Постанова

від 19.04.2024 по справі 280/925/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 280/925/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Державної Установи «Запорізькій слідчий ізолятор» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. в адміністративній справі №280/925/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної Установи «Запорізькій слідчий ізолятор» про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень,-

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), яка подана представником позивача адвокатом Войцеховською Оленою Григорівною до Державної Установи «Запорізькій слідчий ізолятор» (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 44 начальника Державної установи "Запорізький слідчий ізолятор" від 27 січня 2023 року про накладення на ув`язненого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. в адміністративній справі №280/925/23 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Туніської Республіки, що підтверджується копією посвідки на постійне проживання, виданої 15.12.2015 органом 2301, яка додана до справи.

Позивач з 30.01.2021 перебуває під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» з 30.01.2021 та на момент спору продовжує утримуватись під вартою та рахуватись за Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя (справа № 335/5886/21), що підтверджується копією ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.12.2022, яка додана до справи.

03.02.2021 ув`язненого ОСОБА_1 в СІЗО було ознайомлено під особистий підпис з «Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС України» на українській та арабській мовах, що підтверджується копіями Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів ДКВС України з відміткою про ознайомлення від 03.02.2023 на екземплярі українською мовою, та підписом на екземплярі арабською мовою, доданих до справи.

23.01.2023 ОСОБА_1 повідомлено про засідання дисциплінарної комісії установи з приводу допущеного ним порушення встановленого порядку режиму утримання, яке відбудеться 26.01.2023 о 14 - 00 годині. Ув`язненим на повідомлені проставлена відмітка про ознайомлення. Що підтверджене копією повідомлення від 23.01.2023 о 13-00 годині, долученого до справи.

За рапортом в.о. заступника начальника СІЗО з СВПР ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» майора внутрішньої служби ОСОБА_2 від 26.01.2023 з наступним дозволом в.о. начальника СІЗО - начальника арештного дому ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3 Кандибки 27.01.2023 проведено засідання дисциплінарної комісії державної установи «Запорізький слідчий ізолятор». Під час засідання опрацьовані документи, що і були підставою для ініціювання засідання комісії. Розглянуто п`ять порушень режиму утримання ув`язненим ОСОБА_1 у період часу з 19.01.2023 по 23.01.2023. За результатом засідання дисциплінарною комісією оголошено стягнення за допущене порушення - догана. Рішення комісії підтримали всі члени комісії, що підтверджується копією Протоколу № 5 від 27.01.2023, копією рапорта № 26 від 19.01.2023, ст. по корпусу ОСОБА_4 , копією рапорту від 19.01.2023 молодшого інспектора ІІ категорії ВРІО ОСОБА_5 , копією пояснення від 19.01.2023 ув`язненого ОСОБА_1 , копією довідки про заохочення та стягнення ув`язненого ОСОБА_1 , копією акту про відмову ув`язненого ОСОБА_1 писати пояснення від 19.01.2023, копією пояснення від 20.01.2023 ув`язненого ОСОБА_1

ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарного покарання у вигляді догани, оголошено постанову, роз`яснено порядок оскарження накладеного стягнення. ОСОБА_1 не погодився з доганою, про що зазначив письмово в розписці з проставленням підпису та дати.

Що підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення № 44 від 27.01.2023, копією розписки від 27.01.2023, що міститься на одному аркуші разом з постановою, які додані до справи.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права та свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними чи іншими ознаками.

Відповідно до статті 36 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами та методами, а також несуть ті самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» № 3352-ХІІ від 30.06.1993 (зі змінами та доповненнями) надалі Закон № 3352- ХІІ) попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Порядок попереднього ув`язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України. Тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув`язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Статтею 4 Закону № 3352-ХІІ передбачено, що установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Порядок і термін тримання осіб, взятих під варту, в ізоляторі тимчасового тримання, на гауптвахті, окремих ізольованих приміщеннях казарменого типу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України визначаються законодавством України.

Статтею 5 Закону № 3352-ХІІ передбачено, що забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув`язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув`язнення, яка діє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства.

Статтею 6 Закону №3352-ХІІ передбачено, що особи, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, мають обов`язки і права, встановлені законодавством для громадян України, з обмеженнями, що передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Правове становище іноземних громадян і осіб без громадянства, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, визначається законодавством України, що передбачає права і обов`язки цих осіб під час перебування їх на території України, з обмеженнями, які встановлені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не допускається надання будь-яких пільг чи переваг особам, які перебувають у місцях попереднього ув`язнення, залежно від їх расової, національної приналежності, ставлення до релігії, майнового стану, політичних поглядів та минулих заслуг.

Статтею 11 Закону № 3352-ХІІ встановлено, що особам, взятим під варту, харчування, індивідуальне спальне місце, постільні речі та інші види матеріально-побутового забезпечення надаються безплатно за єдиними нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених статтею 11-1 цього Закону. До особи, взятої під варту, яка заявила про відмову від прийняття їжі, може бути застосовано примусове годування на підставі ухвали слідчого судді, суду, прийнятої за висновком лікаря про те, що такій особі загрожує значне погіршення стану здоров`я та існує очевидна загроза її життю. Застосування примусового годування без ухвали слідчого судді, суду забороняється. Примусове годування має на меті гуманне ставлення до особи, взятої під варту, її прав, честі і гідності та не допускає будь-якого приниження чи тортур стосовно такої особи. Начальник установи попереднього ув`язнення при встановленні факту відмови особи, взятої під варту, від прийняття їжі повинен скласти акт про відмову від прийняття їжі, у якому зазначити причини такої відмови, та протягом однієї доби: письмово поінформувати про це орган досудового розслідування або суд, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження (справа), а також прокурора, захисника; повідомити членів сім`ї (за наявності) особи, взятої під варту, крім випадків, якщо це спеціально заборонено особою, взятою під варту, про що така особа у письмовій формі повідомляє начальника установи попереднього ув`язнення. Особа, взята під варту, яка відмовилася від прийняття їжі, з моменту встановлення такого факту має перебувати під постійним наглядом лікаря. Питання про застосування примусового годування особи, взятої під варту, вирішується судом у порядку, передбаченому законом. Начальник установи попереднього ув`язнення невідкладно інформує Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо прийняття слідчим суддею, судом рішення про примусове годування особи, взятої під варту. Примусове годування є крайнім заходом для збереження життя особи, взятої під варту, і не може бути застосовано у випадках, якщо відмова від прийняття їжі більше не становить загрози її життю або особа, взята під варту, заявила про своє бажання добровільно вживати їжу. Порядок примусового годування, а також умови тримання осіб, взятих під варту, які відмовляються від прийняття їжі, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 15 Закону № 3352 ХІІ до осіб, взятих під варту, які порушують вимоги режиму, адміністрація місця попереднього ув`язнення може застосовувати такі заходи стягнення: попередження або догану; позачергове залучення до прибирання приміщення. Застосовувані до взятих під варту заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування заходів, що навмисно завдають особам, яких тримають під вартою, фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність. Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, то з дня її завершення, але не пізніш як через шість місяців з дня вчинення проступку.

Порядок й умови перебування у слідчих ізоляторах (далі - СІЗО) осіб, які тримаються під вартою, та окремих категорій засуджених врегульовано Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 14.06.2019 № 1769/5та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.06.2019 за № 633/33604 (далі - Правила № 1769/5).

Відповідно до глави VІІ розділу 6 Правил №1769/5: Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до ув`язнених та засуджених визначається статтями 14, 15 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та статтями 54, 67-69, 130-135 КВК. Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу на осіб, до яких ці заходи застосовуються, на основі об`єктивної оцінки додержання ними встановлених правил поведінки.

Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення до ув`язнених та засуджених (за винятком переведення засуджених до приміщення камерного типу (одиночної камери)) користується начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов`язки.

Перед накладенням стягнення питання про доцільність застосування стягнення до ув`язнених та засуджених вирішується на засіданні дисциплінарної комісії СІЗО, яка діє на постійній основі. Засідання дисциплінарної комісії є повноважним, якщо на ньому присутні більше половини її членів.

До складу дисциплінарної комісії входять начальник СІЗО, його перший заступник, заступники, а також начальники служб СІЗО, які за своїми посадовими обов`язками безпосередньо спілкуються з ув`язненими та засудженими. Очолює дисциплінарну комісію начальник СІЗО або особа, яка виконує його обов`язки.

На засідання дисциплінарної комісії запрошуються й інші особи, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності. Члени спостережних комісій на відповідній території мають право бути присутніми на засіданні дисциплінарної комісії та мають право дорадчого голосу.

Ув`язнений чи засуджений має бути письмово повідомлений про місце і час засідання дисциплінарної комісії не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За письмовою заявою ув`язненого чи засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Ув`язнений чи засуджений під час підготовки до засідання дисциплінарної комісії має право користуватися послугами захисника, адвоката або іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, за власним вибором, який представлятиме його інтереси під час засідання комісії. Якщо ув`язнений або засуджений не має доступу до цих осіб, адміністрація СІЗО зобов`язана надати йому можливість звернутися за отриманням правової допомоги до суб`єктів надання такої допомоги.

Матеріали про порушення доповідає на засіданні дисциплінарної комісії начальник відділення соціально-психологічної служби або особа, яка ініціювала притягнення до відповідальності, у присутності особи, яка вчинила порушення, та інших запрошених осіб.

Під час засідання дисциплінарної комісії заслуховуються пояснення ув`язненого чи засудженого та його представника, свідків, інших осіб, присутність яких є доцільною, для встановлення обставин вчинення правопорушення та визначення міри відповідальності, адміністрації СІЗО, особи, яка ініціювала притягнення до відповідальності, та осіб, які мають право дорадчого голосу.

Рішення про притягнення до відповідальності приймається більшістю голосів членів дисциплінарної комісії. Результати розгляду дисциплінарною комісією питання про доцільність застосування стягнення до засудженого оформлюються відповідним письмовим рішенням.

Під час призначення заходів стягнення враховуються причини, обставини і мотиви вчинення порушення, поведінка ув`язненого чи засудженого до вчинення проступку, кількість і характер раніше накладених стягнень, а також пояснення щодо суті проступку. Заходи стягнення мають відповідати тяжкості і характеру провини. Не допускається застосування стягнень, що завдають ув`язненим та засудженим фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.

Стягнення може бути накладено у строк, що не перевищує десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо у зв`язку з проступком проводилась перевірка, - з дня її завершення, але не пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку. Накладене стягнення виконується негайно або не пізніше одного місяця з дня його винесення. Стягнення у вигляді попередження, догани, позачергового залучення до прибирання приміщення накладається за постановою про накладення дисциплінарного стягнення.

Ув`язнений або засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення до органу виконання покарань вищого рівня, прокурору чи суду, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, якою накладено стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим, більш м`яким, стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення в разі, якщо посадова особа, якою накладено стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку ув`язненого чи засудженого.

Ув`язненому чи засудженому протягом трьох робочих днів видається копія рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості та порядку його оскарження.

Аналізуючи обставини справи та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно правових норм, які регулюють спірні відносини, прямо не встановлено обов`язку на засідання дисциплінарної комісії запрошувати за клопотанням ув`язненого перекладача чи іншого фахівця, окрім адвоката. Однак, враховуючи принцип «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, наголошує на тому, що всі рівні перед законом, і права людини не можуть бути порушені, шляхом їх обмежень.

Тому, враховуючи, що норми Конвенції про захист прав та основоположних свобод, а також рішення Європейського суду з прав людини, як правові норми, визнані та застосовуються на території України, колегія суддів наголошує на тому, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Брозічек проти Італії» зазначив, що якщо в перекладі відмовлено, на органах влади лежить відповідальність довести, що обвинувачений достатньо володів мовою суду.

В справі «Кускані проти Сполученого Королевства» Європейським судом з прав людини зауважено, що суд зобов`язаний виявити належну старанність, установлюючи, що відсутність перекладача не перешкоджає повноцінній участі заявника у важливих для нього питаннях.

Також колегія суддів зазначає, що на тлі індивідуальних обставин справи у спірних правовідносинах йдеться про складне балансування між публічним та приватним інтересами й у протиріччя між собою вступають цілі забезпечення у слідчих ізоляторах дисципліни та убезпечення від безпідставного притягнення до юридичної відповідальності. Втім правова позиція відповідача побудована на нетривкому правовому ґрунті, а логіка доводів позивача має під собою більшу стійку юридичну основу.

За таких підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, та ставить під сумнів законність прийнятого рішення комісією, при наявності порушень процедури проведення та документування засідання дисциплінарного провадження проведеного 27.01.2023 і задокументованого в протоколі № 5 та постанові № 44 про накладення дисциплінарного стягнення.

Крім того, колегія судів наголошує на тому, що вимога глави VІІ розділу 6 пункту 7 аб. 2 «Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України» затверджених Наказом Міністерства юстиції України 14 червня 2019 року № 1769/5 уповноваженими особами ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» не була виконана, а саме: «вручення протягом трьох робочих днів ув`язненому копії рішення про застосування до нього стягнення із зазначенням можливості його оскарження», а тому відповідач не обґрунтував цю обставину і не надав суду будь-яких підтверджуючих доказів, отже в таких діях вбачається протиправність, що призводить до порушення конституційних прав ув`язненого та позбавляє його права на оскарження вище зазначеного рішення.

Таким чином, має місце суперечності та невідповідності встановленим нормам законодавства прийнятих рішень за результатами засідання дисциплінарної комісії установи від 27.01.2023 з приводу допущеного ув`язненим ОСОБА_1 порушення встановленого порядку режиму утримання, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інакший підхід до правозастування у подібному випадку, на переконання колегії суддів, не відповідатиме правилам формальної логіки, принципам правової визначеності й належного урядування, потуратиме зловживанню повноваженнями органів публічної влади та загалом суперечитиме правовладдю.

Отже, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються зібраними у справі доказами, та не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної Установи «Запорізькій слідчий ізолятор» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. в адміністративній справі №280/925/23,- залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.08.2023 р. в адміністративній справі №280/925/23,- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддяС.В. Чабаненко

суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко