Рішення

від 19.04.2024 по справі 160/4496/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2024 року м. Дніпросправа № 160/4496/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО БУД ГРУПП про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року в адміністративній справі №160/4496/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО БУД ГРУПП до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року в адміністративній справі №160/4496/23 залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року в адміністративній справі №160/4496/23 залишено без змін.

На адресу суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат пов`язаних з витратами на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00грн.

Відповідач подав заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.

Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Так, позивачем з Адвокатським об`єднанням «Адвокатська компанія «Апріорі» укладено договорів №08/02 від 08.02.2023 року про надання професійної правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем надано суду акт №5 про надання професійної правничої допомоги, платіжну інструкцію №5599 на суму 800,00грн., платіжна інструкція №5600 на суму 4200,00грн.

Надаючи оцінку поданим документам колегія суддів зазначає, що в поданому акті №5 про надання професійної правничої допомоги не конкретизовано які послуги було вчинено адвокатом під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції та не зазначено витрати часу за кожну послугу та її ціну.

При цьому слід зазначити, що справу призначено в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Також в матеріалах справи наявний відзив на апеляційну скаргу, який поданий представником позивача.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що співмірними та обґрунтованими в даному випадку є витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00грн. за подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі №160/4496/23.

На підставі викладеного, керуючись ст. 252 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АГРО БУД ГРУПП про ухвалення додаткового рішення у справі №160/4496/23 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БУД ГРУПП» (вул.Соборності, 45/3, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065, код ЄДРПОУ 40446865) суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 500,00грн. (п`ятсот грн. нуль коп.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО БУД ГРУПП» (вул.Соборності, 45/3, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50065, код ЄДРПОУ 40446865) суму понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 500,00грн. (п`ятсот грн. нуль коп.).

Додаткова постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду в строк та в порядку, визначеному ст. ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко