Рішення

від 18.04.2024 по справі 260/1538/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2024 року м. Ужгород№ 260/1538/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного центру підготовки особового складу Держприкордонслужби України (ВЧ НОМЕР_2 ) (код ЄДРПОУ 14321512) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Сідак Павло Петрович звернувся в інтересах ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного центру підготовки особового складу Держприкордонслужби України, яким просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Головного центру підготовки особового складу Держприкордонслужби України (військова частина НОМЕР_2 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі з 01 квітня по 06 червня 2021 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

2. Зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Держприкордонслужби України (військова частина НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01 квітня по 06 червня 2021 року - березень 2018 року та застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

3. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо відмови нарахувати та виплати одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації;

4. Зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Держприкордонслужби України (військова частина НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

5. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) у відношенні до ОСОБА_1 щодо відмови нарахувати та виплати доплату до матеріальної допомоги на оздоровлення та до компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, як учаснику бойових дій із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації;

6. Зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Держприкордонслужби України (військова частина НОМЕР_2 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати, ОСОБА_1 доплати до матеріальної допомоги на оздоровлення та до компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, як учаснику бойових дій із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач проходив військову службу за контрактом в органах Державної прикордонної служби України по 06 червня 2021 року. Останнє місце військової служби - ІНФОРМАЦІЯ_2 (військової частини НОМЕР_2 ). Наказом начальника Головного центру підготовки особового складу Держприкордонслужби України від 03 червня 2021 року №252-ОС ОСОБА_1 було знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків прикордонного загону з 06 червня 2021 року. В подальшому у ході з`ясування обставин проведення із ОСОБА_1 розрахунків та нарахування грошового забезпечення було встановлено, що індексація грошового забезпечення за період із 2015 по 2021 роки здійснена невірно, обчислена з порушенням вимог чинного законодавства. Так, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року в справі №260/6549/23, НОМЕР_3 прикордонний загін перерахував наприкінці лютого 2024 року на рахунок ОСОБА_1 недоплачену частину індексації грошового забезпечення із 01 грудня 2015 року по 31 березня 2021 року. Враховуючи те, що індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті, ОСОБА_1 , через представника звернувся до Головного центру підготовки особового складу Держприкордонслужби України із вимогами: щодо проведення доплати щомісячного фіксованого розміру індексації за період проходження служби у Головному центрі із 01 квітня по 03 червня 2021 року; проведення доплата до одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (14 календарних років) із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації; проведення доплата до матеріальної допомоги на оздоровлення та до компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015 -2021 роки, як учаснику бойових дій із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації.

Крім того, представник позивача у позовній заяві вказує, що під час проходження військової служби позивачу за період з 01 квітня по 06 червня 2021 року відповідач не врахував вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, зокрема, військова частина НОМЕР_4 не встановила, чи перевищує розмір підвищення його грошового доходу суму індексації, що склалась у місяці підвищення такого доходу.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця та повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2010 року №889.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

26 березня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з тим, що величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала, передбаченого пунктом 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі по тексту - Порядок 1078), порогу індексації у 103%. Таким чином, підстави для виплати фіксованої індексації позивачу у відповідача відсутні, так як підвищення грошового забезпечення перевищило суму індексації. Важливо також звернути увагу, що відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078, обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці), покладається безпосередньо на роботодавця. Відповідно, саме на відповідача, за наявності законних підстав, покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

08 квітня 2024 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) проходив військову службу за контрактом на посадах сержантського (старшинського) складу в органах Державної прикордонної служби України.

У квітні 2021 року позивач прибув з ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_5 ) для подальшого проходження військової служби до Головного центру (військова частина НОМЕР_2 ). Вказане сторонами не заперечується.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 03 червня 2021 року №252-ОС було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_2 (П-032456), старшого техніка відділення продовольчого забезпечення відділу матеріального забезпечення, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Головного центру підготовки особового складу від 05.05.2021 №204-ОС за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону у запас та знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків прикордонного загону з 06 червня 2021 року.

У зв`язку з його звільненням з військової служби, ОСОБА_1 було нараховано та виплачено зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 14 повних календарних років служби в сумі 82283 гривні 60 копійок; матеріальну допомогу для оздоровлення за 2021 рік; грошову компенсацію за невикористані в 2015 - 2021 роках 98 календарних днів додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у сумі 38399 гривень 01 копійка; щомісячна премію у розмірі 121 відсоток від посадового окладу з 01 червня по 06 червня 2021 року; надбавка за особливості проходження служби у відсотках від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років у розмірі 40 відсотків з 01 червня по 06 червня 2021 року.

В подальшому, ОСОБА_1 вважаючи, що індексація грошового забезпечення за період із з 2015 по 2021 роки, а також виплат при звільненні здійснені невірно, обчислені з порушенням вимог чинного законодавства, звернувся із відповідним адміністративним позовом до суду.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року в справі №260/6549/23, яке залишено без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року було зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_5 ) вчинити дії щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2021 року, відповідно до вимог пункту 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням фактично виплачених сум; зобов`язано НОМЕР_3 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по день її фактичної виплати, - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

На виконання вказаного рішення, НОМЕР_3 прикордонний загін перерахував ОСОБА_1 недоплачену частину індексації грошового забезпечення із 01 грудня 2015 року по 31 березня 2021 року, що сторонами не заперечується.

29 січня 2024 року представник позивача звернувся до відповідача з вимогою про нарахування та виплату доплати щомісячного фіксованого розміру індексації ОСОБА_1 за період проходження служби у Головному центрі із 01 квітня по 03 червня 2021 року, доплати до одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (14 календарних років) із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації та доплати до матеріальної допомоги на оздоровлення та до компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015 - 2021 роки, як учаснику бойових дій із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації.

Відповідач листом №09/1468-24 Вих. від 21.02.2024 року повідомив позивача, щодо відсутності правових підстав для здійснення доплат.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Щодо позовних вимог нарахування та виплату такому індексації грошового забезпечення (з врахуванням раніше виплачених сум), із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01 квітня по 06 червня 2021 року - березень 2018 року та застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (далі - Закон №1282-ХІІ).

Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Стаття 2 Закону №1282-ХІІ передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

За змістом пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 грудня 2015 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пункт 2 Порядку №1078 передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з пунктом 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідач у відповіді на адвокатський запит №09/1468-24-Вих. від 21.02.2024 року зазначив, що відповідно до виданого ОСОБА_1 грошового атестату військовою частиною НОМЕР_5 від 31.01.2021 року №41, базовий місяць для обчислення коефіцієнта індексації є березень 2018 року.

Однак, спірним у даній адміністративній справі є зокрема, нарахування індексації за період з 01.04.2021 по 06.06.2021 рік із застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Так, позивач, звертаючись із позовними вимогами в цій частині, посилається на пункт 5 абзаців 4, 5, 6 Порядку №1078, зокрема згідно з якими якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Стосовно наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо нарахування й виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.04.2021 року до 06.06.2021 року суд виходить із такого.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Як можна зрозуміти з матеріалів справи, у випадку ОСОБА_1 правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 квітня по 06 червня 2021 року не є спірними.

У позовній заяві, відзиві на позов сторони не заперечували і не оспорювали тих обставин, що відповідач нарахував і виплатив позивачу поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня по 06 червня 2021 року із встановленням березня 2018 року базовим місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для такої індексації.

Щодо «фіксованої» суми індексації, то суд зазначає, що Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду від 09 грудня 2015 року №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йдеться про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувались з 15 березня 2018 року передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру (абзац 5).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, суд приходить до висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави зробити висновок, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21 із подібними правовідносинами.

Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 11 травня 2023 року у справі №260/6386/21 із подібними правовідносинами.

З матеріалів справи, а саме з даних картки особового рахунку військовослужбовця, Витягу архівної відомості з автоматизованої системи бухгалтерського обліку з січня 2018 року по грудень 2018 року ОСОБА_1 , слідує, що грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 5317,46 грн., в тому числі: посадовий оклад - 760,00 грн., оклад за військовим званням - 65,00 грн., надбавка за вислугу років - 206,25 грн.; надбавка за бойові чергування - 38,00 грн., надбавка за класність - 38,00 грн., премія - 3116,00 грн., надбавка за ризик - 114,00 грн., ДГВ 60% - 2016 - 52,08 грн., надбавка за особливості проходження служби - 928,13 грн.; грошове забезпечення позивача за березень 2018 року становить 8287,60 грн. (посадовий оклад 3170,00 грн., оклад за військовим званням - 1020,00 грн., надбавка за вислугу років - 1466,50 грн.; надбавка за класність - 95,10 грн., премія - 2536,00 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 2970,14 грн. (8287,60 грн. 5317,46 грн. = 2970,14 грн.).

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.).

Відтак, визначення суми індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу, у березні 2018 року становить 4463,15 грн.

Такий розмір індексації грошового забезпечення 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року) неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року по справі №520/6243/22.

Таким чином, виходячи із зазначеного вище, суд приходить до висновку, що розмір підвищення грошового доходу позивача у сумі 2970,14 грн. не перевищив розмір індексації, яка припадала на місяць підвищення посадових окладів (березень 2018 року) 4463,15 грн. та в силу вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у відповідача не було законних підстав не виплачувати позивачу індексацію у період з 01 березня 2018 року.

Тобто, відповідно до вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації різниці грошового забезпечення в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. мінус 2970,14 грн. та становить 1493,01 грн. Такий розмір «індексації-різниці» грошового забезпечення 1493,01 грн., згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 повинен був бути виплачений позивачу по день звільнення з військової служби або до наступного підвищення тарифної ставки (окладу) та до такого розміру додається сума «поточної» індексації, яка виплачується коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд приходить до висновку, що, оскільки березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, відповідачем неналежно вирішено питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці за спірний період відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, а тому з метою ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 1493,01 грн. на місяць за період з 01 квітня по 06 червня 2021 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Щодо позовних вимог про одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, як учаснику бойових дій суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.1 Розділу 7 Глави IV Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ДПСУ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 (далі - Інструкція №558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 було затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі -Порядок №260).

Згідно частини першої розділу XXXII Порядку №260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою №889 (в редакції постанови КМУ №161 від 13.03.2013) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду:

1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби):

з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 вересня 2013 року. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення;

з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення;

3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Аналіз приведених вище норм дає підстави для висновку, що розрахунковою величиною для обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди є місячне грошове забезпечення.

Отже, грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні та щомісячна додаткова грошова винагорода обчислюються виходячи із місячного грошового забезпечення.

У постанові від 21.12.2021 по справі №820/3423/18 Верховний Суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та щомісячної додаткової грошової винагороди, оскільки входить до складу грошового забезпечення.

Таким чином, відповідач протиправно не врахував різницю індексації грошового забезпечення при обчисленні та виплаті позивачу при звільненні одноразової грошової допомоги при звільненні грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, як учаснику бойових дій.

Таким чином, суд доходить висновку, що оскільки індексація одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення та до компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, як учаснику бойових дій з врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації, позивачу не була нарахована та виплачена, він має право на перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення та до компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, як учаснику бойових дій з врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення фіксованого розміру індексації грошового забезпечення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання нарахувати і виплатити доплати до індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня по 06 червня 2021 та виплат при звільненні індексації грошового забезпечення із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (надалі Порядок №44), то суд враховує, що пунктом 168.5 статті 168 ПК України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Згідно пунктом 4 вказаного Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку №44 грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на це, суд вважає, що належна до виплати позивачу сума індексації грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, тому в розглядуваному випадку підлягає застосуванню Порядок №44.

Така позиція відповідає висновкам постанови Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, згідно з якими механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, серед іншого, оскаржує бездіяльність відповідача щодо не нарахування (нарахування у меншому розмірі) та невиплаті індексації грошового забезпечення в належному розмірі з 01 квітня по 06 червня 2021 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

З цього приводу суд зазначає, що під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

Однак за результатами розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем листом відмовив позивачу у здійсненні доплат, у подальшому навівши у відзиві на позовну заяву проведений розрахунок щодо відсутності підстав для виплати фіксованої індексації позивачу, а тому має місце протиправні дії не здійснення нарахування та виплати позивачу доплат з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на вищенаведене з метою належного захисту прав позивача суд вважає , що відповідач, відмовивши позивачу у доплаті, діяв протиправно, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії щодо відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати доплати із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обгрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного центру підготовки особового складу Держприкордонслужби України ((ВЧ 9930) код ЄДРПОУ 14321512) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного центру підготовки особового складу Держприкордонслужби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 квітня по 06 червня 2021 року із урахуванням базового місяця березень 2018 року та абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

3. Зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Держприкордонслужби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення із 01 квітня по 06 червня 2021 року - березень 2018 року та застосуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням проведених виплат.

4. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови ОСОБА_1 нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації.

5 Зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Держприкордонслужби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням проведених виплат.

6. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті доплати до матеріальної допомоги на оздоровлення та до компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, як учаснику бойових дій із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації.

7. Зобов`язати Головний центр підготовки особового складу Держприкордонслужби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплати до матеріальної допомоги на оздоровлення та до компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки, як учаснику бойових дій із врахуванням щомісячного фіксованого розміру індексації, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням проведених виплат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЯ. М. Калинич