Ухвала

від 15.04.2024 по справі 991/2656/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/2656/24

Провадження 1-кс/991/2685/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 квітня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

детектива - ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

представників власника майна - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000253 від 13.06.2023,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2024 року вказане клопотання надійшло до Вищого антикорупційного суду і на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду було передано на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

1.Зміст поданого клопотання

У поданому клопотанні прокурор просить накласти арешт на мобільний телефон iPhone 13 PRO, вилучений в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що групою детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР № 52023000000000253 від 13.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудове розслідування здійснюється за фактом імовірного зловживання службовим становищем посадовими особами ПАТ «Укрнафта» та пособництва посадових осіб ТОВ «Інтерпайп Україна», при укладанні договору купівлі - продажу №23/842-мрт від 18.05.2023 на поставку товару у виді труб насосно - компресорних в асортименті за очевидно завищеними цінами та оплати даного товару, внаслідок чого вчинено розтрату грошових коштів в особливо великих розмірах.

За твердженнями прокурора, посадові особи ПАТ «Укрнафта», усвідомлюючи, що купують продукцію в посередника уклали з ТОВ «Інтерпайп Україна» прямий договір купівлі - продажу №23/842-мрт від 18.05.2023 (далі - Договір). Згідно з умовами Договору ТОВ «Інтерпайп Україна» (продавець) зобов`язується передати продукцію у виді труб насосно - компресорних в асортименті (далі - Товар) у власність ПАТ «Укрнафта» (покупець). Загальна сума Договору становить 282 778 690,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 47 129 781,67 грн.

При цьому, у подальшому було встановлено, що трубну продукцію, яка являлась предметом договору №23/842-мрт від 18.05.2023, ТОВ «Інтерпайп Україна» придбало в ТОВ «Інтерпайп НІКО ТЬЮБ» за ціною 196 802 081,9 (з ПДВ), а перепродало до ПАТ «Укрнафта» за ціною 282 115 535,00 (з ПДВ). Таким чином, згідно вказаного огляду від 07.11.2023, ймовірна сума завищена становила понад 85 млн. грн.

Крім того, оглядом підсистеми «Єдиний реєстр податкових накладних» ІС «Податковий блок» встановлено, що ПАТ «Укрнафта» систематично в значних обсягах закуповує схожу та аналогічну за характеристиками трубну продукцію в ТОВ «Інтерпайп Україна», зокрема, в 2022 році закуповувала труби насосно-компресорні з висадженими назовні кінцями і муфти до них м/с N80 Type 1 API Spec 5CT, 10th edition, June 2018, 9500-9750 EU розмірами 60,32х4,83 та 73,02х5,51 за ціною 69148,8 та 58 422,12 грн. (без ПДВ) відповідно, що вказує на обізнаність посадових осіб ПАТ «Укрнафта» в систематичній необхідності даної продукції та в ціновій політиці ТОВ «Інтерпайп Україна». Також оглядом від 25.10.2023 Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, встановленого щодо ТОВ «Інтерпайп Україна» (ЄДРПОУ 33668906), ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» (ЄДРПОУ 35537363) є окремими юридичними особами, мають різні юридичні адреси та посадових осіб, однак єдиних кінцевих бенефіціарних власників.

Таким чином, на переконання прокурора, дії посадових осіб ПАТ «Укрнафта» охоплюються диспозицією ч. 5 ст. 191 КК України, тобто привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах.

Прокурор зазначає, що з метою виявлення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення було проведено обшук за місцем проживання керівника департаменту закупівель та матеріально - технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта» ОСОБА_7 будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор вказує, що після призначення ОСОБА_8 на посаду директора ПАТ «Укрнафта», в грудні 2022 року, відбулися кадрові зміни керівництва даного товариства, в тому числі на посаду керівника департаменту закупівель та матеріально - технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта» призначено ОСОБА_7 , який неодноразово зустрічався з представниками ТОВ «Інтерпайп Україна» починаючи з березня 2023 року. Водночас процедура відкритих торгів щодо закупівлі ПАТ «Укрнафта» насосно - компресорних труб, яка здійснюється саме департаментом закупівель та матеріально - технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта» розпочата не була. Крім того, достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 достовірно знав про факт завищення ціни на трубну продукцію поставлену ТОВ «Інтерпайп Україна» та усвідомлював, що маскування завищення цін під «критичну необхідність» є необґрунтованим, оскільки службова записка заступника директора - головного інженера ПАТ «Укрнафта» від 11.05.2023 вказувала про критичну необхідність трубної продукції саме на вересень - жовтень 2023 року. Також, ОСОБА_7 було відомо, що частина поставленої трубної продукції по договору №23/842 -МРТ від 18.05.2023 була розподілена на «інвест проект», так би мовити на «на зберігання», а інша, яка під «критичну необхідність», в строки до кінця червня 2023 року використана не буде.

За результатами обшуку вилучено мобільний телефон iPhone 13 PRO з серійним номером: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 та ноутбук MacBook, серійний номер: НОМЕР_4 .

При попередньому огляді вищевказаного мобільного телефону (під час обшуку), який захищений логічним паролем у виді набору літер та цифр, під час обшуку було виявлено серед наявних файлів факти листування (мессенджер) та спілкування з абонентами: « ОСОБА_9 », стосовно комерційних пропозицій ТОВ «Інтерпайп Україна» та коментарів стосовно договору №23/842-мрт від 18.05.2023; « ОСОБА_10 », стосовно трубної продукції « Інтерпайп Україна »; « ОСОБА_11 », яке має функцію автоматичного видалення. Крім того, наявні виявлені факти видалених файлів при листуванні (мессенджер) з вищевказаними особами.

Під час огляду за допомогою програмно-апаратного комплексу Cellebrite Touch 3 проведено копіювання доступної частини даних з телефону (створено часткову копію, до якої не увійшли дані додатків Telegram, Пошта тощо). Крім того, зафіксований зміст розмов в застосунку для миттєвого обміну повідомленнями «WhatsApp» з абонентами: « НОМЕР_5 ОСОБА_12 » (директор ТОВ «Інтерпайп Україна»); « НОМЕР_6 ОСОБА_13 » (працівник Департаменту закупівель та матеріально - технічного забезпечення ПАТ «Укрнафта»); « НОМЕР_7 ОСОБА_14 » (головний фінансовий директор ПАТ «Укрнафта»), які стосуються безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню під час досудового розслідування.

Крім того, у встановленому на даному мобільному телефоні засобі для миттєвого обміну інформацією типу «WhatsApp» наявний значний масив іншої інформації, яка потребує значного часу для аналізу, а також велика частина інформації видалена в ручному режимі чи за допомогою функції автовидалення, для відновлення та аналізу якої потрібне проведення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно-технічної експертизи.

У зв`язку з чим, 5 лютого 2024 року в кримінальному провадженні №52023000000000253 призначено комплексну судову телекомунікаційну та комп`ютерно - технічну експертизу. Подальшим оглядом сформованої часткової копії інформації, що містилася в мобільному телефоні iPhone 13 PRO з серійним номером: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , виявлено ряд листувань ОСОБА_7 через застосунок «WhatsApp» із співробітниками ПАТ «Укрнафта», які мають доказове значення в кримінальному провадженні. Однак вказаним оглядом зафіксовано, що часткова копія інформації не містить видалених переписок та змісту видалених повідомлень в наявних переписках, а також відсутні доні щодо застосунків « Signal », «Telegram», «Teams», «Outlook», наявність яких була встановлена при огляді від 02.02.2024.

Вилучений мобільний телефон має важливе значення для досудового розслідування, а відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду, зокрема із урахуванням викладених доводів, із урахуванням чого вказаний мобільний телефон iPhone 13 PRO з серійним номером: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 постановою детектива Національного бюро ОСОБА_3 визнано речовим доказом.

За таких обставин, для досягнення завдання цього кримінального провадження із встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, з метою унеможливлення приховання, втрати або пошкодження указаних вище речових доказів або настання інших наслідків, які можуть перешкодити провадженню, прокурор, просить накласти арешт мобільний телефон iPhone 13 PRO з серійним номером: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який був вилучений під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 .

2.Позиція сторін у судовому засіданні

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та детектив ОСОБА_3 клопотання підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на необхідність завершення призначеної експертизи та здійснення повного копіювання наявної на мобільному телефоні інформації.

При цьому, детектив зауважив, що положеннями ст. 172 КПК України, якими визначено порядок розгляду клопотання про арешт майна, не передбачено обмежень щодо повторного накладення арешту.

Також, на думку детектива, ті обмеження яких зазнає ОСОБА_7 відповідають критеріям розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Представники власника майна - адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання, оскільки вважають його необґрунтованим. Зокрема, представники зазначили, що в органу досудового розслідування було достатньо часу для огляду та копіювання доступної частини інформації, яка міститься на мобільному телефоні та має значення для кримінального провадження.

До того ж адвокат ОСОБА_5 стверджував про грубе порушення права ОСОБА_7 на мирне володіння майном, оскільки детектив всупереч положень статей 169, 173 КПК України, не виконав ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2024 по справі № 991/1064/24 та не повернув ОСОБА_7 вилучений в нього мобільний телефон, хоча з огляду на зазначені законодавчі положення, був зобов`язаний негайно вчинити всі необхідні дії для його повернення.

Також адвокат, посилаючись на консультативний висновок, наданий ТОВ «Лабораторія комп`ютерної криміналістики», зауважив, що на цей час відсутнє програмне забезпечення або інші механізми, за допомогою яких можливо вилучити інформацію з мобільного телефону Iphone 13 Pro фізичним методом вилучення інформації, тобто шляхом отримання повного образу пам`яті пристрою, отримання доступу до прихованих даних та відновлення видалених даних. А тому наголошує на безпідставності подальшого утримання вилученого мобільного телефону, оскільки переконаний, що орган досудового розслідування навіть шляхом проведення експертного дослідження не зможе отримати більше інформації ніж вже вдалось отримати.

3.Мотиви та висновки слідчого судді

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Загальні вимоги щодо порядку застосування будь-яких заходів забезпечення визначені статтями 131 та 132 КПК України.

Стаття 170 КПК встановлює, що арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, зокрема, є доказом кримінального правопорушення.

При цьому, згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 171 КПК України для збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно може бути речовим доказом.

Водночас, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст. 170 КПК України. До таких ризиків відноситься можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.

Також положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.

До того ж, за змістом ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб.

Отже, з аналізу зазначених норм КПК України, при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя має встановити: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна; таке майно, відноситься до виду майна, на яке можна накладати арешт та перебуває у власності осіб, щодо майна яких його дозволено накладати арешт; таке майно відповідає ознакам речовим доказом; за допомогою арешту можливо досягнути завдань, для виконання яких прокурор звертається із клопотанням; наслідки арешту майна для осіб, чиї права обмежуються, будуть розумними та співрозмірними із завданнями цього кримінального провадження.

При цьому, під час розгляду клопотання було встановлено, що воно ініційовано повторно, що на переконання слідчого судді має вагоме значення при вирішенні питання про арешт майна.

Так, ухвалою слідчого судді ВАКС від 09.02.2024 справа № 991/1064/24 було накладено арешт на мобільний телефон iPhone 13 PRO з серійним номером: НОМЕР_1 , ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 .

Однак, ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.03.2024 зазначену ухвалу слідчого судді скасовано, а у задоволенні клопотання прокурора про арешт зазначеного мобільного телефону відмовлено.

Обгрунтовуючи своє рішення колегія суддів виходила з таких міркувань: 1) власник майна добровільно надав для огляду телефон і повідомив пароль доступу до нього, 2) проведено огляд вилученого мобільного телефону iPhone 13 Pro, у ході якого виявлено наявність функції автовидалення після 7 днів, а також велику частину інформації, яка видалена в ручному режимі чи за допомогою функції автовидалення; 3) постанова про призначення комп`ютерно-технічної експертизи телефону є формальною, оскільки обґрунтовується виключно необхідністю подолання системи логічного захисту телефону та не ставить на вирішення експерта жодних інших питань, в тому числі і щодо необхідності дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів та/чи можливості їх відновлення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність наявності підстав для застосування арешту майна, а потреби досудового розслідування у такому арешті, з огляду на відсутність співмірності такого заходу із завданнями кримінального провадження, не виправдовують подальше втручання у право володіння майном.

Зазначене судове рішення є остаточним та набирає законної сили з моменту проголошення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Натомість, стороною обвинувачення таке майно не повернуто, а подано повторно клопотання про арешт вилученого мобільного телефону.

Однак, варто відмітити, що КПК України не передбачає можливості повторного вирішення питання про накладення арешту на те ж саме майно та з тих самих правових підстав, щодо якого слідчим суддею спочатку було прийнято рішення про його арешт, яке було скасовано апеляційним суддею та прийнято рішення про відмову в арешті.

У контексті розглядуваної ситуації, слідчий суддя звертає увагу на загальні засади кримінального провадження, закріплені та визначені у ч. 1 ст. 7 КПК України, зокрема засади верховенство права та обов`язковість судових рішень (п. п. 1, 14 ч. 1 ст. 7 КПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (п. 61 рішення ЄСПЛ від 28.11.1999 у справі «Брумареску проти Румунії», заява №28342/95; п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», заява №24465/04).

Правова певність (юридична визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи. Повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень. Саме лише існування двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти росії» заява №52854/39).

Зазначений принцип правової визначеності, як вказано у п. 107 рішення ЄСПЛ від 12.01.2016 у справі «Борг проти Мальти», також гарантує певну стабільність у правових ситуаціях і сприяє довірі суспільства до судів. Така довіра, безперечно, є однією з найважливіших складових існування держави, заснованої на верховенстві права.

Водночас відхід від зазначеного принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (п. 52 рішення ЄСПЛ від 24.07.2003 у справі «Рябих проти росії», заява №52854/39).

Так, відступ від принципу правової визначеності є необхідним і виправданим у разі виявлення суттєвого недоліку попереднього провадження, який може вплинути на результат справи, або у випадках, коли є необхідність забезпечити відшкодування (у контексті виконання рішень ЄСПЛ) (п. 62 рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 у справі «Морейра Феррейра проти Португалії», заява №19867/12).

Отже, за відсутності вагомих й непереборних обставин повторний розгляд та винесення у справі нового рішення судом, який щодо тих самих вимог тієї ж особи уже по суті висловлював власну позицію, буде суперечити принципу юридичної визначеності.

Застосовуючи вказані стандарти до обставин, які наведені у клопотанні та озвучені детективом та прокурором у судовому засіданні, слідчий суддя виходить з того, що представниками сторони обвинувачення не наведено вагомих й непереборних обставин, які не були розглянуті або досліджені колегією Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при перегляді ухвали слідчого судді від 09.02.2024 у справі № № 991/1064/24.

Так, повторне клопотання прокурора та детектива про арешт мобільного телефону обгрунтовується необхідністю завершення комплексної судової телекомунікаційної та комп`ютерно - технічної експертизи, яка була призначена постановою від 05.02.2024. Однак, зміст вказаної постанови був предметом оцінки апеляційного суду, який вказав про її формальність та невідповідність наведеної у вказаній постанові підстави призначення експертизи фактичним обставинам провадження.

Тобто, покликання на призначене експертне дослідження вилученого телефону не є новою обставиною та підставою для його арешту, а висловлені детективом доводи щодо необхідності завершення експертизи для відновлення та аналізу частини інформації, яка була видалена в ручному режимі чи за допомогою функції автовидалення були відхилені апеляційним судом при перегляді арешту як необгрунтовані, оскільки призначена експертиза не передбачає дослідження телефону на предмет наявності видалених файлів та/чи можливості їх відновлення.

Будь-яких нових обставин, які би вказували на зміну правової ситуації щодо вказаного мобільного телефону, зокрема призначення іншого експертного дослідження, або ж інакші обставини щодо змісту інформації на вилученому мобільному телефоні тощо, слідчому судді не надано.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про відсутність вагомих й непереборних обставин підстав для накладення арешту та фактично відступу від судового рішення, яке набрало законної сили. На переконання слідчого судді, накладення арешту на майно, щодо якого прийнято остаточне рішення про відмову в арешті у цьому ж кримінальному провадженні, за відсутності належних підстав суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, зокрема, принципам верховенства права й остаточності судового рішення, а також закріпленим у ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.

У зв`язку з чим, слідчий суддя вважає, що детективом та прокурором не доведено необхідності повторного накладення арешту.

За таких обставин, слідчий суддя не вбачає необхідності на детальному аналізі та наданні відповідей на питання, які вирішуються при арешті майна та визначені ч.2 ст. 173 КПК України.

Так само, слідчий суддя не вбачає доцільності оцінювати доводи сторони захисту щодо неможливості відновлення видалених файлів із мобільного телефону за допомогою експертного дослідження.

Щодо доводів сторони захисту про недопустимість окремих доказів, поданих на обгрунтування клопотання, то слідчий суддя вважає, що вони є безпідставними. Зокрема, проведення огляду 25.03.2024, тобто після скасування арешту, жодним чином не впливає на допустимість отриманих результатів (доказів), оскільки не накладення арешту на майно на речові докази не тягне за собою наслідків у вигляді визнання їх недопустимими, що відповідає позиції, висловленій у постанові ККС ВС від 27.09.2022 у справі № 233/5393/20.

Так само слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення прохання адвоката про винесення окремої ухвали, якою має бути зобов`язано детектива повернути мобільний телефон. Так, слідчий суддя відзначає, що відповідний обов`язок повернення майна, в арешті якого відмовлено, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України. При цьому, у випадку невиконання такого обов`язку, власник майна не позбавлений процесуальних способів оскарження дій детектива чи прокурора та відновлення свого права, у порядку передбаченому КПК України.

Натомість такий вид судового рішення як окрема ухвала є проявом процесуального реагування на встановлені у кримінальному провадженні факти порушення закону. І хоча КПК України не передбачає конкретні випадки для винесення окремої ухвали, однак сформована судова практика, яка наведена представником власника майна, передбачає процесуальну реакцію на уже допущені порушення. У даному випадку, прохання адвоката про винесення окремої ухвали на обставини, які ще не настали (щодо безпідставного утримання та неповернення мобільного телефону), а тому вважає звернення необгурнтованим та передчасним.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 98, 131, 167-169, 170-173, 233-235, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1.Клопотання прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52023000000000253 від 13.06.2023, - залишити без задоволення.

2.Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

3.Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1