Рішення

від 11.04.2024 по справі 734/2811/20

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/734/2/24 Справа № 734/2811/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 квітня 2024 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді - Бараненка С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань Чумак Н.М.,

прокурора Баринової Л.В.,

представника позивача Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації Паніматченко Є.А. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача ГУДГК у Чернігівській області Бойко Т.М. (в режимі ВКЗ),

відповідача ОСОБА_1 (в режимі ВКЗ),

представника відповідача адвоката Пирог Л.О. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні залу суду в смт. Козелець цивільну справу за позовом керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

керівник Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.

Позов мотивований тим, що Чернігівською обласною прокуратурою під час вивчення стану законності при передачі земельних ділянок у власність та користування на території регіонального ландшафтного парку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » встановлено наступне.

Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 14.10.2014 № 25-2869/14-14-СГ громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Максимівської сільської ради Козелецького (нині - Чернігівського) району Чернігівської області орієнтовним розміром 0,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.04.2016 № 25-5840/14-16-СГ громадянці ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та передано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаних наказів прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, про що внесений запис про право власності № 14635506.

Вивченням матеріалів, які передували видачі вказаних наказів, встановлено, що громадянка ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держземагентства у Чернігівській області із заявою від 12.08.2014 про надання дозволу на розробку проекту, яка була зареєстрована в управлінні 12.08.2014.

У той же час листом Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації від 23.11.2017 № 06-05/2858 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області направлявся перелік територій та об`єктів природно-заповідного фонду Чернігівської області станом на 01.11.2017, в який було включено РЛП «Міжрічинський».

Крім того, на офіційному сайті Департаменту у розділі «Природно- заповідний фонд» розміщена наявна інформація про природно-заповідні території та об`єкти Чернігівської області.

Також у вільному доступі до екологічної інформації розміщається «Доповідь про стан довкілля Чернігівської області» та «Екологічний паспорт Чернігівської області», до якої входить інформація про природно-заповідний фонд області.

Незважаючи на вказані відомості органами Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території регіонального ландшафтного парку, не зазначено.

Крім цього, відповідно до інформацій Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації від 19.06.2020 № 08-07/1809 та від 12.08.2020 № 08-07/2450 земельна ділянка з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 знаходиться в зоні регульованої рекреації регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський».

На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкту природно-заповідного фонду (регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський»), надання її у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства, необхідною умовою було погодження Департаментом екології та природних ресурсів як структурним підрозділом Чернігівської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Саме до компетенції Департаменту належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Проте відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації від 02.04.2020 № 08-07/1059 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 не погоджувався.

Таким чином, формування вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005, яка розташована на території регіонального ландшафтного парку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проведено усупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 186-1 ЗК України.

Наведені порушення призводять до порушення цілісності земель регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», що створює загрозу його існування.

З урахуванням викладеного прокурор просила:

- визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.04.2016 року № 25-5840/14-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Максимівської сільської ради Чернігівського (Козелецького) району Чернігівської області та передачі у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 для ведення особистого селянського господарства;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 від 19.05.2016 №14635506;

- зобов`язати громадянку ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 площею 0,2500 га у відання держави в особі регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський».

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала повністю та з підстав викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Представник позивача Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації в судовому засіданні позов підтримала.

Представник відповідача ГУДГК у Чернігівській області в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову з підстав викладених у відзиві на позов. Також відповідач пояснила в судовому засіданні, чи отримував батько державний акт на землю вона не знає, що такий акт був вона чула, але не змогла його знайти.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступних підстав.

Відповідно ст.80ЦПК Українидостатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1,5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні дав показання, що він був знайомий з батьками позивачки. Батьки позивачки користувалися даною земельною ділянкою ще до виділення даної земельної ділянки. Він не чув, щоб їх попереджали, що незаконно користуються земельною ділянкою. Сусідні ділянки теж приватизовані. На батька ОСОБА_3 був акт на землю.

Наказом Головного управління Держземагентства у Чернігівській області від 14.10.2014 № 25-2869/14-14-СГ громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Максимівської сільської ради Козелецького (нині - Чернігівського) району Чернігівської області орієнтовним розміром 0,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.04.2016 № 25-5840/14-16-СГ громадянці ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області та передано у власність земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 04 серпня 2020 року за № 218949347 за ОСОБА_1 19 травня 2016 року зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 для ведення особистого селянського господарства на території Максимівської сільської ради Козелецького району Чернігівської області на підставі наказу ГУДГК в Чернігівській області від 20.04.2016 року № 25-5840/14-16-сг. Тип власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_1 .

Рішенням другої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року на території Козелецького району було створеноРЛП«Міжрічинський», площею 87672,9 га, за рахунок земель, що включаються до його складу без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Листом Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації від 23.11.2017 № 06-05/2858 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області направлявся перелік територій та об`єктів природно-заповідного фонду Чернігівської області станом на 01.11.2017, в який було включено РЛП «Міжрічинський».

Крім того, інформація про природно-заповідні території та об`єкти Чернігівської області розміщена на офіційному сайті Департаменту у розділі «Природно-заповідний фонд».

Також у вільному доступі до екологічної інформації розміщається «Доповідь про стан довкілля Чернігівської області» та «Екологічний паспорт Чернігівської області», до якої входить інформація про природно-заповідний фонд області.

Незважаючи на вказані відомості органами Держгеокадастру інформацію про розташування земельної ділянки на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, наявності відповідних охоронних зон, обмежень, обтяжень, з урахуванням її розташування на території регіонального ландшафтного парку, не зазначено.

Крім цього, відповідно до інформацій Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації від 19.06.2020 № 08-07/1809 та від 12.08.2020 № 08-07/2450 земельна ділянка з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 знаходиться в зоні регульованої рекреації регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський».

На час формування земельної ділянки з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005, винесення оспорюваного наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться на території об`єкту природно-заповідного фонду (регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський»), надання її у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства, необхідною умовою було погодження Департаментом екології та природних ресурсів як структурним підрозділом Чернігівської обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Саме до компетенції Департаменту належить погодження в межах повноважень проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Проте, відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської облдержадміністрації від 02.04.2020 № 08-07/1059 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005, не погоджувався.

Отже, формування вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005, яка розташована на території регіонального ландшафтного парку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », проведено усупереч вимогам п. 1 ч. 3 ст. 186-1 ЗК України.

Так, частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії . Категорії земель України мають особливий правовий режим (стаття 18 ЗК України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (частина перша статті 19 ЗК України).

Статтею 43 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі статтею 44 ЗК України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (стаття 45 ЗК України).

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо - виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.

Парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях. Парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення є природоохоронними рекреаційними установами. Оголошення парків-пам`яток садово-паркового мистецтва провадиться з вилученням у встановленому порядку або без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва можуть проводитися наукові дослідження (стаття 37 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно з частиною першою статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забороняєтьсябудь-яка діяльність, що не пов`язана з виконанням покладених на них завдань і загрожує їх збереженню. На території парків-пам`яток садово-паркового мистецтва забезпечується проведення екскурсій та масовий відпочинок населення, здійснюється догляд за насадженнями, включаючи санітарні рубки, рубки реконструкції та догляду з підсадкою дерев і чагарників ідентичного видового складу, замість загиблих, вживаються заходи щодо запобігання самосіву, збереження композицій із дерев, чагарників і квітів, трав`яних газонів (частина друга статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Частиною п`ятою статті 38 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених парками-пам`ятками садово-паркового мистецтва, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання

Як визначено статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а)придбання задоговором купівлі-продажу,ренти,дарування,міни,іншими цивільно-правовимиугодами; б)безоплатної передачііз земельдержавної ікомунальної власності; в)приватизації земельнихділянок,що булираніше наданіїм укористування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) частини третьої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) частини першої статті 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини другої статті 150 ЗК України Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пункті "г" частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у державній, комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення). Вилучення (викуп) земель природно-заповідного фонду із комунальної власності, зокрема, для будівництва житла був можливим тількиза рішенням відповідної місцевої ради, якщо вилучення (викуп) земельної ділянки погодила Верховна Рада України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (частина друга статті 328 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже, за загальним правилом цивільні права, зокрема право власності, виникають із правомірних, а не протиправних дій.

Враховуючи, що Верховна Рада України не погодила вилучення земельної ділянки на територіїРЛП «Міжрічинський» із державної власності, право держави на цю ділянку не припинилося і до ОСОБА_1 не перейшло.

Втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим із відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала безперешкодне володіння загальнонародними благами та ресурсами, вільний доступ до водних та інших природних ресурсів і об`єктів природно-заповідного фонду, зокрема і до РЛП «Міжрічинський».

У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами територіальної громади, у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи у публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів.

Як вже було зазначено, фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду.

При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших нормативно-правових актів України заборонено.

Надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території РЛП «Міжрічинський» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях.

Таким чином, за змістом наведених вище положень закону, відповідачі Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 повинні були знати про неможливість передачі й отримання у приватну власність земельної ділянки на території РЛП «Міжрічинський» для вищевказаної мети.

Отже, право ОСОБА_1 володіти цією ділянкою не відповідає закону.

Зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України» потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

За таких умов, ефективним способом судового захисту щодо повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду власнику є негаторний, а не віндикаційний позов.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункти52, 96)).

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76 цс 22).

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межахРЛП «Міжрічинський», належала майже п`ятнадцять років до виникнення спірних правовідносин і належить до земель природно-заповідного фонду.

ОСОБА_1 , яка набула у власність спірну земельну ділянку, повинна була знати про те, що ця ділянка впродовж багатьох років перебуває у межах об`єкта природно-заповідного фонду РЛП «Міжрічинський». Тому оформлення документів про перехід земельної ділянки у її приватну власність є таким порушенням закону, про яке зазначена особа могла та повинна була знати на час набуття земельної ділянки.

Крім того, суд вважає, що нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою щодо земельної ділянки, на якій знаходитьсяРЛП«Міжрічинський», та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності, у тому числі ОСОБА_1 . Відведення у власність останньої спірної земельної ділянки не було погоджено з органом виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити вимогу позову керівника Чернігівської обласної прокурори про визнання недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.04.2016 року № 25-5840/14-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Максимівської сільської ради Чернігівського (Козелецького) району Чернігівської області та передачу у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 для ведення особистого селянського господарства, оскільки формування такої земельної ділянки на території РЛП«Міжріченський» проведено з порушенням положень частини третьої статті 186-1 ЗК України та статей 51-54 Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Щодо вимог позову про скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 від 19.05.2016 №14635506 та зобов`язання громадянки ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 площею 0,2500 га у відання держави в особі регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський», слід зазначити, що при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога проскасуваннярішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави, а вимога про повернення спірної земельної ділянки направлена на захист інтересів держави, який вбачає саме повернення вказаної земельної ділянки виключно до складу земель парку, як об`єкта природно-заповідного фонду.

За таких обставин, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 , підлягають стягненню на користь Чернігівської обласної прокуратури витрати по оплаті судового збору у розмірі в сумі 6306,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 11, 328, 387, 391 ЦК України, ст. 43, 44, 45, 81, 150, 186-1 ЗК України, ст. 7, 9, 38, 51, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», ст. 2, 3, 15, 16, 80, 81, 133, 141, 259, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки, - задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 20.04.2016 року № 25-5840/14-16-СГ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Максимівської сільської ради Чернігівського (Козелецького) району Чернігівської області та передачі у власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянку площею 0,2500 га, з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 для ведення особистого селянського господарства.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 від 19.05.2016 №14635506.

Зобов`язати громадянку ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7422085300:22:192:0005 площею 0,2500 га у відання держави в особі регіонального ландшафтного парку «Міжрічинський».

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Чернігівської обласної прокуратури судовий збір в сумі 6306 (шість тисяч триста шість) гривень 00 копійок за наступними реквізитами: отримувач - Чернігівська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02910114; банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ; рахунок отримувача - UA248201720343140001000006008).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Козелецький районний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду.

Рішення в повному обсязі виготовлено 19 квітня 2024 року.

Головуючий суддя Сергій БАРАНЕНКО