Рішення

від 10.04.2024 по справі 444/842/24

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/842/24

Провадження № 2/444/541/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

10 квітня 2024 року м. Жовква

Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючий суддя Олещук М. М.,

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовомОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання права власності на спадкове майно колишнього колгоспного типу двору та на частку майна члена колишнього колгоспного типу двору, -

ВС ТА НО ВИ В:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до відповідача Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області, третя особа: Жовківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про визнання права власності на спадкове майно колишнього колгоспного типу двору та на частку майна члена колишнього колгоспного типу двору. Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, а саме на 1/6 частину житлового будинку та таку ж частину господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки виданої Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області, станом на 30.06.1990 р. в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , головою двору був ОСОБА_6 , а членами двору: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_5 - онук.

Отже, всі члени колгоспного двору, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 формально мають право згідно чинного на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі а саме по 1/6 частині нерухомого майна колгоспного двору та з такою ж частиною господарських будівель і споруд даного двору, яке збереглося після його припинення.

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до дня його смерті, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі, актовий запис №35 від 04.09.1965 року.

На день смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_1 , що стверджується відповідною довідкою.

З метою оформлення права власності на частку в майні колишнього колгоспного двору, а саме на 1/6 після смерті чоловіка ОСОБА_6 , позивачка ОСОБА_1 звернулася в Жовківську державну нотаріальну контору, де було відкрито спадкову справу 340/2023. Проте їй нотаріусом було відмовлено постановою від 16.11.2023 року №880/01-16 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 .

Позивачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 звернулися до державного нотаріуса із письмовими заявами після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких зазначили, що встановлений шестимісячний строк вони пропустили, звертатися до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини вони не будуть і на оформлення своїх спадкових прав не претендують.

Враховуючи наведене вище, позивачі просять суд задовольнити їх позовні вимоги.

Ухвалою судді від 05.03.2024 року відкрито провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду в загальному позовному провадженні, підготовче судове засідання призначено на 10.04.2024 року. Одночасно витребувано від Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) належним чином засвідчену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.04.2024 року на адресу суду від Жовківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надійшла належно засвідчена копія спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі в підготовче судове засідання не прибули, однак позивачами подано на адресу суду заяву, в якій вони просять справу розглядати у їх відсутності (арк. спр. 13). В заяві позивачі зазначили, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Просять позов задовольнити.

Представник відповідача - Добросинсько-Магерівської сільської ради Львівського району Львівської області в підготовче судове засідання не з`явився, однак на адресу суду міська рада направила листа, в якому зазначила, що заперечень щодо позову немає, просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника.

Представник третьої особи: Жовківської державної нотаріальної контори Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Львів) в підготовче судове засідання не з`явився, однак на адресу суду нотаріальна контора направила листа, в якому зазначила, що покладається на рішення суду, просила розгляд справи проводити за відсутності їх представника. Додатково направлено копію спадкової справи після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Так як відповідач не заперечив проти задоволення позову, фактично визнав позов, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.

А тому, судом вирішено проводити розгляд справи за відсутності учасників справі та на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки учасники справи в підготовче судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (арк.спр.24).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на все належне йому майно, а саме на 1/6 частину житлового будинку з такою ж частиною господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Із довідки виданої Добросинсько-магерівською сільською радю Львівського району Львівської області №602 від 02.11.2023 року встановлено, що згідно даних по-господарського обліку Добросинської сільської ради Жовківського району Львівської області станом на 30.06.1990 року в житловому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав до колгоспного двору були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_6 ; інші члени сім'ї: ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_2 - син, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_7 - дочка, ОСОБА_5 - онук (арк.спр.23).

Із довідки № 648 від 10.11.2023 року виданої Добросинсько-Магерівською сільською радою Львівського району Львівської області встановлено, що на день смерті померлого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали та були зареєстровані в буд. АДРЕСА_1 наступний склад сім`ї: ОСОБА_1 - дружина; ОСОБА_3 - син, ОСОБА_8 зять (арк.спр.26). А тому, ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 , проте її не оформила

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 04.09.1965 року у Виконавчому комітеті Лавриківської сільської ради Жовківського району Львівської області зареєстрували шлюб, актовий запис 35 (арк.спр.25).

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №71561277 встановлено, що після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , Жовківською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа №340/2023 (арк.спр.27).

Позивачі в справі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 звернулися до державного нотаріуса із письмовими заявами після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в яких зазначили, що встановлений шестимісячний строк вони пропустили, звертатися до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини вони не будуть і на оформлення своїх спадкових прав не претендують (арк.спр.31-34).

У зв`язку із одруженням, позивачка ОСОБА_4 , змінила своє дошлюбне прізвище на " ОСОБА_10 ", що стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу (арк.спр.36).

Інших спадкоємців, передбачених цивільним законодавством України, не встановлено.

Державний нотаріус постановою відмовила позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок в АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . У постанові нотаріуса зазначено, що свідоцтво не може бути видане з підстав недотримання п.2 ст.49 Закону України "Про нотаріат". Також в постанові зазначено, що заявником надано свідоцтво про право власності на будинок з якого вбачається, що господарство в АДРЕСА_1 , головою якого був ОСОБА_6 , відносився до колгоспного типу двору. Крім нього членами двору були інші особи (спадкова справа №340/2023).

Згідно зі ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Отже, всі члени двору, головою якого був ОСОБА_6 , мали рівне право на частки в майні двору, по 1/6 частині кожний.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок.

Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22.02.12 № 296\5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Оскільки господарство в АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак, оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до п. 9 ч.1 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованим в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.

Відповідно до копії Свідоцтва про право особистої власності на будівлі, яке видане 28.04.1989 року на підставі рішення Нестерівського райвиконкому № 135 від 27.04.1989 року, будинок АДРЕСА_2 дійсно належить до колгоспного двору, головою якого є ОСОБА_6 (арк.спр.29).

Із довідки № 916 від 19.02.2024 року, котра видана КП ЛОР «Червоноградським міжміським БТІ», встановлено, що станом на 31.12.2012 року, житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за колгоспним двором головою, якого є ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 28.04.1989 року виконкомом Добросинської сільської ради згідно рішення Нестеровської районної ради №135 від 27.04.1989 року та записано 28.04.1989 року в реєстрову книгу за №351 (арк.спр.35)

Із копії технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що загальна площа будинку становить 68,7 кв.м, житлова 45,7 кв.м, допоміжні приміщення 23,0 кв.м., веранда, погріб, сходи, господарська будівля, сарай, вбиральня, гараж, сарай (арк.спр.37-39).

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Згідно зі ст. 1216-1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зч.2ст.16ЦК України,способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Ураховуючи наведене, оскільки відповідач не заперечує проти задоволення позову, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази та встановивши дійсні обставини справи, дійшов висновку, що позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 200, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. 258-259, 264-265, 354 ЦПК України, ст.ст.16,328,392,1216,1218,1261,1268,1269,1270ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 68,7 кв.м, житлова 45,7 кв.м, допоміжні приміщення 23,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 68,7 кв.м, житлова 45,7 кв.м, допоміжні приміщення 23,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 68,7 кв.м, житлова 45,7 кв.м, допоміжні приміщення 23,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 68,7 кв.м, житлова 45,7 кв.м, допоміжні приміщення 23,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 68,7 кв.м, житлова 45,7 кв.м, допоміжні приміщення 23,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, як члена колишнього колгоспного типу двору.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальна площа якого становить 68,7 кв.м, житлова 45,7 кв.м, допоміжні приміщення 23,0 кв.м., з такою ж частиною господарських будівель, як члена колишнього колгоспного типу двору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 19 квітня 2024 року.

Суддя: Олещук М. М.