Рішення

від 18.04.2024 по справі 202/20305/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 202/20305/23

провадження 2/201/936/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Могиліною Д.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпро цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та штрафних санкцій, судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» 15 листопада 2023 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди та штрафних санкцій, судових витрат. Позовні вимоги не змінювалися, не уточнювалися і не доповнювалися. Позивач в своєму позові та з представником посилаються на те, що 30 квітня 2021 року між ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» (орендодавець) та Арбітражним керуючим Бакуліним І.С. (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № АРЗЗ, відповідно до кого Товариство зобов`язалося передати відповідачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення к. 428, загальною площею 13.6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався оплачувати Товариству орендну плату та інші платежі. 01 травня 2021 предмет оренди, приміщення к. 428, було передано відповідачу за актом приймання-передачі приміщення в оренду. 29 квітня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою продовжили строк дії договору до 30 квітня 2023 року та збільшили місячний розмір орендної плати до 2587.44 грн.. Орендар зобов`язався відповідно п. 5.1. договору своєчасно сплачувати орендну плату за здійснювати інші платежі, передбачені договором.

З травня 2021 по грудень 2021 року Орендодавцем були виконані умови договору оренди щодо щомісячного надання в оренду орендованого майна та комунальних послуг, а Орендарем оплачені отримані послуги. За 2021 рік (з травня по грудень) орендна плата та суми відшкодування комунальних платежів в сумі 27079.08 грн. були сплачені Орендарем згідно виставлених рахунків у 2021 році на суму 26928.6 грн. (враховуючи і забезпечувальний платіж в сумі 2454.30 грн., внесений Орендарем 07 травня 2021 року). Залишок орендної плати за грудень 2021 в сумі 150.48 грн. сплачено орендарем вже у лютому 2022 року.

З січня 2022 року по жовтень 2022 року Орендодавцем щомісячно надавалося в оренду орендоване майно та комунальні послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 звільнив приміщення, Орендодавець перестав нараховувати орендну плату та інші платежі за договором. За 2022 рік (з січня по жовтень) орендна плата та суми відшкодування комунальних платежів в сумі 35678.28 грн. сплачені Орендарем частково в сумі 22779.88 грн.. Гарантійним листом ОСОБА_1 засвідчив, що має заборгованість за договором оренди, в сумі 17759.12 грн., яка утворилася впродовж 2022 року, і зобов`язався сплатити її протягом 6 місяців, починаючи з листопада 2022 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором оренди, 10 липня 2023 року позивач направив відповідачу претензію, відповідач не надав відповіді на претензію, заборгованості не сплатив. Отже, заборгованість Орендаря за договором оренди становить 13048.80 грн, з яких 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів і помісячно плата -1617.18 грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати та сум відшкодування комунальних платежів за договором оренди, порушує права позивача на отримання відповідної плати і є підставою для стягнення на його користь несплаченої орендної плати та сум відшкодування комунальних платежів.

Крім того, договором передбачено стягнення пені і 3% відсотків коштів від просроченої суми та інфляційні втрати. Розмір пені за порушення зобов`язання з оплати оренди та сум відшкодування комунальних послуг за період липень 2022 - жовтень 2023 року складає 7505.20 грн.. Розмір трьох процентів річних від простроченої суми складає 469.88 грн.. Розмір інфляційних збитків складає 1236.59 грн.

У зв`язку з наведеним, відповідач повинен сплатити на користь ПрАТ ППКІ «Металургавтоматика» 13048.80 грн., з яких 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів, 7505.20 грн. - пеня, 469.88 грн. - З % річних, 1236.59 грн.- інфляційні втрати.

Отже, гроші відповідачем фактично використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. Позивач прохав стягнути з відповідача вказані збитки, борг з передбаченими договором сторін і законом санкціями, втратами в загальній сумі 13048.80 грн., з яких 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів, 7505.20 грн. - пеня, 469.88 грн. - З % річних, 1236.59 грн.- інфляційні втрати, а також просили стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн., задовольнивши позов в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 не погодився з позовними вимогами, борг погашав, з боргом і задоволенням позову не згоден, не заперечував проти розгляду справи за його відсутністю. Правом надання відзиву на позов не скористався. Причини його та/або представника неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків, оскільки таке намагання і перенесення слухання справи було вже неодноразово, доказів на підтвердження причини відсутності в засіданні сторона відповідача не надавала (з урахуванням зазначеного, відношення сторін до своїх процесуальних прав та обов`язків і тривалості розгляду справи, суд вважає, що чергова заява про перенесення слухання справи і відсутність відповідача не перешкоджає розгляду справи). Незалежно від явки чи неявки представника відповідача сама особа в судове засідання не з`явилася без поважних причин і навіть не повідомила суд про причини неявки в судове засідання. Отже, суд вважає можливим розгляд справи на підставі наявних матеріалів і доказів. При цьому суд звертає увагу на вимогистатті 121 ЦПК Українипро те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку; не може бути залишене поза увагою положення статті 6 Конвенції, якими передбачено, що судові процедури при розгляді справи повинні бути справедливими, справа має бути розглянута в розумний строк, а також те, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи. При цьому слід керувався саме зазначеним, а не наявністю чи відсутністю права, що підлягає захисту, наявністю іншого спору, що начебто перешкоджає вирішенню цієї справи. Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаного відповідача відповідно до ст. 223 ЦПК України.

З`ясувавши позицію сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що дійсно 30 квітня 2021 року між ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» (орендодавець) та Арбітражним керуючим Бакуліним І.С. (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № АРЗЗ, відповідно до кого Товариство зобов`язалося передати відповідачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення к. 428, загальною площею 13.6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався оплачувати Товариству орендну плату та інші платежі. Відповідно до п. 2.3 договору, передача предмету оренди здійснюється за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який свідчить про фактичну передачу предмету оренди в користування орендарю.

01 травня 2021 предмет оренди, приміщення к. 428, було передано відповідачу за актом приймання-передачі приміщення в оренду. Пунктом 3.1. договору передбачено, що базовий місячний розмір орендної плати за користування предметом оренди за весь предмет оренди з урахуванням ПДВ складає 2454.30 грн.. Також, сторони погодили, що розмір орендної плати може змінюватися без додаткового погодження сторонами таких змін у разі збільшення курсу долару США (п.3.2.договору).

29 квітня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою продовжили строк дії договору до 30 квітня 2023 року та збільшили місячний розмір орендної плати до 2587.44 грн.. Орендар зобов`язався відповідно п. 5.1. договору своєчасно сплачувати орендну плату за здійснювати інші платежі, передбачені договором.

Так, з травня 2021 по грудень 2021 року Орендодавцем були виконані умови договору оренди щодо щомісячного надання в оренду орендованого майна та комунальних послуг, а Орендарем оплачені отримані послуги.

За 2021 рік (з травня по грудень) орендна плата та суми відшкодування комунальних платежів в сумі 27079.08 грн. були сплачені Орендарем згідно виставлених рахунків у 2021 році на суму 26928.6 грн. (враховуючи і забезпечувальний платіж в сумі 2454.30 грн., внесений Орендарем 07 травня 2021 року). Залишок орендної плати за грудень 2021 в сумі 150.48 грн. сплачено орендарем вже у лютому 2022 року.

З січня 2022 року по жовтень 2022 року Орендодавцем щомісячно надавалося в оренду орендоване майно та комунальні послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, 01 листопада 2022 року ОСОБА_1 звільнив приміщення, Орендодавець перестав нараховувати орендну плату та інші платежі за договором.

За 2022 рік (з січня по жовтень) орендна плата та суми відшкодування комунальних платежів в сумі 35678.28 грн. сплачені Орендарем частково в сумі 22779.88 грн.. Гарантійним листом ОСОБА_1 засвідчив, що має заборгованість за договором оренди, в сумі 17759.12 грн., яка утворилася впродовж 2022 року, і зобов`язався сплатити її протягом 6 місяців, починаючи з листопада 2022 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором оренди, 10 липня 2023 року позивач направив відповідачу претензію, відповідач не надав відповіді на претензію, заборгованості не сплатив. Отже, заборгованість Орендаря за договором оренди становить 13048.80 грн, з яких 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів і помісячно плата -1617.18 грн.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати та сум відшкодування комунальних платежів за договором оренди, порушує права позивача на отримання відповідної плати і є підставою для стягнення на його користь несплаченої орендної плати та сум відшкодування комунальних платежів.

Крім того, у відповідності до п. 7.8. договору, у випадку прострочення Орендарем строків сплати будь-яких платежів за цим договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення. Розмір пені за порушення зобов`язання з оплати оренди та сум відшкодування комунальних послуг за період липень 2022 - жовтень 2023 року складає 7505.20 грн..

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України розмір трьох процентів річних від простроченої суми складає 469.88 грн.. Розмір інфляційних збитків складає 1236.59 грн.

У зв`язку з наведеним, відповідач повинен сплатити на користь ПрАТ ППКІ «Металургавтоматика» 13048.80 грн., з яких 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів, 7505.20 грн. - пеня, 469.88 грн. - З % річних, 1236.59 грн.- інфляційні втрати.

Отже, гроші відповідачем фактично використані, але в оговорений термін гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір відповідач не відповів нічого. Позивачу завдана шкода. В порушення зазначених позивачем норм закону та умов укладеного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, утворилася заборгованість. На неодноразову вимогу позивача повернути суму боргу відповідач відповів відмовою, сума боргу залишилася не повернутою, хоча термін сторони встановили конкретний, вимога позивача була, але борг відповідач на вимогу позивача і в зазначений термін не повернув. Після звернення позивача до суду відповідач так і не повернув суму боргу. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели, в добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд вважає позовну заяву підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом з`ясовано, що дійсно 30 квітня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» (орендодавець) та Арбітражним керуючим Бакуліним Іваном Сергійовичем (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № АРЗЗ, відповідно до кого Товариство зобов`язалося передати відповідачу у тимчасове платне користування нежитлове приміщення к. 428, загальною площею 13.6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов`язався оплачувати Товариству орендну плату та інші платежі.

Відповідно до п. 2.3 договору, передача предмету оренди здійснюється за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін, який свідчить про фактичну передачу предмету оренди в користування орендарю.

01 травня 2021 предмет оренди, приміщення к. 428, було передано відповідачу за актом приймання-передачі приміщення в оренду.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що базовий місячний розмір орендної плати за користування предметом оренди за весь предмет оренди з урахуванням ПДВ складає 2454.30 грн..

Також, сторони погодили, що розмір орендної плати може змінюватися без додаткового погодження сторонами таких змін у разі збільшення курсу долару США (п.3.2.договору).

Згідно п. 3.3. договору, орендна плата сплачується шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний місяць. В разі порушення порядку та строків сплати орендної шати, Орендодавець має право в односторонньому порядку застосовувати авансову форму розрахунків, а саме, перерахування грошових коштів не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку звітного місяця оренди.

Орендна плата не включає в себе вартість комунальних послуг, фактично отриманих Орендарем і компенсується ним окремо, на підставі виставлених рахунків, не пізніше 10 десятого) числа місяця, наступного за звітним (п. 3.5 договору).

Неодержання Орендарем рахунку для оплати будь-яких платежів за цим договором, не є підставою для відмови Орендаря сплатити обумовлені цим договором суми грошових коштів, рівно як і не є підставою для затримки в оплаті таких платежів.

Відповідно до п. 8.1 сторони встановили наступний термін оренди предмету оренди: початок оренди - з моменту підписання акту приймання-передачі; закінчення оренди - 30 квітня 2022 року.

29 квітня 2022 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди, якою продовжили строк дії договору до 30 квітня 2023 року та збільшили місячний розмір орендної плати до 2587.44 грн..

Орендар зобов`язався відповідно п. 5.1. договору своєчасно сплачувати орендну плату за здійснювати інші платежі, передбачені договором. Так, з травня 2021 по грудень 2021 року Орендодавцем були виконані умови договору оренди щодо щомісячного надання в оренду орендованого майна та комунальних послуг, а Орендарем оплачені отримані послуги.

За 2021 рік (з травня по грудень) орендна плата та суми відшкодування комунальних платежів в сумі 27079.08 грн. були сплачені Орендарем згідно виставлених рахунків у 2021 році на суму 26928.6 грн. (враховуючи і забезпечувальний платіж в сумі 2454.30 грн., внесений Орендарем 07 травня 2021 року).

Залишок орендної плати за грудень 2021 в сумі 150.48 грн. сплачено орендарем вже у лютому 2022 року.

З січня 2022 року по жовтень 2022 року Орендодавцем щомісячно надавалося в оренду орендоване майно та комунальні послуги, що підтверджується актами виконаних робіт, а саме: акт виконаних робіт від 31 січня 2022 року на суму 5393.64 грн., акт виконаних робіт від 28 лютого 2022 року на суму 3786.90 грн., акт виконаних робіт від 31 березня 2022 року на суму 3253.74 грн., акт виконаних робіт від 30.04.2022 на суму 3 137.58 грн., акт виконаних робіт від 31 травня 2022 року на суму 3093.06 грн., акт виконаних робіт від 30 червня 2022 року на суму 3222.60 грн., акт виконаних робіт від 31 липня 2022 року на суму З 315.84 грн., акт виконаних робіт від 31 серпня 2022 року на суму 4026.96 грн., акт виконаних робіт від 30 вересня 2022 року на суму 3973.14 грн., акт виконаних робіт від 31 жовтня 2022 року на суму 2474.82 грн..

01 листопада 2022 року ОСОБА_1 звільнив приміщення, Орендодавець перестав нараховувати орендну плату та інші платежі за договором.

За 2022 рік (з січня по жовтень) орендна плата та суми відшкодування комунальних платежів в сумі 35678.28 грн. сплачені Орендарем частково в сумі 22779.88 грн.: платіжним дорученням № 79826375.1 від 02 лютого 2022 року в сумі 2166.75 грн., платіжним дорученням № 79825949.1 від 02 лютого 2022 року в сумі 4000.00 грн., платіжним дорученням № 81534511.1 від 21 лютого 2022 року в сумі 5322.65 грн., платіжним дорученням № 347721858 від 11 липня 2022 року в сумі 3222.60 грн., платіжним дорученням № 364070268 від 06 вересня 2022 року в сумі 2500.00 грн. платіжним дорученням № 384254948 від 10 листопада 2022 року в сумі 2474.82 грн., платіжним дорученням № 401726601 від 03 січня 2023 року в сумі 3093.06 грн.

Грошові кошти, що надходили від Орендаря віднесені Орендодавцем в рахунок оплати заборгованості з орендної плати та сум відшкодування комунальних платежів в хронологічному порядку (починаючи з заборгованості, що утворилася раніше).

Гарантійним листом ОСОБА_1 засвідчив, що має заборгованість за договором оренди, в сумі 17759.12 грн., яка утворилася впродовж 2022 року, і зобов`язався сплатити її протягом 6 місяців, починаючи з листопада 2022 року.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором оренди, 10 липня 2023 року позивач направив відповідачу претензію, відповідач не надав відповіді на претензію, заборгованості не сплатив.

Таким чином, заборгованість Орендаря за договором оренди становить 13048.80 грн, з яких 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів і помісячно плата -1617.18 грн.

З моменту отримання предмета оренди у користування за актом приймання-передачі від 01 травня 2021 року у відповідача виникло зобов`язання зі сплати орендної плати та сум відшкодування комунальних платежів за кожен місяць оренди.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

В силу ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати та сум відшкодування комунальних платежів за договором оренди, порушує права позивача на отримання відповідної плати і є підставою для стягнення на його користь несплаченої орендної плати та сум відшкодування комунальних платежів.

Крім того, у відповідності до п. 7.8. договору, у випадку прострочення Орендарем строків сплати будь-яких платежів за цим договором Орендар сплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом періоду, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення.

Розмір пені за порушення зобов`язання з оплати оренди та сум відшкодування комунальних послуг за період липень 2022 - жовтень 2023 року складає 7505.20 грн., розрахунок наведений і доданий позивачем.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір трьох процентів річних від простроченої суми складає 469.88 грн.. Розмір інфляційних збитків складає 1236.59 грн.

У зв`язку з наведеним, відповідач повинен сплатити на користь ПрАТ ППКІ «Металургавтоматика» 13048.80 грн., з яких 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів, 7505.20 грн. - пеня, 469.88 грн. - З % річних, 1236.59 грн.- інфляційні втрати.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ПК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України). Позичальник зобов`язується повернути (погасити) борг, сплатити проценти згідно умов договору.

Відповідно до частини десятої статті 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Із урахуванням вказаних норм, позивачем, крім основної заборгованості, заявляється вимога про стягнення відповідних сум пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних від часу виникнення заборгованості до моменту виконання судового рішення.

В порушення зазначених норм закону та умов укладеного договору відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, утворилася заборгованість. На неодноразову вимогу позивача повернути суму боргу відповідач відповів відмовою, сума боргу залишилася не повернутою, хоча термін сторони встановили конкретний, вимога позивача була, але борг відповідач на вимогу позивача і в зазначений термін не повернув. Після звернення позивача до суду відповідач так і не повернув суму боргу. В добровільному порядку спір не вирішено і позивач вимушений був звертатися з позовом до суду.

Суд приймає до уваги також і ті обставини, що свої зобов`язання про надання послуг з оренди приміщення позивач виконав повністю, термін повернення грошей закінчився, відповідач в добровільному порядку грошей не сплачує, не повертає, коштами користується до теперішнього часу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином неправомірними діями відповідача, пов`язаними з не сплатою, фактично використанням коштів позивача було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі вказаними діями відповідача і підлягають повному відшкодуванню за рахунок винної особи (відповідача).

Згiдно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Тобто, відповідач повинен довести, що його дiями не було порушено його права або права позивача. Однак, жодних доказiв відповідачем до суду не надано.

Вiдповiдно до ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього по сумі боргу та строку її повернення, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов`язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Згідно до ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 3, 6 ст. 13 ЦК України «Межі здійснення цивільних прав»: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції (995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що відповідач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до п. 1ст.611ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 7 ЦК України за звичаєм ділового обороту ризик покладається на ту сторону в правочині, яка має невиконані зобов`язання по відношенню до іншої сторони правочину (ст. 526 ЦК України). Оспорюваним кредитним договором обов`язок по поверненню суми кредиту покладається на позичальника, тож валютні ризики несе позичальник як сторона, яка має невиконані зобов`язання за кредитним договором.

Відповідач свідомо звернувся до позивача з метою отримання в оренду приміщення та згідно умов договору підтвердив, що повністю розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки за договором і погоджується з ними. Зміна обставин, на які може посилатися відповідач ніяким чином не пов`язана з умовами виконання договору. Позивач свої зобов`язання по договору виконав, позичальник, в свою чергу, отримав те, на що розраховував приміщення в оренду для своїх потреб.

Відсутність у позичальника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у розумінні вимог статті 617 ЦК України. А стаття 625 ЦК України прямо вказує, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, оскільки це прямо передбачено статтею 629 ЦК України.

Не може суд прийняти до уваги незгоду відповідача з певними положеннями позову, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджена. Позовні вимоги не уточнювалися, зустрічні вимоги не заявлено.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір, отже вказаний судовий збір також потрібно стягнути з відповідача.

При таких обставинах суд вважає можливим позовну заяву задовольнити та стягнути з урахуванням закону і штрафних санкцій, що передбачені договором сторін, з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика», кошти в загальній сумі 13048.88 грн., з яких: 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів, 7505.20 грн. - пеня, 469.88 грн. - З% річних, 1236.59 грн. - інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача сплачені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Таким чином, викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, переконливих доказів на спростування позиції позивача відповідач суду не надав, позовна заява ґрунтується на законі та підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 15, 16, 22, 202, 204, 207, 218, 510, 526, 527, 530, 611, 625, 627 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика», код ЄДРПОУ 01416760, кошти в загальній сумі 13048.88 грн., з яких: 10659.74 грн. - заборгованість з орендної плати, 2389.06 грн. - сума боргу з відшкодування комунальних платежів, 7505.20 грн. - пеня, 469.88 грн. - З% річних, 1236.59 грн. - інфляційні втрати.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Проектний і проектно-конструкторський інститут «Металургавтоматика» судові витрати, сплачені при подачі судового збору, в розмірі 2684.00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя -