Рішення

від 19.04.2024 по справі 140/1426/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1426/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо не врахування до страхового стажу всього періоду роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та договору про добровільну участь від 25.07.2023 за №634 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 включно; зобов`язання провести обчислення трудового стажу із врахуванням всього періоду трудового стажу згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 та договору про добровільну участь від 25.07.2023 за №634 та нарахувати і виплатити належну пенсію з дня набуття права на пенсію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою разом з необхідними документами про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-XII«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі- Закон №2262-XII). Однак рішенням від 21.02.2023 № 196 їй відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що страховий стаж становить 17 років 0 місяців 12 днів (при необхідних не менше 20 років). Зазначає, що рекомендацією працівників Пенсійного фонду вона додатково зібрала довідки, які підтверджують її стаж роботи, та уклала договір №634 від 25.07.2023 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) (придбала три роки страхового стажу за період з 01.01.2008 по 31.12.2010). Однак, після цього згідно проведеного відповідачем розрахунку її страховий стаж становить 17 років 01 місяць 26 днів.

Позивач не погоджується з такою бездіяльністю відповідача щодо неврахування до страхового стажу всього періоду роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 та договору про добровільну участь від 25.07.2023 за №634 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 включно, та зазначає, що відповідно до записів її трудової книжки вона має належний страховий стаж (більше 23 років), який дає їй право на пенсію відповідно до статті 30 Закону №2262-XII, а відповідач протиправно не зараховує до страхового стажу періоди її роботи на підприємствах, в яких вона працювала, одержувала заробітну плату, сплата чи несплата соціального внеску це відповідальність цих підприємств.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву (а.с. 54-55) та у додаткових поясненнях (а.с.62) представник відповідача позовних вимог не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII. Рішенням від 21.02.2023 №196 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю правових підстав для цього, з врахуванням віку позивача на час звернення - 53 роки та страхового стажу - 17 років 0 місяців 12 днів. З метою набуття страхового стажу та права на пенсію в разі втрати годувальника позивач 25.07.2023 уклала з Державною податковою службою України договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску). Згодом, 10.08.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про попередній розрахунок пенсії за віком, до якої було долучено витяг із Реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5, у якій відображено страховий стаж за 2008-2010 роки, набутий на підставі зазначеного вище договору №634 від 25.07.2023. В ході опрацювання заяви від 10.08.2023 та доданих до неї документів відповідачем взято до уваги роз`яснення Пенсійного фонду України про підтвердження страхового стажу, набутого до 01.01.2004. З врахуванням норм законодавства, наведених в листі ПФУ, проведено розрахунок страхового стажу позивача, який склав 16 років 6 місяців 12 днів. За заявою позивача від 18.09.2023 про попередній розрахунок пенсії за віком повторно розраховано і страховий стаж позивача становить 17 років 1 місяць 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. З урахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України під час безпосередньої участі в стримуванні військової агресії РФ проти України, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 16), свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 17), довідкою Військової частини НОМЕР_4 від 20.04.2022 №2130 (а.с. 19).

01.02.2023 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області, через уповноважений орган, із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII (а.с.58).

21.02.2023 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення №196, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника згідно Закону №2262-XII. Рішення мотивовано тим, що згідно зістаттею 30 Закону №2262-XIIбатьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок. Згідно наданих документів на даний час заявниця має 53 роки та 17 років 0 місяців 12 днів страхового стажу, що не дає право на призначення дострокової пенсії (а.с 24).

При цьому, з форми РС-право слідує, що відповідачем зараховано до страхового стажу позивача такі періоди роботи/навчання з 01.09.1986 по 10.06.1991, з 04.11.1991 по 14.02.2001, з 16.02.2001 по 31.12.2003, з 01.03.2006 по 30.04.2006, з 01.10.2007 по 01.10.2007, загальний страховий стаж складав 17 років 0 місяців 12 днів (а.с. 26).

25.07.2023 між ОСОБА_1 та Державною податковою службою України в особі Головного управління ДПС у Волинській області укладено договір № 634 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску). Відповідно вказаного договору позивачем було добровільно сплачено суму єдиного внеску за період з січня 2008 року по грудень 2010 року включно (тобто, 3 роки 0 місяців 0 днів) (а.с.33-38).

10.08.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про розрахунок стажу, до якої долучала, в тому числі Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), у яких відображено страховий стаж за 2008-2010 роки, набутий на підставі вказаного вище договору від 25.07.2023 № 634 (а.с. 59 зворот- 61).

На вказану заяву відповідачем проведено новий розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 та, як вбачається з форми РС-право, страховий стаж позивача склав 16 років 6 місяців 12 днів (зараховано періоди з 01.09.1986 по 10.06.1991, з 04.11.1991 по 30.06.2000, з 01.03.2006 по 30.04.2006, з 01.10.2007 по 01.10.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2010 (а.с. 61 зворот).

18.09.2023 позивач повторно звернулася до відповідача із заявою про розрахунок стажу (а.с. 65), до якої долучала, в тому числі архівні довідки Луцького національного технічного університету від 13.09.2023 №99-35-15, №99-35-18, від 15.09.2023 №100-35-18 (а.с. 20-22).

На вказану заяву відповідачем проведено новий розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 та, як вбачається з форми РС-право, страховий стаж позивача склав 17 років 1 місяць 26 днів (зараховано періоди з 01.09.1986 по 10.06.1991, з 04.11.1991 по 14.02.2001, з 01.03.2006 по 30.04.2006, з 01.10.2007 по 01.10.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2010 (а.с. 29, 66).

Позивач звернулася зі скаргою на дії ГУ ПФУ у Волинській області від 18.10.2023 (вх. №45316/Ш-2800-23 від 23.10.2023), на яку Пенсійний фонд України листом від 21.11.2023 повідомив, що персоніфікований облік відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з 01.07.2000 є обов`язковим. Повідомлено, що в реєстрі застрахованих осіб наявна інформація щодо зарахування до страхового стажу згідно договору про добровільну участь від 25.07.2023 за №634 за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 включно. Крім того, за даними трудової книжки ( НОМЕР_5 ) позивач у період з 16.02.2001 по 04.07.2007 працювала в фірмі «Альтаїр» (ЄДРПОУ 13361099). Водночас відомості в реєстрі застрахованих осіб в зазначеній фірмі відсутні, тому підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи в фірмі «Альтаїр» немає. Оскільки згідно наданих документів у позивача відсутній необхідний страховий стаж, підстави для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-XIIвідсутні (а.с. 30-32).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон №2262-XII.

Відповідно до статті 1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.

Згідноз статтею 29 Закону № 2262-XIIпенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Відповідно достатті 30 Закону № 2262-XIIправо на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що батьки військовослужбовця, який загинув чи помер під час проходження військової служби, мають право на пенсію в разі втрати годувальника заЗаконом № 2262-XIIза умови досягнення на момент звернення із заявою про призначення пенсії, зокрема - жінки 50 років і наявності страхового стажу не менше 20 років.

Як встановлено судом вище, рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 21.02.2023 №196 позивачу відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII, оскільки згідно наданих документів на час звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 мала 53 роки та 17 років 0 місяців 12 днів страхового стажу, що не дає право на призначення дострокової пенсії (а.с 24).

Отже, відповідачем прийнято вказане рішення від 21.02.2023 №196 виключно з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу (не менше 20 років).

Однак в подальшому, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 з метою набуття страхового стажу та призначення їй пенсії в разі втрати годувальника уклала договір №634 про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) від 25.07.2023, відповідно якого останньою було добровільно сплачено суму єдиного внеску за період з січня 2008 року по грудень 2010 року включно (а.с.33-38), та вказаний період з січня 2008 року по грудень 2010 року позивачу зараховано до страхового стажу (тобто, 3 роки 0 місяців 0 днів), про що свідчать відповідні розрахунки стажу - форма РС-право за заявами від 10.08.2023 та від 18.09.2023 (а.с. 29, 61 зворот).

Таким чином, цілком логічним є те, що після укладення договору №634 від 25.07.2023 страховий стаж позивача становив би більше 20 років (17 років 0 місяців 12 днів згідно рішення від 21.02.2023 №196 + 3 роки 0 місяців 0 днів згідно вказаного вище договору).

Проте в подальшому за заявами позивача від 10.08.2023 та від 18.09.2023 відповідачем було здійснено нові розрахунки страхового стажу ОСОБА_1 , та як вбачається з форми РС-право, страховий стаж позивача склав 17 років 1 місяць 26 днів (зараховано періоди з 01.09.1986 по 10.06.1991, з 04.11.1991 по 14.02.2001, з 01.03.2006 по 30.04.2006, з 01.10.2007 по 01.10.2007, з 01.01.2008 по 31.12.2010 (а.с. 29, 66). При цьому відповідачем було виключено зі страхового стажу позивача період з 16.02.2001 по 31.12.2003, який в першочергове згідно рішення від 21.02.2023 №196 був зарахований до її страхового стажу (а.с. 26).

У свою чергу, зі змісту листа Пенсійного фонду України від 21.11.2023 (а.с. 30-32) вбачається, що відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 16.02.2001 по 04.07.2007 у фірмі «Альтаїр» (ЄДРПОУ 13361099) згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 , оскільки відомості в реєстрі застрахованих осіб в зазначеній фірмі відсутні (а.с. 30-32).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Визначення поняття страховий стаж міститься у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон №1058-IV).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

Закон №1058-IV набрав чинності 01.01.2004.

За приписами абзацу першого частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637, зі змінами). Так відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Наведене дає підстави для висновку, що поняття «страховий стаж» запроваджено Законом №1058-IV (діє з 01.01.2004). До 01.01.2004 робота, виконувана на підставі трудового договору, зараховується до стажу роботи незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв. При цьому, основним документом до 01.01.2004, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки (або відповідних записів у ній, або коли наявні неточні чи неправильні відомості про періоди роботи) стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Судом досліджено копію трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 від 04.11.1991 (а.с .13-14).

РозділВідомості про роботутрудової книжки позивачки містить такі записи щодо її трудової діяльності:

- 04.11.1991 прийнята старшим лаборантом кафедри фізики в Луцький індустріальний інститут (запис №1);

- 24.12.1997 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.1997 №1463 на базі Луцького індустріального інституту утворений Луцький державний технічний університет (запис №2);

- 14.02.2001 звільнена з посади старшого лаборанта кафедри фізики за власним бажанням (запис №3);

- 16.02.2001 прийнята на роботу в ПФ «Альтаїр» на посаду інженера по тех. безпеці (запис №4);

- 04.07.2007 звільнена з посади за власним бажанням (запис №5);

- 05.07.2007 прийнята на роботу бухгалтером по розрахункам (штамп підприємства куди позивача прийнято на роботу є нечитабельним) (запис 6); запис про звільнення з роботи відсутній.

Інших записів про періоди роботи позивача долучена до позовної заяви копія трудової книжки серії НОМЕР_5 від 04.11.1991 не містить.

Також судом досліджено Індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) від 11.08.2023 (а.с. 60 зворот-61). У них наявні відомості про роботу позивача, заробітну плату та про сплату страхових внесків лише за такі періоди:

- з січня 1998 року по червень 2000 року у Луцькому національному технічному університеті (код ЄДРПОУ 05477296);

- березень-квітень 2006 року в Окружній виборчій комісії територіального виборчого округу №23 (код ЄДРПОУ 33990988)

- жовтень 2007 року в Окружній виборчій комісії територіального виборчого округу №23 3 позачергових виборів народних депутатів України 30.09.2007 року (код ЄДРПОУ 35298551)

- з січня 2008 року по грудень 2010 року включно згідно договору №634 від 25.07.2023.

При цьому суд звертає увагу на те, що періоди роботи позивача з 04.11.1991 по 14.02.2001 у Луцькому державному технічному університеті, з березня по квітень 2006 року (у сукупності 27 днів як прозвітовано згідно форми ОК-5) та у жовтні 2007 року (8 днів як прозвітовано згідно форми ОК-5) в Окружних виборчих комісіях територіального виборчого округу №23, а також згідно договору №634 від 25.07.2023 з січня 2008 року по грудень 2010 року включно повністю зараховано до страхового стажу позивача, що підтверджується формою РС-право (а.с. 29, 66).

В той же час у вказаних індивідуальних відомостях (форма ОК-5) від 11.08.2023 (а.с. 60 зворот-61) відсутні будь-які відомості про роботу позивача у ПФ «Альтаїр» у період з 16.02.2001 по 04.07.2007 та з 05.07.2007 (згідно запису 6 трудової книжки позивача) та про сплату страхових внесків за вказані періоди.

Cуд наголошує, що при обчисленні страхового стажу позивача за період роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.01.2004), відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинностіЗаконом №1058-ІVі даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а після 01.01.2004 - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Отже, період роботи позивача у ПФ «Альтаїр» з 16.02.2001 по 31.12.2003 підлягає зарахуванню до страхового стажу та має враховуватися при обчисленні стажу для призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно Закону № 2262-XII, незалежно від наявності відомостей у Реєстрі, в тому числі щодо сплати страхових внесків. Трудова діяльність позивачки підтверджується у цей період (до 01.01.2004) даними трудової книжки, що відповідно до положеньЗакону №1788-XIIта Порядку №637 є достатнім доказом для зарахування страхового стажу у період до 01.01.2004.

В той же час підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 від 04.11.1991, починаючи з 01.01.2004 по 04.07.2007 та з 05.07.2007 (згідно запису 6 трудової книжки позивача) немає, у зв`язку з тим, що за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за вказані періоди будь-які відомості відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Волинській області протиправно не зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 16.02.2001 по 31.12.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 від 04.11.1991 та про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача вказаний період роботи з 16.02.2001 по 31.12.2003.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії мала вік 53 роки та згідно останнього проведеного відповідачем розрахунку страхового стажу (форма РС-право) безспірний страховий стаж позивача становить 17 років 1 місяць 26 днів (а.с. 29, 66), тому, з урахуванням її періоду роботи з 16.02.2001 по 31.12.2003 (що становить 2 роки 10 місяців 16 днів), який безпідставно був виключений відповідачем зі страхового стажу, хоча при попередньому зверненні був зарахований згідно рішення від 21.02.2023 №196 (а.с. 26), страховий стаж ОСОБА_1 буде становити більше 20 років, тобто умова для призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно достатті 30 Закону № 2262-XIIвиконується.

Відповідно до статті 50 Закону № 2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються: б) особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно допунктів «а»,«в»статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків.

Членам сімей осіб з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Суд зазначає, що рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 21.02.2023 №196 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника згідно Закону №2262-XII з підстав відсутності у неї необхідного страхового стажу (не менше 20 років). З цим рішенням позивач фактично погодилася та з метою набуття страхового стажу та призначення їй пенсії в разі втрати годувальника уклала договір №634 від 25.07.2023, відповідно якого останньою було добровільно сплачено суму єдиного внеску за період з січня 2008 року по грудень 2010 року включно.

Враховуючи встановлені в ході розгляду обставини справи суд вважає, що пенсія в разі втрати годувальника позивачу повинна бути призначена саме з 10.08.2023, тобто з дня її звернення до відповідача із заявою про розрахунок стажу (до якої було долучено форму ОК-5, з відображенням у ній страхового стажу за 2008-2010 роки), при розрахунку якого, відповідачем протиправно виключено зі страхового стажу позивача період з 16.02.2001 по 31.12.2003.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд, відповідно достатті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 16.02.2001 по 31.12.2003 згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 , зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16.02.2001 по 31.12.2003 включно згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 та призначити їй пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 2262-XIIз 10.08.2023 та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (про зобов`язання відповідача провести обчислення страхового стажу із врахуванням всього періоду трудового стажу згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_5 та договору про добровільну участь від 25.07.2023 за №634, позаяк період роботи з 04.11.1991 по 14.02.2001 та згідно договору №634 від 25.07.2023 з січня 2008 року по грудень 2010 року включно повністю зараховано до страхового стажу позивача, а щодо періодів з 01.01.2004 по 04.07.2007 та з 05.07.2007 (згідно запису 6 трудової книжки позивача), то за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за вказані періоди будь-які відомості відсутні).

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки суд задовольняє позов частково, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 807,46 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 16 лютого 2001 року по 31 грудня 2003 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 від 04 листопада 1991 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 16 лютого 2001 року по 31 грудня 2003 року включно згідно трудової книжки серії НОМЕР_5 від 04 листопада 1991 року та призначити пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»з 10 серпня 2023року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 807,46 грн. (вісімсот сім грн. 46 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код 13358826).

Суддя О. О. Андрусенко