Рішення

від 19.04.2024 по справі 380/25296/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/25296/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/25296/23 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Дочірнього підприємства «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд з позовом до Дочірнього підприємства «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» в якому просить стягнути 88230,51 грн. витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач повинен проводити оплату по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам підприємства. За відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 88230,51 грн.

Добровільно відповідач заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом. Оскільки, станом на день звернення до суду відповідач не відшкодував фактично понесених витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, просить суд їх стягнути з відповідача.

Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 01.11.2023 направлено на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві.

Згідно трекінгу поштових відправлень відправлення вручено за довіреністю.

Таким чином, належно повідомлений відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. У даному запереченні відповідачем зазначено, що підприємство на має заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій до Пенсійного фонду.

Розглянувши заяву щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження, суд зважає на таке.

Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні (частини 1, 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено виключні випадки, за яких здійснюється розгляд справи за правилами загального позовного провадження, серед яких наступні: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

З огляду на предмет даного адміністративного позову, суд дійшов висновку, що дана справа непідпадає під жодну із категорій справ, розгляд яких здійснюється виключно за правилами загального позовного провадження.

Водночас, у частині 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України наведено орієнтовний перелік справ незначної складності та пунктом 10 цієї частини передбачено можливість віднесення до таких справ й інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Вказаним вище положенням кореспондуються приписи частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якими за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відтак, з аналізу наведених вище норм слідує, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка адміністративна справа, окрім тих справ, які містяться у переліку, передбаченому частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Вирішуючи питання щодо форми адміністративного судочинства, суд при відкритті провадження у адміністративній справі вирішив розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, врахувавши при цьому положення статей 12 та 257 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, варто наголосити на тому, що частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено виключні випадки, за яких здійснюється розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Частиною першою статті 262 КАС України передбачено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до частини 8 статті 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розгляд судом адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження дає можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права, визначені, зокрема, у статтях 44,47 КАС України.

При цьому, сторони перебувають в однаковому процесуальному становищі щодо можливості реалізації таких прав.

У цьому контексті, суд вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВРсвідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Таким чином, виходячи зі змісту заявленого клопотання та доводів, наведених представником відповідача на його обґрунтування, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, а тому не вбачає підстав для його задоволення.

Також суд зазначає, що відповідачем не долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності заборгованості по фактичних витратах на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 01.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Дочірнє підприємство «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» стоїть на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з розрахунками боргу з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по Дочірньому підприємству «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод», сума заборгованості, що підлягає відшкодуванню з жовтня 2022 по вересень 2023 складає: 88230,51 грн.

Оскільки відповідач не відшкодував понесені позивачем витрати, останній звернувся до суду з цим позовом.

Відтак, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відмовою відповідача виконувати вимоги чинного законодавства щодо відшкодування сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій за Списком №1 та Списком №2.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 23 Закону №1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та в судовому порядку.

У відповідності до частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі Закон №400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з абзацом 4 пункту 1 статті 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах (далі - список №2).

Згідно з пунктом 2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Отже, обов`язок з повного відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-XII, покладений на підприємства.

Саме така правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №820/3678/15 і врахована судом при розгляді даної справи.

Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області з жовтня 2022 по вересень 2023 включно здійснено доставку та виплату пенсії, призначеної на пільгових умовах працівникам відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Сума заборгованості відповідача перед Головним управління Пенсійного фонду України у Львівській області за жовтень 2022 по вересень 2023 з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону №1788-XII, складає: 88230,51 грн.

Вищезазначений розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій відповідачем оскаржений не був, а отже є узгодженими та підлягає сплаті.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 242 КАС України судом при ухваленні даного рішення врахована правова позиція в подібних правовідносинах, сформована Верховним Судом у постановах від 10.09.2020 у справі №820/6674/15 та від 28.05.2020 у справі №826/7913/17.

Ураховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є обґрунтованими, підтверджуються наявними у справі доказами та підлягають до задоволення.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) до Дочірнього підприємства «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» (81600, Львівська обл., м. Миколаїв, вул. Чайківського, 17) про стягнення заборгованості, - задоволити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Над Дністром» ЗАТ «Львівський керамічний завод» (ЄДРПОУ 30640923) на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з жовтня 2022 по вересень 2023 в сумі 88230,51 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення суду складено у повному обсязі 19.04.2024 року.

Суддя Гавдик З.В.