Рішення

від 18.04.2024 по справі 140/33101/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/33101/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіаль» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща» про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіаль» (далі позивач, Товариство, ТзОВ «Сіаль») звернулося із позовом до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (далі- відповідач, Міндовкілля), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща» (далі третя особа, КНПП «Цуманська пуща», Парк) про визнання незаконними та скасування наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №300 від 15.08.2022 «Про затвердження «Проект організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» та наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №286 від 02.05.2023 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

На виконання вимог ухвали без руху ТзОВ «Сіаль» подано до суду нову редакцію позовної заяви з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №286 від 02.05.2023 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство орендує землі лісового фонду площею 269,6 га, які знаходяться на території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська Пуща» на підставі договору оренди від 18.11.2004. Вказало, що 15.08.2022 Міндовкілля видано наказ за №300, яким було затверджено Проект організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», а 02.05.2023 видано наказ за № 286, про внесення змін до цього проекту.

Зазначило, що у Проекті організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» та у змінах до нього у підрозділі 3.2 «Функціональне зонування та режими території парку» розділу 3. «Стратегія розвитку парку на десять років» в частині «Господарська зона» зазначено ТзОВ «Сіаль», внаслідок чого зобов`язано товариство вести господарську діяльність відповідно до спеціального Закону України «Про природно-заповідний фонд України», чим порушено права товариства.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню наказ Міндовкілля №286 від 02.05.2023 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов позовні вимоги не визнала та просила відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що Указом Президента від 22.02.2010 № 203/2010 утворено на території Ківерцівського району Волинської області Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща».

Вказала, що відповідно до частини третьої статті 9-1, частини першої статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» позивач набув прав та обов`язків, пов`язаних з включенням його земель до території установи природно-заповідного фонду - КНПП «Цуманська пуща» на підставі Указу.

Зауважила, що прийняття наказу Міндовкілля від 15.08.2022 № 300 не впливає на права та обов`язки позивача оскільки оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії та зачіпає права та обов`язки тієї особи, щодо якої він був виданий, а саме КНПП «Цуманська пуща», разом із тим доказів на обґрунтування свого порушеного права позивачем не надано.

Зазначила, що відповідно до листа Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації від 08.12.2021 № 3047/1.15/2-21 (міститься в матеріалах справи) позивачу направлено належним чином завірену копію охоронного зобов`язання від 13.06.2016 № 215/10.

Щодо земель КНПП «Цуманська пуща» ствердила, що загальна площа парку відповідно до проекту створення становить більше 43 тис. га, тоді як Указом № 203/2010 до складу КНПП «Цуманська пуща» включено лише 33 475,34 га земель і остаточний склад земельних ділянок, які увійшли до складу КНПП «Цуманська пуща» визначено за результатами погодження його створення із землекористувачами та землевласниками.

Крім того, ствердила, що позивачем надано погодження від 18.05.2009 на створення КНПП «Цуманська пуща» на його земельній ділянці площею 312 га, а тому відсутні підстави для внесення змін до Проєкту створення, оскільки позивачем було надано погодження створення НПП «Цуманська пуща» на землях, що перебувають у його користуванні, що в подальшому було відображено в Проекті організації території.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача КНПП «Цуманська пуща» заперечує щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві. Звертає увагу суду, що позивачу було відомо про створення КНПП «Цуманська пуща», однак ним не було вчинено жодних дій направлених на залучення його до розроблення Проекту як заінтересованої особи. Також ТзОВ «Сіаль» надало згоду на включення його території до складу парку.

Зазначає, що Міністерством дотримано процедуру прийняття оскаржуваного наказу, тому твердження позивача про те, що Проект організації території не погоджений з ним є хибним і прийнятий наказ жодним чином не порушує права позивача.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з позицією відповідача та третьої особи, просить суд не брати до уваги їх аргументи та доводи і задовольнити заявлені ним позовні вимоги з підстави викладених у позові.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

У 2006 році розроблено Проєкт створення національного природного парку «Ківерцівський».

22.02.2010 Указом Президента України № 203/2010 (далі - Указ) утворено на території Ківерцівського району Волинської області Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща».

15.08.2022 Наказом Міндовкілля № 300 затверджено Проєкт організації території КНПП «Цуманська пуща», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів.

02.05.2023 Міндовкілля прийнято наказ №286 від «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

На переконання позивача, при прийнятті оскаржуваного наказу Міндовкіллям допущено наступні порушення: не здійснено державну реєстрацію та не проведено правову експертизу; прийняття оскаржуваного наказу не належить до повноважень Міндовкілля; межі КНПП «Цуманська пуща» не встановлені, а отже неможливо затверджувати Проект організації території; віднесено територію заповідного урочища «Цуманська пуща» до різних функціональних зон.

ТзОВ «Сіаль» не погоджуючись із зазначеним наказом звернулось із позовом до суду оскільки вважає, що даним актом індивідуальної дії порушені його права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 18 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначає Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 1 Закону Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

Поряд з цим варто відзначити, що відповідно до статті 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду - це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. Режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається відповідно до цього Закону з урахуванням їх класифікації та цільового призначення. З метою визначення та обґрунтування заходів щодо провадження відповідно до законодавства та вимог міжнародних договорів природоохоронної, науково-дослідної, рекреаційної, господарської діяльності, охорони, відтворення та використання природних комплексів та об`єктів, які передбачається здійснити протягом п`яти років, а також стратегії розвитку об`єкта природно-заповідного фонду на десять років розробляється проект організації території об`єкта природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Спірне рішення прийнято з метою визначення стратегії розвитку парку, проведення науково-обґрунтованого функціонального зонування території парку та встановлення територіально диференційованого режиму охорони, використання та відтворення його природних комплексів, біологічного і ландшафтного різноманіття, історико-культурних комплексів і об`єктів.

Враховуючи зазначені положення закону та аналізуючи зміст рішення і його мету, з якою здійснюється розробка проекту, суд інстанції приходить до висновку, що цей документ не містять ознак нормативно-правового акту. Наказ не є актом про створення парку або про включення до нього певних територій, а направлений лише на впорядкування його роботи в межах, визначених спеціальним законом - Закону України «Про природно-заповідний фонд України». Цим наказом не встановлюються, не змінюються та не припиняються загальні правила регулювання однотипних відносин, не передбачається і його неодноразове застосування. Також наказ не є й регуляторним актом, оскільки не спрямований на правове регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання. Наказом покладаються обов`язки, пов`язані з його виконанням, лише на осіб, що безпосередньо зазначені у самому рішенні, а саме Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» та заступник Міністра. Він є підставою для розробки проекту землеустрою.

Натомість наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №300 від 15.08.2022 «Про затвердження «Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку» Цуманська пуща» та наказ від 02.05.2023 № 286 про внесення змін до цього проекту та носять ознаки організаційно-розпорядчого характеру.

Отже, в результаті прийняття оскарженого наказу публічно-правових відносин між Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та ТзОВ «Сіаль» не виникло, а відтак і відсутній публічно-правовий спір, що, у свою чергу, означає відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між рішенням відповідача і порушеними правами, як їх ідентифікує позивач.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 1840/3226/18.

З огляду на викладене, дане рішення не породжує для позивача порушення права на захист, в т.ч. права на звернення із цим адміністративним позовом, адже для ефективного захисту порушених прав необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між стверджуваним порушенням та способом захисту прав або інтересів.

Вказаний підхід щодо права був висловлений Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № 9901/22/17, 12.06.2018 у справі № 800/587/17, 16.10.2018 у справі № 9901/415/18, 18.09.2019 у справі № 9901/284/19, 09.04.2019 у справі № 9901/611/18.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/4406/16.

Відповідно до статті 7 Закону України Про природно заповідний фонд України межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтями 53, 54 цього Закону, рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі згідно законодавства. У зв`язку з цим, до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Наведене свідчить про те, що площа та межі земельної ділянки КНПП Цуманська пуща визначаються картографічними матеріалами наданими у Проекті створення національного природного парку Цуманська пуща, який розроблений Науковим центром заповідної справи Міністерства охорони навколишнього природного середовища в 2006 році та матеріалами погодження місця розташування земельних ділянок для створення Ківерцівського національного природного парку Цуманська пуща 2009 року і є лише частиною документації щодо створення КНПП Цуманська пуща, зокрема, науковим обґрунтуванням його створення.

Проект організації території не відноситься до землевпорядної документації, не встановлює межі КНПП Цуманська пуща та не змінює цільового призначення земельних ділянок.

Зокрема, позивачем не взято до уваги іншу документацію щодо створення КНПП Цуманська пуща, такі як матеріали погодження місця розташування земельної ділянки для створення КНПП Цуманська пуща, у яких наявний висновок ТзОВ «Сіаль» про погодження створення КНПП Цуманська пуща на землях, що перебувають у його користуванні.

Крім того, суд не погоджується з твердженням ТзОВ «Сіаль» щодо необхідності здійснення державної реєстрації та проведення правової експертизи оскаржуваного наказу, оскільки як уже було вищезазначено наказ Міндовкілля №286 від 02.05.2023 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» не встановлює нових норм права та не змінює вже існуючих, а отже не може і вважатись нормативно-правовим актом, не підлягає державній реєстрації та правовій експертизі.

Також безпідставним є посилання ТзОВ «Сіаль» на розділ 2 Методичних рекомендацій з підготовки та оформлення проектів нормативно-правових актів та дотримання правил нормопроектувальної техніки, затверджених наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.05.2011 № 140, відповідно до якого додатки, які затверджуються наказом і позначаються грифом «ЗАТВЕРДЖЕНО» є нормативно-правовими актами, оскільки зазначені методичні рекомендації стосуються підготовки та оформлення саме нормативно-правових актів, а не будь-яких наказів, а оскільки вже було обґрунтовано, що оскаржуваний наказ таким не є, то вказані методичні рекомендації не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем процедуру прийняття оскаржуваного наказу дотримано повністю, останню не порушено, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог щодо неналежного визначення кола заінтересованих осіб та не включення їх до розробки Проекту організації території (не погодження з ними цього проекту), та не врахування їх інтересів.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що з аналогічних правовідносин інше ТзОВ «Деметра», яке теж орендує землі лісового фонду на території парку «Цуманська пуща» вже зверталось в суд з позовом до Міндовкілля про скасування наказів № 286 від 02.05.2023 та № 300 від 15.08.2022 і рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 у справі № 140/2037/23, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2024, у задоволенні позову цього ТзОВ «Деметра» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа на стороні відповідача: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» про визнання незаконними та скасування наказів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України №300 від 15.08.2022 «Про затвердження «Проект організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» та №286 від 02.05.2023 «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» відмовлено.

Відтак, на переконання суду, підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу відсутні, тому наказ №286 від 02.05.2023 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «Про внесення змін до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», у пункті першому якого зазначено: «Внести зміни до Проекту організації території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.08.2022 №300 є чинним і скасуванню не підлягає.

Також, у цій справі суд уважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі. Інші доводи учасників справи не спростовують висновків суду, а можливі формальні порушення не впливають на обґрунтованість та законність винесеного спірного наказу.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних наказів.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, з урахуванням всіх обставин справи, з дотриманням установленої процедури, а тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування спірного наказу.

Відтак, в сукупності вищевикладеного, суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіаль» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Ківерцівський національний природний парк «Цуманська Пуща» про визнання незаконним та скасування наказу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддяС.Ф. Костюкевич