Рішення

від 19.04.2024 по справі 420/3027/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3027/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГА-СЕРВІС (65005, м.Одеса, вул..Дальницька, 25/11) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, Київ, вул. Антоновича, будинок 51), в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області (пл. Бориса Дерев`янка, 1, каб. 203, м. Одеса, 65008) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГА-СЕРВІС звернулось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області у якому просить визнати протиправною та скасування постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області №ПШ 021116 від 02.10.2023 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34 000 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що відповідачем прийнято протиправну постанову №021116 від 02.10.2023 яка підлягає скасуванню, оскільки відповідач не врахував похибку у 2% згідно абз 4 п.4 Постанови №30, тому перевищення ваги не підпадає під застосований штраф. Відсутність (не забезпечення) вагового комплексу при проведенні вагового контролю працівника «оператор вагового комплексу». Вказує про незабезпечення вагового комплексу проведення періодичної (щорічної) перевірки вагового обладнання (відсутність відповідного документу).

05.03.2024 року представником відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті надано відзив на адміністративний позов яким заперечується задоволення позовних вимог позивача та в обґрунтування такої позиції зазначено, що 10.09.2023 року посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час здійснення перевірки встановлено порушення вимог законодавства та на підставі акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом №АР016950 від 10.09.2023 року начальником відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 021116 від 02.10.2023 року якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн.

Також відповідачем зазначено, що у спірному випадку встановлено саме перевищення допустимого навантаження на одиночну вісь -11,5т., з дотриманням положень щодо похибки у 2%, так як в чеку зважування зазначено відомості про результати зваження вже з урахуванням встановленої законодавцем похибки так само й у довідці та акті, а тому розмір адміністративної санкції визначений вірно. Також ваги мають свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки №ПМ018404523 від 20.07.2023р. чинне до 19.07.2024 року, що підтверджує факт справності вимірювального обладнання, яким здійснювалось зваження під час перевірки.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивач (водій позивача) відповідно до пункту 23 Порядку №879 після зважування не привів габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Тобто перевищення габаритно-вагових параметрів не було усунуто перевізником.

Відповідачем зазначено, що габаритно-ваговий контроль здійснений двома працівниками Укртрансбезпеки, що зафіксовано у акті та основним документом на підставі якого проходить процес оформлення результатів габаритно-вагового контролю є талон зважування, тому здійснення габаритно-вагового контролю здійснено у спосіб визначений чинним законодавством від повідно до Порядку №1567..

Представником позивача 19.03.2024 року до суду надана відповідь на відзив.

20.03.2024 року представник відповідача надав до суду заперечення на відповідь а відзив.

Ухвалою суду від 28.02.2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Ухвалою суду від 18.04.2024 року відмовлено представнику позивача з задоволенні клопотання про витребування доказів.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзиви на адміністративний позов, відповідь на відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-карга-Сервіс» є власником двовісного вантажного сідлового тягача марки DAF держ.номер НОМЕР_1 та трьохвісного напівпричепа контейнеровоза марки General Trailers держ.номер НОМЕР_2 (далі ТЗ).

10.09.2023 року посадовими особами Державноїслужби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 20.07.2023 №36/В на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені-Бухарест 12км. +125м проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.

Під час її проведення здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF держ.номер НОМЕР_1 та трьохвісного напівпричепа контейнеровоза марки General Trailers під управлінням водія ОСОБА_1 та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу, про що зазначено у відповідному акті №АР016950 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.09.2023 року.

Як вбачається з довідки № АР016950про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.09.2023 року за результатом проведеного габаритно-вагового контролю встановлено, що навантаження на одиночну вісь транспортного засобу склало 13,98тон при нормативно допустимому 11,5тон (перевищення на 21,5 %).

З підстав вищезазначеного інспекторами відповідача виготовлено Акт № АР016950 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.

02.10.2023 року в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 021116, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн.

Не погоджуючись з вищенаведеною постановою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Джерела права та висновки суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 року №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти. Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства. Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 2, 3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Відповідно до п.21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно п. 25, 26, 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. права про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Відповідно до абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу застосовується штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян..

Отже, наслідком перевищення транспортним засобом встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів є притягнення автомобільного перевізника до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу.

Згідно з п.1 Порядку №879 цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пунктів 12, 13, 14 зазначеного Порядку, вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю визначаються Мінінфраструктури.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року).

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11,5 т (для доріг державного значення), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами .

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують вищевказані параметри, у разі перевезення подільних вантажів забороняється..

Підставою для прийняття спірної постанови про застосування до ТОВ «Транс-карга-Серівс» штрафу стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF держ.номер НОМЕР_1 та трьохвісного напівпричепа контейнеровоза марки General Trailers, проведеного 10.09.2023 року посадовими особами відповідача.

Як слідує з наявних в матеріалах справи Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за №АР016950 від 10.09.2023 року та Довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 10.09.2023 року за №03003125, в ході проходження габаритно-вагового контролю співробітниками Укртрансбезпеки було встановлено, що повна маса транспортного засобу ТОВ Транс-карга-Сервіс» складає 42,64 т., осьове навантаження 1) 8,25; 2) 13,97; 3) 6,78; 4) 7,02 5) 6,66.

Відтак, за результатами проведення габаритно - вагового контролю транспортного засобу позивача зафіксовано факт перевищення вагових параметрів, а саме навантаження на одиночну вісь транспортного засобу склало 13,98тон при допустимому 11,5 тон (перевищення на 21,5%) .

Пунктом 18 Порядку №879 передбачено, що за результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення.

Таким чином, саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо здійснення габаритно-вагового контролю, на підставі показників якої складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів.

Суд враховує те, що норма пункту 22.5 Правил дорожнього руху імперативно забороняє рух автомобільними дорогами транспортних засобів та їх составів з перевищенням нормативних вагових параметрів у разі перевезення подільних (сипучих, наливних) вантажів.

В контексті п.22.5 Правил дорожнього руху перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка водночас не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на вісі.

Слід зазначити, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року за №30).

При цьому, чинним законодавством України установлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Також п.4 Постнови КМУ №30 від 18.01.2001 року «Правил проїзду великовагових та великогабаритних транспортнх засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» передбачено, що допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п.22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (велчина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження наявності у позивача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Окрім цього, приписи абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачають настання відповідальності при встановленні факту перевезення вантажу з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Суд звертає увагу на те, що положення абзацу 16 частини першої статті 60 означеного Закону, відповідно до якого було накладено штраф, не містить посилань на будь-яку величину похибки, а прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 20% до 30% без відповідного дозволу, та не передбачає іншого трактування.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного суду по справі № 380/5173/20 від 28 липня 2022 року у п.42 та 43 якої Верховний Суд зазначив, що правова норма (абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт») не містить посилань на будь-яку величину похибки, як помилково вважає позивач, прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та не передбачає інакшого трактування, а також визнав помилковими твердження скаржника про те, що встановлена законодавством 2% величина похибки повинна враховуватися при обчисленні загальної величини перевищення вагових параметрів над нормативними не лише при обчисленні плати за проїзд автомобільними дорогами, а й при застосуванні адміністративно-господарського штрафу, оскільки такі твердження не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Крім того, щодо сумніву позивача у вагах вимірювання, суд вказує на те, що водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Ваги пересувні автомобільні типу CHEKLODE FREEWEIGH зав.№008180 на яких проводилась перевірка 10.09.2023 року ТЗ позивача мають свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №ПМ018404523 від 20.07.2023р. чинне до 19.07.2024 року, та вказане свідоцтво було отримано водієм ОСОБА_1 за запитом до відповідача, а тому відповідач мав право їх використовувати на той час.

Наявність вказаного свідоцтва у відповідача, яке використовуеться на автомобільній дорозі М-15 Одеса-Рені-Бухарест 12км. +125м судом вже встановлювалась рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/27595/23 від 01.01.2024 року (яке набрало законної сили 01.02.2024року) (копія якого додана судом до матеріалів справи).

Серед іншого, суд вказує, що відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі, або фактичної маси транспортного засобу, відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення такого завантаження, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з додержанням вимог чинного законодавства України.

Суд відхиляє аргумент позивача на те, що Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №03003125 від 10.09.2023 року підписано тільки однією посадовою особою Укртрансбезпеки, яка проводила габаритно-ваговий контроль, а підпис оператора вагового комплексу відсутній, оскільки відповідно до п.16 Постанови КМУ від 08 листопада 2006 р. № 1567 «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки та зазначена обставина не спростовує вчинених позивачем порушень вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, суд враховує, що у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі)

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultraviresaction - invalidact). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено таких порушень процедури прийняття оскаржуваної постанови, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до відповідальності.

Разом з тим, довідка, складена працівником Укртранбезпеки 10.09.2023 року, повністю відповідає формі, вимоги до якої затверджені Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року № 1007/1207.

При цьому, позивач не вказує, про те що чек про результати зважування транспортного засобу не містить всю необхідну інформацію, зокрема, дату та час, коли відбувалось зважування, в якому режимі було здійснено зважування (динамічний), державний реєстраційний номер транспортного засобу, що перевірявся, швидкість при якій було здійснено зважування, навантаження на кожну вісь, а також місце де було здійснено зважування.

Разом з цим, позивачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів транспортним засобом, який перебуває у його власності.

Аналогічних висновків у подібний правовідносинах дійшов П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 09.12.2022 року по справі №420/25840/1.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГА-СЕРВІС до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ТРАНС-КАРГА-СЕРВІС (65005, м.Одеса, вул..Дальницька, 25/11) код ЄДРПОУ 24766385.

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, Київ, вул. Антоновича, будинок 51), код ЄДРПОУ 39816845 в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев`янка, 1, каб. 203, м. Одеса, 65008).

СуддяІванов Е.А.

.