Рішення

від 19.04.2024 по справі 300/1098/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2024 р. справа № 300/1098/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі -відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській областіпро відмову в призначенні пенсії № 0916300184717 від 19.01.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страховогостажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 02.12.1994 по 10.06.1997, з 11.06.1997 по 13.02.1998, з 14.02.1998 по 21.08.1998, з 06.03.2000 по 31.12.2006, з 01.01.2007 по 09.12.2009, з 13.12.2009 по 17.01.2010, з 13.02.2010 по 28.11.2010, з 15.12.2010 по 16.11.2016;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 з 20.11.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги мотивовані тим, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 12.01.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області, за наслідками розгляду заяви, поданої позивачем, прийнято рішення від 19.01.2024 №091630018417, яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу. Зокрема, до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи в російській федерації, а саме періоди з 02.12.1994 по 10.06.1997, 11.06.1997 по 13.02.1998, 14.02.1998 по 21.08.1998, 06.03.2000 по 31.12.2006, 01.01.2007 по 09.12.2009, 13.12.2009 по 17.01.2010, 15.12.2010 по 16.11.2016, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того, до страхового стажу не зараховано періоди з 13.02.2010 по 28.11.2010. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць вищевказаної Угоди та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому, на думку ОСОБА_1 , правильним є висновок щодо відновлення порушеного права шляхом зарахування спірних періодів та призначення пенсії з дати, визначеної ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач просить позов задовольнити в повному обсязі..

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

01.03.2023 від відповідача-1 до суду надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечував, зазначивши при цьому, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Крім того, періоди роботи з 02.12.1994 по 10.06.1997, 11.06.1997 по 13.02.1998, 14.02.1998 по 21.08.1998, 06.03.2000 по 31.12.2006, 01.01.2007 по 09.12.2009, 13.12.2009 по 17.01.2010, 15.12.2010 по 16.11.2016 не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Представник відповідача-1 звертає увагу, що страховий стаж позивача за спірний період має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами. З урахуванням наведеного, представник відповідача-1 просить суд у задоволенні позову відмовити.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківські області 05.03.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця відповідача-2 у задоволенні позову просить відмовити. Зазначила, що за принципом екстериторіальності заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. Представниця відповідача-2 звертає увагу, що за результатами розгляду документів позивача страховий стаж становить 17 років 18 днів та пільговий стаж роботи за Списком №2 4 роки 9 місяців 16 днів. До страхового стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи на території рф, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Крім того, представниця відповідача зазначає, що законодавством України та рф передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї держави, на території якої здійснювалася така діяльність. Однак, у відповідача відсутні дані щодо сплати страхових внесків за спірні періоди роботи позивача.

Позивач скористався правом подання відповідей на відзиви, які надійшли на адресу суду 11.03.2023. В зазначених відповідях позивач зазначає, що не погоджується із аргументами, наведеними у відзивах, з огляду на таке. Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають норми статі 13, частини другої статті 14 пункту «б»- «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах. Позивач переконаний, що враховуючи наведене рішення Конституційного суду, він має право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, позивач зазначає, що обов`язок щодо сплати єдиного внеску покладено на підприємство, як роботодавця. При цьому, невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України не може позбавити позивача соціальної захищеності та страхового стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків. Щодо тверджень відповідачів про припинення з 01.01.2023 участі рф в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 позивач зазначає, що Україна вжила заходи щодо денонсації Угоди лише в листопаді 2022 року і вказана Угода припинила свою дію для України 19.06.2023, а, отже, в періоди роботи позивача не передбачала заборон на працевлаштування. Позивач підтримує свої позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

15.04.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фондуУкраїни в Івано-Франківській області надійшло клопотання про долучення доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.9), при досягнені 55 років, звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

За принципом екстериторіальності пенсійним органом, який розглядав заяву позивача, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Черкаській області №091630018417 від 19.01.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також зазначено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 17 років 18 днів, з них пільговий стаж за Списком №2 4 роки 9 місяці 16 днів. До страхового стажу не зараховано періоди: з 02.12.1994 по 10.06.1997, з 11.06.1997 по 13.02.1998, з14.02.1998 по 21.08.1998, з 06.03.2000 про 31.12.2006, з 01.01.2007 по 09.12.2009, з 13.12.2009 по 17.01.2010, з 15.12.2010 по 16.11.2016, оскільки з 01.01.2023 рф припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (до страхового стажу зараховується періоди роботи по 31.12.1991. (а.с.11).

Крім того, згідно з розрахунком до страхового стажу, який міститься у справі, також не зараховано період з 13.02.2010 по 28.11.2010.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд установив наступне.

Згідно частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаєЗакон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV.

За правилами частини першоїстатті 4 Закону № 1058-IVзаконодавство про пенсійне забезпечення базується наКонституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цьогоЗакону, Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення", законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до пункту 2 частини 2статті 114 Закону № 1058-IVна пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першоїстатті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;

жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

При цьому, абзацом другим пункту 16розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IVвстановлено, що положенняЗакону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XIIзастосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У свою чергу, пунктом 3 резолютивної частиниРішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020встановлено, що застосуванню підлягають стаття13, частина 2 статті14, пункти "б"-"г" статті54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991за№1788-XIIв редакції до внесення змінЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015за№ 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки -після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

Отже, призначення пенсії за віком на пільгових умовах є додатковою соціальною гарантією для осіб, які, зокрема, виконували певні професійні функції на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. Особливість цього виду пенсій полягає у зменшенні пенсійного віку, тобто, чим більший ступінь важкості та шкідливості умов праці, тим нижчий вік виходу на пенсію, а також менші вимоги до стажу, необхідного для призначення пенсії, вищі розміри пенсій.

Щодо позовної вимоги зарахувати періоди роботи з 02.12.1994 по 10.06.1997, 11.06.1997 по 13.02.1998, 14.02.1998 по 21.08.1998, 06.03.2000 по 31.12.2006, 01.01.2007 по 09.12.2009, 13.12.2009 по 17.01.2010, 13.02.2010 по 28.11.2010, 15.12.2010 по 16.11.2016, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 містяться записи:

- №7 від 01.12.1994 про прийняття за переведенням бурильником експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту та газ 6-го розряду в РИТС освоєння свердловини на нафту і газ вахтовим методом в районні Крайньої Півночі та запис № 9 від 10.06.1997 про звільнення з роботи у зв`язку зіскороченням чисельності штату;

- №10 від 31.05.1997 про прийняття бурильником 6 розряду в цех капітального ремонту свердловин УТИКРС для роботи вахто-експедиційним методом та запис №11 від 13.02.1998 про звільнення (у зв`язку із переведенням);

- №12 від 14.02.1998 про прийняття в цех капітального ремонту свердловин бурильником 6 розряду, вахтово-експедиційним методом та відповідно до запису №13 від 21.08.1998 про звільнення;

- №18 від 06.03.2000 про прийняття в цех капітального ремонту свердловин бурильником 6 розряду вахтово-експедиційним методом роботи,записи №19-22 про переведення на різні посади в цеху капітального ремонту свердловин та запис № 23 від 31.12.2006 про звільнення у зв`язку із переведенням;

- № 24 від 01.01.2007 про прийняття в цех капітального ремонту свердловин заступником начальника капітального ремонту свердловин, у записах №25-27 міститься інформація про переведення та запис у № 28 від 09.12.2009 зазначено про розірвання трудового договору з ініціативи працівника (а.с. 13-17).

Трудова книжка містить вкладиш до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 13.12.2009, у якому зазначені такі періоди трудової діяльності позивача:

- запис № 29 від 13.12.2009 про прийняття начальником цеху в управління по поточному і капітальному ремонту свердловин та №30 від 17.01.2010 про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;

- записи № 31 від 13.02.2010 про прийняття начальником цеху в управління по поточному і капітальному ремонту свердловин та запис №32 від 28.11.2010 про розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця;

- записи № 33-36 про період роботи з 15.12.2010 по 16.11.2016 на посадах технолога та провідного інженера-технолога (у зв`язку із переведенням) в цеху капітального ремонту свердловин (а.с.17-18).

Крім того, трудова діяльність позивача за вказані вище періоди підтверджується трудовими договорами та згодами до трудового договору, а саме: згода від 16.12.2010, згода від 27.12.2010, згода від 01.01.2011, згода від 15.02.2011, згода від 13.10.2012, згода від 01.07.2013, згода від 13.08.2013,щгода від 01.04.2015, згода від 30.05.2015 до трудового договору №3914 від 15.12.2010; трудовий договір № 3914 від 15.12.2010, трудовий договір №939 від 04.03.2009, трудовий договір №112 від 01.01.2007, згода від 03.03.2008 №4 про додаткові зміни трудового договору від 28.03.2007 №112, трудовий договір №28 від 16.11.2005, трудовий договір №13 від 16.11.2004, трудовий договір від 16.11.2003 (а.с.21-29, 32-41) та наказом про звільнення з 01.12.1994 №353/к (а.с.47-51).

Також у матеріалах справи містяться довідки про трудову діяльність позивача, а саме:

- довідка від 16.11.2016 №б/н, в якій зазначено, що ОСОБА_1 дійсно працював в АО «Белорусское УПНП и КРС» з 15.12.2010 на посаді провідного інженера-технолога УТКРС-2 з 15.02.2011 по 16.11.2016, вахтовим методом (а.с.30);

- довідка від 16.11.2016 про те що позивач дійсно працював на підприємстві АО «Белорусское УПНП и КРС» на посаді начальника цеху капітального ремонту свердловин №5 УТКРС-2 з 13.12.2009 по 17.01.2010, з 13.02.2010 по 28.11.2010 та на посаді провідного інженера-технолога цеху капітального ремонту свердловин №5 УТКРС-2 з 15.12.2010 по 16.11.2016 (а.с.31);

- довідка від 10.05.2012 №1051 про те, що позивач дійсно працював в ОАО «Белорусское УПНП и КРС» у період з 13.12.2009 по 17.01.2010, з 13.02.2010 по 28.11.2010 начальником цеху, з 15.12.2010 по 14.02.2011 технологом, з 15.02.2011 по час видачі довідки провідним інженером-технологом, повний робочий день, повну робочий тиждень в підприємстві видобутку нафти і газу і газового конденсату на об`єктах видобутку нафти, газу і газового конденсату (а.с.45).

Зазначені періоди роботи позивача відносяться до посад, що передбачені Списком № 2, про що свідчить довідка від 15.11.2009 №681 (а.с.42-43).

Крім того, у матеріалах справи містяться докази про проведення атестації робочих місць (а.с.52-60).

Відтак, судом з`ясовано що спірні періоди трудової діяльності підтверджено достатніми письмовими доказами, що не заперечується відповідачами, однак підставою для відмови у зарахуванні зазначених періодів стало припинення участі рф з 01.01.2023 в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, з цього приводу суд зазначає про таке.

Згідно з ч. 2 ст. 6 вказаної Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеної між Україною і росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом рф про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації. Згідно зі ст. 12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993).

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, рф, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення»постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Разом із тим, відповідно достатті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

УРішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999щодо тлумачення частини першої статті 58 Конституції Українизазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України,стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення,стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України.Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новийзакончи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Застаттею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самомузаконіне визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Отже, до 19.06.2023Україна, як держава - учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відтак, суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, покладені в основу спірного рішення від 19.01.2024 № 091630018417, оскільки вказані обставини стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії вказаної Угоди.

Щодо посилань відповідачів у відзивах про відсутність даних щодо сплати страхових внесків за спірні періоди, суд зазначає про таке.

Так, Україна та російська федерація були учасниками Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно зі статтею 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Відповідно до п.3 ст.6 Міжнародної Угоди від 15.04.1994 «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» (дата набрання чинності для України: 22.08.1995) встановлено, що працівники користуються правами і виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування.

Згідно з ст.7 цієї Угоди оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку і розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону рф «Про трудові пенсії» (в редакції, чинній на період роботи в рф) встановлено, що при підрахунку страхового стажу періоди роботи і (або) іншої діяльності, які передбачені статтями 10 і 11 цього Федерального закону, підтверджуються документами, що видаються в установленому порядку роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами.

У матеріалах справи наявні письмові докази про те, що позивачу нараховувалася заробітна плата та з неї здійснювалося відрахування страхових внесків до пенсійного фонду держави, на території якої здійснювалася така діяльність, а саме довідка від 16.11.2009 №208 та довідка від 14.11.2016 №423 (а.с.44,46).

Крім того, у позивача наявне страхове свідоцтво обов`язкового пенсійного страхування, яке пред`являється при прийомі на роботу, за яким відповідно до законодавства рф нараховуються страхові внески №12759586104 (а.с.19).

Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, зокрема, від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15.

Крім того, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, та, відповідно, це не може слугувати підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17.

Відтак, суд дійшов висновку, що періоди роботи з 02.12.1994 по 10.06.1997, з 11.06.1997 по 13.02.1998, з 14.02.1998 по 21.08.1998, з 06.03.2000 по 31.12.2006, з 01.01.2007 по 09.12.2009, з 13.12.2009 по 17.01.2010, з 13.02.2010 по 28.11.2010, з 15.12.2010 по 16.11.2016 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 з 20.11.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Із системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: - пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що позивач 12.01.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, тобто заява подана у межах трьох місяців з дня досягнення відповідного пенсійного віку (19.11.2023), а отже пенсію слід призначити з 20.11.2023.

Щодо визначення, який орган слід зобов`язати призначити пенсію пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд керується таким.

Відповідно до ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2ст.9 КАС України).

Відповідно до ч. 4ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяв та винесення оскаржуваного рішення за заявою позивача здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування",затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Постанова № 22-1).

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженогоПостановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Згідно з абзацом 6 підпункту 3, підпункту 4 пункту 4 Положення № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: організовує роботу управлінь Фонду щодо призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; забезпечує своєчасне і в повному обсязі виплату щомісячного довічного утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, відповідачі входять в єдину систему територіальних органів Пенсійного фонду України.

При цьому, суд звертає увагу, що пунктом 4.10 Постанови №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, за приписами Постанови №22-1 електронна пенсійна справа знаходиться в пенсійному органі за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, та такий орган здійснює нарахування та виплату пенсії. Тобто, після надання відповіді електронна пенсійна справа, яка була отримана Головним управліннями Пенсійного фонду України в Черкаській області для опрацювання, була передана засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання позивача. Тому його пенсійна справа після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

З огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 02.12.1994 по 10.06.1997, з 11.06.1997 по 13.02.1998, з 14.02.1998 по 21.08.1998, з 06.03.2000 по 31.12.2006, з 01.01.2007 по 09.12.2009, з 13.12.2009 по 17.01.2010, з 13.02.2010 по 28.11.2010, з 15.12.2010 по 16.11.2016 та призначити з 20.11.2023 пенсію за віком на за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн, понесення яких підтверджується квитанцією від 11.02.2024, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 19.01.2024 № 0916300184717 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 : з 02.12.1994 по 10.06.1997, з 11.06.1997 по 13.02.1998, з 14.02.1998 по 21.08.1998, з 06.03.2000 по 31.12.2006, з 01.01.2007 по 09.12.2009, з 13.12.2009 по 17.01.2010, з 13.02.2010 по 28.11.2010, з 15.12.2010 по 16.11.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з 20.11.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.