Рішення

від 22.04.2024 по справі 307/5363/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/5363/23

Провадження № 2/307/952/23

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 квітня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П., позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції сторін.

ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 04 квітня 2014 року по 27 грудня 2017 року вона проживала у шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу вони з відповідачем проживають окремо. Діти проживають разом з нею. Під час шлюбу та після його розірвання відповідач не приймав участі у вихованні дітей, не дбав про їх духовний, фізичний та моральний розвиток. Також, відповідач не надає дітям жодної матеріальної допомоги та не сплачує аліменти. Вважає, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Посилаючись на вказані обставини просить позбавити відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні, що викладені в позовній заяві. Крім цього, в судовому засідання позивач зазначила, що діти називають її теперішнього чоловіка татом, а метою позбавлення батьківських прав відповідача є подальше усиновлення її чоловіком ОСОБА_6 дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . У них з ОСОБА_6 є двоє спільних дітей, і після усиновлення він, як батько більше трьох дітей не піде служити в армію, і зможе виїхати за кордон.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Вільховецької ради Тячівського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області (суддя Гримут В.І.) від 21 листопада 2023 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав, прийнято до розгляду та відкрито провадження у ній.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області (суддя Гримут В.І.) від 18 січня 2024 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05 лютого 2024 року дану справу прийнято до провадження судді Ніточко В.В. та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2024 року у даній справі закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду по суті.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Із рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 вересня 2017 року відомо, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , який був укладений 04 квітня 2014 року, розірвано (а.с. 7).

Згідно даних свідоцтв про народження, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ,а ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , іїх мамою значиться ОСОБА_7 , а батьком ОСОБА_3 (а.с. 8-9).

Із рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 липня 2019 року відомо, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_4 в розмірі по 1 500 грн. 00 коп., на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 02 квітня 2019 року, і до їх повноліття (а.с. 10-11).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, розмір заборгованості ОСОБА_3 зі сплати аліментів на утримання дітей, станом на 02 жовтня 2023 року, становить 12 000 грн. 00 коп. (а.с. 12).

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 відомо, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 08 лютого 2019 року зареєстрували шлюб (а.с. 15).

Згідно свідоцтв про народження, ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ОСОБА_10 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , і їх батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 16-17).

Із довідки виконкому Вільховецької сільської ради № 490 від 29 вересня 2023 року відомо, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , і разом з нею проживають чоловік ОСОБА_6 та діти ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с. 18).

Із акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_1 відомо, що вона проживає в АДРЕСА_1 , і разом з нею проживають чоловік ОСОБА_6 та діти ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Зі слів ОСОБА_1 , її колишній чоловік ОСОБА_3 не бере участі у вихованні їх спільних дітей (а.с. 19).

Згідно довідки Добрянського ліцею від 25 вересня 2023 року № 100, ОСОБА_4 навчається у 4-А класі, а ОСОБА_4 навчається у 3-А класі ліцею. Вихованням дітей займається мама з вітчимом ОСОБА_6 Батько за весь період навчання в ліцей (протягом 4 років) жодного разу не з`являвся. На будь-яких організаційних заходах (в тому числі батьківських зборах), які проводилися на території Добрянського ліцею, присутній не був, жодної участі у вихованні дітей не приймає (а.с. 20).

Із висновку органу опіки і піклування Вільховецької сільської ради відомо, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своїх неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Цим же висновком дано згоду на позбавлення відповідача батьківських прав щодо його неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.69 ).

V. Оцінка Суду.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частин 1-4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Устатті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно достатті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження№ 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав позивач посилався, зокрема, на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, не приймає участі у їх житті, не забезпечує необхідного утримання дітей, не спілкується з ними.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що "ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками".

Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі№ 953/17837/19.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та достатні докази винної поведінки відповідача, як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, які б свідчили про його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дітей. Матеріальне забезпечення дитини матір`ю не може свідчити про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Суд не погоджується із висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки в ньому відсутні дані про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по утриманню дітей, не наведено обставин про намагання указаного органу як відповідального за захист прав дітей об`єктивно визначити ставлення батька до дітей, і яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси дитини. Указаний висновок зроблений на підставі пояснень позивача та довідки про розмір заборгованості по сплаті аліментів. При цьому, відповідач не був присутнім на засіданні органу опіки та піклування та не були заслухані його пояснення.

Очевидно, що висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не може ґрунтуватися виключно на таких документах, він є дещо однобоким і таким, що не відповідає характеру спірних правовідносин.

Також,у висновку не наведено мотивів про: причини усунення відповідача від утримання та виховання дітей; ставлення дітей до батька та батька до дітей на час складання висновку. Сам по собі висновок про доцільність позбавлення батьківських прав не є достатнім доказом, який беззаперечно підтверджує наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав за відсутності інших належних доказів.

Суд зазначає, що висновок органу опіки та піклування є одним із доказів, який відповідно до частини другої статті 89 ЦПК України суд оцінює у взаємному зв`язку з іншими доказами у справі.

Наявність заборгованості по сплаті аліментів також не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.

Посилання позивача на те, що відповідач впродовж останніх двох років не проживає разом із нею та не бачиться із дітьми не є підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивачка не довела.

За встановлених у справі обставин, суд вважає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведено; належних та допустимих доказів умисного та свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дітей, які могли б бути законною підставою для позбавлення його батьківських прав стосовно дітей, позивачем не надано, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.5, 10-13, 18, 81, 133, 141, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 80, 84, 150, 164 СК України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Третя особа: орган опіки та піклування Вільховецької сільської ради Тячівського району Закарпатської області, юридична адреса: 90542, Закарпатська область, Тячівський район, с. Вільхівці, вул. Центральна, 118, ідентифікаційний код юридичної особи: 04351618.

Суддя В.В. Ніточко