Ухвала

від 19.04.2024 по справі 400/7371/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 400/7371/21

адміністративне провадження № К/990/12809/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНІК ОРГАНІК» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №400/7371/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНІК ОРГАНІК» до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванік Органік» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.05.2021 № 432914290701, № 433114290701, № 43324290701, № 433314290701.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.05.2021 № 432914290701, № 433114290701, № 43324290701, № 433314290701. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванік Органік» судовий збір в сумі 22700,00 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванік Органік» до Головного управління ДПС в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2021 № 433214290701, № 433314290701. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог. Змінено розподіл судових витрат, викладено абзац третій резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванік Органік» (вул. Лазурна, 4, кв. 55, м. Миколаїв, 540058, ЄДРПОУ 40642670) судовий збір в сумі 20 079 (двадцять тисяч сімдесят дев`ять) грн. 46 коп.». В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 залишено без змін.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНІК ОРГАНІК» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №400/7371/21.

Касаційну скаргу подано втретє, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 07.02.2024, від 22.02.2024 через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копію оскаржуваної постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 отримано лише 11.03.2024.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судом апеляційної інстанції:

не застосовано/порушено пункти 11, 12 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, пункт 2.13 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 №2 у їх взаємозастосуванні з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.11.2022 у справі №460/2746/19;

не застосовано/порушено підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України у взаємозв`язку з підпунктом 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11.07.2023 у справі №440/1475/21, від 19.01.2023 у справі №440/7141/20;

не застосовано/порушено пункт 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 у взаємозв`язку з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.05.2023 у справі №808/8859/15;

не застосовано/порушено підпункт 14.1.71, 14.1.219 пункту 14.1 статті 14; підпункту 185.1 статті 185; пункт 187.1 статті 187; пункт 188.1 статті 188; пункти 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статті 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України», статті 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 №817/98, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.11.2022 у справі №320/5251/19, від 15.08.2019 у справі №818/736/14, від 14.08.2018 у справі №2а-3564/09/1790, від 12.09.2019 у справі №815/527/14, від 31.07.2019 у справі №826/11020/15, від 16.04.2020 у справі №826/7760/15, від 11.07.2019 у справі №П/811/1827/15, від 05.11.2019 у справі №817/3736/14, від 31.01.2020 у справі №520/10953/18;

не застосовано/порушено пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 16.12.2019 у справі №200/12345/1/8-а.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справ, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.

Скаржником не обґрунтовано, в чому висновки апеляційного суду суперечать правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не конкретизовано норми матеріального права, неправильно застосовані судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.

Також скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду саме з питання взаємозастосування положень законодавства щодо свободи, вільного вибору підприємницької діяльності, захисту від втручання держави та з іншого боку - примусового зобов`язання державою в особі контролюючого органу (підрозділу Державної податкової служби України) суб`єкта підприємницької діяльності використовувати у своїй подальшій господарській діяльності таких відходів виробництва олії соняшникової та макухи з соняшника, як лушпиння соняшникове (лузга), особливо за умови, коли, як у поточній справі, переробка соняшника здійснюється на виробничих потужностях іншого суб`єкта господарювання за договором виробництва продукції з давальницької сировини.

Верховний Суд зауважує, що у разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Також слід зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Скаржником не обґрунтовано стосовно якої саме норми права наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду, як така норма має застосовуватися та який правовий висновок має бути сформульовано у даних правовідносинах.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Скаржником не враховані роз`яснення Верховного Суду щодо того, як мають бути викладені підстави касаційного оскарження, наведені в ухвалах по даній справі. Повторно подана касаційна скарга є подібною до попередніх.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНІК ОРГАНІК» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2023 у справі №400/7371/21 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва