Постанова

від 16.04.2024 по справі 480/9313/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Осіпова О.О.

16 квітня 2024 р.Справа № 480/9313/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУДС ЛТД» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

В с т а н о в и в:

25.08.2023 позивач товариство з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БУДС ЛТД» (далі ТОВ «СВІТ-БУДС ЛТД», підприємство) звернувся до суду з позовною заявою до Київської митниці (далі - митний орган), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.08.2023 № UА100380/2023/000233/2.

Вимоги мотивував тим, що наданих документів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України (далі МК України), що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, є цілком достатньо для підтвердження заявленої митної вартості товару за першим (основним) методом.

Зазначає, що посилання митниці на обов`язкову наявність в інвойсі дати відвантаження є необґрунтованими, оскільки для підтвердження дати відправки є інші документи (коносамент, митна декларація країни відправлення, пакувальний лист), які в своїй сукупності надають можливість визначити дату відправки. Крім цього, дата поставки в інвойсі жодним чином не впливає на числові складові митної вартості поставленого товару.

Також вказує, що здійснення ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «LEBRON» позивач не здійснює, оскільки йому належить такий знак, про що свідчить копія свідоцтва на знак для товарів і послуг від 28.09.2018 №247619, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. За таких обставин, підстави для здійснення ліцензійних платежів відсутні.

Щодо прайс-листа та його ідентичності з поставкою товарів, вказує, що то такий лист не є обов`язковим документом для підтвердження митної вартості товарів, а є нормативно-виробничим практичним (або) довідковим виданням, що містить систематизований перелік матеріалів, виробів, обладнання, виробничих операцій, послуг із зазначенням цін, а іноді коротких характеристик.

З приводу тверджень відповідача про ненадання всіх перевізних (транспортних) документів позивач зазначає, що розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення оцінюваного товару, підтверджується документально, а саме: довідкою про транспортні витрати від 06.08.2023 № 361 по морському перевезенню контейнеру; рахунком на оплату від 06.08.2023 № 771; договором транспортного експедирування від 15.06.2017 № 06/17-2017; додатковою угодою до договору транспортного експедирування від 01.07.2017; коносаментом від 26.06.2023 № 2.18М23060442; довідкою про транспортні витрати від 10.08.2023 № 10/08/2023РМ/5 по сухопутному перевезенню вантажу з рахунком на оплату від 10.08.2023 № 63935; договором про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01; СМК (товарно-транспортною накладною міжнародного зразка) від 10.08.2023 б/н.

Отже, у митного органу є можливість ідентифікувати належність транспортних витрат із доставки товару для підтвердження складової митної вартості товару.

Щодо перекладу митної декларації країни відправлення, вказує, що в силу ст. 254 МК України митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. Однак митна декларація країни постачальника, в силу ст. 53 МК України, є не обов`язковим документом для здійснення розмитнення товарів. Але, в свою чергу, в митній декларації країни постачальника, арабськими (зрозумілими для пересічених громадян) цифрами зазначено код товару, якій відповідає Українському класифікатору товарів, кількість і вартість товару, що імпортується.

Крім цього, англійською мовою продубльовано отримувача товару, контракт та інші відомості. За таких умов, на думку представника товариства, відсутня необхідність в перекладі митної декларації країни відправлення українською мовою.

Не погоджується позивач і з доводами митниці про те, що в проформі-інвойсі від 28.04.2023 № ХHUKR230433 та у інвойсі від 14.06.2023 № ХНUKR230433 зазначено номер контейнера до виставлення коносаменту, оскільки в проформі-інвойсі від 28.04.2023 № ХНUKR230433, наданому для митного оформлення, номеру контейнеру не вказано.

Зазначення номеру контейнеру в інвойсі від 14.06.2023 № ХНUKR230433 можливо до дати виставлення коносаменту 26.06.2023, оскільки постачальник при проведенні митних процедур, станом на 21.06.2023 мав інформацію про номер контейнеру, про що свідчить наявність номеру контейнеру в митній декларації постачальника від 21.06.2023 № 516620230663428301.

Позивач посилається на те, що відповідачем запропоновано надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, однак не зазначено, які саме витрати слід підтвердити, і відповідно до яких законодавчих актів.

Товариство зазначає, що до митного оформлення на підтвердження митної вартості було надано: зовнішньоекономічний контракт, інвойси, платіжне доручення про проведення часткової передплати, коносамент та інші транспортні (перевізні) документи, розрахунок вартості перевезення імпортованого товару до митного кордону України, які, на переконання представника товариства, в сукупності надають можливість встановити складові митної вартості товару та ідентифікувати саме цю партію товарів.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що вважає адміністративний позов необґрунтованим, незаконним, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Вказує, що відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 № 34-8В- РК дата відвантаження товару зазначається у інвойсі, але у інвойсі відсутня дата відвантаження.

Заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «LEBRON». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою, оскільки відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Посилається на те, що у прайс-листі виробника від 01.04.2023 по 31.05.2023 № б/н, зазначено ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів, які декларуються, відсутня. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Таким чином, прайс-лист є адресним, тобто є пропозицією тільки на дану поставку для певного покупця. Разом із тим, відповідно до положень статті 7 Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Наданий прайс-лист не відображає продажу товару при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, отже він прийнятий до уваги, але не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.

Також посилається на те, що до митного оформлення для підтвердження витрат на транспортування надано Договір транспортного експедирування № 06/17-2017 від 15.06.2017, укладений між ПП «ТРАНСКАРГО» і ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД», та Договір транспортного експедирування № 3008/22-01 від 30.08.2022, укладений між ТОВ «ФОРМАГ» і ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД», якими передбачені заявки на перевезення. Але, заявки на перевезення не надавалися до митного органу.

Зазначає, що в п. 2.2.6 Договору транспортного експедирування № 06/17-2017 від 15.06.2017 є також посилання на заявку, що свідчить про необхідність її подання перед наданням логістичної послуги.

Отже, зазначені вище договори транспортного експедирування передбачають заявки на проведення перевезення, що є невід`ємною частиною вищевказаного договору та мають пріоритетне значення у випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов договору, і без цієї заявки договір перевезення вантажу не набуває чинності.

Також вказує, що декларація відправника надана без урахування статті 254 МК України (без надання перекладу експортної декларації українською мовою, в якій містяться дані, що є необхідними для перевірки або підтвердження митним органом).

Посилається на те, що в проформі-інвойсі від 28.04.2023 № ХНUKR230433 та у інвойсі від 14.06.2023 № ХНUKR230433 зазначено номер контейнеру, хоча коносамент № ZJSM23060442 був виставлений 26.06.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу та проформи-інвойсу.

Також зазначає, що декларантом подано до митного оформлення довідки про транспортні витрати № 10/08/2023РМ5 від 10.08.2023, № 361 від 06.08.2023. Однак дані документи не є такими документами, які б належним чином підтверджували факт сплати позивачем транспортних витрат у розумінні наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012. Тому перевірити достовірність декларування транспортних витрат неможливо.

Вказує, що декларантом надано транспортний документ СМК від 10.08.2023 № б/н на частку маршруту до Києва, в якому міститься відмітка перевізника FОР МАТVIIЕNКО D.V., що свідчить про факт залучення третьої особи-перевізника. Натомість, ніяких документів про фігурування особи FОР МАТVIIЕNКО D.V. немає, а тому це є свідчення того, що була залучена третя особа до перевезення, а тому це є достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів.

Крім того, представник митниці зазначає, що виставлений рахунок № 771 від 06.08.2023 не повністю відповідає вимогам Наказу Мінфіну № 599.

Також, посилається на те, що до митного органу не подавалися банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, копія свідоцтва на знак для товарів і послуг «LEBRON» від 28.09.2018 № 247619 під час митного оформлення та на запит митного органу не подавалося, а про його існування стало відомо виключно з позовної заяви ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД».

Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визначеній митній вартості.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, товар №1 - митна декларації від 09.06.2023 № 23UA408050002105U6 (вартість товару згідно з джерелом інформації 4.64 USD/кг ).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 задоволено адміністративний позов ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД».

Судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 16.08.2023 № UА100380/2023/000233/2.

За рахунок бюджетних асигнувань Київської на користь ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» стягнуто судовий збір у сумі 2 684.00 грн.

Судове рішення вмотивовано тим, що декларантом до митного органу надано документи, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені відповідачем недоліки щодо розбіжностей у документах, що були надані товариством, є безпідставними та, відповідно, рішення про коригування митної вартості, що прийняте на підставі встановлених відповідачем розбіжностей, є таким, що належить до скасування.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи, наведені контролюючим органом в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами, які по сутті аналогічні викладеним у позовній заяві.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судовим розглядом справи встановлено, що з метою здійснення митного оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання контракту від 01.03.2021 № 34-8В, укладеного між ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» і компанією «XINHUA ELEKTRICAL CO.LTD OF GUANDONG», (Китай), позивачем 16.08.2023 до Київської митниці було подано електронну митну декларацію № 23UА100380611716U5, відповідно до якої позивачем митна вартість товару була визначена за основним (першим) методом визначення митної вартості, який передбачений ст. 58 МК України.

При поданні МД позивачем було надано наступні документи: (перелік наведений в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.08.2023 № UА1003 80/2023/000720) (т. 1 а.с. 12) :

- пакувальний лист від 14.06.2023;

- рахунок-проформа від 28.04.2023 № ХНUKR230433;

- рахунок-фактура(інвойс) від 14.06.2023 № ХНUKR230433;

- коносамент від 26.06.2023 № ZJSМ23060442;

- автотранспортна накладна від 10.08.2023;

- декларація про походження товару від 14.06.2023 № ХНUKR230433;

- банківський платіжний документ від 03.05.2023 № 230503/000576023;

- рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 10.08.2023 № 63935;

- рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 06.08.2023 № 771;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 10.08.2023 № 10/08/2023FМ/5;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 06.08.2023 № 361;

- прайс-лист виробника від 01.04.2023 ;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору від 27.12.2022 № 3;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх договорів від 01.03.2021 № 34-SВ;

- доповнення до внутрішнього договору (контракту) № 1 від 01.07.2017;

- договір (контракт ) про перевезення від 15.06.2017 № 06/17-2017;

- договір (контракт ) про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01;

- копія митної декларації країни відправлення від 21.06.2023 № 516620230663428301;

- митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 16.08.2023 № 23UA100380611716U5.

16.08.2023 від відповідача надійшли повідомлення № 1084590, в якому було зазначено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів (т.1 а.с. 11).

Запропоновано, на виконання вимог передбачених ст. 53 МК України, додатково надати документи, без конкретної ідентифікації документів та їх доцільності для проведення митних процедур або усунення розбіжностей.

16.08.2023 позивачем було подано заяву № 16/08 на запит № 1084590, в якій зазначено, що товариством надано : довідку на транспортні витрати № 10/08/2023FM/5 від 10.08.2023, № 361 від 06.08.2023, в якій вказано, що вантаж додатково не страхувався; рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 771 від 06.08.2023, № 63935 від 10.08.2023; прас-лист від 01.04.2023; платіжний документ № 230503/000576023 від 03.05.2023; рахунок-проформу № XHUKR230433 від 28.04.2023; копію митної декларації країни відправлення № 516620230663428301 від 21.06.2023. Зазначені документи в повному обсязі підтверджують митну вартість товару відповідно до виставленого рахунку від 14.06.2023 № XHUKR230433. З посиланням на положення ст.ст. 53, 254 МК України ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» зазначив, що митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. В декларації країни відправлення, зазначені відомості щодо особи, яка отримує товар, вартість поставленого товару, номер інвойсу, комплектність та інше. Крім того, позивачем зазначено, що подача митної декларації країни відправлення для розмитнення не є обов`язковою. Страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування надати не маємо можливості, оскільки товар додатково не страхувався (т. 1 а.с. 16).

Рішенням про коригування митної вартості товарів від 16.08.2023 № UА100380/2023/000233/2 (т. 1 а.с. 113 зворотній бік 114) митна вартість товарів, була визначена за резервним методом

У рішенні від 16.08.2023 № UА100380/2023/000233/2 (графа 33) митний орган зазначив наступну причину коригування:

«На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 МК України, п. 44.1 ст. 44 ПК України, за результатами опрацювання документів поданих разом з митною декларацією від 16.08.2023 № 23UA100380611716U5 встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, та документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема:

1) Відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 № 34-SB-PR дата відвантаження товару зазначається у інвойсі, але у інвойсі відсутня дата відвантаження.

2) Заявлені за митною декларацією товари торговельної марки «Lebron». Надані документи не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування такою торгівельною маркою;

3) у прайс-листі виробника від 01.04.2023 до 31.05.2023 № б/н, зазначено ціна товару, що декларуються, що по суті є комерційною пропозицією, інформація щодо інших товарів які декларуються відсутня. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

4) при заявленні декларантом митної вартості товарів на умовах поставки згідно з Інкотермс «FOB - Nansha», як це зазначено у МД від 16.08.2023 № 23UA100380611716U5, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599. До таких документів, що підтверджують вартість транспортування оцінюваних товарів, відносяться:

- заявка на здійснення послуг по доставці товарів;

- рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг;

- акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Договорами про надання транспортно-експедиційних послуг передбачено подання заявок клієнта. Заявки клієнта до митного оформлення не надавались.

5) Декларація відправника надана без урахування статті 254 МК України.

6) В проформі-інвойсі від 28.04.2023 № 9XHUKR230433 та у інвойсі від 14.06.2023 № XHUKR230433 зазначено номер контейнеру, хоча Коносамент № ZJSM23060442 був виставлений 26.06.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу та проформи-інвойсу. У митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на «дійсній вартості» імпортованого товару. Під «дійсною вартістю» спід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Відповідно до Пункту 2 Приміток та Додаткових положень до статті VII ГАТТ сумісним зі статтею VII було б припущення, що «дійсна вартість» може бути представлена ціною, зазначеною у рахунку, плюс будь-які не включені до неї збори за виправдані витрати, які є звичайними складовими «дійсної вартості», а також плюс будь-яка виняткова знижка чи інше зменшення звичайної конкурентної ціни.

Тобто, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст. 53, ст. 54, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. При цьому додаткові документи не надано. Декларантом надано лист від 16.08.2023 № 16/08 щодо неподання інших додаткових документів. Згідно частини 2 статті 58 Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Також, відповідно до частини 6 статті 54 Кодексу митний орган може відмовити у заявленій декларантом митній вартості у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Кодексу , або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Кодексу. У зв`язку із зазначеним, керуючись положеннями частини 6 статті 54 та частиною 2 статті 58 Кодексу, заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, визнати не можливо. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу.

Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 09.06.2023 № 23UА408050002105U6 (вартість товару згідно джерела інформації 4.64 USD/кг).

Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД від 16.08.2023 № 16/08.

Декларант має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 54 МК України.

Декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана:

- якщо рахунок сплачено;

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні перевізні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів);

- копію митної декларації країни відправлення із врахуванням ст. 254 МК України;

- виписку з бухгалтерської документації (видаткові накладні, калькуляцію, тощо);

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару (прайс-лист виробника складений відповідно до міжнародних вимог (довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме:

- найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів);

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосуються оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- інші наявні в підприємства документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів.

Наголошено про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі, організації торгівлі».

16.08.2023 митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UА100380/2023/000233/2 (т. 1 а.с. 12).

Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із ч.1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Положеннями ч. 1 ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмово, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватись як електронні документи, так і документи на паперовому носії, або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положеннями ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу частини першої та другої ст. 53 МК України слідує те, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методі її визначення. Вищенаведений перелік документів є обов`язковим для надання при митному оформленні товару.

Вказана позиція суду щодо обов`язковості надання нормативно визначеного пакету документів узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 15.08.2019 у справі № 826/19400/15, від 04.08.2021 по справі № 520/4787/19

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із положеннями ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема,:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за поданими до митного оформлення ЕМД, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст. 54 МК України шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 336, 337, 363 МК України в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.

Судом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача посадовими особами до відділу митного оформлення №1 митного поста «Чайки» Київської митниці за вказаною ВМД відбулось спрацювання ризику, згенерованого АСУР, зокрема, за кодами « 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та « 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Крім цього, при перевірці заявленої митної вартості товарів позивача посадовою особою митниці відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичні рекомендації), було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, по яких спрацювали ризики АСУР, з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснено у максимально наближений час.

З оскаржуваного рішення встановлено, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 митна декларація від 09.06.2023 № 23UА408050002105U6 (вартість товару згідно із джерелом інформації 4.64 USD/кг).

Колегія суддів зазначає, що якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатами розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, перелік яких визначений частинами 3 та/або четвертою ст. 53 МК України, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин 3 та/або четвертої ст. 53 МК України для підтвердження митної вартості товарів і складанням їх переліку.

Частиною 3 ст. 53 МК України визначено, що якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органів доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки на оплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом та проведенням верифікації митної декларації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом встановлено, що саме наведений перелік додаткових документів був запитаний у декларанта, що узгоджується з приписами ч. 5 ст. 53 МК України. Також декларанта було повідомлено про можливість подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На письмову вимогу митного органу щодо надання додаткових документів декларантом додаткових документів не надано.

Декларантом надіслано заяву від 16.08.2023 № 16/08 з проханням завершити митне оформлення та прийняти рішення без врахування терміну 10 календарних днів відповідно до статті 53 МК України.

Як передбачено ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст. 53 цього Кодексу. Або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості ; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.

Частиною 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Згідно із приписами ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 57 МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч. 6 ст. 57 МК України).

За приписами ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовуються у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон. У якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) до продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійне прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно із ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Щодо доводів відповідача про те, що подані декларантом до митного довідки про транспортні витрати № 10/08/2023РМ5 від 10.08.2023 та № 361 від 06.08.2023 не є такими документами, які б належним чином підтверджували факт сплати позивачем транспортних витрат у розумінні наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012, тому перевірити достовірність декларування транспортних витрат неможливо, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.2 контракту № 34-SB-PR від 01.03.2021 (т. 1 а.с.19, зворотній бік) визначено, що умови поставки за цим Контрактом вказуються в Інвойсі відповідно до «Інкотермс 2010», відповідно до якого умовами постачання є «FOB Shunde» (Китай) (т. 1 а.с.26).

Умови постачання «FOB» згідно з «Інкотермс 2010» передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження.

Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FOB», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця.

Враховуючи умови поставки «FОВ», відповідно до положень ч.10 ст. 58 МК України витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (п.5 ч.10 ст.58 МК України).

Як встановлено судом, перевезення товарів позивача здійснювалось ТОВ «ТРАНСКАРГО» на підставі укладеного 15.06.2017 договору транспортного експедирування № 06/17-2017, який подавався до митного оформлення товару з додатковою угодою від 01.07.2017 (т. 1 а.с.31-34).

Крім того, відповідачу було надано :

- довідку про транспортні витрати від 06.08.2023 № 361, відповідно до якої вартість доставки вантажу по коносаменту ZJSМ23060442 від 26.06.2023 контейнер МRSU8116279239, вага брутто 9 099.06 кг на адресу ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» від місця завантаження на умовах FОВ NANSHA до пункту вивантаження, порт прибуття GDANSK складає 48 000.00 грн (т. 1 а.с. 35);

- рахунок на оплату № 771 від 06.08.2023 за міжнародне перевезення за маршрутом NANSHA CN GDANSK, PL конт. МRSU6279239 (т. 1 а.с. 36);

- коносамент (товаророзпорядчий морський документ, що видається морським перевізником вантажу його відправнику, що засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу) від 26.06.2023 № ZJSМ23060442 (т. 1 а.с. 30);

- довідку з транспортних витрат від 10.08.2023 № 10/08/2023FМ/5, відповідно до якої компанія ДП «Формаг Київ» ТОВ «Формаг» підтверджує, що вартість міжнародної доставки вантажу по коносаменту № ZJSМ23060442 (контейнер : МRSU8116279239, вага брутто 9 099.06 кг) на адресу ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» від місця завантаження ( порт м. Гданськ, Польща до м/п Ягодин Україна) складає : Invoice XHUKR230433 93 488.35 грн.; транспортні послуги від кордону м/п Ягодин до м. Київ, Україна 39 409.40 грн. Зазначено, що страхування вантажу не проводилось (т. 1 а.с. 42).

- рахунок на оплату ДП «Формаг Київ» № 63935 від 10.08.2023 на загальну суму 132 897.75 грн (т. 1 а.с. 43).

- договір транспортного експедирування № 3008/22-01 від 30.08.2022 (т. 1 а.с. 37-40);

- СМR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 10.08.2023 б/н, в якій зазначено : Invoice XHUKR230433 на товар, вага брутто 9 099.06 кг, постачальник та отримувач товару, маршрут слідування (т. 1 а.с. 41).

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Так, із поданих позивачем до митного оформлення документів вбачається, що товариство повинно оплатити послуги експедитора на підставі виставленого експедитором рахунку (п. 3.1 договору), в яких узгоджується вартість договору, який є невід`ємною частиною договору (п. 3.3) (а.с. 39).

Згідно з рахунком № 69935 від 10.08.2023 (т. 1 а.с. 43) про транспортно-експедиційних послуг платником є ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД», перевізником ДП «Формаг-Київ», сума платежу за послуги перевезення:

- навантажувально -розвантажувальні роботи, документація у порт м. Гданськ, Польща : сума без ПДВ 45 345.06 грн;

- міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом за єдиним міжнародним транспортним документом за маршрутом м. Гданськ, Польща м. Київ, Україна : автоперевезення за маршрутом м. Гданськ, Польща,-м/п Ягодин, Україна (сума без ПДВ 48 143.29 грн.); автоперевезення за маршрутом м/п Ягодин, Україна м. Київ, Україна (сума без ПДВ 32 095.53 грн.); траспортно-експедиторське обслуговування (сума без ПДВ 6 094.89грн., ПДВ 1 218.98 грн.).

Всього до сплати 132 897.75 грн., із них сума без ПДВ 131 678.77грн. та ПДВ у сумі 1 218.98грн.

Також у рахунку вказані банківські реквізити ДП «Формаг-Київ» (IBAN: НОМЕР_1 в ПАТ «МТБ БАНК» м. Чорноморськ, МФО 328168 та умови платежу вказано як «рахунок підлягає сплаті у передбачений договором строк. По закінченню даного договору нараховується пеня, інфляційні витрати та 3% річних від простроченої суми».

Рахунок містить відомості, відповідно до яких можливо встановити належність послуг до товарів, а саме у графі «відносно» значиться : B/L ZJSM23060442 1/40, MRSU6279239, CB 6273 EI/CB 1547 XF, тобто номер коносамента та контейнера, в якому містився товар, що перевозився.

Крім того, позивачем було подано до митного оформлення СМR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 10.08.2023 б/н, в якій зазначено номер інвойсу на товар, вага товару, постачальника та отримувача товару, маршрут слідування (т. 1 а.с. 41).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься платіжна інструкція № 16715 від 29.08.2023 про сплату 132 897.75 грн, як оплата за міжнародне перевезення № 63935 від 10.08.2023 (т. 1 а.с. 142).

Із рахунку на оплату № 771 від 06.08.2023 (т. 1 а.с. 36), виданого ТОВ «Траснкарго» на підставі укладеного 15.06.2017 договору транспортного експедирування № 06/17-2017 (т. 1 а.с. 31-34), вбачається, що він містить реквізити сторін, суму (48 000.00 грн.) та умови платежу (оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів; повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі; товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта), інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів (номер контейнеру MRSU6279239), за «міжнародне перевезення за маршрутом Nansha CN-Gdansk, PL).

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи також міститься платіжна інструкція № 16449 від 11.08.2023 про сплату 48 000.00 грн, як оплата за міжнародне перевезення № 771 від 06.08.2023 (т. 1 а.с. 143).

Отже, позивач відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подав документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, і це були не лише довідки про транспортні витрати, до яких мав зауваження відповідач.

З приводу посилання представників митниці на подання декларантом транспортного документу СМR від 10.08.2023 № б/н на частку маршруту до Києва, в якому міститься відмітка перевізника FОР МАТVIIЕNКО D.V., що свідчить про факт залучення третьої особи-перевізника, натомість, ніяких документів про фігурування особи FОР МАТVIIЕNКО D.V. немає, а тому, на думку митниці, це є свідченням того, що була залучена третя особа до перевезення, та достатньою підставою для обґрунтованих сумнівів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 2.1.2, п. 2.1.3, 2.1.5 договору про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01 (т. 1 а.с.37-40) ДП «Формаг-Київ» має право як експедитор представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, терміналами, портами, аеропортами та іншими організаціями; залучати до виконання своїх обов`язків за договором інші організації та треті особи, вибирати або змінювати вид транспорту, маршрут перевезення, порядок перевезення вантажу, а також порядок виконання траснпортно-експедиторських послуг, діючи в інтересах Клієнта (т. 1 а.с.37).

При цьому договором не передбачено обов`язку експедитора надавати клієнту (позивачу) документи щодо залучення третіх осіб (зокрема, FОР МАТVIIЕNКО D.V.) до перевезення вантажів.

Натомість, п. 2.3.2 договору про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01 передбачено право, а не обов`язок клієнта вимагати від експедитора надання інформації про хід перевезення вантажу.

Пунктом 2.4.15 договору про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01 встановлено обов`язок клієнта оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати витрати, затрати, штрафи та інші платежі, понесені експедитором в інтересах клієнта.

Водночас, згідно з п. 3.1 договору про перевезення від 30.08.2022 № 3008/22-01 послуги експедитора, а також витрати, затрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений п. 3.2. цього договору. У разі виникнення у Експедитора додаткових витрат, оплати штрафів та проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає оплаті клієнтом в термін, передбачений п. 3.2 цього договору.

Відтак, експедитор має право виставити позивачу додатковий рахунок щодо оплати послуг FОР МАТVIIЕNКО D.V. як перевізника, залученого до перевезення товару, або вказати такі витрати в основному рахунку № 63935 від 10.08.2023, однак не зробив цього, що вбачається зі змісту цього рахунку.

Тобто у позивача як у клієнта може і не бути документів, що підтверджують взаємовідносини між експедитором за договором від 30.08.2022 № 3008/22-01 (ДП «Формаг-Київ») із залучення третіх осіб до перевезення вантажів автомобільним транспортом, оскільки право залучати таких осіб та право виставляти ТОВ «СВІТ-БУД ЛТД» рахунки за такі перевезення належить виключно експедитору.

Між тим, такі підстави для відмови не були вказані в оскаржуваному рішенні, хоча воно повинно бути обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 55 МК України, згідно з якими прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, за змістом ст. 55 МК України митний орган у рішенні про коригування митної вартості товарів повинен зазначити всі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тому у випадку не наведення всіх таких підстав в оскаржуваному рішенні суд позбавлений права надавати їм відповідну оцінку.

Щодо тверджень представників відповідача про ненадання до митного оформлення заявок клієнта на перевезення товару, передбачених договорами про надання транспортно-експедиційних послуг, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Закону України № 1955-IV від 01.07.2004 «Про транспортно-експедиторську діяльність» (далі Закону № 1955-IV) визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення.

Згідно зі статтею 9 Закону № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

За змістом частин 8 - 10 статті 9 Закону № 1955-IV платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку (частина 1 статті 11 цього Закону).

Відповідно до статті 12 Закону № 1955-IV клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

За змістом статті 933 ЦК України клієнт зобов`язаний надати експедиторові документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання експедитором обов`язків, встановлених договором. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування до надання документів та інформації в повному обсязі. Клієнт відповідає за збитки, завдані експедиторові у зв`язку з порушенням обов`язку щодо надання документів та інформації, визначених частиною 1 цієї статті.

Як установлено судом, пунктом 2.4.2 договору № 3008/22-01 від 30.08.2022 транспортного експедирування передбачено обов`язок клієнта 2.4.2 надати експедитору заявку на надання транспортно-експедиторських послуг не менше, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до заявленої дати готовності вантажу до відвантаження/прийому.

Заявка повинна мати такі дані: маршрут перевезення; описання вантажу (найменування, код ТН ЗЕД, загальна вага нетто, загальна вага брутто); вид і спосіб упаковки; кількість вантажних місць, розміри і вагу одного вантажного місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси; прізвище, ім`я, по батькові відповідального за відвантаження/одержання вантажу представника, вантажовідправника/вантажоодержувача та засоби зв`язку з ним, і місце, дату і час завантаження/доставки вантажу, інструкції з оформлення товарно-транспортної документації. Перелік даних, які повинні бути в заявці, не є вичерпним і може бути доповнений експедитором на його розсуд. Заявка може бути направлена експедитору з використанням факсимільного і електронного зв`язку, при цьому вона мас силу оригіналу, однак клієнт самостійно і за свій рахунок протягом 3 (трьох) робочих днів зобов`язаний надати експедитору оригінал цієї заявки.

Згідно з п. 2.4.3 договору № 3008/22-01 від 30.08.2022 транспортного експедирування клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію про найменування, кількість, якість і інші характеристики вантажу, його особливості та властивості, умови його, обробки, перевалки, зберігання і перевезення, іншу інформацію, необхідну дня виконання експедитором своїх обов`язків за договором.

Водночас, пунктом 2.1.4 договору № 3008/22-01 від 30.08.2022 транспортного експедирування встановлено право експедитора отримувати від клієнта довіреність, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг (далі: «заявка»), документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх обов`язків за договором. У разі ненадання клієнтом вищевказаних документів та іншої необхідної інформації, Експедитор має право відкласти виконання своїх обов`язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі. При ньому всі витрати, пов`язані зі зберіганням вантажу, простоюванням контейнера та/або транспортного засобу і тому подібне відносяться за рахунок клієнта.

Отже, за змістом вказаного договору отримання заявки на перевезення товару є правом експедитора отримати повну, точну і достовірну інформацію про найменування, кількість, якість і інші характеристики вантажу, його особливості та властивості, умови його, обробки, перевалки, зберігання і перевезення, іншу інформацію, необхідну дня виконання ним своїх обов`язків за договором, та правом експедитора відкласти виконання своїх обов`язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі.

Тобто така заявка необхідна для належного узгодження умов договору та визначення оптимального виду транспорту, маршруту та порядку перевезення вантажу.

Відповідно п. 2.2.6 Договору транспортного експедирування № 06/17-2017 від 15.06.2017 (т. 1 а.с. 31-34) , укладеного між позивачем з ПП «ТРАНСКАРГО», клієнт зобов`язаний відшкодувати виконавцю прямі збитки, понесені виконавцем з провини клієнта, у випадку необґрунтованого анулювання заявки, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів.

Водночас, ані Законом № 1955-IV, ані умовами вищевказаних договорів № 3008/22-01 від 30.08.2022 та № 06/17-2017 від 15.06.2017 транспортного експедирування не передбачено укладання таких заявок саме у письмовому вигляді та не заборонено викладати їх в усній формі.

Визначальним при цьому є належне та своєчасне інформування клієнтом експедитора про дані, які дадуть йому змогу надавати послуги з перевезення вантажу, в тому числі й переліку товару та розпізнавальними особливостями із визначенням коду товару, наведеного у митних деклараціях, а також гарантують відшкодування експедитору прямих збитків, понесених ним з вини клієнта у випадку необґрунтованого анулювання заявки, не пред`явлення вантажу або простою транспортних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що згідно коносаменту від 26.06.2023 № ZJSМ23060442, СМR (товарно-транспортна накладна міжнародного зразка) від 10.08.2023, довідки з транспортних витрат від 10.08.2023 № 10/08/2023FM/5, сторонами було узгоджено маршрут перевезення, найменування (Lampy Lad, Led lights), вид та вагу вантажу (є посилання на номер контейнеру, коносамент та інвойс), вид та спосіб упаковки (контейнер), місця, найменування вантажовідправника, вантажоодержувача та їх адреси, місце, дату і час завантаження, та інші дані, які свідчать про узгодження усіх необхідних умов перевезення між клієнтом та експедитором (а.с.30, 41-43).

Більш того, на оплату послуг із перевезення вантажу автомобільним транспортом до митного оформлення подавався рахунок від № 63935 від 10.08.2023, в якому чітко вказана загальна вартість перевезення у сумі 132 897.75 грн, а також рахунок № 771 від 06.08.2023 на суму 48 000.00 грн.

Отже, навіть за відсутності письмової заявки на перевезення митний орган не позбавлений можливості встановити витрати з доставки товару.

Також спірне рішення про коригування митної вартості відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до п. 4.1 зовнішньоекономічного договору від 01.03.2021 № 34-8В-РК дата відвантаження товару зазначається у інвойсі, але у інвойсі відсутня дата відвантаження, та тим, що в проформі-інвойсі від 28.04.2023 № 9XHUKR230433, та у інвойсі від 14.06.2023 № XHUKR230433 зазначено номер контейнеру, хоча коносамент № ZJSM23060442 був виставлений 26.06.2023, тобто пізніше дати складання інвойсу та проформи-інвойсу.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами митниці, оскільки відповідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

В матеріалах справи наявні інвойс від 14.06.2023 № ХНUKR230433 з номером контейнера MRSU6279239 та проформа-інвойс (проформа-рахунок) від 28.04.2023 № ХHUKR230433 (т.1 а.с. 24-26), за якими вартість товару складає 24 763.20 доларів США та який містить відомості щодо кількості, ваги та вартості товару, поданого до розмитнення.

Колегія суддів зазначає, що проформа-інвойс (проформа-рахунок) це документ, що містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим, не має статусу платіжного документа.

Проформа - інвойс (проформа-рахунок) може бути виписана на продукцію, яка ще не відвантажена, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару. Відмінність від основного інвойсу ще й у тому, що деякі дані, наприклад, кількість одиниць, в проформі-інвойсі попередні, і можуть змінитися в процесі узгодження остаточного замовлення. Також можуть змінитися моделі або артикули деяких виробів, наприклад, ідентичні за змістом і формою, але різні за кольором. Таким чином проформа-інвойс не є власне інвойсом через те, що в ній вказуються попередні дані (наприклад, кількість одиниць товару), які можуть далі змінюватися.

В свою чергу, інвойс це - розрахунковий документ, який видається продавцем покупцеві з повною інформацією про поставлений товар. Документ містить перелік поставлених товарів, їхню кількість і ціну, за якою вони були поставлені, формальні особливості товару (колір, вага), умови поставки, відомості про відправника і одержувача, їхні банківські реквізити тощо.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не зазначено, як саме вплинуло на митну вартість розмитнюваного товару надання інвойсу та надання проформи - інвойсу (проформи-рахунку) з усіма відомостями про поставлений товар із номером контейнера.

Колегія суддів погоджується із доводами представника позивача про те, що посилання митниці на обов`язкову наявність в інвойсі дати відвантаження є необґрунтованими, оскільки для підтвердження дати відправки є інші документи (коносамент, митна декларація країни відправлення, пакувальний лист), які в своїй сукупності надають можливість визначити дату відправки. Крім цього, дата поставки в інвойсі жодним чином не впливає на числові складові митної вартості поставленого товару.

Також колегія суддів зазначає, що зазначення номеру контейнеру в інвойсі від 14.06.2024 № XHUKR230433, можливо до дати виставлення коносаменту (26.06.2023), так як постачальник при проведенні митних процедур, станом на 21.06.2023 мав в своєму розпорядженні інформацію про номер контейнеру, про що свідчить наявність номеру контейнеру в митній декларації постачальника від 21.06.2023 № 516620230663428301.

На переконання колегії суддів, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 815/6827/17.

У постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду закріплена і у постанові від 05.03.2019 у справі № 813/1532/17, постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-а).

Колегія суддів наголошує, що проформа-інвойс не є тим єдиним документом, що підтверджує митну вартість товару.

Тому такі доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також колегія суддів не погоджується із посиланнями митного органу на те, що наданий прайс-лист не може бути підставою для підтвердження заявленої декларантом митної вартості, оскільки він не відображає продажу товару при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, а є комерційною пропозицією, адже у ньому інформація щодо інших товарів, які декларуються, відсутня.

Зокрема, суд зазначає, що згідно із загальноприйнятою світовою практикою прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Для підтвердження ціни, як «дійсної вартості» товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994, контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, - не передбачено.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг. Оскільки чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми прайс-листа, згідно із загальноприйнятою світовою практикою прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Інформація, яка міститься у прайс-листі за період з 01.04.2023 до 31.05.2023 (т. 1 а.с. 23), відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, а саме: інвойсу від 14.06.2023 № ХНUKR230433 з номером контейнера MRSU6279239 та проформі-інвойсу (проформа-рахунок) від 28.04.2023 № ХHUKR230433 (т. 1 а.с. 24-26), таким чином ціни, вказані у прайс-листі продавця, є актуальними на час здійснення замовлення покупцем щодо поставки партії оцінюваного товару.

З приводу тверджень митниці про те, що надані позивачем документи на товари не містять відомостей щодо наявності/відсутності ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «LEBRON», колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 1109 ЦК України ліцензійний договір - це договір передачі права використання щодо об`єкта інтелектуальної власності.

Таким чином, контракт постачання товарів може містити інформацію про наявність такої складової митної вартості товару, як ліцензійні платежі, тоді, коли предмет купівлі-продажу містить об`єкт права інтелектуальної власності.

Пунктом 3 Порядку включення суми роялті та інших ліцензійних платежів до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, під час визначення їх митної вартості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 446, визначено, що сума роялті та інших ліцензійних платежів під час визначення митної вартості оцінюваних товарів включається до ціни за таких умов: роялті та інші ліцензійні платежі стосуються оцінюваних товарів; покупець повинен сплачувати роялті та інші ліцензійні платежі прямо чи опосередковано, що є умовою продажу оцінюваних товарів незалежно від того чи закріплена така умова в договорі купівлі-продажу оцінюваних товарів; сума роялті та інших ліцензійних платежів не включена до ціни.

Разом з тим, жодних висновків про наявність вказаних умов оскаржуване рішення відповідача не містить.

Здійснення ліцензійних платежів за користування торгівельною маркою «LEBRON» позивач не здійснює, оскільки йому належить такий знак, про що свідчить копія свідоцтва на знак для товарів і послуг від 28.09.2018 № 247619, виданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (т. 1 а.с.17-18).

За таких обставин, колегія суддів погоджується із доводами представника позивача, що підстави для здійснення ліцензійних платежів відсутні.

Щодо надання декларації відправника без урахування статті 254 МК України, тобто без перекладу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18 зазначив, що митний орган відповідно до статті 254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Відтак, вимога органу доходів і зборів про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18, від 31.03.2020 у справі № 160/7049/19, від 25.11.2020 у справі № 640/4941/19.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).

Отже, така експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з декларації країни відправлення (т. 1 а.с. 29) можливо встановити одержувача товару «SVIT-BUD LTD», а також сам товар, що постачався, його кількість та ціну, оскільки у декларації вказано номер інвойсу № ХНUKR230433.

Тобто, декларант подав митному органу належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи вищевикладене, доводи відповідача в цій частині також є необґрунтованими.

Щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі № 120/2634/19-а.

Натомість, як встановлено судом, спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на такі коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларацій, яка були взята за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки, не здійснив порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, та не обґрунтував правомірність застосування такої інформації у випадку позивача, а також не відобразив у спірному рішенні взаємозв`язок між (1) різницею параметрів оцінюваного товару та товару, взятого за основу для коригування та (2) розбіжностями цін оцінюваних товарів та товару, взятого за основу для коригування.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість.

Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.08.2023 № UА100380/2023/000233/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 19 квітня 2024 року.