Рішення

від 21.03.2024 по справі 953/11710/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/11710/20

н/п 2/953/84/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Шаренко С.Л.,

за участю секретаря - Калантай Є.О.,

за участю:

прокурора - Ольхового Б.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовомКерівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до реєстратора комунального підприємства «Регістр сервіс Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвої Оксани Володимирівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування, скасування державної реєстрації прав ,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2020 керівник Харківської місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської рали звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської рали Харківської області ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в якому просить суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49063839 від 08.10.2019, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна № 1932163763101, а саме: гаражу НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис про право власності № 33576947;

- визнати договір дарування № 335 від 01.11.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49480640, недійсним;

- визнати договір дарування № 344 від 04.11.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49508719, недійсним.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що на виконання завдання прокуратури області № 05/1-547вих20 від 20.06.2020 опрацьовано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та встановлено наступне.

Державним реєстратором Комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвою Оксаною Володимирівною 08.10.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію № 49063839 об`єкту нерухомого майна № 1932163763101, а саме: гаражу 3-69, загальною площею 21,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також виніс відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (код НОМЕР_2 ).

Відповідно до відомостей Державного реєстру, а саме: Витягу № 213989604 від 25.06.2020, підставою виникнення права власності була лише довідка, серія та номер: 1909/1, видана 29.08.2019 ТОВ «Інвентбюро».

Реєстрація вказаного новозбудованого об`єкту нерухомого майна проведена державним реєстратором на підставі п. 42 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.

Відповідно до п. 42 Порядку, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Разом з тим, державний реєстратор прийняла оспорюване рішення всупереч вимог п. 42 Порядку. Крім того, для проведення державної реєстрації в порядку п. 42 Порядку крім технічного паспорта необхідно надати документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, в тому числі щодо присвоєння адрес об`єктам нерухомого майна на місцевому рівні, місцевими радами, законодавцем розглядаються в рамках повноважень місцевих рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.

Рішенням Харківської міської ради № 325/11 від 06.07.2011 затверджено Порядок присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова. Порядок про присвоєння адрес об`єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова визначає на території Харкова єдині правила присвоєння адрес земельним ділянкам і нерозривно зв`язаним з ними будівлям і спорудам, встановлює єдині правила визначення адрес, їх склад і структуру. Дія Порядку поширюється на всі види адресної інформації (адреси) щодо об`єктів нерухомості всіх форм власності в місті Харкові. Кожному об`єкту нерухомості присвоюється унікальна адреса на території міста Харкова.

Належним документом, який би підтверджував присвоєння об`єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не довідка ТОВ «Інвентбюро».

Документи, надані ОСОБА_1 реєстратору, не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на нерухоме майно. Такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Адже своїм рішенням державний реєстратор фактично легалізував самочинне будівництво на території міста Харкова, яке проведено на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності.

Крім того, порушено інтереси держави в особі Харківської міської ради щодо реалізації прав законного власника та розпорядника спірної земельної ділянки, отримання від неї корисних властивостей тощо, адже рішення Харківської міської ради про надання відповідної земельної ділянки у власність або в користування не приймалось, а отже ця земельна ділянка перебуває у власності громади міста Харкова. Відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Враховуючи той факт, що спірна земельна ділянка із розташованим на ній об`єктом нерухомого майна розташована в межах міста Харкова та не відноситься до земельних ділянок, зазначених у п. п. а, б пункту 4 вищезазначеного Закону, речові права третіх осіб на неї не зареєстровані, то відповідно до Закону вона є власністю територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до п. З Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Інформація щодо направлення відповідного повідомлення (декларації) ОСОБА_1 до органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України на офіційному сайті цього центрального органу влади (http://www.dabi.gov.ua/) в розділі «реєстр дозвільних документів» відсутня. Прокурор зазначає, що вказане свідчить про те, що зазначений об`єкт нерухомого майна є об`єктом самочинного будівництва. Внаслідок прийняття оспорюваного рішення державного реєстратора Дунаєвої О.В., ОСОБА_1 незаконно набула право власності на зазначений об`єкт самочинного будівництва. Таким чином, рішення державного реєстратора Дунаєвої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49063839 від 08.10.2019, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна № 1932163763101 підлягає скасуванню.

Крім того прокурор зазначив, що гараж АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 було відчужено ОСОБА_2 , на підставі договору дарування № 335 від 01.11.2019 та № 344 від 04.11.2019, які зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. 01.11.2019 № 49480610 та 04.11.2019 № 49508719. Оскільки ОСОБА_1 незаконно набула право власності на самочинно збудований гараж, то вона не мала права на його відчуження, а тому прокурор просить визнати вказані договори дарування недійсними.

16.09.2020 представник Харківської міської ради надала письмові пояснення, в яких зазначила, що позовні вимоги Харківської місцева прокуратури № 2 підтримує в повному, оскільки Державна реєстрація речових прав на цю будівлю проведена державним реєстратором КП «Регістр Сервіс» Дунаєвою О.В. 03.10.2019. В реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному Держархбудінспекції України (www.dabi.gov.ua), який містить видповідну інформацію з травня 2011 року, відсутня інформація щодо вищевказаного є будівництва. Будь-яка інформація щодо прийняття до експлуатації спірного об`єкту у міській раді відсутня. Реєстрація речових прав на спірний гараж проведена державним реєстратором Дунаєвою О.В. за відсутності документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно та відомостей про присвоєння такому об`єкту адреси. Таким чином, реєстрація речових прав на спірний об`єкт та подальше його відчуження є протиправними.

Державна реєстрація речових прав на зазначений об`єкт нерухомого майна порушує права міської ради та зачіпає її інтереси як органу, що здійснює державний архітектуро-будівельний контроль на території міста Харкова, та приймає до експлуатації закінчені будівництвом об`єкти, присвоює адреси об`єктам нерухомого майна.

Крім того, представник Харківської міської ради зазначив, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, є єдиним органом, уповноважений на встановлення факту готовності об`єкту до експлуатації та на прийняти експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на території міста Харкова ( щодо об`єктів з класами наслідків СС1 та СС2).

Реєстрація права власності на об`єкт містобудування є одним з етапів будівництва об`єктів нерухомості, контроль за дотриманням якого у такому випадку діючим законодавством покладено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її територіальні органи місцевого самоврядування, які здійснюють делеговані повноваження. Крім того, прийняття об`єктів до експлуатації передує реєстрації прав на нього. Реєстрація речових прав є останнім етапом будівництва. Таким чином, оминаючи встановлену законодавством процедуру прийняття до експлуатації об`єкту будівництва, ОСОБА_1 фактично виключила Харківську міську раду з процесу будівництва об`єкта, позбавивши її тим самим законодавчо закріплених делегованих повноважень.

Отже, оминаючи встановлено законодавством процедуру прийняття об`єктів до експлуатації, ОСОБА_1 , фактично виключила Харківську міську раду з процесу будівництва об`єкта, позбавивши її тим чином законодавчо закріплених делегованих повноважень.

Крім того, представник Харківської міської ради зазначила, що на теперішній час міська рада в особі Інспекції не може пред`явити до забудовника законних вимог щодо знесення об`єкту самочинного будівництва, оскільки забудовник зареєстрував речове право на будівництва, тим самим отримав державне визнання його таким, що побудований у відповідності до встановленого державою порядку.

Це свідчить про порушення законних інтересів Харківської міської ради, як органу, який виконує функції прийняття до експлуатації об`єктів будівництва території міста Харкова та здійснює державний архітектурно-будівельний контроль.

Також, рішенням Харківської міської ради від 06.07.2016 № 275/16 передано у приватну власність земельні ділянки громадянам України. Згідно п. 56 додатку № 1 до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 275/16 ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:02:013:0048), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.05) площею 0,0033 га для обслуговування індивідуального гаража 3- 68 за адресою - АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації Реєстру право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:013:0048 з 15.07.2016 зареєстроване за ОСОБА_5 із цільовим призначенням для обслуговування індивідуального гаража НОМЕР_3 за адресою - АДРЕСА_1 . Будь яких інших речових прав на земельні ділянки по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 або ОСОБА_6 не зареєстровані. Таким чином, земельна ділянка під спірним об`єктом є комунальною власністю.

Крім того представник вказав, що спірний гараж є самочинним будівництвом, ОСОБА_1 не мала права відчужувати спірний гараж № НОМЕР_1 , оскільки не набула на нього законних прав з дотриманням визначених законодавством процедур будівництва та прийняття об`єкту до експлуатації. Тому представник просив визнати договір дарування недійсним.

01.07.2021 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Омельченко О.В. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначив, що підставою позовних вимог у позовній заяві прокурор вказав те, що державний реєстратор прийняв оскаржуване рішення за відсутності документа про присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, чим фактично легалізував об`єкт самочинного будівництва, не введений в установленому порядку в експлуатацію. Однак, враховуючи об`єкт нерухомого майна, права на який були зареєстровані державним реєстратором, самочинним будівництвом, представник відповідача вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні-правовідносини, або договором. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим к цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтерес} :п- забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуй :- особі отримання відповідного відшкодування.

Такий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного С; н від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц.

У відзиві міська рада посилається на наявність у неї повноважень здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, однак, не може пред`явити до забудовника законних вимог щодо приведення об`єкту самочинного будівництва (реконструкції) у попередній стан, оскільки забудовник зареєстрував речове право на об`єкт будівництва, тим самим легалізувавши самочинне будівництво. Разом із тим, представник відповідача зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 вказала, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного. У разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. В таких спорах органи державного архітектурно-будівельного контролю діють лише як адміністративний орган, а метою звернення з позовом є не перехід речового права на об`єкт нерухомості, а приведення будівлі у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів.

Повноваження зі здійснення контролю за технічним станом, використанням, утриманням і схоронністю об`єктів житлового фонду передбачають не лише виявлення факту правопорушення, притягнення винуватої особи до юридичної відповідальності, але також припинення цього правопорушення й усунення його негативних наслідків, зокрема на виконання владного управлінського припису. Тобто, зазначені правовідносини не завершуються фіксацією факту адміністративного правопорушення та притягненням винної особи до юридичної відповідальності, а продовжують існувати до моменту припинення правопорушення, усунення його негативних наслідків, виконання владного припису або визнання його незаконним і скасування. Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 579/968/17.

Таким чином, державна реєстрація речового права та укладення договору дарування не змінює правової природи самочинного будівництва та не позбавляє органи державного архітектурно-будівельного контролю владних повноважень щодо усунення встановлених порушень у сфері містобудівної діяльності, а скасування зазначеної державної реєстрації саме по собі не забезпечить усунення цих порушень.

Ефективним способом усунення виявлених порушень для органу державного архітектурно-будівельного контролю є винесення припису щодо власника об`єкту нерухомості про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису та у разі невиконання такого припису в установлений строк, - звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. При цьому, органи державного архітектурно-будівельного контролю мають довести, що здійснене будівництво є самочинним.

Отже, представник відповідача зазначив, що у розглядуваній справі спосіб захисту, обраний прокурором, з огляду на повноваження Харківської міської ради зі здійснення державного архітектурного-будівельного контролю та права, які вона вважала порушеними, є неналежним, що тягне за собою відмову у позові. Наведена позиція висвітлена в постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 641/2156/19-ц та від 17 лютого 2021 року в справі № 642/5660/18. Оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц), в суду є достатні підстави для прийняття рішення про відмову в позові. Крім того, представник відповідача зазначив, що рік побудови спірної будівлі (гаражу) - 1990 рік, тому для проведення державної реєстрації не подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що спростовує доводи, наведені прокурором в позовній заяві. Крім того, за змістом п. 42 Порядку реєстрації прав, документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на будівлю, збудовану на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Як зазначено Харківською міськрадою у відзиві, згідно п. 56 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №275/16, ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, що має кадастровий номер 6310136600:02:013:0048, для обслуговування гаражу. Право власності на земельну ділянку було зареєстровано в реєстрі речових прав. Відповідач вважає, що саме на цій земельній ділянці розташований гараж, державна реєстрація права власності на який є предметом розгляду в цій справі. Тому, представник відповідача зазначив, що оскільки оскаржуване рішення державного реєстратора та оспорювані договори дарування не перешкоджають реалізації прав Харківської міськради у сфері регулювання містобудівної діяльності, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

05.07.2021 від керівника Харківської місцевої прокуратури №2 до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого прокурор вказав, що у своєму відзиві представник відповідача вважає, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту права через те, що оскаржуване рішення державного реєстратора та оспорювані договори дарування не перешкоджають реалізації прав Харківської міськради у сфері регулювання містобудівної діяльності, зокрема, щодо внесення припису власнику збудованого гаража 3-69 по АДРЕСА_1 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та звернення до суду, за наявності підстав, з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва. Однак, на теперішній час міська рада в особі Інспекції не може пред`явити до забудовника законних вимог щодо знесення об`єкта самочинного будівництва, оскільки забудовник зареєстрував речове право на об`єкт будівництва, тим самим отримав державне визнання його таким, що побудований у відповідності до встановленого державою порядку. Протиправне набуття прав на нерухоме майно породжує протиправне набуття прав на землю, яку воно займає.

Крім того, рішенням Харківської міської ради від 06.07..2016 № 275/16 передано у приватну власність земельні ділянки громадянами України, зазначеним у додатку №1 до цього рішення. Згідно п. 56 додатку №1 до рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 № 275/16 ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:02:013:0048), за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦП3 02.05) площею 0,0033 га для обслуговування індивідуального гаража НОМЕР_3 за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:02:013:0048 з 15.07.2016 зареєстровано за ОСОБА_7 з цільовим призначенням для обслуговування індивідуального гаража НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1 ( тобто земельна ділянка під будівництво та обслуговування спірного гаража 3-69 не відводилась, у зв`язку з чим доводи представника відповідача про перебування цього гаража на вказаній земельній ділянці є безпідставними).

Будь-яких інших речових прав на земельні ділянки по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 або ОСОБА_2 не зареєстровані.

Враховуючи те, що спірний об`єкт збудовано за відсутністю будь-яких дозвільних документів (самочинно), то подальше його відчуження суперечить діючому у законодавству.

На теперішній час міська рада не може пред`явити до ОСОБА_1 законних вимог щодо знесення самочинного будівництва в силу проведення реєстрації прав на такий об`єкт за ОСОБА_2 на підставі оскаржуваних договорів дарування від 01.11.2019 № 335 та 04.11.2019 № 344.

Таким чином, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора від 08.10.2019 про реєстрацію права власності на вищевказаний гараж за ОСОБА_1 та про визнання недійсними договорів дарування від 01.11.2019 та 04.11.2019 є належним і ефективним способом захисту прав і законних інтересів держави в особі Харківської міської ради та Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

08.07.2021 від представника Харківської міської ради до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначила, що відповідач у своєму відзиві жодним чином не спростував незаконного користування земельною ділянкою під гаражем 3-69. Крім того, безпідставно ототожнив гараж № НОМЕР_1 та гараж 3-68, за логікою представника відповідача це один об`єкт, однак доказів того, що це є один об`єкт відповідачем не надано. Відповідач також не надав жодного доказу на легітимність будівництва гаражу № 3-69 у 1990 році та до державного реєстратора такі відомості не надав. Земельна ділянка під гаражем АДРЕСА_2 належить територіальній громаді м. Харкова , жодних доказів про законність використання цієї земельної ділянки відповідачем до суду не надано.

Право власності на гараж № НОМЕР_1 площею 21,4 кв. м. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 набула на підставі лише однієї довідки ТОВ «Інвентарбюро», а в подальшому відчужила вказаний гараж ОСОБА_2 . Представник Харківської міської ради також зазначив, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 надавалась у користування ОСОБА_1 для будівництва гаражу № НОМЕР_1 . Твердження відповідача про те, що у 2016 році Харківською міською радою прийнято рішення про передачу земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не заслуговує на увагу, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 63101136600:02:013:0048 надана відповідачу для обслуговування гаражу № НОМЕР_3 , та жодним чином не стосується незаконної експлуатації земельної ділянки під гаражем № НОМЕР_3 . Отже, спірний гараж побудовано без відповідного рішення Харківської міської ради.

Крім того, представник Харківської міської ради зазначила, що у відповідності до діючого законодавства , передбачено два альтернативні механізми набуття права власності за спрощеною процедурою державної реєстрації прав на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року. Однак, відповідачем не надано державному реєстратору жодного належного документу, що підтверджував його право власності на спірний гараж.

Суд,заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 213989604 від 25.06.2020 вбачається, державним реєстратором Комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвою Оксаною Володимирівною, 03.10.2019 прийнято рішення про державну реєстрацію № 33576947 об`єкту нерухомого майна № 1932163763101, а саме: гаражу 3-69, загальною площею 21, 4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також внесені відомості про право приватної власності на вказаний об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до вказаного витягу вбачається, що підставою виникнення права власності була довідка, серія та номер: 1902/1, видана 29.08.2019 ТОВ «Інвентбюро».

Крім того, згідно витягу вбачається, що 04.11.2019 на підставі договору дарування серія та номер 344, посвідченого 04.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Азадалієвою Я.М. право приватної власності на гаражу № НОМЕР_1 зареєстровано за ОСОБА_2 та 01.11.2019 на підставі договору дарування серія та номер 335, посвідченого 01.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області право приватної власності на гаражу № 3-69 зареєстровано за ОСОБА_2 . (т. 1 а.с. 20-21).

Прокурор вважає, що надані ОСОБА_1 державному реєстратору документи, не відповідали вимогам законодавства, а отже, не підлягало реєстрації право власності на вказане нерухоме майно, такими діями державного реєстратора порушено інтереси громади міста Харкова, представником якої є Харківська міська рада. Крім того, у зв`язку що тим, що не підлягало реєстрації право власності на вказане нерухоме майно за ОСОБА_1 вона не мала права на відчуження нерухомого майна, тому прокурор звернувся до суду з позовом про скасування запису про право власності та визнання недійсними договорів дарування.

Згідно з пунктом "б" частини першоїстатті 80 Земельного кодексу Українисуб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону ( частина перша ст. 116 ЗК України).

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістомстатті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель"про самовільне зайняття земельної ділянки свідчить вчинення особою будь-якої дії, спрямованої на фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дії, які відповідно до закону є правомірними.

Матеріали справи не містять доказів формування земельної ділянки, на якій розташована нежитлова будівля, присвоєння їй кадастрового номера, а також доказів, які бпідтверджували наявність у ОСОБА_1 права власності або права користування вказаними земельними ділянками.

Частина другастатті 152 ЗК Українипередбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Зазначене стосується також випадків здійснення у визначених законом випадках представництва інтересів держави прокурором.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядкустатті 331 ЦК України.

Згідно із частиною першоюстатті 376 ЦК Українисамочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першійстатті 376 ЦК Україниознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. Саме такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також Верховним Судом у постановах від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц,від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц.

Судом встановлено, що здійснене будівництво є самочинним, так як відсутні докази того, що будівництво здійснено на земельній ділянці, що були відведена в установленому порядку для цієї мети, а також те, що об`єкт нерухомості збудовано за наявності належного дозволу на будівництво чи належно затвердженого проекту.

Матеріалами справи також встановлено, що земельна ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка самовільно присвоєна, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, і розпоряджатися ними має право виключно Харківська міська рада.

Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина другастатті 376 ЦК України).

Таке самочинне будівництво не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та продажу. З огляду на викладені обставини відповідач ОСОБА_1 не набула право власності на об`єкт самочинного будівництва.

За частиною першоюстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам державиі суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач ОСОБА_1 не мала правових підстав для відчуження спірного нерухомого майна, оскільки в установленому законом порядку не набула на нього право власності.

Аналіз норми частини третьоїстатті 376 ЦК Українидає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки такій особі власником та користувачем, якщо такий є і не являється забудовником. Це єдина умова для визнання права власності на об`єкт нерухомості за такою особою.

Доводи представника відповідача про те, що право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджує факт набуття права власності є помилковими.

Згідно з вимогамистатті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебуваютьу власності, не встановлені судом.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законом визначено, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлення презумпції правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування нормЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів, необхідних для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, щодержавна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Державна реєстрація не є підставою набуття права власності, а лише засвідчує вже набутого права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Свідоцтво про право власності - це документ, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, оформлений відповідно до встановлених державою у нормативно-правових актах вимог, тобто є правовстановлюючим документом.

Результат аналізу положеньстатті 376 ЦК Українивиключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Таким чином, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, відповідно до наведених вище положень законодавства та норм частини другоїстатті 376 ЦК Українине змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, частини четвертої цієї статті.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19).

За правиламистатті 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав власника розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначаєтьсяспеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

У постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 523/6532/14-ц, від 21 липня 2021 року у справі № 520/3561/18 вказано, що у разі доведеності факту самовільного зайняття земельної ділянки та розміщення на ній самочинного будівництва, власник не позбавлений можливості захищати свої права у спосіб, який відповідатиме положенням статей376,391 ЦК Україниі статей152,212 ЗК України, зокрема вимагати усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинного будівництва, звільнення земельної ділянки та приведення її у попередній стан.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, пункт 6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19). А тому доводи прокурора проте, що у разі задоволення позовних вимог, прокурор в подальшому звернеться до суду з позовними вимогами про знесення самочинного будівництва, не відповідають принципу процесуальної економії та є неналежними способом захисту порушених прав.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (пункт 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц).

Визнання незаконними та скасування реєстрації, рішень державних реєстраторівпро реєстрацію прав та їх обтяжень ,визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поділу, дарування не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року в справі № 509/11/17.

Крім того, про те, що позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав, визнання недійсними свідоцтва про право власності , визнання недійсними договорів, які заявлені саме у зв`язку зі здійсненням самочинного будівництва є неефективним способом захисту, вказував Верховний Суд у постанові від 27.04.2022 у справі № 521/21538/19, провадження № 61-204св22. Ефективним способом захисту прав власника (користувача ) земельної ділянки щодо усунення перешкод у користуванні належного йому земельною ділянкою, спричиненого таким порушенням, є вимога про знесення самочинного будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 Цивільного Кодексу України і вирішення такої вимоги виключає застосування інших вимог.

Зважаючи на встановлені обставини суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів, скасування реєстрації, рішень про реєстрацію прав власності з підстав обрання неефективного способу захисту.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 19, 81, 259, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 215, 331, 376 ЦК України, ст. ст. 80, 116, 125, 152 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охоронною земельних ділянок», постанови ВС від 27.04.2022 № 521/21538/19, cуд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог Керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Департаменту територіального контролю Харківської міської ради до реєстратора комунального підприємства «Регістр сервіс Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвої Оксани Володимирівни, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про:

- скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Регістр Сервіс» Первомайської міської ради Харківської області Дунаєвої О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 49063839 від 08.10.2019, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна № 1932163763101, а саме: гаражу НОМЕР_1 , загальною площею 21,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , скасувавши запис про право власності № 33576947;

- визнання договору дарування № 335 від 01.11.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49480640, недійсним;

- визнання договору дарування № 344 від 04.11.2019, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.11.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Азадалієвою Я.М. за № 49508719, недійсним.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Повний текст рішення виготовлений 01.04.2024.

Суддя - С.Л. Шаренко