Постанова

від 11.04.2024 по справі 160/23286/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/23286/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Бендес А.Г.

за участю представника відповідача Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року (головуючий суддя Сидоренко Д.В.)

в адміністративній справі №160/23286/23 за позовом Приватного підприємства "Інтеграл Плюс" до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Інтеграл Плюс", звернувся 12.09.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просив:

- стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інтеграл Плюс" пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в сумі 549402 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем-1 обов`язку щодо повернення Підприємству заявленої до відшкодування суми податку на додану вартість, попри те, що вона є підтвердженою як контролюючим органом так і низкою судових актів. У зв`язку з чим, позивачем здійснено розрахунок пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість у відповідності до п.200.23 статті 200 ПК України за період з 04.12.2021 року по 30.08.2023 року (на дату подання позову) в сумі 549 402грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Інтеграл Плюс" пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за період з 04.12.2021 року по 30.08.2023 року включно, в сумі 549 402грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що не відшкодована на рахунок платника у банку сума ПДВ за серпень 2015 року в розмірі 1 200 000грн. вважається заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, на яку нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. У розглянутому випадку з боку контролюючого органу зауважень щодо розміру пені у загальній сумі 549 402грн. не надійшло, а судом не встановлено його невідповідності проведеного положенням пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що фактично існував спір з тим самим предметом в рамках судової справи №804/5272/16, а саме щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Зазначає, що ефективним способом захисту було б звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду в рамках справи №804/5272/15 із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення в порядку статті 378 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача свою позицію підтримав. Посилається на практику Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 щодо застосування 6-ти місячного строку звернення до суду у справах з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Інтеграл Плюс» зареєстроване 10.08.2000 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, про що внесено відповідний запис 12271200000001997.

Позивачем, ПП «Інтеграл Плюс», подано до контролюючого органу податкову декларацію, в якій заявлено до бюджетного відшкодування суму з податку на додану вартість за серпень 2015 року в розмірі 1200000 грн.

Криворізькою південною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за серпень 2015року, за результатами якої складено акт від 06.10.2015 №408/15-02/30950298 та встановлено порушення п.200.7 п.2009.9 ст. 200 ПК України, а саме завищення Підприємством суми бюджетного відшкодування ПДВ у загальному розмірі 1200000 грн., що мало наслідком прийняття податкового повідомлення - рішення від 07.10.2015 №0001781502 (форми «В1»).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2015 року у справі №804/15128/15, адміністративний позов ПП «Інтеграл Плюс» до Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.2015 року №0001781502, винесене Криворізькою південною ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 року у справі №804/5272/16, адміністративний позов ПП «Інтеграл Плюс» до Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Управління Державної казначейської служби України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області задоволено, визнано протиправною бездіяльність Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо ненадання до Управління Державної казначейської служби України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області висновку про відшкодування ПП «Інтеграл Плюс» ПДВ у сумі 1200000грн. та зобов`язано Криворізьку південну ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області надати Управлінню Державної казначейської служби України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області висновок про відшкодування ПП «Інтеграл Плюс» ПДВ у сумі 1200000грн. на розрахунковий рахунок ПП «Інтеграл Плюс».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 року у справі №804/8233/17, адміністративний позов ПП «Інтеграл Плюс» до Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області, ГУ ДФС у Дніпропетровській області, ДФС України, Управління Державної казначейської служби України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача пеню за несвоєчасне відшкодування ПДВ за період з 01.02.2017 по 08.08.2018 в сумі 479 320,80 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року у справі №160/9730/19, позовну заяву ПП «Інтеграл Плюс» до ГУ ДФС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області задоволено, стягнуто з Державного бюджету на користь приватного підприємства "Інтеграл Плюс" пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за період з 09.08.2018 року по 30.09.2019 року в сумі 361 653,60 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.01.2021 року у справі №160/13786/20 позовну заяву ПП «Інтеграл Плюс» задоволено, стягнуто з Державного бюджету на користь ПП «Інтеграл Плюс» пеню за несвоєчасне відшкодування ПДВ за період з 01.10.2019 року по 20.10.2020 року в сумі 333967,20 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2022 року у справі №160/25637/21, позовну заяву ПП «Інтеграл Плюс» задоволено, стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Інтеграл Плюс" пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за період з 21.10.2020 року по 03.12.2021 року включно, в сумі 353866,80 грн.

Згідно Витягу щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №410183 на запит ПП «Інтеграл Плюс» від 04.09.2023 №410183, загальна сума податку, заявлена платником податку до бюджетного відшкодування 1 200 000грн. (дата реєстрації 16.09.2015р.).

Згідно розрахунку пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість ПП «Інтеграл Плюс» на суму бюджетної заборгованості 1 200 000грн. за період з 04.12.2021 року по 30.08.2023 року, станом на 30.08.2023 року суму бюджетного відшкодування в розмірі 1200000грн. на розрахунковий рахунок ПП «Інтеграл Плюс» не відшкодовано, таким чином продовжується нарахування пені згідно п.200.23 ст.200 ПК України. Сума пені за позовом за період з 04.12.2021 року по 30.08.2023 року (включно) (635 днів) складає 549 402грн.

Заявлена до відшкодування сума на розрахунковий рахунок Позивача не надійшла, що слугувало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пеню за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість в сумі 549 402грн.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, а саме, щодо строку звернення до адміністративного суду у справах з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені.

Так, в пунктах 87-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 зазначено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 15.02.2021 року у справі N 280/4452/18, керуючись вищевказаним твердженням судової палати Верховного Суду, дійшов висновку про те, що і вимога щодо стягнення заборгованості з бюджету, і вимога щодо стягнення пені, нарахованої на весь час невиконання суб`єктом владних повноважень встановленого законом обов`язку, можуть бути пред`явлені у межах 1095-денного строку, після спливу якого правовідносини стають стабільними.

88. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цих висновків Верховного Суду з огляду на таке.

89. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

90. На підставі частин 1-3 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

91. Частиною другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

92. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

93. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

94. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

95. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами 2-3 статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

96. Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

97. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

98. ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.

99. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).

100. При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

101. У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

102. У разі ж несвоєчасного відшкодування заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, платник, звертаючись до суду, фактично просить захистити його право на отримання зазначених коштів, які залишаються невиплаченими у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов`язків. Відтак предметом оскарження у такому випадку є відповідна бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а отже, положення статті 102 ПК України, до яких відсилає пункт 56.18 статті 56 цього Кодексу, застосовуватись не можуть.

103. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 122 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

104. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень з погашення заборгованості з відшкодування ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

105. Зважаючи при цьому на абсолютно різну природу правового регулювання, не можна погодитися з висновком про те, що при вирішенні питання щодо обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з ПДВ, мають враховуватися положення пункту 102.4 статті 102 ПК України, оскільки наведене не узгоджується з предметом правового регулювання цієї норми, до якого належать виключно питання здійснення контролюючим органом своїх повноважень стосовно стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою в самостійному погашенні грошового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, а не реалізації особою права на судовий захист від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

106. Для забезпечення узгодженості судової практики з висновком, викладеним у цій постанові, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що під час вирішення тотожних спорів слід враховувати наведені висновки щодо застосування норм права незалежно від того, чи перераховані всі постанови Верховного Суду, в яких викладено правову позицію, від якої Велика Палата Верховного Суду відступила в цій справі.

107. Суди попередніх інстанцій правильно врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в частині застосування ефективного способу захисту порушеного права, викладений у постанові від 12.02.2019 року у справі N826/7380/15, проте помилково послалися на нього як на підставу для незастосування шестимісячного строку звернення до суду. Наведене судове рішення не містило висновків про непоширення строку звернення до адміністративного суду на правовідносини зі стягнення з Державного бюджету України заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

108. Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, зміна правового регулювання, зміна Верховним Судом способу захисту порушеного права та підтверджені у встановленому порядку фактичні обставини щодо неможливості реалізації права особою, перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів підлягають оцінці судом за заявою позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в кожному конкретному випадку при з`ясуванні поважності причин пропуску цього строку.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у даних правовідносинах (щодо ) слід застосовувати 6-ти місячний строк звернення до суду, що визначений частиною 2 статті 122 КАС України.

При цьому, будь-яких заяв про поважність пропуску строку звернення до суду матеріали справи не містять.

Також колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що фактично між сторонами існував спір з тим самим предметом в рамках судової справи №804/5272/16, а саме щодо бюджетного відшкодування ПДВ.

При цьому, найбільш ефективним способом захисту прав платника в цьому випадку є звернення до суду в рамках справи №804/5272/15 із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення в порядку статті 378 КАС України.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 року у справі N826/7380/15.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2019 року у справі N826/7380/15 (п. 24-26) констатуючи недієвість існуючих механізмів бюджетного відшкодування, вказала на те, що такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку та, як наслідок, визнала єдино можливим та належним способом захисту прав платника податків у таких спорах стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ.

25. При цьому Велика Палата Верховного Суду стягнення суми відшкодування ПДВ застосувала саме як "інший (процесуальний) спосіб захисту порушеного права у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав", що допускається за наслідками судового розгляду спору з метою більш ефективного захисту прав платника і прямо випливає з приписів пункту 10 частини другої статті 245 КАС України.

26. Однак це не змінює того факту, що причиною порушення прав позивача слугувала саме триваюча протиправна бездіяльність держави в особі її уповноважених органів у частині невиконання обов`язку, встановленого законом і підтвердженого судом. Саме така бездіяльність і має аналізуватися й оцінюватися судом під час розгляду справи.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 200.23 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Позивачем, на підставі вищезазначеної норми здійснено розрахунок пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість за період з 04.12.2021 по 30.08.2023 в сумі 549402 грн.

Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги не врахував, що оскільки між сторонами існував спір з тим самим предметом в рамках судової справи №804/5272/16 щодо бюджетного відшкодування ПДВ, то найбільш ефективним способом захисту прав платника в цьому випадку є звернення до суду в рамках справи №804/5272/15 із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення в порядку статті 378 КАС України.

Саме такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2019 року у справі N826/7380/15.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.

Керуючись 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 року скасувати.

У задоволенні позову Приватного підприємства "Інтеграл Плюс" до відповідачів Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про стягнення пені відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 11.04.2024 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 11.04.2024.

В повному обсязі постанова виготовлена 17.04.2024.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова