Рішення

від 09.04.2024 по справі 389/442/24

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.04.2024

ЄУН 389/442/24

Провадження №2/389/116/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року Знам`янський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Українського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Гой І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Знам`янка Кіровоградської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що у 2008 році з дозволу Богданівської сільської ради поселилася у вказаному житловому будинку, проживає, сплачує комунальні послуги. Будинок належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті останньої спадкоємці відсутні. З 2008 року та на сьогодні позивач продовжує вільно володіти та користуватися житловим будинком. Вважає, що вона має право на отримання в порядку набувальної давності право власності на нерухоме майно.

Позивач в судове засідання не з`явилася, представник надав заяву про розгляд справи без його участі, підтримав вимоги позову та просить їх задовольнити.

Відповідач до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надавав клопотання про розгляд справи без участі представника, не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що в справі є достатньо матеріалів, які вказують на права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до довідки Суботцівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області №733 від 04.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає в АДРЕСА_1 з 2008 року.

Будинок належав ОСОБА_2 на підставі договору обміну посвідченого приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Левицькою В.В. 26 жовтня 1995 року, реєстраційний напис на документі про право особистої власності зроблено 22 листопада 1995 року записано в реєстрову книгу 21/1.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського міськвиконкому 05 березня 1997 року зроблено запис № 680.

Згідно з наданою нотаріусом інформацією та інформаційними довідками зі Спадкового реєстру №75969759 та №75969793 після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася.

Інформація про право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження по будинку АДРЕСА_1 в державних реєстрах відсутня.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили, що ОСОБА_1 з 2008 року проживає в будинку за адресою АДРЕСА_1 , веде господарство, доглядає земельну ділянку, оплачує комунальні послуги.

За нормамист.41 Конституції України, ст.ст.321,328 ЦК України, право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно з ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, виходячи зі змісту ч.1ст.344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Пунктом 9 зазначеної постанови Пленуму ВССУ визначено, що відповідно до ч.1ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч.1ст.344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Отже, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦивільному кодексі Українистрок, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відповідна правова позиція також викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №910/17274/17.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей15,16 ЦК України, а також ч.4ст.344 ЦК України, згідно з якими, захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим, особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи, що позивач добросовісно заволодів майном житловим будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 і понад десять років відкрито, безперервно ним володіє, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом взято до уваги постанову Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю на нерухомемайно є підставою для державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п.9 ч.1ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

На підставі викладеного, керуючись ст.259, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Суботцівська сільська рада Кропивницького району Кіровоградської області, місце знаходження: вул. Центральна, 24 с. Суботці Кропивницького району Кіровоградської області, ЄДРПОУ 04365106.

Суддя В.В.Український