Рішення

від 18.04.2024 по справі 337/3687/23

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

18.04.2024

Справа № 337/3687/23

Провадження № 2/337/44/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді -Ширіної С.А.,

за участю секретаря- Бикової С.Б.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Коломоєць І.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача -адвоката Фоменко С.І.

розглянувши у відкритому засіданні ( режимі відео конференції) цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_3 , що діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міької ради по Хортицькому району, Орган опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

14.07.2023 року до суду надійшла позовна заява представника позивача ОСОБА_3 , що діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міької ради по Хортицькому району, Орган опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав.

В заяві позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, позивачка посилається на те, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_5 .Сторони перебували у шлюбі з 11.09.2015 року по 01.06.2018 року.Шлюб розірвано за рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2018 року. Як вказує позивач, дитина з 01.09.2015 року навчається у ЗОШ № 37 і за весь цей час батько дитини не відвідував батьківські збори, не спілкувався з вчителями і не цікавився успіхами дитини. Дитина проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні відвідує навчальний заклад.Дитина не має до батька поччутів оскільки за всі ці роки з ним майже не спілкується. Позивач стверджує, що батько не приймає участі у вихованні сина, не цікавиться своєю дитиною, не сплачує аліменти фактично знаходиться в місцях позбавлення волі. 12.01.2021 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя відповідача засуджено до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, із обчисленням початку строку відбування покарання з 06.11.2019 року. Тобто відбування покарання відповідача закінчиться в 2027 році, коли дитині буде 16 років, закінчить школу і буде дорослим.Наразі позивачка одружується з новим чоловіком, який має намір всиновити дитину, забезпечити повну повноцінну люблячу сім`ю, яка потрібна дитині зараз, а не через п`ять років.Очевидним є той факт, що після відбування покарання, батько дитини буде негативно впливати на сина та до повноліття сина вже не зможе брати участі у його вихованні і забезпеченні. Відсутність виконання батьківських обов"язків відповідачем підтверджується довідкою Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №78 Дніпровськеої міської ради від 23.062023 №257 про те, що батько дитини- ОСОБА_2 контакту зі школою не підтримує, успішністю дитини не цікавиться, з вчителем не спілкується, батьківські збори не відвідує, на виклики до школи приходить тільки мати та довідкою від сімейного лікаря ОСОБА_6 від 26.06.2023 року, згідно якої батько ОСОБА_2 контакту з лікарем загальної практики та педіатрії не підтримує і жодного разу на прийом до лікаря педіатра з дитиною не з`являвся.

23.08.2023 року ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження.

06.10.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач ОСОБА_2 заперечує проти позову про позбавлення його батьківських прав у відношені його сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки до ув`язнення та засудження (з 06.11.2019 року перебував у слідчому ізоляторі) брав активну участь у вихованні та підтримці сина.У дворічному віці сину діагностували важку хворобу, в лікування якій він приймав участь.За рік до школи разом з сином звернувся до школи № 40 в м.Запоріжжя, для зарахування сина на підготовчи курси для вступу до першого класу .Відводив на курси та забирав його.Після початку навчання в школі відводив сина до школи та забирав його після закінчення занять.Після розлучення з позивачкою постійно підтримував спілкування з сином, проводив з ним вихідні дні, робив домашне завдання.Під час літніх канікул у 2018 році син часто перебував у нього вдома, а в 2019 році він з сином їздили на море в м.Приморськ.Він підтримував сина матеріально, кошти на сина передавав ОСОБА_7 щомісячно в руки, періодично передавав кошти через свою матір, яка працювала разом з позивачкою.Після його ув`язнення він за можливості спілкується з сином по телефону, вітав його з днем народження. Син не знає де він знаходиься, тому можливо ображається, про те, це не змінює його ставлення до сина, він як і раніше готовий його підтримувати за будь якої можливості.Перебуваючи в колонії він не має можливості спілкуватися з вчителем та лікарем сина.Постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього аліментів він не отримував.Виконавчий лист на адресу колонії не надходив.Просив в задоволенні позовних вимог відмовти.

17.10.2023 року на адресу суду надійшов висновок адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування №4/3-258 від 06.10.2023 року, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою суду від 17.11.2023р. підготовче провадження у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_3 , що діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міької ради по Хортицькому району, Орган опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав, закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 07 грудня 2023р о 13-00 годині в приміщенні Хортицького районного суду м.Запоріжжя, в залі суду №14, з викликом учасників справи .

Представник позивача та позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві. Просили їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_4 зазначила, що дитина не хоче спілкуватися з батьком. ОСОБА_8 телефонує дитині коли той йде зі школи, або коли її не має поруч з сином.Впам`яті дитини, коли вони спілкувалися, залишилося те, що батько завжди п`єпиво.Дитина каже, що не хоче, щоб ОСОБА_8 був його батьком, дитині соромно, що це його батько. ОСОБА_8 не цікавився що дитина їсть, де вчиться. ОСОБА_8 вживав алкогольні напої. Син його боявся. ОСОБА_8 кидався на неї з ножем.Одного разу ОСОБА_8 подарував синові на день народження планшет, а потім забрав його та заклав в ломбард.Також перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння подарував сину ніж.На цей час вона вдруге вийшла заміж, її чоловік гарно відноситься до дитини. Синові потрібно чоловіче виховання.Вони разом гуляють, син тягнеться до її чоловіка, тому вона прийняла рішення позбавити ОСОБА_8 батьківських прав відносно їх сина.Крім того, відповідачу ще чотири роки відбувати покарання в місцях позбавлення волі.Вона не хоче щоб дитині телефонували з колонії.

Представник відповідача та відповідач проти задоволення позовних вимог заперечували з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просили суд позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міької ради по Хортицькому району до суду не з`явився, надавши заяву про слухання справи за його відсутності, просив суд прийняти рішення в інтересах малолітньої дитини.

В судовому засіданні за клопотанням представника позивача адвоката Коломоєць І.В. було допитано в якості свідка ОСОБА_9 , яка пояснила, що ОСОБА_2 її колишній зять, він як людина не поганий,але онуку нічого гарного дати не зможе. ОСОБА_8 раніше часто був в стані алкогольного сп`яніння, сідав за кермо в такому стан,і щоб поїхати забрати сина.Коли донька вже не мешкала з ОСОБА_8 , то той приходив, приносив онуку ніж. ОСОБА_8 купив онуку планшет, а через два тижні прийшов та забрав його. ТакожОСОБА_5 дарував їй та її чоловіку ДВД -плеєр, а через деякий час вони побачили, що не має того ДВД -плеєру що він їм подарував, та того що був у них.Потімз`ясувалося, що ОСОБА_8 їх забрав та заклав до ломбарду.Останній раз вона ОСОБА_8 бачила п`ять років тому.З 2017 року ОСОБА_8 не мешкає з ними, вони його вигнали. ОСОБА_8 приходив до них,онук плакав та казав, що боїться його.Приходив приблизно раз на місяць. ОСОБА_8 намагався обійняти сина,але той до нього не йшов. ОСОБА_8 разом з сином не відвідував розважальні заклади.Після 2017 року ОСОБА_8 на день народження дитини не приходив.Дитину утримувала її донька, але ОСОБА_8 також інколи купував дитині вживані речі.Через свою матір ОСОБА_8 передавав грошові кошти, це було коли він вже перебував в місцях позбавлення волі.Вона відводила та забирала онука з підготовчих курсів .До лікаря ОСОБА_8 відводив онука один раз. Онук нещодавно дізнався, що батько перебуває в місцях позбавлення волі.Донька вдруге вийшла заміж і у онука гарні відносини з її чоловіком. Вони мешкають у м.Дніпро,разом ходять в парк,гуляють.Онук тягнеться до цього чоловіка, а до рідного батька ні.Дитина не відчуває ніяких емоцій до батька. Онук раніше його боявся.Зараз онук про батька не згадує, називає його ОСОБА_14 .Під час розмови з ним може називати батьком. ОСОБА_8 телефонує дитині з місць позбавлення волі.Вона вважає, що дитина тривожиться після такого спілкування.На Новий рік мати ОСОБА_8 завжди передавала дитині грошові кошти та казала, що це передав батько.Вона не пам`ятає, щоб на день народження онука передавали грошові кошти.У онука не має бажання спілкуватися з батьком.Декілька тижнів тому ОСОБА_8 прислав сину смс-повідомлення, де було написано, що він його любить і все для нього зробить.В грудні 2017 році донька поїхала працювати в м.Дніпро, а онук залишився з нею.Коли приходив ОСОБА_8 , вона не телефонувала до поліції, ніяких заходів не вживала, щоб обмежити спілкування сина з батьком.УОСОБА_5 заборгованість по аліментам становить 300000,00 гривень. Зі слів доньки їй відомо, що ОСОБА_8 не давав гроші на утримання дитини.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача,позивача, представника відповідача,відповідача, допитавши свідка, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 11 вересня 2015 року. Відповідно до свідоцтва про народження батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

11.09.2015 року сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції.

На підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 01.06.2018 року (справа 337/1582/18) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був розірваний .

06.07.2023 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 та змінила прізвище на ОСОБА_7. .

Малолітня дитина ОСОБА_5 проживає разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , проте зареєстрований за адресою місця реєстрації матері: АДРЕСА_2 ..

Згідно копії вироку Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 12.01.2021 ОСОБА_2 засуджено до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, із обчисленням початку строку відбування покарання з 06.11.2019 року.

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 59892991 від 23.08.2019 року, на підставі виконавчого листа №337/1583/18 від 21.06.2018 року, виданого Хортицьким районним судом м.Запоріжжя стягуються аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 20.04.2018 року і до повноліття дитини.

Згідно розрахунку заборгованості від 30.06.2023 року виданого державним виконавцем Хортицького ВДВС у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Дениско С.В. загальна сума заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом становить 263526,56 гривень.

17.10.2023 року адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органом опіки та піклування складено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №4/3-258 від 06.10.2023 року,згідно з яким орган опіки та піклування вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (п.п 57, 58).

У справі «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року, п.п. 47-49) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (пункти 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав») (правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.11.2020 року, справа № 227/2272/18).

Верховний Суд у постанові від 06.05.2020 року, справа №753/2025/19, дійшов наступного висновку: «Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2018 року у справі № 204/1199/16-ц (провадження № 61-170св17) зроблено висновок, що не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків факт стягнення з батька аліментів на утримання дитини, оскільки таке є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав.

Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 року у справі №362/4847/20, дійшов висновку, що факт взяття відповідача під варту є об`єктивною причиною, що унеможливлює виконання відповідачем його батьківських обов`язків з вказаного часу.

Таким чином, позбавлення батьківських прав слід розглядати, як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Аналізуючи вимоги та положення вищезазначеного законодавства, а також враховуючи, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, суд визнає, що при вирішенні питань, які стосуються дитини, в тому числі і щодо позбавлення батьківських прав її батьків, в першу чергу мають бути враховані інтереси дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У частині шостій статті 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не бере до уваги висновок адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, як органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №4/3-258 від 06.10.2023 року, оскільки він непереконливий, ґрунтується лише на довідках, в яких вказано, що батько не відвідує школу або поліклініку. При цьому, у висновку не встановлено, що батько не виконує свої батьківські обов`язки. Орган опіки та піклування не врахував, що батько з 2019 року відбуває покарання в державній установі за вироком Комунарського суду м.Запоріжжя від 12.01.2021 року, що об`єктивно ускладнює його постійну безпосередню участь у вихованні сина; те, що батько спілкується з дитиною по можливості та на протязі багатьох років надавав матеріальну допомогу на утримання сина. Орган опіки та піклування не надав оцінці письмовим поясненням батька. Отже, органом опіки та піклування не встановлено факту наявності або відсутності ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків.

Так, судом встановлено та не заперечувалося сторонами,що до взяття відповідача під варту у 2019 році, останній спілкувався з сином, проводив з ним час, їздив на море.

Дані факти також в судовому засіданні підтвердила ОСОБА_9 , яка була допитана, як свідок.

Так, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього наприклад: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, ВССУ у справі №211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі відсутні жодні докази застосування до відповідача будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування, також у справі відсутні докази, що дитина насправді усвідомлює наслідки позбавлення батьківських прав відносно його батька.

Докази, які були надані позивачем, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу, як позбавлення батьківських прав відносно неповнолітнього сина.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову представника позивача ОСОБА_3 , що діє в інтересах позивача ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міької ради по Хортицькому району, Орган опіки та піклування адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22.04.2024 року.

Суддя: С.А.Ширіна