Постанова

від 16.04.2024 по справі 480/4146/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кравченко Є.Д.

16 квітня 2024 р. Справа № 480/4146/20

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові заяву представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» - адвоката Турченка Сергія Петровича про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 480/4146/20 за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16 травня 2023 року по справі за адміністративним позовом Сумської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС», третя особа: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020 року позивач Сумська міська рада звернулась до суду з позовом, яким просить:

- припинити право постійного користування товариством з обмеженою відповідальністю «СЕНС» (далі ТОВ «СЕНС») земельною ділянкою, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а, загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ № б002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, шляхом вилучення на користь Сумської міської ради для суспільних потреб, пов`язаних з реалізацією положень Генерального плану міста Суми, Плану зонування території м. Суми, Детального плану території щодо комплексної забудови території між вулицею Харківською, проспектом Михайла Лушпи і вулицею Івана Сірка у м. Суми (мікрорайон «Еспланада»), з метою будівництва дороги та бульвару з майданчиками відпочинку;

- зобов`язати ТОВ «СЕНС» звільнити земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Суми, проспект Михайла Лушпи, 7а, загальною площею 1,4808 га (за державним актом на право постійного користування землею серія І-СМ № 002666 площею 1,48 га); категорія земель: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення: для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства; вид цільового використання: для платної, критої, автомобільної стоянки; кадастровий номер: 5910136300:01:008:0107, та повернути її Сумській міській раді.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року відмовлено у задоволенні вимог адміністративного позову Сумська міська рада до ТОВ «СЕНС», третя особа: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії.

Означене рішення суду оскаржено Сумською міською радою в апеляційному порядку.

У відзиві на апеляційну скаргу представником відповідача заявлялось клопотання про стягнення з Сумської міської ради на користь ТОВ «СЕНС» судових витрат з оплати правової допомоги у розмірі 40 000 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2024 року апеляційну скаргу Сумської міської ради залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року, - без змін..

04.04.2024 року до Другого апеляційного адміністративного суду від представника позивача ТОВ «СЕНС» - адвоката Турченка С.П. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення у цій справі з приводу стягнення з позивача судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу. Просить стягнути з Сумської міської ради на користь ТОВ «СЕНС» 40 000 грн. понесені витрати на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу Сумська міська рада зазначає, що предметом даного спору є лише дві вимоги немайнового характеру, при цьому, щодо розгляду даної категорії справ вже скалась усталена судова практика Верховного суду, на яку послався, як відповідач, у своєму відзиві на скаргу, так і суд апеляційної інстанції, при перегляді даної справи. Разом з тим, відповідач навіть не є апелянтом по справі, робота адвоката ТОВ «Сенс» фактично полягала лише у підготовці відзиву на апеляційну скаргу на підставі матеріалів підготовлених під час розгляду справи у суді першої інстанції та мотивувальної частини рішення Сумського окружного адміністративного суду. Адвокат ТОВ «Сенс» не приймав участі в жодному засіданні Другого апеляційного адміністративного суду інстанції, а згодом подав заяву про розгляд справи без його участі.

За приписами ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Колегія суддів зауважує, що додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви представника позивача ТОВ «СЕНС» - адвоката Турченка С.П. та заперечень Сумської міської ради, колегія суддів, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ч.ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має врахувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених у суді апеляційної інстанції витрат на правову допомогу представником позивача надано до матеріалів справи копії наступних документів: договір про надання правової допомоги б/н від 23.04.2015 року; додаткова угода № 2 від 27.09.2023 року до договору про надання правової допомоги б/н від 23.04.2015 року; квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 27.09.2023 року; квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 04.04.2024 року; довіреність; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3432/10.

Відповідно до п. 1 Договору, адвокат надає клієнту правову допомогу з врегулювання питань щодо користування клієнтом земельною ділянкою кадастровий номер 5910136300:01:008:0107, яка розташована за адресою: м. Суми, проспект М.Лушпи, 7а..

Відповідно до п. 3 Договору, розмір гонорару за представництво інтересів клієнта визначається додатковою угодою.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, розмір гонорару адвоката визначається сторонами наступним чином:

2.1. попередня оплата в розмірі 20 000 грн. з представництво інтересів клієнта у Другому апеляційному адміністративному суді, шо включає: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 року у справ № 480/4146/20; участь адвоката в судових засіданнях апеляційного суду в режим відеоконференції;

2.2. остаточна оплата в розмірі 20 000 грн. за фактом набрання законної сили постановою апеляційного суду про відмову в задоволенні апеляційної скарги Сумської міської ради у справі № 480/4146/20.

Загальна вартість наданих послуг наданих під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції складає 40 000 грн.

Зі змісту норм частин 4, 5 та 6 ст. 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

На виконання ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Це означає, що позивач, як особа, яка заперечує зазначений відповідачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 по справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19.

Так, позивач заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на те, що витрати за надання правничої допомоги були не співмірними зі складністю справи.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного суду від 12.04.2023 у справі № 540/707/20.

Колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (адміністративне провадження № К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі № 820/4280/17 (адміністративне провадження № К/9901/11712/19), від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18 (касаційні провадження № К/9901/17099/19, № К/9901/17108/19, № К/9901/18639/19), у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі № 520/6161/19 (адміністративне провадження № К/9901/5378/20).

Проаналізувавши зроблений представником відповідача розрахунок та надані позивачем заперечення, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених відповідачем витрат, з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи, що сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені відповідачем як витрати на правову допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що заява відповідача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню з прийняттям додаткової постанови про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції на суму 500.00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 139, 252, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СЕНС» (ЄДРПОУ 14012828) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради (ЄДРПОУ 23823253) суму витрат на правничу допомогу у розмірі 500.00 (п`ятсот) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Мельнікова Л.В.Судді Курило Л.В. Бегунц А.О.

Додаткова постанова у повному обсязі складена і підписана 19.04.2024 року.