Рішення

від 05.04.2024 по справі 208/892/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/892/24

№ провадження 2/208/624/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2024 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменко С. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину), -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Керівник Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменко С. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину).

У своєму позові позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі позивача - Національної служби здоров`я України (код ЄДРПОУ 42032422, проспект Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073) кошти, витрачені на лікування потерпілої в сумі 16058 грн. 87 коп., які зарахувати до Державного бюджету України.

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.06.2023 у справі № 208/4918/22 (кримінальне провадження № 12022041160000714 від 09.09.2022) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбуття призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.

Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.06.2023 у справі № 208/4918/22 набрав законної сили 31.07.2023.

08.09.2022 року близько 19.30 годин водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним легковим автомобілем «Audi 80» р.н. НОМЕР_1 , який належить згідно технічного паспорту серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , рухався в Заводському районі міста Кам`янського Дніпропетровської області по вулиці Ціолковського з боку вулиці Криворізької в напрямку вулиці Гайдамацької.

Під час руху у водія ОСОБА_1 задзвонив мобільний телефон та він проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, відволікся від керування автомобілем та виїхав на зустрічну смугу для руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не дав дорогу водію мопеду «Zipr 3p» ОСОБА_3 , який рухався по зустрічній смузі для руху проїзної частини вулиці Ціолковського, внаслідок чого, в районі будинку №119, допустив з ним зіткнення.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажирці мопеду ОСОБА_4 спричинене тілесне ушкодження у вигляді сполученої травми тіла з закритими уламковими переломами кісток лівої гомілки зі зміщенням (великогомілкової кістки в нижній третині та малогомілкової кістки в області лодижки), синців та ран на лівій гомілці, синця та рани лівої верхньої кінцівки, садна на тулубі, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень.

Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «Audi 80» реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив вимоги п.2.3 б), п.10.1 Правил дорожнього руху України, які свідчать:

п. 2.3. б) - «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі».

п. 10.1.- «Передпочатком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.» - невиконання якого, знаходиться в причинному зв`язку з наслідками, що настали, оскільки зазначене порушення безпосередньо спричинило настання даної події.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_4 спричинене тілесне ушкодження у вигляді: сполученої травми тіла з закритими уламковими переломами кісток лівої гомілки зі зміщенням (великогомілкової кістки в нижній третині та малогомілкової кістки в області лодижки), синців та ран на лівій гомілці, синця та рани лівої верхньої кінцівки, садна на тулубі, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень відповідно до висновку судово-медичної експертизи №749-Е від 23.09.2022, з приводу чого вона перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні №69/2 Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» в період з 08.09.2022 по 12.10.2022. Витрати вказаного закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого склали 16 058 грн. 87 коп., чим завдано матеріальних збитків державі на вказану суму.

Факт лікування потерпілої ОСОБА_4 та витрат на її лікування підтверджуються довідкою калькуляції Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги».

Відповідно до інформації КНП КМР «МЛШМД» від 13.11.2023 за №1326 кошти на лікування ОСОБА_4 витрачені з державного бюджету (кошти Національної служби здоров`я України (НСЗУ).

Цивільний позов про відшкодування витрат на лікування потерпілого в межах даного кримінального провадження не заявлявся.

Враховуючи те, що КНП КМР «МЛШМД» понесено витрати на лікування потерпілого ОСОБА_4 внаслідок вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_1 у сумі 16058 грн. 87 коп., якого вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 29.06.2023 у справі № 208/4918/22 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, понесені витрати лікарнею підлягають відшкодуванню за рахунок винної особи, а саме з відповідача ОСОБА_1 ..

Згідно з інформацією НСЗУ, у 2022 році між Службою та КНП КМР «МЛШМД» діяв договір за №0160-Е122-Р000 про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій.

Розрахунки за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій на 2022 рік проведено між НСЗУ та КНП КМР «МЛШМД» у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_5 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив їх задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позові, проти заочного розгляду справи не заперечував. Представник Національної службиздоров`я України в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини не явки до суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини не явки до суду не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Процесуальні дії по справі.

14 лютого 2024 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі № 208/4918/22 (кримінальне провадження № 12022041160000714) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст.75 КК України, звільнено ОСОБА_1 від відбуття призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк на 1 рік.

Вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29.06.2023 у справі № 208/4918/22 набрав законної сили 31.07.2023 (а.с.16-23).

В результаті дій відповідача ОСОБА_1 употерпілій ОСОБА_4 згідновисновку експерта№749-Евід 20.09.2022року виявлені ушкодження у вигляді сполученої травми тіла з закритими уламковими переломами кісток лівої гомілки зі зміщенням (великогомілкової кістки в нижній третині та малогомілкової кістки в області лодижки), синців та ран на лівій гомілці, синця та рани лівої верхньої кінцівки, садна на тулубі, які відносяться до середнього ступеня тілесних ушкоджень, з приводучого вонаперебувала настаціонарному лікуванніу Комунальномунекомерційному підприємствіКам`янської міськоїради «Міськалікарня швидкоїмедичної допомоги» (а.с.46-49).

Факт лікування потерпілої ОСОБА_4 та витрат на її лікування підтверджуються довідкою калькуляції Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги».

Відповідно до інформації КНП КМР «МЛШМД» від 13.11.2023 за №1326 та від 10.01.2024 №037 кошти на лікування ОСОБА_4 витрачені з державного бюджету.

ОСОБА_1 не сплачував самостійно витрати на лікування постраждалої ОСОБА_4 (а.с.26-27, 39).

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпіла ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві Кам?янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» в період з 08.09.2022р. по 12.10.2022 р., вартість її лікування становить 16058,87 грн. (а.с.27).

Згідно листа Національної служби здоров`я України (НСЗУ) вбачається, що протягом 2022 року між НСЗУ та КНП КМР «МЛШМД» діяв договір за №0160-Е122-Р000 про медичне обслуговування за програмою медичних гарантій.

Розрахунки за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій на 2022 рік проведено між НСЗУ та КНП КМР «МЛШМД» у повному обсязі (а.с.30-32).

4. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Статтею 12 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно дост.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадкам і в порядку, що визначені законом. З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Так, встановлюючи відсутність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, про те що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані належними нормами матеріального права, які узгоджуються та відповідають Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдані за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (справа «Менчинська» проти Росії).

Тому участь прокурора у даній справі, з урахуванням вище зазначеної практики Верховного суду та Європейського Суду з прав людини є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

Таким чином, при порушенні або наявності загрози інтересам держави, бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування, компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органів прокуратури інтересів держави в особі відповідачів.

Аналогічної правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду під час розгляду 15.10.2019 справи № 903/129/18 за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області до фізичної особи - підприємця про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду. Зокрема, у постанові зазначено, що незалежно від причин неспроможності самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення сільською радою до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтересам жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людині.

Згідно дост.1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1191 ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні кримінального правопорушення, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього кримінального правопорушення.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК Україниособа,яка вчинилакримінальне правопорушення,зобов`язанавідшкодувати витратизакладові охорониздоров`яна лікуванняпотерпілого відцього кримінальногоправопорушення,крім випадкузавдання шкодипри перевищеннімеж необхідноїоборони абоу станісильного душевногохвилювання,що виниклораптово внаслідокнасильства аботяжкої образиз бокупотерпілого.Якщо лікуванняпроводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Згідно ч. 6ст. 82 ЦПК Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545(надалі Порядку), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Згідно з п. 4 зазначеного Порядку, стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я.

Крім того,п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» передбачено, що позов про стягнення таких витрат може бути пред`явлений закладом охорони здоров`я, органом Державного казначейства України або прокурором.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 рокувстановлено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що невідшкодування витрат, здійснених за рахунок державного та місцевого бюджетів та стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_4 негативно впливає на фінансування інших хворих, внаслідок чого порушуються інтереси держави у сфері дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров`я, забезпечення пов`язаних з ними державних гарантій, що і є підставою звернення прокурора в межах своєї компетенції до суду на захист державних інтересів та інтересів територіальної громади.

5.Висновки суду.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що оскільки Національною службою здоров`я України було понесено витрати на лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 16058,87 гривень, з відповідача слід стягнути вказану суму на користь держави в особі Національної служби здоров`я України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року).

6.Розподілсудових витрат.

Відповідно дост.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то суд вважає необхідним стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн. з відповідача на користь держави,

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1166, 1191, 1206 ЦК України, ст.ст. 5,7, 19, 89, 141, 268, 272, 273, 274, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Керівника Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменко С. в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне некомерційне підприємство Кам`янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги», про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (стягнення витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину), задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави в особі позивача - Національної служби здоров`я України (код ЄДРПОУ 42032422, проспект Степана Бандери, 19, м. Київ, 04073) кошти, витрачені на лікування потерпілої ОСОБА_4 в сумі 16058 (шістнадцять тисяч п`ятдесят вісім) грн. 87 коп., які зарахувати до Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Похваліта С. М.