Постанова

від 16.04.2024 по справі 311/1567/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 16.04.2024 Справа № 311/1567/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 311/1567/21 Головуючий у І інстанції: Задорожко Д.А.

Провадження № 22-ц/807/13/24 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Крилової О.В.,

Кухаря С.В.,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2022 року про відмову в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року стягнуто з виконавчого комітету Василівської міської ради на його користь моральну шкоду в сумі 500 грн, однак, вказане рішення суду неможливо виконати, оскільки у виконавчого комітету Василівської міської ради відсутні рахунки у казначействі, що підтверджено відповіддю Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі Запорізької області від 21.07.2021 № 02.4-16-06/935.

Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року у справі № 311/1567/21: стягнути з виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн шляхом списання коштів з місцевого бюджету Василівської міської ради Запорізької області.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2022 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на практику інших місцевих судів зазначено, що у зв`язку з тим, що у Виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області відсутні відкриті рахунки в Державній казначейській службі у Василівському районі Запорізької області, у зв`язку з чим, що робить неможливим виконання судового рішення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі ЄУН 311/1567/21 (провадження 6/322/26/2022) за заявою ОСОБА_1 про заміну способу і порядку виконання судового рішення Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року в частині зібраних судом документів, а саме:

копія протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2021;

копія ухвали про відкриття провадження у справі від 30.04.2021;

копія супровідного листа від 30.04.2021;

копія заочного рішення суду від 20.05.2021;

копія супровідного листа від 20.05.2021;

копія виконавчого листа про стягнення моральної шкоди виданого 29.06.2021;

копія виконавчого листа про стягнення судового збору виданого 29.06.2021;

копія заяви про видачу виконавчого документу від 10.07.2021;

копія супровідного листа від 12.07.2021;

копія поштового повідомлення;

копія супровідного листа про повернення документів без виконання від 21.07.2021;

копія заяви про становлення або заміну способу та порядку виконання судового рішення від 25.12.2021;

копія протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.12.2021;

копії судових повісток;

копія заяви про розгляд справи без участі від 10.02.2022;

копія ухвали Василівського районного суду Запорізької області від 21.02.2022.

Також відновлено ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2022 року у справі ЄУН 311/1567/21.

У свої відзивах на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Василівської міської ради Запорізької області та Василівська міська рада Запорізької області заперечують проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просять залишити її без задоволення, ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2022 року - без змін.

У судовому засіданні представник відповідача у справі Клюшник В.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу просила залишити без змін.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи Відділ повідомлений відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 73), клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили.

Згідно з частиною другою статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності скаржника, який не з`явився.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду відповідає з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не надав суду належних доказів на підтвердження ускладнення виконання рішення суду від 20 травня 2021 року у цій справі або неможливості його виконання у визначений строк або встановленим судом способом

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 20 травня 2021 року у справі № 311/1567/21 стягнуто з Виконавчого комітету Василівської міської ради на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 грн.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Питання визначення порядку виконання рішення суду вирішується судом під час ухвалення рішення суду. Також, питання встановлення чи зміни способу і порядку його виконання може бути вирішено судом після ухвалення рішення під час його виконання, але на підставі заяви стягувача або виконавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим судом способом.

Правила зазначеної статті повністю кореспондуються зі ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», яка зазначає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Під встановленням або зміною способу чи порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленим судом.

Разом з тим, під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об`єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду у раніше встановлений судом спосіб, наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Водночас, суд, змінюючи або встановлюючи порядок чи спосіб виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Колегія суддів зауважує, що фактично заява ОСОБА_1 містить прохання про заміну відповідача у справі, до якого він заявив позовні вимоги, що змінює суть цього судового рішення.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений, але ж ніяк не шляхом «фактичної заміни відповідача» при виконанні рішення шанованого суду.

Зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.

Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб та у відношенні до сторін справи, які були її учасниками - позивачем, відповідачем тощо.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Рада є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів, і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Виконавчі органи створюються радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 16 Закону органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів та інші кошти, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Статтею 1 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) визначено, що місцевий бюджет це нормативно правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Водночас ст. 22 цього Кодексу до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено: виконавчі органи та апарати місцевих рад, виконавчі органи місцевих рад в особі їх керівників.

За приписами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. ОСОБА_1 скористався своїм правом, визначивши відповідачем Виконавчий комітет Василівської міської ради Запорізької області.

Василівська міська рада Запорізької області не була залучена до участі у справі в суді першої інстанції.

Колегія суддів констатує, що Виконавчий комітет Василівської міської ради Запорізької області та Василівська міська рада Запорізької області є самостійними юридичними особами в розумінні цивільного законодавства України, з відповідно наданими правами та обов`язками.

З огляду на вищевикладене, Василівська міська рада Запорізької області як юридична особа не має відповідати за зобов`язаннями іншої юридичної особи, як цього просив ОСОБА_1 у своїй заяві.

Посилання скаржника на практику місцевих судів під вирішення питання про роз`яснення судових рішень колегія суддів не приймає, оскільки такі висновки не є обов`язковими для застосування до спірних правовідносин в розумінні процесуального закону.

Інші доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2022 року - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 21 лютого 2022 року в цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дняїї прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: