Постанова

від 03.04.2024 по справі 758/1534/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/1534/20 Головуючий у І інстанції Захарчук С.С.

Провадження №22-ц/824/6103/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем Українии

03 квітня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лакенві Компані» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лакенві Компані» (далі - «ТОВ «Лакенві Компані») із позовом про визнання договору недійсним.

Обґрунтовуючи позов, зазначала, що між нею та ТОВ «Лакенві Компані» був укладений договір від 30 жовтня 2019 року №9186 «Про надання послуг із оформлення Договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ «Лакенві Компані». Зізмістом указаного договору вона не була ознайомлена, що не дало їй можливості оцінити усі ризики.

Відповідно до умов угоди, укладеної між нею та ТОВ «Лакенві Компані», відповідач зобов`язався надати їй позику у розмірі: 90 000 грн, а вона мала сплачувати гарантійні та загальні платежі.

На виконання умов угоди вона періодично сплачувала грошові кошти, що підтверджується відповідними квитанціями, однак позику ТОВ «Лакенві Компані» не видало.

Зазначала, що відповідач здійснює господарську діяльність без ліцензії на надання фінансових послуг, що є підставою для визнання правочину недійсним.

Крім того, відповідач здійснює нечесну підприємницьку практику шляхом формування групи клієнтів, за рахунок яких здійснювалась передача права на отримання кредитних коштів одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, що свідчить про наявність ознак «пірамідальної схеми» в оспорюваному договорі.

Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати недійсним договір від 30 жовтня 2019 року № 9186 «Про надання послуг із оформлення Договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ «Лакенві Компані», укладеного між нею і ТОВ «Лакенві Компані»; застосувати наслідки недійсності правочину та стягнути з ТОВ «Лакенві Компані» на її користь 37 160 грн. сплачених за договором коштів, а також 1 309,64 грн процентів за безпідставне користування її грошовими коштами.

У подальшому позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог у частині стягнення з відповідача на її користь процентів за безпідставне користування її грошовими коштами у розмірі 2 743, 76 грн.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не дав належної оцінки умовам оспорюваної Угоди, аналіз якої свідчить про те, що позивачем фактично сплачувались платежі за можливість у майбутньому отримати позику, яка виплачувалась з фонду накопичення, сформованого за рахунок платежів інших учасників такої схеми. При цьому, позивач не отримала позику у визначеному угодою розмірі, а тому діяльність відповідача - ТОВ «Лакенві», яке не є ні банківською, ні фінансовою установою, діяло без відповідної ліцензії, слід вважати «пірамідальною схемою», оскільки кошти сплачувались не за саму позику, а за можливість отримати її в майбутньому. Крім того, судом першої інстанції не взято до увагу судову практику в аналогічних справах, та не враховано правові позиції Верховного Суду, визначених у постанові від 16 січня 2020 року у справі № 757/21768/15.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 ЦПК України).

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до положень процесуального законодавства.

Так, судова повістка, яка направлялась на адресу місцезнаходження (юридична адреса згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) ТОВ «Лакенві Компані» повернулась до апеляційного суду без вручення адресату з відміткою поштового відділення про підстави повернення: «адресат відсутній».

Згідно положень частини 6-8 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається:

1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є:

1) день вручення судової повістки під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на вказане, керуючись положеннями частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважала за можливе розглянути справу у відсутності осіб, що не з`явились.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.

Так, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано суду доказів того, що ТОВ «Лакенві Компані» за договором від 30 жовтня 2019 року № 9186 «Про надання послуг із оформлення Договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ «Лакенві Компані», укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лакенві Компані», зобов`язалось надати ОСОБА_1 позику у розмірі 90 000 грн., але не виконало зобов`язання, як і не надано доказів того, що оспорюваний догорів містить ознаки пірамідальної схеми, визначені у п.7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судом установлено, що предметом спору є визнання недійсним договору від 30 жовтня 2019 року № 9186 «Про надання послуг із оформлення Договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ «Лакенві Компані», укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лакенві Компані».

На обґрунтування зазначеної вимоги до позовної заяви додано копію договору від 30 жовтня 2019 року № 9186 «Про надання послуг із оформлення Договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ «Лакенві Компані», укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Лакенві Компані» (а.с.7).

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а компанія приймає на себе зобов`язання здійснити наступні дії, спрямовані на отримання позики, на умовах фінансової пропозиції «Лакенві компані», а саме: забезпечити оформлення Угоди про участь в пропозиції «Лакенві Компані», між компанією та клієнтом, надавати інформативно-консультативні, довідкові послуги з питань діяльності та подальшої участі клієнта в пропозиції «Лакенві Компані».

Згідно з п. 2.1 договору Гарантійна сума - оплата послуг Клієнтом, яка здійснюється тільки через банківські установи, на користь компанії, є договірною, що визначається у % відношення у розмірі % від суми позики, зазначеної у Додатку №1 до Угоди, і сплачується шляхом перерахування 100% попередньої оплати на банківський рахунок компанії, одночасно із підписанням сторонами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору послуги вважаються прийнятими Клієнтом, а договір вважається виконаний у повному обсязі сторонами, після набуття чинності Угоди про участь в пропозиції між компанією та клієнтом.

Цього ж дня між ТОВ «Лакенві Компані» та ОСОБА_1 була укладена Угода № 9186 (а.с. 8-10), предметом якої є надання компанією системи послуг, спрямованих на отримання позики на суму, яка зазначена в додатку № 1 до угоди, на умовах фінансової пропозиції «Лакенві Компані». За умовами угоди, компанія зобов`язувалася виконувати формування об`єднання клієнтів та вчиняти певні правочини, які сприяють виконанню умов цієї угоди та здійснювати наступні дії: сформувати об`єднання клієнтів; організовувати та проводити щотижневу процедуру видачі грошових доручень, які надають право на отримання клієнтом позики; здійснити видачу позики з фонду об`єднання клієнтів (ст. 2 угоди). Для отримання позики клієнт зобов`язувався сплатити Гарантійний платіж, зазначений в додатку № 1 до даної угоди (а.с. 11), зокрема 4800 грн.

Відповідно до ст. 4 умов фінансової пропозиції «Лакенві Компані», яка є додатком до вказаної угоди (а.с. 19), клієнт протягом кожного місяця сплачує загальний платіж, згідно свого графіку розрахунків у довільному порядку або шляхом здійснення авансових платежів. Сума, що складається з чистого платежу, є власністю клієнта, а сума адміністративних витрат є власністю компанії. У випадку несплати загального платежу, клієнт втрачає право участі у процедурі в поточному тижні.

Згідно додатку № 1 до угоди від 30.10.2019 р. сума позики - 90 000 грн., гарантійний платіж - 4800 грн., чистий платіж - 2500 грн., адміністративні витрати - 750грн., загальний платіж - 3250 грн. (а.с. 11).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на користь ТОВ «Лакенві Компані» (ЄДРПОУ 43180018) сплачено 37160 грн., зокрема 30.10.2019 р. - 4800 грн., 31.10.2019 р. - 3000 грн., 01.11.2019 р. - 5500 грн., 04.11.2019 р. - 8000 грн., 07.11.2019 р. - 7860 грн. (а.с. 12-17).

Із позовної заяви вбачається, що позивачка ОСОБА_1 позику, на яку розраховувала, так і не отримала.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

За змістом ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент підписання оспорюваного договору) нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналіз умов угоди № 9186 від 30.10.2019 року та додатків до неї, договору № 9186 від 30.10.2019 року свідчить, що позивачем фактично сплачувались платежі за можливість у майбутньому отримати позику, яка виплачувалась з фонду накопичення сформованого за рахунок платежів інших учасників такої схеми. При цьому ОСОБА_1 не отримала такої позики у визначеному угодою розмірі (90000 грн), а тому, на переконання суду, діяльність ТОВ «Лакенві Компані», яке відповідно до умов цієї угоди не було ні банківською, ні фінансовою установою, та діяло без відповідної ліцензії на здійснення такої діяльності, слід вважати «пірамідальною схемою», оскільки ОСОБА_1 сплачувала кошти не за саму позику, а за можливість в майбутньому її отримати.

Суд зауважує, що ані угода № 9186 від 30.10.2019 року та додаток № 1 до неї, ані договір № 9186 від 30.10.2019 року не містить строків та/або термінів отримання кредиту, не визначає будь-якої відповідальності ТОВ «Лакенві Компані» за невиконання умов цих правочинів та будь-яких гарантій щодо отримання клієнтом отримання позики.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Лакенві Компані» ввів позивача в оману, застосовуючи нечесну підприємницьку практику, а ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім цього, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 10.02.2016 року (справа № 6-2389цс15), за змістом ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02.06.2011 року «Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання фінансових послуг, який набрав чинності 08.01.2012 року, внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

При цьому послуги, які надавались ТОВ «Лакенві Компані», фактично полягають у створенні адміністративних груп учасників та формування фонду групи для отримання відповідної суми у позику, із проведенням розподілу права на отримання такої позики відповідно до визначеної процедури, а тому відповідно до вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» підлягають ліцензуванню, тоді як відповідач ТОВ «Лакенві Компані» надавав їх позивачу без ліцензії.

Частиною 1 ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Таким чином, суд приходить висновку, що оскаржуваний позивачем договір № 9186 від 30.10.2019 слід визнати недійсним, як такий, що вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) та з використанням нечесної підприємницької діяльності, з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Щодо стягнення із ТОВ «Лакенві Компані» на користь позивачки сплачених нею на виконання умов договору № 9186 від 30.10.2019 року коштів в розмірі 37 160 грн, такі вимоги підтверджені належними доказами, тому також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, яка регулює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не укладав будь-яких договорів, які б передбачали сплату коштів на рахунки відповідача ТОВ «Лакенві Компані», останні не надали суду відзиву та не підтвердили наявності правових підстав для набуття ними коштів, які були сплачені ОСОБА_1 .

За таких обставин суд вважає, що ТОВ «Лакенві Компані» без будь-якої правової підстави набуло грошові кошти за рахунок позивача, а тому позовні вимоги у частині стягнення коштів із вказаних товариств слід задовольнити та стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Лакенві Компані» грошові кошти у розмірі 37160,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача процентів на підставі статті 1048 ЦК України в розмірі 2 743, 76 грн за період з 30.10.2019 по 30.06.2020 року, колегія суддів вважає такі вимоги необґрунтованими, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, не випливають із договору позики.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів позивача, не дав оцінки поданим доказам, не встановив характер правовідносин між сторонами, не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку із чим дійшов необґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначене є підставою, відповідно до положень статті 376 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у даній справі про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Частиною першою ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, задовольняє частково позовні вимоги ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору, а тому з відповідача ТОВ «Лакенві Компані» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 204,00 грн (840,80*2+(840,80*2)*150%)

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лакенві Компані» про визнання договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір від 30 жовтня 2019 року № 9186 «Про надання послуг із оформлення Договору та включення клієнтів до фінансової пропозиції ТОВ «Лакенві Компані», укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакенві Компані».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакенві Компані» на користь ОСОБА_1 37 160 (тридцять сім тисяч сто шістдесят) гривень 00 коп, сплачених на виконання умов Договору № 9186 від 30 жовтня 2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакенві Компані» на користь держави судовий збір в загальному розмірі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

позивач - ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ;

відповідач - ТОВ «Лакенві Компані», код ЄДРПОУ 43180018, 02000, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 25.

Повний текст постанови складений 15 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.