Рішення

від 09.04.2024 по справі 620/12226/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року Чернігів Справа № 620/12226/23

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Васил`євій А.М.,

за участю представника позивача Голуб Я.В., представника відповідача Полегешко Л.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО ХОЛДИНГ» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНО ХОЛДИНГ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.07.2023 № 7335/ж10/25-01-07-00, від 25.07.2023 № 7336/ж10/25-01-07-00, від 25.07.2023 № 7337/ж10/25-01-07-00, прийняті Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 16.06.2023 № 5902/ж5/25-01-07-03-01, оскільки висновки викладені у акті є хибними та спростовуються первинною документацією з ведення господарської діяльності.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що в порушення вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України платником податку занижено податкові зобов`язання на суму 149280.06 грн. в т.ч. за жовтень 2021 року на суму ПДВ 10033,33 грн., за листопад 2021 року на суму ПДВ 14246,73 грн., за грудень 2021 року на суму ПДВ 41666,67 грн., за вересень 2022 року на суму ПДВ 83333,33 грн. Відповідач зазначає, що в порушення вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України позивачем занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з реалізацією товарів нижче ціни придбання на загальну суму 46152,00 грн. в т.ч. за грудень 2021 року на суму 17942,00 грн., та квітень 2022 року на суму 28210,00 грн. Також в ході дослідження подорожних листів було встановлено, що підприємство здійснювало надання послуг глибокого рихлення, дискування ґрунту, лущення та дискування стерні кукурудзи, глибокого дискування, дискування цілини для СТОВ «Прикордонне» та ФГ «ПАША ЯСНА». Проте податкові накладні не були зареєстровані та акти виконаних робіт не виписувалися позивачем. Крім того, при детальному аналізі рахунку 903 «Собівартість наданих послуг» було встановлено відображення в бухгалтерському обліку операцій зі списання витрат при здійсненні вищезазначених послуг, що свідчить про фактичне їх здійснення. Тому в порушення вимог пункту 187.1. статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового Кодексу України ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з не відображенням наданих послуг на суму 194901 грн. в т. ч. за грудень 2021 року на суму 194901 грн.

Відповідач стверджує, що, що аналізуючи кількість придбаного аміаку водного у ТОВ «ЕВОТЕРРА ТРЕЙД», згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, встановлено відсутність підтвердження перевезення 24,48 т аміаку, а також неможливість ідентифікувати правильність заповнення товарно-транспортних накладних № 31 від 23.11.2021 на загальну кількість 24,1 т аміаку водного та № 37 від 26.11.2021 на загальну кількість 24,34 т аміаку водного, та неможливість підтвердити аміак водний по ланцюгу постачання у відповідній кількості. Стверджує, що платником завищено суму податкового кредиту у зв`язку з відсутністю документального підтвердження операції по ланцюгу постачання на загальну суму 680293,00 грн. в т.ч. за листопад 2021 року на суму 180293,00 грн., грудень 2022 року на суму 500000,00 грн. Під час перевірки згідно реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Грано холдинг» (код ЄДРПОУ 40905592) у період 30.11.2021 по 31.01.2022 здійснено придбання значної кількості товарно-матеріальних цінностей (мінеральних добрив, насіння, автомобільних грекерів, робочого інструменту, запчастин) у ТОВ «Рівне Агро» (код ЄДРПОУ 43137780) на загальну суму 4981708,34 грн. в т.ч. ПДВ 844550,00 грн. Проте, договір купівлі-продажу № 26/12-РА від 22.12.2021 та специфікації до договору та видаткові накладні підписані від імені ТОВ «Рівне Агро» директором Сербіним. М.В. та від імені ТОВ «Грано холдинг» директором ТОВ «Грано холдинг» Сербіним М.В., що суперечить вимогам Цивільного кодексу України. Придбані у ТОВ «Рівне Агро» ТМЦ згідно наданих первинних документів частково реалізовано на адресу пов`язаних підприємств, а саме: ТОВ «їм. Попудренка». При цьому, підприємство несе витрати на транспортування ТМЦ, що свідчить про здійснення збиткової діяльності без отримання економічного ефекту від реалізації даних товарів. Наслідком здійснення вищевказаних операцій є отримання збитків, що не може бути визнано економічно виправданим. Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач просив задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАНО ХОЛДИНГ» зареєстроване в якості юридичної особи та перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області.

Згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» є «Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» (КВЕД 01.11) (т. 1, а.с. 11).

На підставі наказу Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.05.2023 № 1122-п та направлень від 31.05.2023 № 2317/ж3/25-01-07-03-01, від 31.05.2023 № 2318/ж3/25-01-07-03-01, у період з 01.06.2023 по 09.06.2022 посадовими особами Головного управління ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт документальної позапланової виїзної перевірки від 16.06.2023 № 5902/ж5/25-01-07-03-01, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства:

- пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б» пунктів 200.4, 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями) в не результаті чого платником занижено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість за березень 2023 року на суму 62458,00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2023 року в сумі 1167167,00 грн. та зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2023 року на суму 546554,00 грн.;

- пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником завищено суму податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 95201,00 грн., в т.ч. за жовтень 2022 року на суму 5224,00 грн., за листопад 2022 року на суму 24261,00 грн., за січень 2023 року на суму 20973,00 грн., лютий 2022 року на суму 44743,00 грн. (т. 1, а.с. 13-29).

Не погодившись з висновками акту перевірки, ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» було подано заперечення від 05.07.2023 № 05/07, проте листом від 20.07.2023 № 1634/Ж12/25-01-07-03-06 позивача повідомлено, що висновки, викладені в акті перевірки залишено без змін (т. 1, а.с. 30-34, 35-43).

На підставі вказаних висновків акту перевірки від 16.06.2023 № 5902/ж5/25-01-07-03-01 відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 25.07.2023 № 7335/ж10/25-01-07-00, яким платнику податків відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 1169 167,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 292291,75 грн. у зв`язку з порушенням пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за березень 2023 року на суму 1169167,00 грн. у зв`язку з заниженням податкових зобов`язань з ПДВ при реалізації аміаку водного нижче ціни придбання на загальну суму 46152,00 грн., заниженням податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок не відображення в декларації з ПДВ наданих послуг по обробітку землі на загальну суму 194901,00 грн., заниженням податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з не включенням всіх податкових накладних на реалізацію товарів до декларації ПДВ на загальну суму 149280,06 грн., у зв`язку з відсутністю документального підтвердження операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Евотерра Трейд» на загальну суму податкового кредиту в розмірі 680293,00 грн., у зв`язку з завищенням податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Рівне Агро» (ЄДРПОУ 43137780) та укладанням первинних фінансово-господарських документів однією і тією самою особою на загальну суму 802855,70 грн.;

- від 25.07.2023 № 7336/ж10/25-01-07-00, яким платнику податків донараховано податкове зобов`язання з ПДВ в сумі 62458,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 15614,50 грн., у зв`язку з порушенням підпункту 54.3.3. пункту 54.3. статті 54, пункту 58.1. статті 58, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, абзацу «б» пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8, 200.9, 200.14 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суму податку на додану вартість за березень 2023 року на суму 62458,00 грн. у зв`язку з завищенням податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Рівне Агро» (ЄДРПОУ 43137780) та укладанням первинних фінансово-господарських документів однією і тією самою особою на загальну суму 802855,70 грн.;

- від 25.07.2023 № 7337/ж10/25-01-07-00, яким зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 546554,00 грн. у зв`язку з правопорушенням пункту 44.1. статті 44, пункту 185.1, статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4. статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення значення р.21 «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду)» за березень 2023 року на суму 546554,00 грн. у зв`язку з відсутністю документального підтвердження операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Евотерра Трейд» на загальну суму податкового кредиту в розмірі 680293,00 грн. (т. 1, а.с. 44-45, 46-47, 48-49).

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, надання послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Абзацом другим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 визначено, що господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

З аналізу викладених норм слідує, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

За змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

В силу вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та складу податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

У той же час, норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено, зокрема, з огляду на не включено до податкових зобов`язань жовтня 2021 року зупинену податкову накладну по контрагенту ТОВ «ПІВНІЧНОУКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (код 39131153) № 1 від 01.10.2021 на суму ПДВ 10033,33 грн., не включення до податкових зобов`язань грудня 2021 року зупинену податкову накладну по контрагенту ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «НЕКТАР» (код 20905341) № 1 від 09.12.2021 на суму ПДВ 41 666,67 грн. та не включення до податкових зобов`язань вересня 2022 року зупинену податкову накладну по контрагенту ТОВ «ДЯДЯ САША» (код 39678803) № 5 від 29.09.2022 на суму ПДВ 83333,33 грн.

Разом з тим, відповідачем не враховано той факт, що господарські операції за податковою накладною № 1 від 01.10.2021 на суму ПДВ 10033,33 грн. по контрагенту ТОВ «ПІВНІЧНОУКРАЇНСЬКА АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ» (код 39131153), податковою накладною № 1 від 09.12.2021 на суму ПДВ 41666,67 грн. по контрагенту ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «НЕКТАР» (код 20905341), податковою накладною № 5 від 29.09.2022 на суму ПДВ 83333,33 грн. по контрагенту ТОВ «ДЯДЯ САША» (код 39678803) не відбулись та зазначені податкові накладні складені як помилкові. Документи на розблокування таких накладних не подавались до контролюючого органу у зв`язку з відсутністю таких, а тому не включені до складу податкових зобов`язань, оскільки якщо платником податку помилково складена податкова накладна, то така податкова накладна не підлягає відображенню у податковій звітності з ПДВ.

Розрахунок коригування, який може бути виписаний до такої податкової накладної, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), але до податкової звітності також не включається.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України

В акті перевірки також зазначено, що під час перевірки податкової декларації за листопад 2021 року від 17.12.2021 № 9385916390 встановлено, що ТОВ «Грано холдинг» задекларовано податкових зобов`язань податку на додану вартість в рядку 1.1 «Операції, що оподатковуються за основною ставкою» на суму ПДВ 455 687 грн. При цьому згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних сума виписаних та зареєстрованих податкових зобов`язань за листопад 2021 року складає суму ПДВ 469 933,73 грн. Різниця становить 14246,73 грн. Платником не включено до податкових зобов`язань листопада 2021 року податкову накладну №15 від 30.11.2021 року зареєстровану 10.01.2022 року. Податкова накладна №15 від 30.11.2021 року зареєстрована 10.01.2022 року за господарською операцією ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» (адміністративними витратами) на загальну суму коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість 85482,24 грн., сума ПДВ 14247,04 грн. Аналізуючи викладене контролюючим органом в акті перевірки вбачається відмінність цифрових показників між зазначеним та даними податкової накладної. Отже, перевіряючими контролюючого органу не досліджено дану господарську операцію, а висновки про правопорушення здійснені на припущенні (методом підбору найбільш відповідної суми).

В акті перевірки відповідач посилається на те, що підприємство здійснювало реалізацію аміаку водного та насіння кукурудзи ДКС 3623 нижче ціни придбання. Так, в акті перевірки вказано, що у грудні 2021 року згідно податкових накладних від 10.12.2021 № 18 № 3 № 4 здійснювало реалізацію аміаку водного в кількості 57,24 т загальною вартістю без ПДВ 286200,00 грн. При цьому собівартість даного аміаку згідно рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» та списаної на фінансовий результат собівартості становить 375910,53 гри., різниця становить 89710,53 грн. Враховуючи вищевикладене підприємство здійснює реалізацію аміаку водного нижче ціни придбання. Також підприємство у квітні 2022 року згідно ПН від 16.04.2022 № 2 здійснювало реалізацію насіння кукурудзи ДКС 3623 в кількості 60 мішків загальною вартістю без ПДВ 3415,25 грн. При цьому собівартість даного насіння кукурудзи ДКС 3623 згідно рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» та списаної на фінансовий результат собівартості становить 204 915 грн. Різниця становить 201 499,75 грн. Тому зроблено висновок, що підприємство здійснює реалізацію насіння кукурудзи ДКС 3623 нижче ціни придбання.

Відповідачем вказано, що в порушення вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України ТОВ «ГРАНО ХОЛДИНГ» занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з реалізацією товарів нижче ціни придбання на загальну суму 46152,00 грн. в т. ч. за грудень 2021 року на суму 17942,00 грн., та квітень 2022 року на суму 28210,00 грн.

Разом з тим, проаналізувавши викладене вище розрахунки щодо заниження суми податкових зобов`язань з ПДВ, здійснені контролюючим органом, не можуть бути визнані як арифметично вірні, оскільки перевіряючими при досліджені собівартості реалізованих товарів взято до уваги інформацію рахунку 902 «Собівартість реалізованих товарів» за яким відображається загальна собівартість реалізованих товарів (без урахування інформації первинно-облікових документів які підтверджують ціну їх придбання) та не застосовано метод FIFO. Принцип FIFO має особливе значення для правильної ротації продукції та недопущення її застарівання.

Одночасно контролюючим органом не взято до уваги розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 31.12.2021 № 1 до податкової накладної від 01.12.2021 № 4.

Враховуючи викладене, посилання контролюючого органу на порушення платником податків вимог пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України є неаргументованим та безпідставним.

Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 по справі № 822/1571/17 проаналізував положення абзацу 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, які встановлюють, що база оподаткування ПДВ операцій постачання товарів/послуг не може бути нижча від ціни придбання таких товарів/послуг. При цьому суд дійшов висновку, що у вказаній нормі законодавцем чітко встановлено нижню межу бази оподаткування ПДВ операцій постачання товарів/послуг, придбаних платником податків, - ціна придбання. Тому висновки контролюючого органу, зроблені на підставі аналізу «загальних» оборотів за субрахунками 902 і 702, не можуть свідчити про достовірно встановлене заниження позивачем бази оподаткування ПДВ при реалізації продукції.

Відповідно до норм абзаців 1 і 2 пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України випливає, що базу оподаткування ПДВ потрібно визначати за конкретною угодою. А отже, і зіставлення договірної ціни товарів, ще реалізуються, з вартістю їх придбання необхідно також проводити за кожною окремо взятою угодою.

Відповідно до роз`яснень ДПС, викладених в листах ДФС від 02.10.2015 №20952/6/99-95-42-01-16-01, від 13.04.2016 № 8220/6/99-99-19-03-02-15, від 22,07.2016 №15920/6/99-99-15-03-02-15, від 22,07.2016 № 15910/6/99-99-15-03-02-15, від 15.11.2016 №24601/6/99-95-42-01-15, ІПК ДФСУ від 20.12.2017 № 3066/6/99-95-42-03-15/ІПК, консультації в категорії 101.07 ЗІР, для цілей обчислення мінбази оподаткування ПДВ, передбаченої абзацом другим пункту 188.1 Податкового кодексу України, ціна придбання визначається як вартість майна, за якою воно придбане у власність, тобто за ціною, вказаною в договорі на придбання товару (контрактною вартістю). Таким чином, головну роль у визначенні мінбази ПДВ має відігравати сума, яка сплачується постачальнику за придбання товару.

Відповідно поняття ціна придбання товару та собівартість товару мають абсолютно різне значення та порядок формування в результаті здійснення господарської діяльності платником податків.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 у справі № П/811/1512/14 заначив, що право платника ПДВ на формування податкового кредиту виникає лише у разі реального (фактичного) вчинення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) для використання в своїй господарській діяльності. Такі господарській операції пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Водночас Верховний Суд переконаний, що прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами.

Відтак продаж платником ПДВ продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію; кон`юнктура ринку; платоспроможність покупця; обсяги виробництва та складські запаси продавця; інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни.

Що стосується посилання відповідача на те, що в ході дослідження подорожних листів було встановлено що підприємство здійснювало надання послуг глибокого рихлення, дискування ґрунту, лущення та дискування стерні кукурудзи, глибокого дискування, дискування цілини для СТОВ «Прикордонне» та ФГ «ПАША ЯСНА». Проте податкові накладні не були зареєстровані та акти виконаних робіт не виписувалися позивачем. Крім того, при детальному аналізі рахунку 903 «Собівартість наданих послуг» було встановлено відображення в бухгалтерському обліку операцій зі списання витрат при здійсненні вищезазначених послуг, що свідчить про фактичне їх здійснення, то суд зазначає наступне.

Подорожній лист - це документ для обліку виконаної роботи автомобілем, який містить дані про кількість спожитого пального, яка в свою чергу залежить від пройденої відстані.

В акті перевірки на сторінках 10-12 наведеній наведена таблиця з відображенням інформації згідно подорожніх листів, вартості типових послуг, які підприємство надавало іншим підприємствам у попередніх звітних періодах.

Дослідивши викладену таблицю необхідно зазначити, що податковим органом неправомірно включено до таблиці подорожні листи № 4964 за 01-02.12.2021, 4965 за 02- 03.12.2021, № 4966 за 04-05.12.2021, № 4967 за 05-06.12.2021, № 4968 за 06.12.2021 факт виконаних робіт за якими підтверджується згідно акту про надання послуг № 231 від 31.12.2021 та зареєстрованою податкова накладною № 8 від 31.12.2021, що були надані на перевірку (т. 1, а.с. 85, 86-87).

Тобто, неможливо підтвердити правильність розрахунків наведених у зазначеній таблиці, оскільки дані до неї внесені перевіряючими контролюючого органу на власний розсуд не враховуючи наявне документальне підтвердження таких робіт.

В той же час контролюючий орган самостійно встановлює вартість вищезазначених робіт застосовуючи аналогію з іншими підприємствами.

За загальним правилом, встановленим Цивільним кодексом України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин другої та третьої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно ціну (вартість) робіт визначають саме учасники договору (господарської операції), а не контролюючий орган за аналогією вартості виконаних робіт іншим контрагентам Товариства.

В той же час контролюючий орган не дослідив будь яких інших документів за вказаними вище роботами (договорів, специфікацій, платіжних доручень і т.д.), сума отриманого доходу зазначена у вказаній таблиці не аргументована жодним дослідженим документом.

Під час перевірки додатку 1 декларації з ПДВ за листопад 2021 року перевіряючими було встановлено включення операцій по придбанню аміаку водного у ТОВ «ЕВОТЕРРА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44317312) на загальну суму ПДВ 180293,00 грн. та перевірки додатку 1 декларації з ПДВ за грудень 2022 встановлено включення операцій по придбанню аміаку водного у ТОВ «ЕВОТЕРРА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44317312) на загальну суму ПДВ 500000,00 грн. Загальна сума включення до податкового кредиту по вищезазначеному контрагенту становить 680293,00 грн.

На сторінках 16-19 акту заначено «При дослідженні ланцюга постачання встановлено, що ТОВ «Евотерра трейд» здійснено придбання аміаку водного у ТОВ «Інфоазот» (код ЄДРПОУ 13918691) лише у кількості 47,8 т та реалізовано на митній території України різним СГД аміаку водного у кількості 7225,9 т, що свідчить про неможливість відвантаження такої кількості аміаку водного та фактичного здійснення господарських операцій з постачання аміаку водного.

Разом з тим, необхідно зазначити, що перевіряючими не взято до уваги повний пакет документів наданий на перевірку за контрагентом ТОВ «ЕВОТЕРРА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44317312).

Зокрема, платником податку було надано в підтвердження фактичного здійснення господарських операцій всю первинно-облікову документацію та документи щодо визнання в судовому порядку взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ЕВОТЕРРА ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 44317312) та стягнення з контрагента наявної заборгованості за Договором поставки.

Тобто факт здійснення господарських операцій з постачання аміаку водного досліджено в судовому порядку, що підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.03.2023 у справі № 917/1205/22 (т. 1, а.с. 151-156).

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, оскільки певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, в тому числі товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками або за формою, іншою, ніж, зокрема, передбачено вимогами Інструкції, але містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Також Верховний суд України у постанові 18.12.2018 у справі № 816/1118/17 прийшов до висновку, що сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю. Окремі недоліки у оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Отже, посилання контролюючого органу на окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних, як на підставу для збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої на рахунок платника у банку є протиправними.

Крім того, відсутність товарно-транспортних накладних, тим не менш, не може бути самостійною підставою вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності товарно-транспортних накладних у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом.

Питання щодо наявності товарно-транспортних накладних, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 813/552/15.

В даному випадку, оцінюючи в сукупності з іншими документами та обставинами проведених господарських операцій, не дає підстави погодитися з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу «Інтерсплав проти України», вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Не можуть бути прийнятими доводи владної сторони за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що платник податку був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Такий висновок відповідає принципу індивідуального застосування відповідальності, в тому числі за порушення правил оподаткування.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, документи щодо якості товару, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Стосовно посилань відповідача, що договір купівлі-продажу № 26/12-РА від 22.12.2021, специфікації до договору та видаткові накладні підписані від імені ТОВ «Рівне Агро» директором Сербіним. М.В. та від імені ТОВ «Грано холдинг» директором ОСОБА_1 , що суперечить вимогам Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

У відповідності до частин першої та третьої статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Тобто, договір між ТОВ «Рівне Агро» та ТОВ «Грано холдинг» був укладений від імені товариств директором кожного з них, як органом управління, адже інакше ніж через дії директора юридична особа, як правило, не зможе укласти договір з іншою юридичною особою, директором якого є та ж людина.

За приписами статей 213 та 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб`єктами: учасниками договору і судом.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право відповідачів самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 25.07.2023 № 7335/ж10/25-01-07-00, від 25.07.2023 № 7336/ж10/25-01-07-00, від 25.07.2023 № 7337/ж10/25-01-07-00, прийняті відповідачем не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО ХОЛДИНГ» підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО ХОЛДИНГ» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 26840,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО ХОЛДИНГ» (вул. Івана Мазепи, буд. 40А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14000, код ЄДРПОУ 40905592) до Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП 44094124 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Чернігівській області від 25.07.2023 № 7335/ж10/25-01-07-00, від 25.07.2023 № 7336/ж10/25-01-07-00, від 25.07.2023 № 7337/ж10/25-01-07-00.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНО ХОЛДИНГ» судовий збір у розмірі 26840,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19.04.2024.

Суддя Василь НЕПОЧАТИХ