Постанова

від 19.04.2024 по справі 380/24563/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/24563/23 пров. № А/857/25966/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача:Гінди О.М.

суддів:Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додатквое рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року (головуючий суддя: Сподарик Н.І., місце ухвалення - м. Львів) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТКОМПЛЕКТ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,-

встановив:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2023, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2024, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області № № 9553123/32894109 від 19.09.2023 про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 21.08.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 16 від 21.08.2023, що складена товариством з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТКОМПЛЕКТ» датою її подання на реєстрацію. Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТКОМПЛЕКТ» судовий збір в сумі 2684 грн. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТКОМПЛЕКТ» судовий збір в сумі 2684 грн.

Позивачем, 01.12.2023 подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТКОМПЛЕКТ» понесені у справі № 380/24563/23 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 гривень.

Стягнуто з Державної податкової служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСТРУМЕНТКОМПЛЕКТ» понесені у справі № 380/24563/23 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 гривень.

У іншій частині заяви представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління ДПС у Львівській області та оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що додаткове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що позивачем не доведено те, що розмір витрат є реальним, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені представником позивача до відшкодування на загальну суму 15000 грн витрати на правничу допомогу не відповідають реальності таких, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат являється не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатами та із обсягом наданих адвокатами послуг (виконаних робіт).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002572, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1234375 від 10.10.2023, копію договору № 04/10/2023 про надання юридичних, правових, адвокатських послуг від 04.10.2023; рахунок на оплату виконаних робіт № 04/10/23 від 04.10.2023; копію платіжної інструкції № 2065 від 04.10.2023.

Відповідно до умов договору № 04/10/2023, виконавець бере на себе зобов`язання по наданню замовнику на довгостроковій основі комплексу адвокатської допомоги консультаційно-правового характеру у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов`язується здійснювати оплату таких послуг.

Згідно п. 1.3 договору, правова допомога надається з приводу визнання протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 19.09.2023 № 955123/32894109 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 16 від 21.08.2023 датою її направлення для реєстрації.

Відповідно до п. 2.1 договору, гонорар виконавця за цим договором визначається в фіксованому розмірі в сумі 15000,00 гривень за оскарження рішення визначеного в пункті 1.3 цього договору.

Оплата виконаних робіт і наданих послуг (гонорар) здійснюється на підставі рахунків, які щомісячно (або по мірі виконання робіт) виставляються виконавцем замовнику. Рахунок на оплату виконаних робіт та наданих послуг може надаватися шляхом передачі факсимільним зв`язком з подальшим поданням оригіналу рахунку (п.2.2 договору).

Відповідно до копій рахунку на оплату виконаних робіт № 04/10/23 від 04.10.2023 та платіжної інструкції № 2065 від 04.10.2023 позивач сплатив адвокатському об`єднанню 15000,00 грн.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, а розглядувана справа є незначної складності і розглядалася за правилами спрощеного провадження, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача з кожного відповідача по 1000 грн.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 380/24563/23- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха В. В. Ніколін