Ухвала

від 19.04.2024 по справі 320/32493/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

19 квітня 2024 року 320/32493/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" про забезпечення позову в адміністративній справі за первісним позовом Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 329032,85 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

16.04.2024 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" надійшов зустрічний позов до Головного управління ДПС у Київській області, у якому заявник просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Київській області щодо неприйняття рішення про визнання безнадійним податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн", який утворився на підставі податкового повідомлення-рішення №0000682301 від 05.11.2022, складеного на основі акта №966/2301/31201909 від 20.06.2011, у сумі 989790,03 грн. основного платежу та штрафних санкцій на суму 247448,25 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області визнати безнадійним податковий борг Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн", який утворився на підставі податкового повідомлення-рішення №0000682301 від 05.11.2022, складеного на основі акта №966/2301/31201909 від 20.06.2011, у сумі 989790,03 грн. основного платежу та штрафних санкцій на суму 247448,25 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області звільнити з податкової застави нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн", а саме: нежитлова будівля (літ. "LII"), реєстраційний номер 2006555380000, загальною площею 4025,9 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, буд.5.

Ухвалою Київського окружного адміністративного позову від 19.04.2024 прийнято зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" до спільного розгляду з первісним позовом, вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

До зустрічного позову відповідач долучив заяву про забезпечення позову шляхом заборони Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти будь-які дії, направлені на продаж або іншим шляхом відчуження об`єкта нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн", а саме: нежитлова будівля (літ."LII"), реєстраційний номер 2006555380000, загальною площею 4025,9 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, буд.5 до ухвалення рішення в межах даної справи.

Обґрунтовуючи вказану заяву, відповідач зазначив, що відповідно до податкової вимоги Головного управління ДПС у Київській області від 28.03.2023 №0000104-1302-1036/4/1027 у Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" обліковується податковий борг у розмірі 1527767,47 грн.

Рішенням Головного управління ДПС у Київській області від 11.04.2023 №16324/6/10-36-13-05 здійснено опис майна відповідача, про що складено акт від 28.04.2023 №137/10-36-13-05.

15.08.2023 Головним управлінням ДПС у Київській області надіслано повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідач зазначив, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обліковується обтяження у вигляді заборони відчуження на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля (літ. "LII"), реєстраційний номер 2006555380000, загальною площею 4025,9 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, буд.5, підстава обтяження-податкова застава.

Відповідач зазначив, що до задоволення зустрічного позову в межах даної справи контролюючий орган може вчинити дії, направлені на реалізацію нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн", на яке поширюється право податкової застави.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

У клопотанні про забезпечення позову позивач просить суд заборонити Головному управлінню ДПС у Київській області вчиняти будь-які дії, направлені на продаж або іншим шляхом відчуження об`єкту нерухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн", а саме: нежитлова будівля (літ."LII"), реєстраційний номер 2006555380000, загальною площею 4025,9 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, буд.5, до ухвалення рішення в межах даної справи.

Так, відповідач зазначив про існування ймовірності реалізації контролюючим органом майна відповідача, яке перебуває у податковій заставі.

Судом встановлено, що 11.04.2023 Головним управлінням ДПС у Київській області було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №16324/6/10-36-13-05, яким описано майно, що перебуває у власності ТОВ "Максимус Констракшн".

28.04.2023 податковим керуючим ОСОБА_1 було складено акт опису майна №137/10-36-13-05, відповідного до якого здійснено опис майна відповідача, а саме: нежитлову будівлю (літ."LII"), реєстраційний номер 2006555380000, загальною площею 4025,9 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, буд.5.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 12.04.2024 №374068521, 03.05.2023 державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Шульгою І.Ю. на підставі рішення Головного управління ДПС у Київській області №16324/6/10-36-13-05 від 11.04.2023 було прийнято рішення №67450176 про державну реєстрацію обтяження майна відповідача, а саме: нежитлової будівлі (літ."LII"), реєстраційний номер 2006555380000, загальною площею 4025,9 кв.м., що розташоване за адресою: м.Київ, вул.Зрошувальна, буд.5.

Відповідно до пунктів 89.1 та 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно з пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, в силу вищенаведених положень Податкового кодексу України слідує, що погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі здійснюється на підставі рішення контролюючого органу, яке приймається виключно на підставі рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

При цьому, такий продаж здійснюється виключно у разі недостатності коштів, які перебувають у власності платника податків. Тобто передумовою продажу майна платника податків є звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, які обслуговують такого платника, що і є предметом первинного позову у даній справі.

Таким чином, спірні правовідносини у даній справі фактично перебувають на первинній стадії процедури стягнення податкового боргу у примусовому порядку звернення контролюючого органу до суду про стягнення суми такого боргу за рахунок коштів. Лише під час виконання рішення суду у даній справі (у разі задоволення первинного позову) контролюючим органом може бути встановлена недостатність коштів, які перебувають у власності платника податків, що потребуватиме здійснення продажу майна задля погашення податкового боргу.

При цьому, навіть у такому випадку положення Податкового кодексу України вимагають від контролюючого органу звернення до суду для надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, лише здійснення контролюючим органом опису майна ТОВ "Максимус Констракшн" у податкову заставу та наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження самі по собі не свідчать про існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Отже, ТОВ "Максимус Констракшн" не доведені та документально не підтверджені обставини, які б унеможливили захист його прав та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, а тому не доведено наявності тих обставин, які є обов`язковими передумовами для надання тимчасового судового захисту.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ТОВ "МаксимусКонстракшн" про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Максимус Констракшн" про забезпечення позову.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.