувнакладений безпідставноі на даний час у застосуванні такого заходу потреби немає.

Так, ОСОБА_4 є добросовіснимнабувачем своїхземельних ділянок,вона придбалаїх законнимспособом шляхомукладення договорівкупівлі-продажу.Договори булипосвідчені нотаріусомта зареєстрованіу Державномуреєстрі.На моменткупівлі земельнихділянок жоднихперешкод дляукладення такихдоговорів неіснувало.За придбаніземельні ділянкибули сплаченівідповідні кошти.З моментукупівлі земельнихділянок жоднихпретензій до ОСОБА_4 з цьогоприводу ніхтоне висував. ОСОБА_4 ніякого відношеннядо обставинкримінального правопорушенняне має. ОСОБА_4 жодного разу для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні не викликалася. Підозра їй не оголошувалася, цивільний позов у кримінальному провадженні до неї не заявлявся. Будь-які претензії з приводу придбання та володіння земельними ділянками, до ОСОБА_4 не заявлено.

Тому,на думкузаявника на даний час у застосуванні арешту не має потреби та він підлягає скасуванню.

В судове засідання власник майна та його представник не з`явилися, до суду через канцелярію адвокат ОСОБА_3 подав заяву про розгляд клопотання у її відсутності, у якій подане клопотання підтримав, просив його задовольнити.

У судове засідання слідчий/прокурор не з`явилися, про час, дату та місце розгляду клопотання їх було повідомлено належним чином.

09 квітня 2024 року прокурором Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 до суду було подане заперечення на клопотання про скасування арешту. Прокурор зазначила, що з метою виконання завдань кримінального провадження та наявністю ризику знищити речові докази чи іншим чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, у слідства виникла необхідність накласти арешт на майно, яке є предметом злочину (кримінального правопорушення), містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, є об`єктами кримінально протиправних дій та набуті фізичними особами кримінально протиправним шляхом, тому у задоволенні клопотання про скасування арешт поросила відмовити.

Дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження № 1242023112200000038від 16березня 2023року, слідчий суддя вважає, що вимоги клопотання слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно доматеріалівкримінальногопровадженняза№1242023112200000038від16березня2023року,заознакамикримінальногоправопорушення,передбаченогоч.1ст.364ККУкраїни,досудовимрозслідуваннямвстановлено,щов провадженні слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до ЄРДР за № 1242023112200000038від 16.03.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено факт зловживання невстановленими службовими особами Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області своїм службовим становищем під час відведення у приватну власність громадян земельних ділянок за рахунок полезахисних лісових смуг, які обмежують масив земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області № 369/4064/23 від 28 березня 2023 року, з метою збереження речових доказів, на земельні ділянки, шо підведені за рахунок лісосмуг, накладено арешт, у тому числі з забороною здійснення на них будь-якої діяльності, та постановлено:

- накласти в рамках кримінального провадження № 42023112200000038 від 16.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України арешт, до скасування у передбаченому КПК України порядку, на об`єкт нерухомого майна, а саме земельні ділянки з кадастровиминомерами3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, 3222482000:05:004:0055, 3222482000:05:004:5100, 3222482000:05:004:5101, 3222482000:05:005:0032, 3222482000:05:006:0009, 3222482000:05:004:5015, 3222482000:05:006:5000, 3222482000:05:006:5001%

-в становити заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, 3222482000:05:004:0055, 3222482000:05:004:5100, 3222482000:05:004:5101, 3222482000:05:005:0032, 3222482000:05:006:0009, 3222482000:05:004:5015, 3222482000:05:006:5000, 3222482000:05:006:5001%

-в становити заборону власнику/користувачам/орендарям/суборендарям чи будь-яким іншим особам проведення на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, 3222482000:05:004:0055, 3222482000:05:004:5100, 3222482000:05:004:5101, 3222482000:05:005:0032, 3222482000:05:006:0009, 3222482000:05:004:5015, 3222482000:05:006:5000, 3222482000:05:006:5001будь-яких підготовчих та/або будівельних/монтажних/демонтажних робіт, здійснення вирубки/розчищення зелених насаджень, з метою недопущення можливості її (ділянок) знищення, перетворення та псування у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування кримінального провадження.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.04.2021 № 10-1500/15-21-сг ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Надалі, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.05.2021 № 10-2217/15-21-сг розроблений проект землеустрою затверджено та відведено у приватну власність ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,2208 га з кадастровим номером 3222482000:06:003:0062 для ведення особистого селянського господарства; ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,2173 га з кадастровим номером 3222482000:06:003:0053 для ведення особистого селянського господарства. На підставі наказу, право приватної власності на земельні ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_6 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.02.2022 № 28.

Постановою процесуального керівника від 21.03.2023 земельні ділянки з кадастровими номерами3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, 3222482000:05:004:0055, 3222482000:05:004:5100, 3222482000:05:004:5101, 3222482000:05:005:0032, 3222482000:05:006:0009, 3222482000:05:004:5015, 3222482000:05:006:5000, 3222482000:05:006:5001визнані речовим доказом у відповідності до ст. 98 КПК України, оскільки останні є об`єктом кримінально протиправних дій та набуті фізичними особами кримінально протиправним шляхом.

27 березня 2019 року в рамках справи №202/1452/18, провадження № 14-559цс18 (ЄДРСРУ № 81139238) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства.

Відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 367290628 від 26 лютого 2024 року, №367290390 від 26 лютого 2024 року, № 367290507 від 26 лютого 2024 року, земельніділянки з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063належать на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Як вбачається з матеріалів клопотання власником земельної ділянки з кадастровим номерам 3222482000:06:003:0053, на яке накладено арешт є ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12 січня 2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 , та зареєстрований в реєстрі за номером 31. Продавцем зазначеної земельної ділянки був громадянин України ОСОБА_8 , від імені якого виступав уповноважений представник ОСОБА_10 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_11 07 грудня 2021 року за № 1791.

Власником земельної ділянки з кадастровим номерам 3222482000:06:003:0062, на яке накладено арешт є ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12 січня 2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 , та зареєстрований в реєстрі за номером 28. Продавцем зазначеної земельної ділянки був громадянин України ОСОБА_12 , від імені якого виступав уповноважений представник ОСОБА_10 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 03 грудня 2021 року за №2712.

Власником земельної ділянки з кадастровим номерам 3222482000:06:003:0063,на яке накладено арешт є ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 30 липня 2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_13 та зареєстрований в реєстрі за номером 534. Продавцем зазначеної земельної ділянки був громадянин України ОСОБА_14 , від імені якого виступав уповноважений представник ОСОБА_15 на підставі довіреності.

Відповідно до статті 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із частиною 1 статті 131 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК передбачений арешт майна як один із заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому, згідно з частиною 3 статті 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з частиною 2 статті 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Абзацами 1-3частини3статті170КПКвизначено,щоувипадку,передбаченомупунктом1частинидругоїцієї статті,арештнакладаєтьсяна майнобудь-якоїфізичноїабоюридичної особизанаявностідостатніх підставвважати,щовоновідповідає критеріям,зазначенимустатті 98цьогокодексу. Арештнакомп`ютернісистеми чиїхчастининакладається лишеувипадках,якщовониотримані внаслідоквчиненнякримінальногоправопорушення абоєзасобомчи знаряддямйоговчинення,абозбереглина собіслідикримінальногоправопорушення,абоувипадках,передбаченихпунктами2,3,4частини2цієїстатті,абоякщоїх наданняразомзінформацією,щонаних міститься,єнеобхідноюумовою проведенняекспертногодослідження,атакожякщо доступдокомп`ютернихсистем чиїхчастинобмежується їхвласником,володільцемабоутримувачем чипов`язанийзподоланням системилогічногозахисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Частиною 4статті170КПКвизначено,щоувипадку,передбаченомупунктом2частини2цієїстатті,арештнакладаєтьсяна майнопідозрюваного,обвинуваченого,засудженогоаботретьої особизанаявностідостатніх підставвважати,щовонопідлягатиме спеціальнійконфіскаціїувипадках,передбаченихКримінальнимкодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Частиною 5статті170КПКвизначено,що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно зчастиною 10статті 170КПК арештможе бутинакладений увстановленому цимКодексом порядкуна рухомечи нерухомемайно,гроші убудь-якійвалюті готівкоюабо убезготівковій формі,в томучислі коштита цінності,що знаходятьсяна банківськихрахунках чина зберіганніу банкахабо іншихфінансових установах,видаткові операції,цінні папери,майнові,корпоративні права,віртуальні активи,щодо якихухвалою чирішенням слідчогосудді,суду визначенонеобхідність арештумайна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з частиною 2 статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до частини 4 статті 173 КПК у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, в силу норм абз. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України клопотання про скасування арешту майна розглядається слідчим суддею під час досудового розслідування, а під час судового провадження - судом.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, слідчими СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023112200000038 від 16.03.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

Статтями7,16 КПК Українивстановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Вищевказані положення кримінального процесуального Закону кореспондуються ізст. 41 Конституції Українита ст. ст.316,317,321 ЦК України, відповідно до яких ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Слідчий суддя зазначає, що у кримінальному провадженні існує два види інтересів - суспільні інтереси, на захист яких спрямована система кримінальної юстиції та особисті інтереси підозрюваного, обвинуваченого, інших учасників кримінального провадження, які мають бути гарантовано захищені від неправомірних посягань.

Забезпечення балансу цих інтересів, по суті, є одним з найважливіших завдань кримінального провадження. Так у ст. 2 КПК зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Досягнути такого балансу можна лише за умови існування і дотримання певних правил, визначених у законі, які в своїй сукупності створюють систему гарантій від порушення прав особи, що опинилась у сфері дії кримінального провадження.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.

Отже, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду від 28 березня 2023 року, при арешті майна, слідчий суддя виходив з того, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.

Водночас, слідчий суддя здійснює судовий контроль в аспекті достатності підстав вважати, що було вчинене певне кримінальне правопорушення та можливості використання певного майна для забезпечення дієвості кримінального провадження щодо такого кримінального правопорушення. При цьому під час досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд вже під час розгляду кримінального провадження за сутністю щодо встановлення винуватості чи невинуватості певної особи, а лише визначає, що вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Судовим розглядом встановлено, що арешт майна на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, накладений ще у березні 2023 року в кримінальному провадженні від 16.03.2023 року за № 42023112200000038, тобто тривалість арешту становить вже майже рік, що очевидно створює перешкоди праву власності на об`єкт нерухомого майна.

Ні слідчим, ні прокурором не надано суду відомостей щодо здійснення наразі будь-яких слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42023112200000038, окрім як винесення постанови про визнання та приєднання до справи речових доказів від 24.03.2023 року, наявної в матеріалах кримінального провадження, тобто майже 1 рік тому.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу, а втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

На рівнінаціональногозаконодавствагарантії захиступрававласностізакріплені устатті41КонституціїУкраїни,зазмістомякої коженмаєправоволодіти,користуватисяірозпоряджатися своєювласністю,результатамисвоєїінтелектуальної,творчоїдіяльності. Правоприватноївласностінабувається впорядку,визначеномузаконом. Громадянидлязадоволеннясвоїх потребможутькористуватисяоб`єктамиправадержавноїта комунальноївласностівідповіднодо закону. Ніхтонеможебути протиправнопозбавленийправавласності.Правоприватноївласності єнепорушним. Примусовевідчуження об`єктівправа приватноївласності можебути застосованелише яквиняток змотивів суспільноїнеобхідності,на підставіі впорядку,встановлених законом,та заумови попередньогоі повноговідшкодування їхвартості.Примусове відчуженнятаких об`єктівз наступнимповним відшкодуваннямїх вартостідопускається лишев умовахвоєнного чинадзвичайного стану. Конфіскаціямайнаможе бутизастосованавиключноза рішеннямсудуувипадках,обсязітапорядку,встановленихзаконом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Цей принципконкретизовановчастині 1статті321ЦивільногокодексуУкраїни (ЦКУ),згіднозякою правовласностієнепорушним.Ніхтонеможе бутипротиправнопозбавленийцього правачиобмеженийу йогоздійсненні.Прицьомуза частиною2статті321ЦКУ, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом., та згідно з статтею 391 ЦКУ, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Захист зазначеногоправа гарантованой статтею1Першого протоколудо Конвенціїпро захистправ людинита основоположнихсвобод 1950року,а саме:кожна фізичнаабо юридичнаособа маєправо мирноволодіти своїммайном.Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакшеяк вінтересах суспільстваі наумовах,передбачених закономі загальнимипринципами міжнародногоправа. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Також відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом, та має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000, заява № 33202/96). При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, заява №8793/79).

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Проте обмеження права власності не буде свавільним та відповідатиме засаді законності із дотриманням справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу у вигляді досягнення завдань кримінального провадження та вимогами захисту права власності особи лише у разі, якщо досягнення мети кримінального провадження неможливо у інший спосіб, окрім як застосуванням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Дослідивши клопотання про скасування арешту майна разом із доданими матеріалами та матеріалами кримінального провадження, наданими слідчим, слідчий суддя вважає, що наявне непропорційне втручання в право власності законного власника майна внаслідок тривалої дії накладеного арешту на таке майно як заходу забезпечення кримінального провадження за відсутності достатніх та належних доказів наявності потреби в подальшому застосуванні цього заходу, тому подане клопотання підлягає задоволенню шляхом скасування арешту майна, окрім іншого враховуючи відсутність заперечень органу досудового розслідування щодо такого.

З огляду на викладене вище, зважаючи на обставини справи вбачається, що на даний час відсутні підстави для обмеження накладеного арешту на нерухоме майно, а тому подане клопотання про скасування арешту підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 170, 174,309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, -задовольнити.

Скасувати арешт, який накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.03.2023 року (№369/4064/23) в рамках кримінального провадження №42023112200000038 від 16.03.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063, які належать на праві приватної власності ОСОБА_4 .

Скасувати заборону особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно вносити будь-які зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063.

Скасувати заборону власнику/користувачам/орендарям/суборендарям чи будь-яким іншим особам проведення на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222482000:06:003:0062, 3222482000:06:003:0053, 3222482000:06:003:0063,будь-яких підготовчих та/або будівельних/монтажних/демонтажних робіт, здійснення вирубки/розчищення зелених насаджень, з метою недопущення можливості її (ділянок) знищення, перетворення та псування у будь-який спосіб до завершення досудового розслідування кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_16