Рішення

від 19.04.2024 по справі 560/2090/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2090/24

РІШЕННЯ

іменем України

19 квітня 2024 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду , Державної судової адміністрації України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на троні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України, в якому просить:

- визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрація України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 27 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження її розміру на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- стягнути з Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрація України на користь ОСОБА_1 недоотриману суддівську винагороду за період з 27 квітня по 27 серпня 2020 року в розмірі 435112,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він працював на посаді судді Хмельницького апеляційного суду. При цьому, суддівську винагороду за спірний період йому нараховано та виплачено на підставі статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Це призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення прав та гарантій позивача.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Хмельницький апеляційний суд подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що оскільки відповідач не наділений правом та повноваженнями оцінки діючих законів, а зобов`язаний їх виконувати, тому виплачував позивачу, та всім суддям Хмельницького апеляційного суду, суддівську винагороду в обмеженому розмірі.

Державна судова адміністрація України відзив на позовну не подала, про розгляд справи повідомлена належним чином.

Третя особа скористалась правом подати письмові пояснення, в яких зазначила, що головним розпорядником бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності органів судової влади є Держана судова адміністрація України. При цьому, Державна казначейська служба України та її територіальні органи виконують лише рішення суду про стягнення коштів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв`язку та сукупності, суд зазначає наступне.

Позивач працював на посаді судді Хмельницького апеляційного та рішенням Вищої ради правосуддя від 11 січня 2022 року його звільнено з посади судді Хмельницького апеляційного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Наказом голови Хмельницького апеляційного суду №03/05-03 від 13.01.2022 позивач відрахований зі штату суду.

З 27.04.2020 - 27.08.2020 позивач отримував суддівську винагороду в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13.04.2020 (далі - Закон №553-ІХ) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Вважаючи порушеними свої права щодо виплати суддівської винагороди у обмеженому розмірі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Стаття 126 Конституції України закріплює, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно з частиною 1 статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон №1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частин 4, 5 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків; більше 5 років - 20 відсотків; більше 10 років - 30 відсотків; більше 15 років - 40 відсотків; більше 20 років - 50 відсотків; більше 25 років - 60 відсотків; більше 30 років - 70 відсотків; більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Згідно з частинами 6, 7 статті 135 Закону №1402-VIII суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду. Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду (частина 8 статті 135 Закону №1402-VIII).

У рішенні від 08.04.2016 №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.

У рішенні від 04.12.2018 №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) Конституційний Суд України вказав, що обов`язок держави щодо забезпечення фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, закріплений у статті 130 Конституції України, є однією з конституційних гарантій незалежності суддів. Системний аналіз положень Конституції України свідчить про те, що ними встановлено обов`язок держави забезпечити належні умови праці та фінансування для суддів, а отже, сформувати та законодавчо закріпити таку систему фінансування, в тому числі розмір винагороди суддів, яка гарантуватиме їх незалежність.

Вказана позиція Конституційного Суду України узгоджується з положеннями Європейської хартії щодо статусу суддів від 10.07.1998, у підпункті 6.1 пункту 6 якої зазначено, що суддям, які здійснюють суддівські функції на професійній основі, надається винагорода, рівень якої встановлюється з тим, щоб захистити їх від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність. Зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Враховуючи наведене, законодавче регулювання питання суддівської винагороди може здійснюватись виключно Законом №1402-VIII, що узгоджується з приписами частини 2 статті 130 Конституції України, згідно з якою розмір суддівської винагороди встановлюється законом про судоустрій.

Закон №553-IX набрав чинності 18.04.2020 та ним Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29.

Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено, що в квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Як встановив суд, з дня набрання чинності Законом №553-ІХ, тобто, з 18.04.2020, суддівська винагорода позивача виплачувалась з урахуванням обмеження, встановленого зазначеними нормами статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ.

Виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини 2 статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Крім того, в рішенні Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 констатовано, що установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини перша, третя статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права. Тобто, оспорюваними положеннями статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.

Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України звернув увагу на те, що згідно з Конституцією України виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130). Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24.06.1999 №6-рп/99, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020, від 11.03.2020 №4-р/2020).

Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци 7, 8 підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 11.03.2020 №4-р/2020).

Також згідно з пунктом 4.3 рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Суд наголосив, що в силу частини другої статті 130 Конституції України питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентується виключно статтею 135 Закону №1402-VIII, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до правовідносин стосовно суддівської винагороди норм інших законів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обмежуючи розмір суддівської винагороди позивача шляхом застосування Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами, внесеними на підставі Закону №553-ІХ, відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, вчинив дії, що порушують права та гарантії незалежності судді.

Отже, оскаржувані дії Хмельницького апеляційного суду є протиправними, адже суперечать вимогам частини 2 статті 130 Конституції України і статті 135 Закону №1402-VIII та порушують охоронювані права та інтереси позивача внаслідок істотного зменшення суддівської винагороди, яку позивач отримував до 18.04.2020.

Суд враховує також висновки Конституційного Суду України, наведені у пункті 4.3 рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20), згідно з якими обмеження виплат, в тому числі суддівської винагороди, є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак, навіть в таких випадках, обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України. Після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Так, у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) позивачу відновлено виплату суддівської винагороди у повному розмірі з 29.08.2020, що вказує на те, що порушення прав та законних інтересів позивача в спірних правовідносинах припинилося з 29.08.2020.

Разом з тим, суд зазначає, що обмеження, встановлені статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", 28.08.2020 вже не застосовувалися у зв`язку із прийняттям рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020.

Вказані висновки узгоджують з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 03.03.2021 у справі №340/1916/20.

Крім цього, суд зазначає, що саме Хмельницький апеляційний суд проводить нарахування та виплату суддівської винагороди позивача, та, відповідно, допустив її недоплату у період з 27.04.2020 по 27.08.2020 включно. Як наслідок, відсутні підстави для твердження про порушення в цьому випадку Державною судовою адміністрацією України прав позивача.

Враховуючи встановленні обставини справи та наявні у матеріалах справи докази суд вважає, що слід визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу за період з 27 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застуванням статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.

З інформації, наданої Хмельницьким апеляційним судом встановлено, що розмір невиплаченої позивачу суддівської винагороди, починаючи з 27 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року, складає 435 112,26 грн.

Отже, враховуючи норми статті 9 КАС України та з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає, що необхідно стягнути з Хмельницького апеляційного суду на користь позивача недоплачену за період з 27 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно суддівську винагороду у розмірі 435112,26 грн, з утриманням з цих сум передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Хмельницького апеляційного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 27 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, із застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 року.

Стягнути з Хмельницького апеляційного суду на користь ОСОБА_1 недоплачену за період з 27 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно суддівську винагороду у розмірі 435112 (чотириста тридцять п`ять тисяч сто дванадцять) грн 26 коп., з утриманням з цих сум передбачених законодавством податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницький апеляційний суд (майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29006 , код ЄДРПОУ - 42255375) Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01021 , код ЄДРПОУ - 26255795) Третя особа:Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (вул. Свободи, 70, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29000 , код ЄДРПОУ - 37971775)

Головуючий суддя Я.В. Драновський