Рішення

від 09.04.2024 по справі 140/35916/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35916/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Щербюк Г.Д.,

за участю представника позивача Федчишина Д.С.,

представника відповідача Дмитрук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (далі - ТОВ «Негабарит-Сервіс», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В1» №0112090701 від 13.09.2023 про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 1269081 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 126908,10 грн, форми «В4» №0112060701 від 13.09.2023 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 2674934 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.09.2023 на адресу ТОВ «Негабарит-Сервіс» надійшли два податкових повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області форми «В1» №0112090701 від 13.09.2023 про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та податкове повідомлення-рішення форми «В4» №0112060701 від 13.09.2023 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Не погоджуючись з рішенням податкового органу, товариство 29.09.2023 подало скаргу до Державної податкової служби України (далі ДПС України), однак 06.12.2023 надійшло рішення про результати розгляду скарги, яким ДПС України залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 13.09.2023 №0112090701, №0112060701, а скаргу без задоволення. Рішення обґрунтоване тим, що ТОВ «Негабарит-Сервіс» не надано до перевірки регістрів бухгалтерського обліку, первинних документів.

Товариство не погоджується з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями з огляду на наступне.

20.06.2023 ТОВ «Негабарит-Сервіс» подало до ГУ ДПС у Волинській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2023 року.

На підставі наказу в.о. начальна ГУ ДПС у Волинській області №1480-п від 18.07.2023 управлінню податкового аудиту доручено забезпечити проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Негабарит-Сервіс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Перевірка проводилась з 03.08.2023 по 09.08.2023.

При проведення перевірки ТОВ «Негабарит-Сервіс» надало працівникам ГУ ДПС у Волинській області можливість ознайомитися із усіма первинними документами та даними бухгалтерського обліку, що стосувалися даної перевірки як в паперовому, так і електронному форматі.

03.08.2023 працівниками ГУ ДПС у Волинській області було вручено запит №1 від 04.08.2023 з вимогою надати додаткові копії документів. Того ж дня товариство надало відповідь, якою були надані документи на вимогу працівників контролюючого органу, що підтверджується відповіддю №2204 від 03.08.2023 та описами, але останніми складено акт №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023 про часткове надання документів, а також акт №2969/07-01/37707423 від 10.08.2023 про відмову головного бухгалтера ТОВ «Негабарит-Сервіс» від отримання акту №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023,.

Також позивач зазначає, що на сторінці 5-6 акту посадові особи зазначили перелік документів, який у запиті №1 від 03.08.2023 взагалі не було обумовлено, у акті перевірки невірно зазначені суми та ставки податку відповідно до рядків декларації, окремі абзаци акту не відповідають змісту іншим за даними та сумами, крім того здійснено посилання на норми Податкового кодексу України, які є нечинними.

Зі змісту акту перевірки вбачається про ненадання товариством під час перевірки регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів за травень 2023 року.

На думку позивача, регістри бухгалтерського обліку не є первинними документами, тому їх ненадання при належним чином оформленій податковій накладній та наявності правильно оформлених первинних документів не може бути підставою для відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, зазначає, що в розділі 3.2 акту вказана сума 3160068 грн (яка встановлена як завищення) перебувала в суді на оскарженні, а відтак не могла братися до уваги. Звертає увагу, що станом на 15.12.2023 Волинським окружним адміністративним судом задоволено позовні вимоги товариства, визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 18.08.2023 року №0103600701 та №0103620701.

З наведених підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 13.09.2023 №0112090701 та №0112060701.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами (т.1, а.с.114а).

30.01.2024 суд постановив ухвалу про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання (т.1, а.с.129).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 26.01.2024 (т.1, а.с.115-118) представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з мотивів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки від 16.08.2023 №12690/07-01/37707423, яким встановлено порушення платником податку вимог податкового законодавства.

При цьому зазначив, що в запиті №1 від 03.08.2023 вказано той самий перелік документів, який описано у акті перевірки щодо опису запиту, врученого головному бухгалтеру ОСОБА_1 . Відзначає, що позивачем не долучено до додатків копію запиту, який отриманий ним, у зв`язку з чим неможливо порівняти вміст запиту, наданого контролюючим органом, та того, на який посилається платник податків. Таким чином, позивач здійснює безпідставне твердження щодо неправомірності запитуваного переліку документів.

При цьому, на поданий запит ТОВ «Негабарит-Сервіс» відповіло листом №2204 від 03.08.2023 про те, що «отриманий лист не був оформлений на фірмову бланку ГУ ДПС у Волинській області, не містить підпису та печатки керівника - його не можна вважати запитом, через порушення порядку його оформлення». Таким чином, документів у відповідь на запит ТОВ «Негабарит-Сервіс» не подано, а лише надано відповідь про невідповідність запита нормам чинного законодавства.

Наявні у акті помилки щодо сум, невірного зазначення рядків декларації та норм ПК України у старій редакції є технічними помилками, описками, які не вплинули на кінцеві результати перевірки.

Щодо ненадання регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, представник відповідача зазначила, що згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, ПК України передбачає наявність як первинних документів, так і регістрів бухгалтерського обліку для цілей оподаткування.

При цьому, у акті відзначено наявність лише деяких запитуваних документів.

Зокрема, у пункті 2.13 акту відзначено, що під час перевірки було використано такі документи:

- податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2023 року;

- Додатки 2 «Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду» за

травень 2023 року;

- копії документів, надані до перевірки згідно описів №№1-7.

При цьому, згідно з актом про ненадання документів, регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Негабарит-Сервіс» №2952/07-01/37707423 від 09.08.2023 посадовими особами ТОВ «Негабарит-Сервіс» не надано низку документів.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

З наведених підстав представник відповідача вважає, що позовні вимоги товариства є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У додаткових поясненнях від 07.02.2024, від 22.02.2024 у справі (т.1, а.с.137-139, 144-145) представник відповідача зазначила наступне.

Під час оформлення запиту про надання документів до перевірки інспектор керувався нормами Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 (далі Порядок №727), а тому в даному випадку вимоги статті 73 ПК України застосуванню не підлягають.

Щодо неузгодженості інформації на певних сторінках акту внаслідок технічних описок, то технічні описки, які були допущені в акті перевірки не вплинули на визначення порушень, які описані у висновку такого акту перевірки, а також негативні наслідки дефектів такого акту не передбачені нормами закону.

Зазначена у акті сума завищення показників у рядку 17 декларації з податку на додану вартість за травень 2023 року 3160068 грн сформована внаслідок низки порушень, вчинених зі сторони позивача:

до перевірки надано вантажно-митну декларацію ВМД №034194 від 13.05.2023, відповідно до якої імпортовано новий напівпричіп-платформа марки BERGER, модель - SAPL 24, шассі - НОМЕР_1 . За даними перевірки СЕА сплата ПДВ митним органам у травні 2023 року за даною ВМД становить 237702,48 грн, проте до складу податкового кредиту за травень 2023 включено іншу суму, а саме 261 472,73 грн. Відповідно податковий кредит в рядку 11.1 не підтверджено відповідними ВМД та його завищено на суму 23770,25 грн;

відсутність документального підтвердження використання ТМЦ на ПДВ в сумі 407155 грн. ТОВ «Негабарит-Сервіс» включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми придбаних ТМЦ, послуг 407155 грн за ставкою 20%, проте не надано відповідних підтверджуючих документів, про що описано в акті перевірки (с.11-13 акту перевірки);

відсутність документального підтвердження використання ТМЦ на ПДВ в сумі 376792 грн. ТОВ «Негабарит-Сервіс» включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми придбаного ПММ 376792 грн за ставкою 7%, проте не надано відповідних підтверджуючих документів (с.16 акту перевірки).

ГУ ДПС у Волинській області, з метою всебічного дослідження обставин та документального підтвердження наведених у акті перевірки обставин, звернулося до митного органу для надання інформації щодо підтвердження чи спростування сплати ПДВ митним органам за ВМД №034194 від 13.05.2023 року, а також суми цієї сплати.

Волинською митницею проінформовано, що на митному посту «Ковель» Волинської митниці за митною декларацією IM 40 EA від 13.05.2023 №23UA205050034194U7 ТОВ «Негабарит-Сервіс» (код ЄДРПОУ 37707423) було здійснено митне оформлення товару «напівпричіп-платформа -марки BERGER модель SAPL 24-шассі - VCBUSLARTNFZT1268» за кодом 871639090 згідно з УКТ ЗЕД зі сплатою податку на додану вартість в сумі 237702,48 грн, яка включена відповідно графи В «Подробиці розрахунків» до податкового кредиту.

Таким чином, ТзОВ «Негабарит-Сервіс» включено до складу податкового кредиту за травень 2023 року суму 261472,73 грн, проте сума за даною ВМД становить 237702,48 грн, відповідно податковий кредит в рядку 11.1 не підтверджено відповідною ВМД, а отже завищено податковий кредит на 23 7702,48 грн.

Крім того, представник відповідача зазначила, що від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 16 декларації) за травень 2023 року за даними платника становить 3136298 грн, за даними перевірки 0 грн, відхилення 3136298 грн.

Попередньо ГУ ДПС у Волинській області проведено перевірку ТОВ «Негабарит-Сервіс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якого складено акт 14.07.2023 №11193/07-01/37707423 та 18.08.2023 сформовано податкове повідомлення-рішення форми В4 від 18.08.2023 №0103620701, яким встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 3130187 грн.

Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Негабарит-Сервіс» за травень 2023 року зареєстрований 16.08.2023, тобто раніше ніж сформовано відповідне податкове повідомлення-рішення, яким встановлено завищення від`ємного значення ПДВ, що включається до складу наступного податкового звітного періоду. Таким чином, оскарження даного податкового повідомлення-рішення відбувалося уже після формування та реєстрації акту перевірки за травень 2023 року.

Згідно з п.56.15, п.п.56.17.5 п.56.17, п.56.18 ст.56 ПК України до моменту завершення процедури адміністративного оскарження та/або набрання судовим рішення законної сили ППР вважаються неузгодженими.

У додаткових поясненнях від 28.02.2022 (т.1, а.с.205-208) ТОВ «Негабарит-Сервіс» вказало не те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен відповідати вимогам статті 73 ПК України, визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Наявні описки в акті та технічні помилки можуть свідчити про некоректність самого кінцевого результату, що є грубим порушенням, сам акт через значні недоліки підлягає скасуванню, а податкові повідомлення-рішення винесені неправомірно.

Ухвалою суду від 15.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.3, а.с.150).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, просила відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу від 18.07.2023 №1480-п та направлення на перевірку від 19.07.2023 №2238, від 01.08.2023 №2408 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Негабарит-Сервіс» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 16.08.2023 №12690/07-01/37707423 (т.1, а.с.8-26).

За результатами перевірки встановлено наступні порушення:

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.46.1. ст.46, п.п.188.1. ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.2. ст.198, абзацу «г» п.198.5 ст.198, абзацу першого п.201.1, абзацу першого п.201.10 ст.201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на загальну суму 1269081 грн;

- п.44.1, п.44.6 ст.44, п.46.1. ст.46, п.п.188.1. ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, 198.2. ст.198, абзацу «г» п.198.5 ст.198, абзацу першого п.201.1, абзацу першого п.201.10 ст.201 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, що призвело до завищення суми від`ємного значення, що включається до складу наступного податкового звітного періоду по декларації за травень 2023 року (р.21), в сумі 2674934 грн.

08.09.2023 позивач подав заперечення за №2442 на акт перевірки, які були відхилені контролюючим органом відповідно до листа від 12.09.2023 №13296/6/02-20-07-02-06 (т.1, а.с.27-34)

13.09.2023 на підставі висновків вищевказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» №0112090701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 1269081 грн та застосовано штрафні санкції в сумі 126908,10 грн;

- форми «В4» №0112060701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 2674934 грн (т.1, а.с.34зворот-38).

ТОВ «Негабарит-Сервіс» оскаржило спірні податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 29.09.2023 за №2373 до ДПС України, яка своїм рішенням від 23.11.2023 №31963/6/99-00-06-01-04-06 скаргу залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 13.09.2023 №0112090701, №0112060701 без змін (т.1, а.с.39зворот-46).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд враховує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Згідно з підпунктами 14.1.18, 14.1.178, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника; податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За правилами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як передбачає пункт 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За приписами пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Водночас, пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частинами першою - третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення №88), згідно з якими первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції; регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) - це носії інформації, складені у паперовій або в електронній формі, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку. Регістри бухгалтерського обліку (облікові регістри) можуть бути у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів тощо. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Відповідно до пункту 2.3 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №814/328/15.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.09.2023 у справі №2а-269/10/1070.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Негабарит Сервіс» 20.06.2023 подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2023 року, у якій заявило до бюджетного відшкодування суму 2769557 грн (т.1, а.с.98-105).

При перевірці показників зазначеної декларації відповідач встановив наступні порушення:

від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.16 декларації) за травень 2023 року за даними платника становить 3136298 грн, за даними перевірки 0, відхилення 3136298 грн;

заниження податкових зобов`язань в сумі 407155 грн за травень 2023 року внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з суми придбаних ТМЦ, послуг за ставкою 20% по контрагентах, перелік яких наведено на сторінках 11-13 акту перевірки (т.1, а.с.14-15), без документального підтвердження використання товарно-матеріальних цінностей та послуг в господарській діяльності товариства за травень 2023 року;

заниження податкових зобов`язань в сумі 376792 грн за травень 2023 року внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ з суми придбаних ПММ за ставкою 7% по контрагентах, перелік яких наведено на сторінці 17 акту перевірки (т.1, а.с.17), без документального підтвердження використання зазначених товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності товариства за травень 2023 року;

до перевірки надано вантажно-митну декларацію №034194 від 13.05.2023, відповідно до якої імпортовано новий напівпричіп-платформа марки BERGER, модель SAPL 24, шассі НОМЕР_1 . За даними перевірки СЕА сплата ПДВ митним органам у травні 2023 року за даною ВМД становить 237702,48 грн, проте до складу податкового кредиту за травень 2023 включено іншу суму, а саме 261472,73 грн. Відповідно податковий кредит в рядку 11.1 не підтверджено відповідними ВМД та його завищено на суму 23770,25 грн.

Вказані порушення встановлено у зв`язку з ненаданням до перевірки регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, оскільки завірені копії документів ТОВ «Негабарит Сервіс» надано частково.

Перевіряючи такі доводи контролюючого органу, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як передбачає пункт 85.4 статті 84 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Отже, контролюючий орган вправі вимагати під час проведення перевірки первинні документи, що підтверджують показники податкової декларації. При цьому платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).

Як встановлено судом, податкову перевірку позивача було розпочато 03.08.2023 і в цей же день платнику податків вручено запит №1 про надання документів, в якому зазначено про необхідність подання регістрів бухгалтерського обліку та документів, що підтверджують дані податкової декларації з ПДВ за травень 2023 року (т.1, а.с.124-125). У пунктах 1-16 даного запиту перелічено, які саме документи вимагались для подання зокрема, але не виключно.

У відповідь на запит контролюючого органу ТОВ «Негабарит Сервіс» надіслало лист від 03.08.2023 №2204 (т.1, а.с.123), у якому зазначило, що поданий запит не відповідає вимогам статті 73 ПК України, а тому не може вважатись запитом через порушення порядку його оформлення (не на фірмовому бланку, не містить підпису керівника та печатки установи), у зв`язку з чим платник звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

09.08.2023 посадовими особами відповідача складено акт №2952/07-01/37707423 про ненадання документів (копій документів), регістрів бухгалтерського обліку, яким засвідчено, що позивачем в ході проведення перевірки на запит №1 від 03.08.2023 було надано завірені копії документів згідно описів №1-7. Станом на 17:00 09.08.2023 до перевірки не надано: оборотно-сальдові відомості по рахунку «00» в розрізі субрахунків та номенклатури за травень 2023 року, обороти-рахунку 200, 201, 202, 2023, 204, 205, 207, 209, 215, 216, 218 ( розгорнуті по субрахункам) в розрізі номенклатури та кількості за травень 2023 року, обороти-рахунку 23 (розгорнуті по субрахунках) за травень 2023 року, обороти-рахунку по субрахунку 361, 362, 631, 632, 377, 685 в розрізі контрагентів за травень 2023 року, обороти рахунку (субрахунках) по наступних бухгалтерських рахунках 701, 702, 703, 901, 902, 903, 91, 92, 93, 94 за травень 2023 року, первинні документи, що підтверджують оприбуткування придбаних ТМЦ на склад, наявність залишків ТМЦ на складі, використання ТМЦ в господарській діяльності підприємства, списання ТМЦ зі складського обліку за травень 2023 року, документи, що підтверджують транспортні перевезення вантажів (договори перевезення, транспортного експедирування та документи про їх виконання, CMR, заявки-замовлення, акти наданих послуг, акти виконаних робіт, акти приймання-передачі) за травень 2023 року (надано частково згідно описів), шляхові листи за травень 2023 року (надано частково згідно опису №7), фіскальні чеки на придбання ПММ за травень 2023 року, акти списання запасних частин, відомості огляду транспортних засобів, актів дефектів із зазначенням обсягу і характеру робіт, найменування деталей, що потребують заміни на кожен об`єкт, на якій здійснювався ремонт акти приймання-передачі матеріалів (внутрішнє приміщення) на особу, що здійснювала ремонт, документи із служби технічного обслуговування, документи щодо оприбуткування знятих з техніки в процесі ремонту (заміни) автозапчастин, первинних документів, що підтверджують формування показників декларації з ПДВ за травень 2023 року, а саме: р.1-7 та р.16 декларації по ПДВ за травень 2023 року (т.1, а.с.126).

Від отримання зазначеного акту головний бухгалтер товариства ОСОБА_1 відмовився, про що складено акт про відмову від 10.08.2023 №2969/07-01/37707423 (а.с.122), який надісланий 10.08.2023 в адресу позивача разом з актом від 09.08.2023 №2952/07-01/37707423 та отриманий останнім, що підтверджується описом вкладень до поштового відправлення та відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення від 16.08.2023 (т.3, а.с.194-196).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт ненадання позивачем до перевірки усіх документів, що вимагались в ході її проведення.

В силу вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з ненаданням (частковим наданням) платником податків контролюючому органу первинних документів до перевірки у останнього були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 01.06.2022 у справі №280/597/19.

Крім того, за правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №1.380.2019.004540, від 26.05.2022 у справі №640/16990/19, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, зазначена імперативна норма передбачена пунктом 44.1 статті 44 ПК України і кореспондується з вимогами пункту 198.6 статті 198 ПК України, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що регістри бухгалтерського обліку не є первинними документами, оскільки такі твердження спростовуються приписами підпункту 1.2 пункту 1 Положення №88.

Також не заслуговують на уваги доводи товариства про надання відповідачу усіх необхідних документів для підтвердження даних декларації, оскільки ні у позовній заяві, ні у додаткових поясненнях не зазначено, якими ж документами, що долучені позивачем до позовної заяви (т.1, а.с.228-250, т.2, т.3, а.с.1-104), підтверджується правомірність відображення у податковому обліку даних про придбанню ТМЦ за ставками 20% та 7% у контрагентів, зазначених у акті перевірки. При цьому суд зауважує, що за висновками контролюючого органу документи, надані в ході перевірки згідно описів (т.3, а.с.122-132, 136-142), були недостатніми та не підтверджували дані податкової декларації з ПДВ за травень 2023 року.

Крім того, суд не повинен самостійно проводити перевірку усіх документів, поданих до перевірки, та таким чином підміняти функції податкового органу щодо встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податків. Суд вправі в межах судового розгляду оцінити доводи кожної сторони та дослідити докази, на які посилаються учасники справи.

Обов`язок позивача зазначити конкретні докази, які підтверджують доводи позову, кореспондується з вимогами частини першої статті 77, частини другої статті 79 КАС України.

Отже, подання позивачем до перевірки певних документів, проте не зазначення в межах судового розгляду, які ж з цих документів спростовують доводи контролюючого органу, не дає суду підстави стверджувати, що подані документи підтверджували дані податкової декларації з ПДВ за травень 2023 року.

Більше того, позивач не спростував належними та допустимими доказами правомірність віднесення до податкового кредиту травня 2023 року суми ПДВ 261472,73 грн по вантажно-митній декларації №034194 від 13.05.2023, у якій за даними перевірки СЕА сплата ПДВ митним органам у травні 2023 року становить 237702,48 грн (завищено на суму 23770,25 грн). При цьому сплата ПДВ за даною ВМД саме в сумі 237702,48 грн додатково підтверджується листом Волинської митниці на запит відповідача від 14.02.204 №73-2/7.3-15-01/14/1926 (т.1, а.с.149).

Суд відхиляє твердження позивача про те, що запит №1 від 03.08.2023 про надання документів суперечить положенням статті 73 ПК України з огляду на таке.

Так, стаття 73 ПК України регламентує порядок отримання податкової інформації контролюючими органами.

Відповідно до пункту 73.1 означеної статті інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.

Водночас стаття 72 ПК України передбачає збір податкової інформації, яка використовується для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу, а не з метою податкової перевірки.

Отже, встановлені у пункті 73.3 статті 73 ПК України вимоги до письмового запиту контролюючого органу не застосовуються під час проведення податкових перевірок.

Наведений висновок суд виснуває також з огляду на те, що відповідно до абзацу 11 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №727 загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити такі дані:

інформацію про запити, які у разі потреби надані (надіслані) платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо.

Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу.

Таким чином, запит про надання документів в межах перевірки складається та підписується посадовими особами, що проводять перевірку, та вручається платнику податків. Обов`язок щодо оформлення такого запиту на фірмовому бланку установи, з підписом керівника та печаткою відсутній.

Як слідує із запиту №1 від 03.08.2023 (т.1, а.с.124-125), він містить підписи двох посадових осіб, що проводили перевірку, вручений головному бухгалтеру товариства, отже відповідає встановленим вимогам.

Разом з тим, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що контролюючий орган безпідставно зазначив про завищення показника рядка 16 декларації з ПДВ за травень 2023 року на суму від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, 3136298 грн, з огляду на той факт, що дана сума перебувала в судовому оскарженні. Оскільки станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення від 13.09.2023 №0112060701, яким встановлено завищення від`ємного значення за травень 2023 року на 2674934 грн, рішення контролюючого органу, прийняті за наслідками перевірки даних декларації за квітень 2023 року, не були скасовані в судовому порядку, тому розрахунок завищення суми від`ємного значення є правомірним.

Щодо допущених у акті перевірки неточностей (помилок, описок), на які звертає увагу позивач, то суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що такі не впливають на встановлені порушення і не можуть бути підставою для скасування прийнятих на підставі такого акта податкових повідомлень-рішень.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є відсутність первинних документів на підтвердження даних, відображених у такому обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що платником податків не подано необхідних первинних документів, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, такий платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач не спростував належними та допустимими доказами викладені у акті перевірки порушення вимог податкового законодавства, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій

Повне судове рішення складено 18 квітня 2024 року.