Постанова

від 19.04.2024 по справі 400/10965/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/10965/23

Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.,

повний текст судового рішення

складено 30.11.2023, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року по справі за позовом керівника Миколаївської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, за участю третьої особи - Відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Радсадівської сільської ради про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 року керівник Миколаївської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (далі відповідач), в якому просив, зокрема, зобов`язати Радсадівську сільську раду вжити заходів щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №53944, що розташоване по вул.Миру, 1-У в селищі Радісний Сад Миколаївського району Миколаївської області.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що після початку 24.02.2022 року повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та введення на всій території України воєнного стану виникли обґрунтовані та реальні підстави для використання захисної споруди цивільного захисту протирадіаційного укриття №53944, що розташоване по вул. Миру, 1-У в селищі Радісний Сад Миколаївського району Миколаївської області. Однак, через недотримання та порушення відповідачем, як власником, вимог чинного законодавства у сфері використання та забезпечення функціонування об`єктів цивільного захисту, укриття №53944 не придатне для використання за призначенням. Така протиправна поведінка відповідача створює загрозу для життя та здоров`я людей.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області подала апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що в межах Радсадівської територіальної громади Миколаївської області знаходиться захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття №53944, розташоване по вул. Миру, 1-У, в селищі Радісний Сад.

Протирадіаційне укриття з обліковим номером №53944 перебувало у державній власності, відносилось до сфери управління Фонду державного майна України та знадилось на балансі ПАТ «Радсад».

Рішенням Радсадівської сільської ради від 01.02.2019 року №9 надано згоду на безоплатну передачу захисної споруди цивільного захисту №53944 у комунальну власність територіальної громади Радсадівської сільської ради.

На виконання розпорядження Кабінету Міністерства України від 09.02.2022 року №132-р «Про передачу захисної споруди цивільного захисту у власність Радсадiвської територіальної громади» за актом приймання-передачі від 26.04.2022 року зазначена захисна споруда передана Фондом державного майна України з державної власності у комунальну власність Радсадiвської територіальної громади.

На підставі рішення Радсадiвської сільської ради від 28.07.2023 року №2 «Про передачу в оперативне управління захисних споруд цивільного захисту» захисна споруда з обліковим номером №53944 передана в оперативне управління відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму Радсадiвської сільської ради. Вказаним рішенням зобов`язано начальника відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму забезпечити реєстрацію права оперативного управління та постановку на баланс переданого на праві оперативного управління нерухомого майна - протирадіаційного укриття № 53944.

Відповідно до даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно територіальна громада Радсадiвської сільської ради є власником зазначеної захисної споруди цивільного захисту, про що 02.11.2022 року вчинено запис №4833168.

За результатами проведеної оцінки стану готовності сховища, протирадіаційного укриття №53944, встановлено неготовність укриття до використання за призначенням, про що складено Акт від 08.06.2021 року.

Відповідно до акту встановлено численні порушення та визначено технічний стан захисної споруди як обмежено працездатний, а санітарний - обмежено задовільний. Загальний висновок про стан готовності захисної споруди оцінено як обмежено готовий до використання за призначенням та підлягає капітальному ремонту.

У подальшому, Радсадiвською сільською радою в складі комісії: заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів Радсадiвської сільської ради, секретаря виконавчого комітету, головного спеціаліста бухгалтерського обліку, та звітності, працівника з благоустрою, начальника відділу освіти, культури, мистецтва, спорту та культури Радсадiвської сільської ради в присутності сільського голови 21.09.2022 року та 24.04.2023 року проведено оцінку стану готовності, експлуатації i використання сховища (протирадіаційного укриття) №53944, розташованого по вул. Миру, l-У в с-щi Радісний Сад, про що складено відповідні акти.

За результатами оцінок споруди цивільного захисту №53944 станом на 21.09.2022 року та 24.04.2023 року оцінено як обмежено готову до використання за призначенням та рекомендовано власнику виконати заходи, передбачені Наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018 року «Про затвердження вимог з питань використання та обліку фонду захисних споруд цивільного захисту».

За результатами оперативного огляду споруди цивільного захисту №53944 складено акт від 04.06.2023 року, яким визначено технічний стан останньої як незадовільний та не придатний для укриття населення.

Будь-яких заходів, спрямованих на усунення недоліків у технічному стані укриття №53944 Радсадівською сільською радою не вжито, що підтверджується інформацією Миколаївського районного управління ГУ ДСНС України у Миколаївській області від 10.08.2023 року №24.02/2774.

За фактом невиконання власниками та балансоутримувачами вимог щодо належного утримання захисних споруд на території Радсадівської сільської ради 29.06.2022 року внесено відомості до ЄРДР за №4202215202000059, за ознаками правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження 19.07.2023 року проведено огляд протирадіаційного укриття №53944, під час якого виявлені порушення, які унеможливлюють функціонування системи життєзабезпечення укриття та встановлено обмежену готовність до експлуатації захисної споруди.

07.07.2023 року Миколаївським районним управлінням ГУДСНС України в Миколаївській області на адресу Миколаївської окружної прокуратури скеровано листа з проханням вжити заходи щодо зобов`язання власників з приведення захисних споруд в належний технічний стан та готовність до укриття населення у зв`язку з відсутністю повноважень.

27.07.2023 року Миколаївською окружною прокуратурою направлено до ГУ ДСНС України у Миколаївській області листа щодо вжиття заходів по приведенню балансоутримувачем у належний та готовий стан укриття №53944.

У листі ГУ ДСНС у Миколаївській області від 10.08.2023 року зазначено, що інформація та підтверджувальні матеріали щодо виконання заходів з приведення захисної споруди цивільного захисту №53944 у належний стан не надходили.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що власник протирадіаційного укриття або юридична особа, яка утримує його на балансі, зобов`язаний забезпечити утримання захисної споруди у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до Вимоги №579. Таким чином, укриття №53944, яке належить відповідачу, є непридатним до використання за призначенням як протирадіаційне укриття, і такий стан укриття №53944 створює реальну загрозу для життя і здоров`я жителів м. Миколаєва в умовах військової агресії РФ проти України.

Колегія суддів при вирішенні даного спору виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги доводи апелянта зводяться до відсутності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області.

Відповідно до п.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, щодо наявності правових підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Миколаївській області судова колегія зазначає.

Згідно із частинами 3, 4 ст.53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому.

Тобто, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з абзацом 1 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З вищенаведених положень законодавства вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Аналогічні висновки викладено зокрема у постанові Верховного Суду від 19.08.2021 року у справі №260/1831/20.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.02.2019 року (справа №826/13768/16), за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

При цьому, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Аналогічні висновки викладено зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18.

Колегія суддів враховує, що органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій законодавством не наділені повноваженнями на звернення з позовом про спонукання суб`єктів господарювання до приведення в належний стан і готовність до використання за призначенням захисних споруд цивільного захисту, а також приймає до уваги правову позицію з цього питання, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі №820/4717/16, згідно з якою спірні правовідносини обумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо у питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров`я в разі військової агресії.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.11.2022 року по справі №240/401/19 відступив від раніше викладених висновків щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з позовом в інтересах держави, зазначивши таке: «…виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави»».

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99).

Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відтак, колегія суддів вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Таким чином, саме позов прокурора із зазначеними вимогами є єдиним способом спонукання відповідача до приведення захисної споруди цивільного захисту в належний технічний стан.

Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.

У даному випадку підставою для звернення позивача до суду стало невжиття відповідачем визначених законодавством заходів з метою приведення протирадіаційного укриття №53944 до стану готовності, що суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану та захисту життя людини.

Згідно ч.1 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, до захисних споруд цивільного захисту належать, зокрема, протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.32 Кодексу цивільного захисту України, укриттю підлягають у протирадіаційних укриттях - населення, у тому числі працівники суб`єктів господарювання, хворі, медичний та обслуговуючий персонал закладів охорони здоров`я, евакуйоване населення, яке проживає або працює в зонах можливого небезпечного і значного радіоактивного забруднення, крім тих, хто підлягає укриттю у сховищах.

Частиною 4 ст.32 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що для вирішення питань щодо укриття населення в захисних спорудах цивільного захисту центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання завчасно створюють фонд таких споруд.

Отже, основним завдання сховища та/або протирадіаційного укриття є захист людей, а тому такі безумовно повинні перебувати у належному стані, придатному для їх використання за їх цільовим призначенням.

Відповідно до ч.5 ст.32 Кодексу цивільного захисту України порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно приписів ч.ч.7 та 8 ст.32 Кодексу цивільного захисту України вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту.

Утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 року №138 затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, який визначає механізм створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту (далі - захисні споруди), у тому числі споруд подвійного призначення та найпростіших укриттів, та ведення його обліку (далі - Порядок №138).

Відповідно до п.3 Порядку №138, балансоутримувачі захисних споруд - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають захисні споруди (у тому числі споруди, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.

Згідно п.9 Порядку №138, утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

Абзацом 1 п.10 Порядку №138 передбачено, що балансоутримувач забезпечує утримання захисних споруд та інших споруд, що повинні використовуватися для укриття населення, а також підтримання їх у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд.

Відповідно до п.11 Порядку №138, вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд визначаються МВС.

Наказом МВС України від 09.07.2018 року №579 затверджено Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, якими внормовано питання утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту.

Пунктом 1 розділу ІІ Вимог №579 передбачено, що споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни.

Відповідно п.7 розділу ІІ Вимог №579, споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані.

Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами.

Згідно п.1 глави 2 розділу VI Вимог №579, для забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням їх балансоутримувачі здійснюють оцінку стану їх готовності, організовують періодичні огляди стану захисних споруд, перевірку працездатності їх основного обладнання, планують і проводять технічне обслуговування обладнання та систем життєзабезпечення захисних споруд.

Відповідно до п.2 глави 2 розділу VI Вимог №579, оцінка стану готовності захисних споруд (далі - оцінка стану готовності) здійснюється щороку з метою виявлення недоліків у стані утримання та експлуатації захисних споруд, передбачення заходів щодо приведення захисної споруди в готовність до використання за призначенням.

Згідно п.3 глави 2 розділу VI Вимог №579, за результатами оцінки стану готовності складається акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту за формою згідно з додатком 11 до цих Вимог. Результати оцінки стану готовності, отримані під час нагляду, ураховуються під час складення документів (актів, приписів) за його результатами.

Пунктом 9 глави 2 розділу VI Вимог №579 передбачено, що за результатами оцінки стану готовності захисну споруду може бути визнано як готову, обмежено готову або неготову до використання за призначенням.

Захисна споруда вважається обмежено готовою або неготовою, якщо вона має хоча б один із недоліків, зазначених в основних недоліках в утриманні захисних споруд, що погіршують стан їх готовності, наведених у додатку 13 до цих Вимог.

У разі відсутності таких недоліків захисна споруда вважається готовою до використання за призначенням.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що укриття №53944, яке знаходиться за адресою: вул. Миру, 1-У, в селищі Радісний Сад Миколаївського району Миколаївської області, перебуває у власності відповідача.

А отже, на відповідача покладено обов`язок забезпечувати укриття №53944 у стані, необхідному для приведення у готовності до використання за призначенням згідно з Вимогами №579.

Проте, стан непридатності укриття №53944 до використання за призначенням підтверджено матеріалами перевірки ГУ ДСНС у Миколаївській області та листом ГУ ДСНС у Миколаївській області 10.08.2023 року.

За таких обставин, судом першої інстанції вірно зазначено, що укриття №53944 є непридатним до використання за призначенням як протирадіаційне укриття, і такий стан створює реальну загрозу для життя і здоров`я жителів м. Миколаєва в умовах військової агресії РФ проти України.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. КравченкоСудді О.В. Джабурія Н.В. Вербицька