Рішення

від 19.04.2024 по справі 580/10775/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року справа № 580/10775/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/10775/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП (відмова)/№ НОМЕР_1 з відміткою) до Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського сектору (бул. Шевчанка 117, м. Черкаси, 18002, ЄДРПОУ 37852733/ вул.Жовтнева 1, м.Монастирище, Черкаська область,19101) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

14.11.2023 вх. 50135/23 позивач у позовній заяві просить (26.02.2024 вх. 10043/24):

- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки;

- зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського районного сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки.

04.03.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтуванні позовних вимог зазначається, що позивач звернулася до Монастирищенського сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки. Відповідач листом від 20.09.2023 № 7125-121/7125.1-23 повідомив позивача про відсутність законних підстав для оформлення паспорта громадянина України відповідно до постанови ВРУ від 26.06.1992 №2503-ХІІ. Позивач, вважаючи відмову протиправною, звернулася до суду з позовом.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позовну заяву не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, де зазначив, що позивач звернулася до Монастирищенського сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою від 08.09.2023 складеною у довільній формі, проте заяви встановленого зразка про видачу паспорта громадянина України відповідно до вимог Порядку №302 не надала. За формою і суттю заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам Порядку №302, позаяк не долучений повний перелік документів, тому заяву розглянуто у порядку Закону України «Про звернення громадян» та надано відповідь з обґрунтованим роз`яснення законодавчо встановленого порядку підстав для оформлення і видачі паспорта громадянина України у зв`язку із обміном.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суд встановив, 08.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до Монастирищенського сектору Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області із заявою довільної форми від 25.01.2023 (08.09.2023 вх. № 68/1/7125-23), де просила видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.

20.09.2023 Монастирищенський сектор Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області листом № 7125-121/7125.1-23 надав відповідь інформаційного характеру відповідно до Закону України «Про звернення громадян» на заяву від 08.09.2023 із роз`ясненням порядку оформлення та видачі паспорта громадянина України.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо правомірності невидачі паспорта громадянина України на паперовому носії у формі книжечки відповідно Положення № 2503 за заявою у довільній формі, поданою у період після 01.11.2016.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правові відносини з питань оформлення та видачі паспорта громадянина України врегульовано Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-ІІІ (далі- Закон № 2235-ІІІ), Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492 ), Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302).

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон № 5492. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 5492, суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 5492 документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. До документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України належить паспорт. Форма кожного документа встановлюється Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, що вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Відповідно до п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою № 2503 (далі -Положення) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (п. 3 Положення).

Відповідно до пункту 5 Положення, паспортна книжечка являє собою зшиту накидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (п. 6 Положення). Відповідно до пункту 6 Порядку № 302 - обмін паспорта здійснюється у разі: зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКГІП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; закінчення строку дії паспорта; непридатності паспорта для подальшого використання; якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Відповідно до ч. 2 ст. 15 та абзацу 2 ч. 2 ст. 21 Закону № 5492 Постановою №302 у п. 1 затверджений зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4. Із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Законом № 5492 і Положенням № 2503 передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме: у формі книжечки та у формі картки (п. 2 Постанови №302). Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (абз.2 п. 3 Постанови № 302). згідно з абз. 5 п. 3 Постанови № 302 визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, стосовно яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 зазначено, що норми Закону № 5492 на відміну від норм Положення № 2503 не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, що містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, що містить безконтактний електронний носій, що є порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, що мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, що мали би бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону №5492 мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, що регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч. 5, 6 ст. 6 Закону №5492).

Відповідно до статті 32 Конституції України гарантовано, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Рішенням Конституційного Суду України від 20.01.2012 № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, що не є вичерпними, і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17 відмітила, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи. Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, у межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. Згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу-використання традиційних методів ідентифікації особи.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону № 5492 кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України.

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією із ознак, що відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Відповідно до ст.92 Конституції України визначені питання (суспільні відносини), що можуть бути врегульовані виключно законами України. Постанови Верховної Ради приймаються з конкретних питань з метою здійснення її установчої, організаційної, контрольної та інших функцій.

Питання застосування нормативно-правових актів, виданих одним і тим же органом, що мають різну юридичну силу та не узгоджуються між собою, відображені у листі Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії», де зазначено, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили. Аналогічний висновок викладений Верховним Судом 20.08.2019 у справі №9901/938/18.

Незважаючи на те, який паспорт громадянина України бажає оформити особа - у вигляді книжечки чи у вигляді картки, порядок його оформлення та подачі документів є регламентований та єдиний.

Відповідно до підпункту 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюється на підставі заяви-анкети, поданої особисто.

Після формування заяви-анкети працівник територіального органу територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування (п. 26 Порядку № 302). Процедуру подання документів, їх конкретний перелік та дії працівників уповноваженого суб`єкта для оформлення обміну паспорта визначено пунктами 19-34 Порядку № 302.

Реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, що передбачені вимогами чинного законодавства. Дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим, що узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові від 04.03.2020 у справі №260/687/19.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернення до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві має бути зазначений зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

ВІдсутність порушеного права та неналежний спосіб захисту сожуть слугувати підставою для відмови у позові.

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 24.11.2015 у справі №п/800/259/15 бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, що виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Звернення до відповідача з проханням оформити паспорт у формі книжечки було відображено у заяві довільної форми від 08.09.2023, проте лише факт наявності заяви без заповнення анкети не може свідчити про те, що звернення відповідає формі і процедурам, затвердженим Постановою № 302 чи Положенням № 2503.

Суд вважає, що розгляд поданої ОСОБА_1 заяви до відповідача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» із роз`ясненням визначеного алгоритму дій, необхідного для оформлення і видачі паспорта громадянина України у зв`язку із обміном, не є порушенням відповідачем прав позивача на інформацію (отримання офіційного документа) у контексті критеріїв частини 2 статті 2 КАС України.

Аналізуючи законодавчі приписи та фактичні обставини справи, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 806/3265/17 та у справі № 260/687/19 у контексті обставин спірних правовідносин за наявності у позивача паспорта у формі ID - та бажання отримати паспорт-книжечку, суд дійшов висновку, що оформлена листом відмова у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503 свідчить про сприяння особі у реалізації приватного інтересу, позаяк містить окреслення подальших дій позивача, зокрема: рішення у справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) не може бути підставою для видачі Вам паспорта громадянина України зразка, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503 - ХІІ, оскільки стосується прав визначеної в рішенні особи; обмін паспорта здійснюється у порядку встановленому КМУ; видача документу, що посвідчує особу (незалежно - книжка чи картка) неможлива без обробки персональних даних особи.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 зверталася до відповідного територіального органу Державної міграційної служби України із заявою-анкетою для оформлення паспорта у формі книжечки, сформованою в установленій формі, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання щодо оформлення (у тому числі обміну, виготовлення замість втраченого або викраденого) паспорта громадянина України.

Сама по собі незгода зі змістом відповіді за відсутності умов дотримання процедури звернення і надання вичерпного переліку передбачених законодавством документів не спростовує тієї обставини, що звернення розглянуто в установленому законом порядку у межах і у спосіб передбачений законодавством, тому суд не виявив підстав для визнання протиправною бездіяльності Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського сектору для задоволення позовних вимог за наявного, але не порушеного права позивача отримати офіційний документ, позаяк саме позивачем не дотримано першоумови - процедури особистого звернення для отримання паспорта з наданням необхідних для цього документів.

Відсутність рішення та факту відмови відповідача у оформленні паспорта на підставі поданої заяви неустановленого зразка свідчить про передчасність звернення до суду із позовом про визнання протиправною відмови Управління державної міграційної служби України в Черкаській області в особі Монастирищенського сектору у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503 та для застосування обраного способу захисту - шляхом зобов`язання відповідача оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503, позаяк заявник не позбавлений права на захист у разі, коли ним особисто буде дотримано всіх необхідних вимог, умов, форми і процедур звернення до суб`єкта публічної адміністрації, проте за наслідками буде відмовлено у видачі паспорта у бажаній для ОСОБА_1 формі. За встановлених судом обставин, перевірених доводів та оцінених доказів позов є передчасним.

Верховний Суд висновує у справі №6-951цс16: вимога вчинити дії у майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту належить тільки порушене право.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та з`ясованих обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що належним чином сприяв ОСОБА_1 у реалізації намірів отримати офіційний документ, тому у спірних правовідносинах діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, передчасними та такими, що не належать задоволенню.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, позаяк у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 118, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП (відмова)/№ НОМЕР_1 з відміткою];

відповідач: Управління державної міграційної служби України в Черкаській області [бул. Шевчанка 117, м. Черкаси, 18002, ЄДРПОУ 37852733] в особі Монастирищенського сектору [вул.Жовтнева 1, м.Монастирище, Черкаська область, 19101].

Суддя - Лариса ТРОФІМОВА