Рішення

від 03.04.2024 по справі 308/18530/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/18530/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді Лемак О.В.,

за участі секретаря судового засідання Сухан Н.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Радь І.І.

представника відповідача адвоката Леміш М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спору на стороні відповідача : служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування Ужгородської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

У позовній заяві позивач посилається на те, що 18 вересня 2010 року між нею, та відповідачем - ОСОБА_2 . було укладено шлюб, який зареєстрований виконавчим комітетом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

В період шлюбу з відповідачем у них народилося двоє дітей, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Вказує, що на протязі останніх місяців сімейне життя між ними поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, втраті почуття любові та порозуміння один до одного. Вже протягом тривалого часу, хоч і перебувають у шлюбі, однак стали один для одного чужими людьми, відсутнє спілкування один з одним. Кожен з них живе окремим життям, не приймаючи участі у вирішенні справ одне одного.

На даний момент між ними припинено ведення спільного господарства, разом не проживають.

За такихобставин вважає,що подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає, а від так шлюб укладений 18 вересня 2010 року між нею та відповідачем повинен бути розірваним.

Зазначає, що спільні із відповідачем діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проживають разом з нею, одноосібним вихованням яких вона і займається забезпечуючи їм належні умови проживання, виховання, навчання, комфорту та матеріально-побутових умов. Будинок який перебуває у власності її батьків та в якому вона має право на проживання разом із своїми дітьми, обладнаний всіма необхідними меблями та побутовою технікою. Крім іншого, сума її доходів є достатньою для забезпечення навчання дітей, необхідним фізичним та духовним розвитком, а за необхідності медичним доглядом і лікуванням. У свою чергу, Відповідач проживаючи окремо у вихованні дітей участі не бере та не приділяє їм належної уваги.

З огляду на викладене, з метою створення належних умов для виховання, навчання та розвитку дітей, піклування про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, тобто у звичному для них соціальному середовищі, вважає за необхідне визначити місцем проживання малолітнього сина - ОСОБА_5 , та доньки - ОСОБА_4 , зі нею - ОСОБА_1 .

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.11.2023 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.01.2024року закрито підготовче провадження та призначено вказану цивільну справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час там місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засадні щодо позову заперечив, оскільки відповідач хоче зберегти сім`ю.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, хоча про час там місце засідання були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2010 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис №156, що стверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 27.10.2023 року.

Судом встановлено, що від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_2 виданого громадянським Самоврядуванням міста Кішвард, перекладеного з угорської мови на українську мову, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується копією свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану м. Кішвард, перекладеного з угорської мови на українську мову.

Згідно зі ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов`язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 24, ст. 25 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі, жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Статтею 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

З даної норми слідує, що кожен із подружжя має право на припинення шлюбних відносин і таке право не залежить від бажань іншого з подружжя.

За правилами ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу згідно якої позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України під час розгляду справи про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що подружнє життя між позивачкою та відповідачем не склалось, шлюбних стосунків вони не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо.

Статтею 51 Конституції Українизакріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і сторін.

Представник відповідача заперечуючи проти розірвання шлюбу, не надав доказів, які б вказували на вчинення відповідачем фактичних дій, направлених на збереження родини.

Крім того, суд бере до уваги, що справа перебуває в провадженні суду з жовтня 2023 року, тобто було достатньо часу на примирення сторін, що зроблено не було.

Шлюб припиняється в наслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Приймаючи до уваги доводи позивачки, суд вважає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б її інтересам, що має істотне значення.

З огляду на викладене, суд вважає, що примирення та подальше подружнє життя сторін є неможливим, їх сім`я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу може суперечити інтересам позивачки, а тому на підставі ст. 105 СК України шлюб слід розірвати.

Що стосується питання визначення місця проживання дітей, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області від 25.03.2024 №460, вирішено затвердити висновок органу опіки та піклування «Про визначення місця проживання дітей».

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Холмківської сільської ради Ужгородського району, орган опіки і піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У Декларації прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (принцип 6), встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів с. 3 Конвенції ООН про права дитини (конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-ХІІ (798-12) від 27.02.1991 р. дата підписання Україною: 21 лютого 1990 року, набуття чинності для України: 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи наведене, а також те, що наявні у справі докази дозволяють встановити, що позивачка має постійне місце проживання, нею створено належні матеріальні та побутові умови для фізичного, духовного та морального розвитку, навчання, розвитку природних здібностей, малолітніх дітей, діти проживають разом з матір`ю, а також беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, суд доходить висновкуза можливевизначити місцепроживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З огляду на вищевказане заявлені вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сплачений останнім судовий збір у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 24, 56, 105, 110, 112, 113, 115, 160, 161 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спору на стороні відповідача : служба у справах дітей Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 18 вересня 2010 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконавчим комітетом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, за актовим записом № 156, розірвати.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір у розмірі 2147,20 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12 квітня 2024 року.

Головуюча О.В. Лемак