Постанова

від 17.04.2024 по справі 214/3547/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/184/24 Справа № 214/3547/22 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

за участю секретаря Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 214/3547/22 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі,

за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Херсонської міської ради,

на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року,

встановив:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позов мотивований тим, що позивача з 03 травня 2019 року було прийнято на роботу за контрактом на посаду спеціаліста І категорії з земельних питань до виконавчого комітету Степанівської сільської ради відповідно до його заяви від 02 травня 2019 року та розпорядження Степанівського сільського голови № 13-к від 02 травня 2019 року.

З 03 червня 2019 року, відповідно до розпорядження Степанівського сільського голови № 17-к від 28 травня 2019 року, позивача було переведено на роботу за трудовим договором (контрактом) на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у штатному розкладі Виконавчого комітету Степанівської сільської ради.

Строк дії строкового трудового договору (контракту) від 28 травня 2019 року, який було укладено з позивачем, становив до 30 жовтня 2019 року.

12 листопада 2019 року позивач звернувся до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради із заявою від 31 жовтня 2019 року про оформлення його звільнення та видачу йому трудової книжки, яка була залишена поза увагою.

Пунктом 3 рішення Херсонської міської ради № 10 від 11 грудня 2020 року Виконавчий комітет Степанівської сільської ради було реорганізовано шляхом приєднання до виконавчого комітету Херсонської міської ради.

Позивач зазначає, що йому не була виплачена заробітна плата у загальному розмірі 78750 гривень, зокрема: за червень 2019 року (18 робочих днів) - 15 750 гривень (посадовий оклад у розмірі 6 300 гривень + премія у розмірі 150 % у розмірі 9 450 гривень); за липень 2019 року (23 робочих днів) - 15 750 гривень; за серпень 2019 року (21 робочих днів) - 15 750 гривень; за вересень 2019 року (21 робочих днів) - 15 750 гривень; за жовтень 2019 року (22 робочих днів) 15 750 гривень.

Також позивач вважає, що йому мають бути виплачені інфляційні втрати частини заробітної плати відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці» у розмірі 25707, 16 гривень.

На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з Виконавчого комітету Херсонської міської ради на свою користь невиплачену заробітну плату в загальному розмірі 78 750 гривень, а також інфляційні втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 25707, 16 гривень.

Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року позов задоволено. Стягнуто зВиконавчого комітету Херсонської міської ради накористь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період із червня 2019 року по жовтень 2019 року в загальному розмірі 78 750 гривеньз відрахуванням до бюджету усіх податків та зборівта інфляційні втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати у розмірі 25707, 16 гривеньз відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів. Стягнуто зВиконавчого комітету Херсонської міської радив дохід держави судовий збір у розмірі992, 40 гривень.

В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Херсонської міської ради ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю, посилаючись на те, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи 20 лютого 2023 року, оскільки повідомлення про розгляд даної справи було отримано відповідачем 01 березня 2023 року, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений права надати свої заперечення проти задоволення позовних вимог.

Також апелянт посилається на те, що 04 червня 2021 року позивачем було подано до Херсонського міського суду Херсонської області тотожний позов про стягнення заборгованості, за яким ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області було відкрито провадження, тому суд повинен був постановити ухвалу про залишення позову без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, заочне рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Виконавчого комітету Херсонської міської ради підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

У відповідності до ч.1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1статті 367 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно п.2 ч.1ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1, 2 та 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду, у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що справу розглянуто судом без належного його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України, судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи,у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Згідно ж ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є:день вручення судової повістки під розписку;2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи;3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вручення відповідачу судової повістки про розгляд справи, що не відповідає ч.5 ч. ст. 128 ЦПК України, згідно якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності відповідача, без обов`язкового належного повідомлення його про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення по справі по суті позовних вимог.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, згідно заяви позивача від 02 травня 2019 року на ім`я Степанівського сільського голови Кузьоми М.М., він просить тимчасово прийняти його на посаду спеціаліста із земельних та юридичних питань Виконавчого комітету Степанівської сільської ради за строковим трудовим договором (контрактом). (а.с.6)

Відповідно до розпорядження сільського голови ОСОБА_2 від 02 травня 2019 року за №13-к, позивача ОСОБА_1 з 03 травня 2019 року було прийнято на посаду спеціаліста 1 категорії з земельних питань Виконавчого комітету Степанівської сільської ради тимчасово по строковому трудовому договору (контракту). (а.с.7)

Відповідно до розпорядження сільського голови ОСОБА_2 від 28 травня 2019 року за №17-к, позивача з 03 червня 2019 року було переведено на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. (а.с.8)

Згідно строкового трудового договору (контракту) з працівником від 28 травня 2019 року, укладеного між Виконавчим комітетом Степанівської сільської ради, в особі сільського голови ОСОБА_2 , та позивачем, останній приймається на роботу до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради на посаду заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів. (а.с.9-11)

Згідно п. 1 розділу 2 «Обов`язки сторін» зазначеного строкового трудового договору (контракту) з працівником від 28 травня 2019 року, за цим контрактом працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цим контрактом, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату та інші заохочення (премію) за належне ставлення до своїх обов`язків і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством, колективним договором і згодою сторін. Премія працівнику виплачується щомісячно разом із заробітною платою у розмірі 150% від посадового окладу.

Згідно п. 1 розділу «Оплата праці та соціально-побутове забезпечення працівника» зазначеного строкового трудового договору (контракту) з працівником від 28.05.2019 року, за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, працівнику нараховується заробітна плата, згідно штатного розкладу. Розмір посадового окладу працівника складає 6300 грн. 00 коп.

Згідно п.п. 1, 2 розділу «Термін дії та інші умови контракту» зазначеного строкового трудового договору (контракту) з працівником від 28.05.2019 року, строк дії контракту з 03 червня 2019 року по 30 жовтня 2019 року. Умови цього контракту можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.

Факт роботи позивача з 03 травня 2019 року у Виконавчому комітеті Степанівської сільської ради підтверджується також відповідними записами у його трудовій книжці. (а.с.12)

Згідно довідки №3 від 31.05.2019 року, виданої за підписом сільського голови ОСОБА_2 та головного бухгалтера ОСОБА_3 , позивачу за травень 2019 року була нарахована заробітна плата в розмірі 13363, 64 гривень, а сума фактично отриманої заробітної плати становить 9667, 73 гривень. (а.с.13)

Згідно виписки за контрактом по зарплатному банківському рахунку, відкритому на ім`я позивача, за період з 27 травня 2019 року по 22 лютого 2022 року, позивачу зараховувалась заробітна плата востаннє 27 травня 2019 року у розмірі 9667, 73 гривень. (а.с.14-15)

Як убачається з заявивід 31 жовтня 2019 року, надісланої поштовим зв`язком, позивач звернувся до Виконавчого комітету Степанівської сільської ради із заявою про оформлення його звільнення у зв`язку зі спливом строку дії трудового договору (контракту), оформлення та видачу йому трудової книжки. (а.с.16)

Згідно рішення Херсонської міської ради №10 від 11 грудня 2020 року «Про реорганізацію сільських, селищних рад (розформованих територіальних громад) шляхом приєднання до Херсонської міської ради» було прийнято рішення про реорганізацію шляхом приєднання до Херсонської міської ради, зокрема, Степанівську сільську раду. (а.с.17-24)

Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі, позивач посилався на те, що

Стаття 43 Конституції Українигарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно ч. 1, 3ст. 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цимКодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 5ст. 97 КЗпП Україниоплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно ч. 1ст. 24 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно дост. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідност. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Об`єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (ч. 1ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов`язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв`язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно зістаттею 33 Закону України «Про оплату праці»між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно доЗакону України «Про індексацію грошових доходів населення»і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 07.05.1998 року №663(з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні, починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зіст. 34 Закону України «Про оплату праці»і Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Відповідно дост. 34 Закону України «Про оплату праці»компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом ст.1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання зобов`язані здійснювати громадянам компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати (затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом).

Згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, при цьому сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекси споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, і місяці, що передує виплаті заборгованості, до розрахунків не включаються.

Відповідно допостанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, з метою посилення відповідальності за несвоєчасну виплату зарплати встановлено поріг індексації величиною 100%.

Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 року №9-рп/2013 надав офіційне тлумачення положенню ч. 2ст. 233 КЗпП України, про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тобто, компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток, про що зазначено в п. 22постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Відповідно до ч. 2ст. 233 КЗпП Україниу разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Положенню ч. 2ст. 233 КЗпП Українидано офіційне тлумаченнярішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 року №9-рп/2013, згідно якого в аспекті конституційного звернення положення ч. 2ст. 233 Кодексу законів про працю Українислід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівнику заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.

На переконання колегії суддів, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем за період з червня 2019 року по жовтень 2019 року у визначеному позивачем розмірі згідно умов укладеногострокового трудового договору (контракту) з працівником від 28 травня 2019 року, з яким погоджується суд, тобто у розмірі 78750 грн. 00 коп. та беручи до уваги те, що обов`язки по її виплаті перейшли до Відповідача, як правонаступника Степанівської сільської ради, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог в цій частині та вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача не виплачену йому заробітну платуз відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів.

Крім того, матеріалами справи доведена затримка виплати позивачу заробітної плати за період з червня 2019 року по жовтень 2019 року, тобто більше, ніж на один календарний місяць, що є підставою для нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно з наданим позивачем розрахунком у розмірі 25707, 16 гривень, з яким погоджується суд таз відрахуванням до бюджету усіх податків та зборів. (а.с.25-28)

Європейський суд з прав людини вказав що пункт1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті позовних вимог.

Керуючись ст.367,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Херсонської міської ради задовольнити частково.

Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Херсонської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Виконавчого комітету Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за період з червня 2019 року по жовтень 2019 року в загальному розмірі 78750 гривень з відрахуванням до бюджету усіх податків та зборівта інфляційні втрати частини заробітної плати у зв`язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 25707, 16 гривень.

Стягнути зВиконавчого комітету Херсонської міської ради в дохід держави судовий збір в розмірі992 гривні.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Судді:

Повний текст постанови складено 22 квітня 2024 року.

Головуючий О.І. Корчиста