Ухвала

від 17.04.2024 по справі 569/11509/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 569/11509/23

провадження № 61-5351ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекслайн» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертекслайн» (далі - ТОВ «Вертекслайн») на свою користь 200 000,00 грн та на користь сина 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2024 року, позов задоволено частково.

Стягнено з ТОВ «Вертекслайн» на користь малолітнього ОСОБА_2 , в особі його законного представника ОСОБА_1 25 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнено з ТОВ «Вертекслайн» на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Здійснено розподіл судових витрат.

У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2024 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у справі складає 400 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).

Враховуючи зазначене вище, заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2024 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктом в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявниці та її сина.

Зазначений довід заявницею обґрунтовано тим, що її син, отримавши тілесні ушкодження на атракціоні, зазнав фізичних та моральних страждань, який після операційного втручання мусив пересуватися на милицях, навчатися обслуговувати себе у побуті, проходити тривалий курс лікування. Так само і для заявниці, як матері зазначена справа має виняткове значення, оскільки травмування сина повністю змінило її звичний стиль життя, відчуваючи моральні страждання, а у подальшому і фізичні страждання у вигляді масових псоріатичних проявів по всьому тілі та обличчі.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.

Водночас, наведені заявницею доводи є фактичним обґрунтуванням позовних вимог, яким суди першої та апеляційної інстанцій надали відповідну оцінку, поклавши її в основу судових рішень, дійшовши до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. А отже, доводи про виняткове значення справи для заявниці та її сина направлені на перегляд остаточного судового рішення з метою збільшення присудженого до стягнення розміру відшкодування моральної шкоди без належного обґрунтування, в чому полягає недостатність присудженого судами розміру шкоди.

Також заявниця посилається на суспільний інтерес до вказаної справи, оскільки зазначене стосується безпечної експлуатації атракціонної техніки, з огляду на те, що у розважальних атракціонах, належних відповідачу та розташованих у місті Києві та м. Запоріжжі, діти-відвідувачі також отримували важкі травми, у розважальному центрі у м. Рівному діти захворіли на кишкову інфекцію, колишні працівники цієї мережі розважальних центів негативно висловлюються про роботодавця, який не укладає з працівниками трудових договорів.

Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, оскільки наведені заявницею доводи стосуються випадків, які сталися в інших (за територіальністю) розважальних центрах, інші аргументи, як то інфекційні захворювання у дітей відвідувачів, негативні відгуки колишніх працівників про роботодавця та форма працевлаштування працівників не мають змістовного зв`язку із обставинами цієї справи.

Верховний Суд зауважує, що у справах про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з діями, бездіяльністю фізичної, юридичної особи, що призвели до заподіяння тілесних ушкоджень, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто, у будь-якому випадку, саме на сторону позивача покладається обов`язок належно обґрунтувати заявлений до відшкодування розмір моральної шкоди.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки заявниця подала касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 12 березня 2024 року.

Копію ухвали надіслати заявниці.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян