Постанова

від 16.04.2024 по справі 380/19966/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/19966/23 пров. № А/857/24232/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон Груп» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року, ухвалене суддею Братичак У.В. у м. Львові, о 15 год 07 хв. у справі № 380/19966/23 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон Груп» про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг в сумі 1717208,05 грн.

07 листопада 2023 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким позов задовольнив.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «РУБІКОН ГРУП» до бюджету кошти з рахунків у банках та інших фінансових установах, обслуговуючих такого платника податків, а також з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів в розмірі 1717208 грн. 05 коп.

Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість в сумі 1717208,05 грн., відповідач, у встановлені законом строки, не сплатив, тому заборгованість необхідно стягнути на користь бюджету.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у документах, які подані позивачем, зокрема, у податкових повідомленнях-рішенням, податкових деклараціях, податковому розрахунку із земельного податку зазначені іншій суми грошових зобов`язань ніж у податковій вимозі, що свідчить про те, що податкове зобов`язання є неузгодженим, а тому не може стягуватись в безспірному порядку.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив те, що станом на 10.07.2023 за відповідачем рахується заборгованість в загальній сумі 1717208,05 грн.

Вказана сума податкового боргу виникла у зв`язку з нарахуванням контролюючим органом грошових зобов`язань:

1)із податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 1498658,92 грн., з яких 47315,00 грн. основний платіж, 1123006,42 грн. - основний платіж, нарахований за актом документальної перевірки та 328337,50 грн. штрафні санкції на підставі податкових повідомлень-рішень № 1650/13-01-04-07/40116861 від 11.11.2022, № 980/13-01-04-07/40116861 від 18.01.2023, № 11728/13-0104-07/40116861 від 25.05.2023, які надсилалися відповідачу;

2) із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками житлової нерухомості - 79098,97 грн., нарахованих на підставі поданих відповідачем податкових декларацій № 9037398463 від 21.02.2022, № 9046174694 від 13.04.2022, № 9028358209 від 18.02.2023;

3) із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками житлової нерухомості - 43143,75 грн., нарахованих на підставі поданої відповідачем податкової декларації № 9050206259 від 04.05.2022;

4) із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості - 90228,76 грн., нарахованих на підставі поданих відповідачем податкових декларацій № 9090258918 від 22.06.2022, № 9046174718 від 13.04.2022, № 9037398525 від 21.02.2022;

5) із земельного податку з юридичних осіб - 1265,00 грн., податковий розрахунок земельного податку № 9029239937 від 20.02.2023;

6) із орендної плати з юридичних осіб - 4812,65 грн., податковий розрахунок земельного податку № 9028937323 від 20.02.2023.

27.03.2023 позивач сформував податкову вимогу форми «Ю» № 0000023-1302-1301, яку надіслав відповідачу.

Суму податкового зобов`язання відповідач самостійно не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У підпункті 49.18.3 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Водночас, згідно із пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Апеляційний суд встановив, що відповідач подав податкові декларації із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками житлової нерухомості № 9037398463 від 21.02.2022, № 9046174694 від 13.04.2022, № 9050206259 від 04.05.2022, № 9028358209 від 18.02.2023, а також податкові декларації із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб, які є власниками нежитлової нерухомості, у яких визначив податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб, які є власниками житлової та нежитлової нерухомості, який не сплатив у вказаний вище строк.

Крім того, відповідач подав податковий розрахунок земельного податку № 9029239937 від 20.02.2023 та податковий розрахунок земельного податку № 9028937323 від 20.02.2023, у яких визначив грошове зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб та грошове зобов`язання із орендної плати з юридичних осіб, які не сплатив у визначений законодавством строк.

Цю обставину відповідач не заперечує.

Таким чином, податкові зобов`язання відповідача зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для юридичних осіб, які є власниками житлової та нежитлової нерухомості, згідно з вищезазначеними деклараціями, відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, є узгодженими з моменту подання такої декларації.

Що стосується суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у сумі 1498658,92 грн., то вона визначена на підставі податкових повідомлень-рішень № 1650/13-01-04-07/40116861 від 11.11.2022, № 980/13-01-04-07/40116861 від 18.01.2023, № 11728/13-0104-07/40116861 від 25.05.2023, які надсилалися відповідачу, і які відповідач отримав відповідно 20.11.2022 року (а.с.20), 20.02.2023 року (а.с. 25), 30.05.2023 року (а.с. 38 на звороті).

У кожному із вказаних податкових повідомлень рішеннь зазначено, що визначений цим рішенням штраф, платник податків має сплати протягом 10 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення рішення.

Апеляційний суд встановив, що відповідач, протягом 10 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення-рішення, визначені у відповідному податковому повідомленні-рішенні податкові зобов`язання та штрафні санкції не сплатив, отже, податкові зобов`язання та штрафні санкції в сумі 1498658,92 грн. є узгодженим.

Згідно з п.14.1.175 ст.14 ПК України, податковим боргом вважається сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Отже, сума грошового зобов`язання 1717208,05 грн. є узгодженою і не сплаченою у встановлений ПК України строк.

Пунктом59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначенийпунктом 102.4статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктом 59.3-59.5 статті 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Апеляційний суд встановив те, що позивач надіслав відповідачу податкову вимогу від 27.03.2023 року № 00000-1302-1301, яку відповідач отримав 07.04.2023 року.

Оскільки відповідач не сплатив суму боргу, то апеляційний суд вважає, що позивач мав правові підстави для звернення до суду із цим позовом.

Апеляційний суд встановив те, що, отримавши податкову вимогу на суму узгоджених податкових зобов`язань, відповідач протиправно не сплатив податковий борг, що є підставою для стягнення з позивача податкового боргу в судовому порядку.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь держави податкового боргу в сумі 1717208,05 грн.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон Груп» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2023 року в справі № 380/19966/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська Р. М. Шавель Повний текст постанови складений 18.04.2024 року