Рішення

від 21.02.2024 по справі 204/13392/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/13392/23

Провадження № 2/204/609/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - суддіПриваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

представниці позивачки адвокатки Бляхарської Ю.О., представниці відповідача адвокатки Клещ О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»</a>, третя особа Дніпропетровська регіональна філія Державного підприємства «Національні інформаційні системи», про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні власністю шляхом припинення обтяження рухомого майна та виключення запису про обтяження, -

В С Т А Н О В И В:

22 вересня 2023 року позивачка, через представника, звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» із вимогою про усунення перешкод в розпорядженні майном шляхом припинення приватного обтяження у Держаному реєстрі обтяжень рухомого майна (а. с. 2-8).

В обґрунтуваннязаяви зазначено,що у вересні2023року позивачкадізналась пронаявність приватногообтяження уДержаному реєстріобтяжень рухомогомайна,зокрема арешту на її транспортний засіб MERSEDES-BENZ CLS 350, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , який накладений на підставі договору відступлення права вимоги від 15 червня 2020 року. При цьому, зазначає, що вказаний договір відступлення вже досліджувався судом у справі № 204/6972/21, та такий не може бути підставою для обтяження рухомого майна позивача, оскільки рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року у справі № 204/6972/21, що набрало законної сили 17 грудня 2021 року, вказаний виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгена Михайловича від 11 червня 2021 року за реєстровим № 146849 визнано таким, що не підлягає виконанню. Стверджує, що вищевказаним рішенням суду встановлено, що у позивачки не має жодних правовідносин із ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а тому вважає, що відповідач не мав жодних правових підстав для накладення приватного обтяження на автомобіль позивачки. Окремо звертає увагу суду на те, що у виконавчому написі, який скасовано рішенням суду у справі № 204/6972/21, зазначено як підставу набуття прав вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» той же договір № 2258/К про відступлення права вимоги від 15 червня 2020 року, який став підставою для внесення оспорюваного запису про обтяження автомобіля позивачки. Зазначає, що в самому ж договорі відступлення права вимоги № 2258/К від 15 червня 2020 року не міститься жодних посилань на те, що відповідач набув право вимоги на рухоме майно позивачки, або ж набув право подавати замість будь-якої банківської установи заяви про обтяження майна, як заставного. Вказує на те, що реєстратор Дніпропетровської регіональної філії ДП «НАІС» не врахував даного факту, не здійснив оцінку того, що наданий відповідачем документ-підстава не с належним правовим документом для внесення до реєстру будь-яких відомостей про обтяження рухомого майна ОСОБА_1 , оскільки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не набував статусу обтяжувача та не мав права подавати відповідну заяву. Вважає дії ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» протиправними та такими, що спрямовані на створення перешкод у користуванні своєю власністю ОСОБА_1 , що виразились у реєстрації приватного обтяження щодо автомобіля MERSEDES-BENZ CLS 350, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому таке право власності підлягає захисту судом. Тому прохає суд усунути їй перешкоди у розпорядженні її майном шляхом припинення приватного обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20 липня 2020 року за № 27949819 та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати у сумі 1073 гривні 60 копійок.

Ухвалою суду від 29 вересня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 14 годину 30 хвилин 13 листопада 2023 року (а. с. 24), копія якої надіслана учасникам справи 29 вересня 2023 року за вихідним № 30284/23-вих/2/204/3634/23 (а. с. 25).

13 листопада 2023 року на адресу суду надійшов відзив директора ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Скребець О.С. (а. с. 28-30), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає те, що 14 вересня 2011 року між позивачкою та ПАТ «Астра Банк» було укладено кредитний договір № 300300029389016, за яким позивачка отримала від банку у позику грошові кошти у розмірі 715152 гривні 22 копійки на умовах строковості та платності й, зобов`язалася їх повернути банку у строк відповідно до умов кредитного договору, який визначений датою 14 вересня 2018 року та, зі сплатою процентів за користування кредитом й інших платежів відповідно до графіку їх платежів. Крім того, 14 вересня 2011 року між ПАТ «Астра Банк» та позивачкою було укладено договір застави автомобіля, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Власенко І.В. за реєстровим № 1491. За умовами вказаного договору застави , позивачка з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором передала ПАТ «Астра Банк» в заставу належне їй майно автомобіль марки MERSEDES-BENZ CLS 350, тип легковий седан-В, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , колір білий. Вказує на те, що 02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., за реєстровим № 1533. За умовами вказаного договору ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року та договором застави від 14 вересня 2011 року укладених між позивачкою та ПАТ «Астра Банк». Зазначає, що 15 червня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-04-22-000030-b від 18 травня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір № 2258/К про відступлення прав вимоги, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., за реєстровим № 403. Вказує, що за умовами вказаного договору про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право вимоги до боржників . майнових поручителів та фінансових поручителів, зокрема за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року та договором застави від 14 вересня 2011 року. Стверджує, що 06 липня 2020 року на адресу позивачки ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було надіслано повідомлення про відступлення прав вимоги за вказаними договорами та, зазначено вимогу про дострокове погашення заборгованості у розмірі 539638 гривень 02 копійки за кредитним договором у тридцятиденний термін, однак останнє повернулося на адресу товариства за закінченням строку зберігання. 20 липня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на підставі зазначеного договору про відступлення прав вимоги зареєструвало обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. При цьому, зазначає, що всі вищевказані договори є чинними, дійсними, не розірваними, в судовому порядку не скасовані, недійсними чи нікчемними не визнані. Разом з цим, вказує на те, що позивачкою заборгованість за вказаним кредитним договором не сплачена, а тому відсутні підстави для припинення обтяження спірного автомобіля. Посилання позивачки, як на підставу скасування обтяження на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року по справі № 204/6972/21, вважає безпідставним, оскільки вказаним рішенням суду виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню через порушення процедури його вчинення, а не кредитний договір на підставі якого він був вчинений. Таким чином, вважає, що рішенням суду оскаржено виконавчий напис, а не кредитний договір чи договір застави автомобіля, або ж договір відступлення прав вимоги, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а отже зобов`язання за ним не припинено, як і обов`язків по їх виконанню. З цих підстав, прохає суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивачку.

Протокольною ухвалою суду від 22 січня 2024 року у справі закрито підготовче судове провадження, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 81-83).

У судовому засіданні представниця позивачки адвокатка Бляхарська Ю.О., позовні вимоги підтримала, прохала суд їх задовольнити, обґрунтування надала аналогічні тексту позовної заяви.

У судовому засіданні представник відповідача адвокатка Клещ О.В., позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечувала, обґрунтування надала аналогічні тексту відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14 вересня 2011 року між позивачкою та ПАТ «Астра Банк» було укладено кредитний договір № 300300029389016 (а. с. 31-34 та на звороті), за умовами якого позивачці було надано на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 715152 гривні 22 копійки, із терміном користування кредитом з 14 вересня 2011 року по 14 вересня 2018 року, включно (пункт 1.1 договору).

При цьому, пунктом 1.2 цього договору визначено, що кредит надано позичальниці на купівлю автомобіля MERSEDES-BENZ CLS 350, тип легковий седан-В, 2011 року випуску, для споживчих потреб.

Приписами п. 1.3 вказаного кредитного договору визначено, що як забезпечення виконання позичальницею свого зобов`язання щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, позичальниця в день укладання цього договору укладає: договір поруки з ОСОБА_2 та договір застави вищевказаного автомобіля.

14 вересня 2011 року між ПАТ «Астра Банк», як заставодержателем та ОСОБА_1 , як заставодавцем, було укладено договір застави автомобіля, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Власенко І.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1491 (а. с. 35-37).

За умовами вказаного договору застави, позивачка з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 20211 року передала ПАТ «Астра Банк» в заставу належне їй майно автомобіль марки MERSEDES-BENZ CLS 350, тип легковий седан-В, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , колір білий.

02 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновою Т.В., за реєстровим № 1533 (а. с. 38-39 та на звороті).

За умовами вказаного договору ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, в тому числі і за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року та договором застави від 14 вересня 2011 року укладених між позивачкою та ПАТ «Астра Банк, що підтверджується витягом з додатку до Акту приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 02 грудня 2013 року (а. с. 40-41, 42).

15 червня 2020 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронних торгів № UA-EA-2020-04-22-000030-b від 18 травня 2020 року (а. с. 52 та на звороті) між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 2258/К від 15 червня 2020 року (а. с. 43-44 та на звороті), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочкарьовою А.В., за реєстровим № 403.

Так, за умовами п. 1 вказаного договору до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як нового кредитора перейшло право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, в тому числі і за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року та договором застави від 14 вересня 2011 року, що підтверджується додатком № 1 до договору № 2258/К про відступлення прав вимоги від 15 червня 2020 року (а. с. 45-51).

Факт матеріального правонаступництва ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у зобов`язанні підтверджено платіжним дорученням № 1545 від 09 червня 2020 року про оплату згідно з протоколом NUA-EA-2020-04-22-000030-b від 18 травня 2020 року, лот GL2N316613 (а. с. 53).

06 липня 2020 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу позивачки за вихідним № 0706/318, рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення було надіслано повідомлення про відступлення прав вимоги/вимога про дострокове погашення заборгованості (а. с. 55-та на звороті).

Так, зі змісту вказаної вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до Лігай СЛ., з-поміж іншого вбачається вимога про сплату протягом тридцятьох днів заборгованості за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року, яка станом на 15 червня 2020 року складає 539638 гривень 02 копійки.

Як вбачається із довідки про причини повернення/досилання АТ «Укрпошта» рекомендованого листа, яким ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на адресу ОСОБА_1 було направлено вищевказану вимогу, останній повернуто на адресу відправника із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 58).

З Витягупро реєстраціюв Державномуреєстрі обтяженьрухомого майна№ 66996998від 20липня 2020року (а.с.54)вбачається,що 20липня 2020року державнимреєстратором ДРФДП «Національніінформаційні системи»Тісенковою Є.Л.за №27949819зареєстровано приватнеобтяження:тип обтяження:застава рухомогомайна;документ-підстава:договір провідступлення праввимоги номер№ 2258/Квід 15червня 2020року,що посвідченийприватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округуБочкарьовою А.В.№ 403;об`єкт обтяження: автомобіль легковий, MERSEDES-BENZ CLS 350, номер об`єкта НОМЕР_2 , номер державної реєстрації НОМЕР_1 , легковий седан-В, 2011 року випуску; відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати; боржник ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; обтяжувач: ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»; розмір основного зобов`язання 715152 гривні 22 копійки; строк виконання зобов`язання: 14 вересня 2018 року; термін дії: 20 липня 2025 року.

11 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 146849 (а. с. 18), яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованість за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року, який був укладений боржницею з ТОВ «Астра Банк», право вимоги за яким перейшло ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», за період з 19 квітня 2019 року по 06 липня 2020 року у розмірі 539638 гривень 02 копійки, плати за вчинення виконавчого напису у розмірі 50 гривень, а всього 539688 гривень 02 копійки.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2021 року у справі № 204/6972/21 (а. с. 14-17 та на звороті) виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 11 червня 2021 року за реєстровим № 146849, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № 300300029389016від 14вересня 2011року за період з 19 квітня 2019 року по 06 липня 2020 року у розмірі 539638 гривень 02 копійки, визнано таким, що не підлягає виконанню. Рішення суду набрало законної сили 17 грудня 2021 року.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.82ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, вказаним рішенням суду було встановлено, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 11 червня 2021 року за реєстровим № 146849, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» заборгованості за кредитним договором № 300300029389016від 14вересня 2011року за період з 19 квітня 2019 року по 06 липня 2020 року у розмірі 539638 гривень 02 копійки, вчинений нотаріусом з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 20ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що «належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18).

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Аналіз частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

Так, у постанові Верховного Суду у складі від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) вказано, що: «кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини 2 статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта».

Крім того, Верховного Суду у своїй постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 695/3790/15-ц (провадження № 61-7769св18) зазначив про те, що: «дійсно записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном».

Статтею 41Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами ст.317ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Приписами ч. 1 ст.321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Нормами ст.391ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст.572ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, а позивачкою не спростовано того, що відповідач за договором відступлення права вимоги № 2278/К від 15 червня 2020 року набув до неї права вимоги первісного кредитора за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року та договором застави від 14 вересня 2011 року.

Відповідач, з метою забезпечення виконання позивачкою кредитного договору № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року, скористався своїм правом щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватного обтяження на заставне майно.

Натомість, суд зазначає про те, що звертаючись з вказаним позовом до суду позивачка не надала суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу того, що зобов`язання за кредитним договором № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року, в рахунок забезпечення виконання якого позивачкою було укладено договір застави автомобіля MERSEDES-BENZ CLS 350, тип легковий седан-В, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , на який, в подальшому накладено оскаржуване приватне обтяження, нею виконано.

З огляду на викладене, враховуючи те, що 14 вересня 2011 року між позивачкою та ПАТ «Астра Банк» було укладено кредитний договір № 300300029389016 від 14 вересня 2011 року, який забезпечений договором застави автомобіля MERSEDES-BENZ CLS 350, тип легковий седан-В, 2011 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , зобов`язання за яким позивачкою не виконано, а право вимоги за яким перейшло до ПАТ «Дельта Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яке скористалося своїм правом щодо внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна приватного обтяження на заставне майно та, яке має право у разі невиконання боржницею (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), зважаючи на те, що припинення обтяження є похідними від первісної вимоги щодо виконання зобов`язання за кредитним договором, суд дійшов переконливого висновку про те, що підстави для скасування обтяження відсутні, через що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог за приписами ст. 141 ЦПК України судовий збір не відшкодовується.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_3 )до ТОВ«ФК «Дніпрофінансгруп»(49089,м.Дніпро,вул.Автотранспоптна,буд.2,оф.205;ЄДРПОУ 40696815),третя особа Дніпропетровськарегіональна філіяДержавного підприємства«Національні інформаційнісистеми» (49038,м.Дніпро,проспект ДмитраЯворницького,буд.104-а,ЄДРПОУ 39881799),про усуненняперешкод вкористуванні тарозпорядженні власністюшляхом припиненняобтяження рухомогомайна тавиключення записупро обтяження залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна