Ухвала
від 17.04.2024 по справі 461/2400/24
ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/2400/24

Провадження № 1-кс/461/2229/24

УХВАЛА

17.04.2024 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника - адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Логістик» про скасування арешту майна,

встановив:

адвокат ОСОБА_3 , в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінера Логістик», звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 29.03.2024 у справі №461/2466/24 (провадження №1-кс/461/2014/24) на наступне майно:

-вантажний автомобіль марки «MAN» VIN-код: НОМЕР_1 з д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Грінера Україна»;

-вантажний автомобіль марки «Renault Magnum» VIN-код: НОМЕР_3 з д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ТОВ «Грінера Україна»;

-вантажний автомобіль марки «DAF» VIN-код: НОМЕР_5 з д.н.з. НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-вантажний автомобіль марки «DAF» VIN-код: НОМЕР_7 з д.н.з. НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-напівпричіп марки «TRAILOR SYY 3CB» VIN-код: НОМЕР_9 з д.н.з. НОМЕР_10 , який належить ТОВ «Грінера Україна»;

-напівпричіп марки «JANMIL NW-1S» VIN-код: НОМЕР_11 з д.н.з. НОМЕР_12 , який належить ТОВ «Грінера Логістик»;

-напівпричіп марки «BODEX KIS 3WS» VIN-код: НОМЕР_13 з д.н.з. НОМЕР_14 , який належить ТОВ «Грінера Логістик»;

-напівпричіп марки «BODEX KIS 3WS» VIN-код: НОМЕР_15 з д.н.з. НОМЕР_16 , який належить ТОВ «Грінера Логістик»;

-екскаватор помаранчевого кольору з написом «HITACHI».

В обґрунтування поданого клопотання заявник вказує, що ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 29.03.2024 р. у справі № 461/2466/24 (провадження №1-кс/461/2014/24) задоволено клопотання прокурора відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42023142400000077 від 06.11.2023 р., за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 239, ч. 4 ст. 191 КК України, та накладено арешт, що полягає у позбавлені права на відчуження, розпорядження та користування на майно, яке перебуває у володінні ТОВ «Грінера Логістик».

Клопотання про арешт майна було розглянуте слідчою суддею без виклику власників та володільця майна. Копію ухвали ТОВ «Грінера Логістик» отримало 09 квітня 2024 року від ТОВ «Грінера Україна».

Ухвалою накладено арешт на три напівпричепи, які належать на праві власності ТОВ «Грінера Логістик», один напівпричіп та два вантажні автомобілі, які належать на праві власності ТОВ «Грінера Україна», на два вантажні автомобілі, які належать на праві власності ОСОБА_5 , екскаватор, який належить на праві власності ОСОБА_6 .

Усі вище перелічені транспортні засоби та екскаватор перебувають у володінні ТОВ «Грінера Логістик» на законних підставах, що підтверджено долученими до клопотання документами.

У клопотанні прокурор стверджував, що спеціальний транспорт (вантажні автомобілі з напівпричепами та екскаватор) вивантажують тверді побутові відходи на територію ДП ЛДЗ «ЛОРТА»». Однак, ці вантажні автомобілі не привозили та не вивантажували ТПВ на територію ДП ЛДЗ «ЛОРТА», а навпаки - вивозили ТПВ з території ДП ЛДЗ «ЛОРТА» на санкціоновані сміттєзвалища, розташовані за межами міста Львова. Екскаватор виконував функцію навантаження ТПВ на арештовані транспортні засоби. Отже, арештовані транспортні засоби не можуть бути знаряддям вчинення злочину.

Арештовані транспортні засоби, володільцем яких є ТОВ «Грінера Логістик», здійснюють лише вивезення твердих побутових відходів за межі міста Львова, а збір і завезення ТПВ на територію Державного підприємства здійснювалося іншими сміттєзбиральними машинами. Відтак, транспортні засоби, які перебувають у володінні ТОВ «Грінера Логістик» не були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегли на собі його сліди або не містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження №42023142400000077 від 06.11.2023 р.

Основним видом діяльності ТОВ «Грінера Логістик» є надання послуг перевезення з використанням вантажного автомобільного транспорту (власного і орендованого). Накладенням арешту на усі транспортні засоби, які є у володінні та у власності ТОВ «Грінера Логістик», повністю зупинена його господарська діяльність. При цьому залишаються чинними зобов`язання вказаного підприємства щодо оплати заробітної плати його дев`яти працівникам, сплати податків і зборів, оплати вартості оренди орендованих транспортних засобів тощо.

Так за один місяць витрати ТОВ «Грінера Логістик» на оренду арештованих транспортних засобів та їх амортизацію загалом становить 56 338,88 грн., в тому числі:

-оренда вантажного автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_6 - 20 000,00 грн.;

-оренда вантажного автомобіля MAN, д.н.з. НОМЕР_2 - 5 160,00 грн.;

-оренда вантажного автомобіля Renault Magnum, д.н.з. НОМЕР_4 - 7 200,00 грн.;

-оренда напівпричепа Trailor, д.н.з. НОМЕР_17 - 6 840,00 грн.;

-оренда вантажного автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_8 - 15,00 грн./км;

-амортизація напівпричепа JANMIL, д.н.з. НОМЕР_18 - 8 444,44 грн.;

-амортизація напівпричепа BODEX, д.н.з. НОМЕР_19 - 3 333,33 грн.;

-амортизація напівпричепа BODEX, д.н.з. НОМЕР_20 - 5 361,11 грн.

За тринадцять днів арешту (з 29.03 по 09.04.2024 р.) тільки за рахунок витрат на оренду та амортизацію транспортних засобів ТОВ «Грінера Логістик» завдано збитків на суму 24 413,51 грн.

Крім того, ТОВ «Грінера Логістик» зазнає значних збитків у вигляді упущеної вигоди. Так, за лютий 2024 року арештованими транспортними засобами надано послуг з перевезень на суму 953 983,61 грн., що складає в середньому 32 895,99 грн./день (відповідні акти надання послуг додано до клопотання). Відтак, упущена вигода за 13 днів арешту становить 427 647,87 грн.

З огляду на стан війни в Україні, не менш важливим є і недоотримання бюджетом податкових платежів, спричинене арештом та блокуванням діяльності ТОВ «Грінера Логістик». Для прикладу, за період своєї діяльності, починаючи з 17.12.2021 року, загальна сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість становить 3 433 380,00 грн.

Таким чином, арешт транспортних засобів має негативні наслідки у вигляді повного блокування господарської діяльності ТОВ «Грінера Логістик», чим завдає вказаному товариству значних збитків. Оскільки на підприємстві працює дев`ять осіб, то вони також зазнають негативних наслідків від такого обмеження.

Кримінальне провадження здійснюється не щодо юридичної особи, а щодо фізичних осіб (посадових осіб ДП), до кола яких не входять власники арештованої техніки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Транспортні засоби, які перелічені у клопотанні, використовуються ТОВ «Грінера Логістик» у господарській діяльності. Відтак, з огляду на необхідність їх щоденного використання для здійснення свого основного виду діяльності, товариство об`єктивно не може і не має наміру їх пошкоджувати, псувати, знищувати, перетворювати чи відчужувати, оскільки це призведе до зупинки господарської діяльності ТОВ «Грінера Логістик». Крім того, усі власники та законні користувачі (володільці) арештованих транспортних засобів та екскаватора письмово зобов`язалися не вносити будь-яких конструктивних змін у вказані транспортні засоби та у разі потреби, за першою вимогою суду, прокурора чи слідчого у кримінальному провадженні №42023142400000077, доставити їх у місце та в час вказані у відповідній вимозі, на підтвердження чого до клопотання долучено відповідні заяви.

Також, заявник подала до суду письмові доповнення до клопотання, згідно яких, серед іншого, вказує наступне.

Арештовані транспортні засоби заїжджали на територію ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» без вантажу, а виїжджали з неї із вантажем (побутовими відходами), який везли з АДРЕСА_1 до спеціально відведених полігонів захоронення побутових відходів (санкціонованих сміттєзвалищ). Це підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними, доданими до доповнення до клопотання. Вказані ТТН підтверджують пункт навантаження - АДРЕСА_1, вид вантажу - побутові відходи, та пункт розвантаження - м. Стрий, вул. Нижанківського (місце знаходження полігону ТПВ). На підтвердження наведеного слідчому судді надано Рішення Стрийської міської ради №273 від 25.03.2021 р. «Про виділення земельної ділянки для розміщення полігону твердих побутових відходів». Додані ТТН відображають маршрути арештованих транспортних засобів з напівпричепами, про які згадується у зверненні до слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 та у протоколі про результати візуального спостереження за публічно доступним місцем від 12.02.2024 р. у дати, коли велося візуальне спостереження. Відтак, арештовані транспортні засоби ТОВ «Грінера Логістик», яке являється підприємством, що надає виключно послуги перевезення, вивозили побутові відходи з території ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», яка знаходиться по АДРЕСА_1, а не завозили їх туди.

Крім того, заявник надала довідку ТОВ «Грінера Логістик», згідно якої у вказаного підприємства відсутні інші (ніж арештовані) транспортні засоби, а відтак, враховуючи, що ТОВ «Грінера Логістик» надає тільки послуги перевезення, то за відсутності транспортних засобів його господарська діяльність повністю зупинена.

Отже, заявник вважає, що потреба у подальшому накладенні арешту на майно відпала, а тому просить його скасувати.

Заявник у судовому засіданні клопотання підтримала з мотивів наведених у ньому.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, вказавши, що на даний час, на його думку, скасовувати арешт є недоцільно. Також, прокурор вказав, що він не заперечує проти того аби ТОВ «Грінера Логістик», в особі її уповноважених представників, використали арештовану техніку для вивезення сміття.

Згідно положень статті 174 КПК України, клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно. Положення процесуального законодавства не містять норм стосовно наявності перешкод для розгляду клопотання про скасування арешту, у разі неявки заявника чи слідчого в судове засідання.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи учасників процесу, приходжу до наступних висновків, виходячи наведених нижче доводів та мотивів.

Відповідно до приписів статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч. 2 ст. 174 КПК України).

Згідно статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023142400000077 від 06 листопада 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 239, ч. 4 ст. 191 КК України.

На майно, з приводу якого подане клопотання, накладено арешт ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 29.03.2024.

Правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів. Вказані у клопотанні речі (предмети) визнано речовими доказами у провадженні постановою слідчого від 27.03.2024.

У мотивувальній та описовій частині зазначеної ухвали, серед іншого, наведено наступне.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, в ході здійснення оперативно-службової діяльності співробітником УСБУ у Львівській області виявлено факт зловживання службовим становищем посадовими особами Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА», що може спричинити екологічне забруднення значної території.

Зокрема, встановлено, що 25.10.2022 року між ДП ЛДЗ «ЛОРТА» та ТОВ «Грінера Україна укладений договір зберігання майна № 113 на території 2000 кв м, що за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер: 4610136300:05:018:0012), предметом якого є зберігання транспортних засобів, спеціальної техніки та іншого майна, яке належить ТОВ «Грінера Україна».

Крім того, в договорі зазначено (пункт 1.3), що перелік майна, яке передається поклажодавцем на зберігання зберігачу згідно акту приймання-передачі може постійно змінюватись без підписання будь-яких додаткових документів чи повідомлень.

Разом з тим, з`ясовано, що фактично ТОВ «Грінера Україна» здійснює на території державного підприємства господарську діяльність із завезення, розміщення та можливо захоронення твердих побутових відходів (ТПВ). Експлуатація ТОВ «Грінера Україна» території ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», як сміттєзвалища, заборонена та створює значну небезпеку для довкілля. Враховуючи розміщення вищевказаної території в межах міста, збитки від такої діяльності можуть становити близько 40 млн. грн. Крім того, між ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та ТОВ «Грінера Україна» повинен бути укладений договір оренди, а не зберігання, так як останнє фактично здійснює господарську діяльність на території державного підприємства.

Таким чином, ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» отримує збитки шляхом недоотримання прибутку.

В ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Грінера Україна» (ЄДРПОУ: 35429502) у своїй діяльності використовує спеціальний транспорт, а саме вантажні автомобілі, які вивантажують тверді побутові відходи на територію ДП ЛДЗ «ЛОРТА», що за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер земельної дія: 4610136300:05:018:0012).

Крім цього, 26.03.2024 в ході проведення обшуку на території ДП ЛДЗ «ЛОРТА», що за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер земельної ділянки: 4610136300:05:018:0012) була виявлена спеціальна техніка та вантажні автомобілі, а саме:

-вантажний автомобіль марки «MAN» VIN-код: НОМЕР_1 з д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ТОВ «Грінера Україна» з напівпричіпом марки «TRAILOR SYY 3CB» VIN-код: НОМЕР_9 з д.н.з. НОМЕР_10 , який належить ТОВ «Грінера Україна»;

-вантажний автомобіль марки «Renault Magnum» VIN-код: НОМЕР_3 з д.н.з. НОМЕР_4 , який належить ТОВ «Грінера Україна» з напівпричіпом марки «JANMIL NW-1S» VIN-код: НОМЕР_11 з д.н.з. НОМЕР_12 , який належить ТОВ «Грінера Логістик»;

-вантажний автомобіль марки «DAF» VIN-код: НОМЕР_5 з д.н.з. НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з напівпричіпом марки «BODEX KIS 3WS» VIN-код: НОМЕР_13 з д.н.з. НОМЕР_14 , який належить ТОВ «Грінера Логістик»;

-вантажний автомобіль марки «DAF» VIN-код: НОМЕР_7 з д.н.з. НОМЕР_8 , який належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з напівпричіпом марки «BODEX KIS 3WS» VIN-код: НОМЕР_15 з д.н.з. НОМЕР_16 , який належить ТОВ «Грінера Логістик»;

-екскаватор помаранчевого кольору з написом «HITACHI».

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою виконання завдань кримінального провадження та з метою збереження речових доказів, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.

Як наведено вище, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

Згідно положень ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Слідчий суддя приймає до уваги доводи заявника наведені у клопотанні та доповненнях до нього, які не спростовані прокурором в ході розгляду справи і не були відомі слідчому судді на моменту ухвалення рішення про арешт майна наведеного у клопотанні, з приводу наступного.

Клопотання подане з приводу скасування арешту на три напівпричепи, які належать на праві власності ТОВ «Грінера логістік», один напівпричіп та два вантажні автомобілі, які належать на праві власності ТОВ «Грінера Україна», на два вантажні автомобілі, які належать на праві власності ОСОБА_5 , екскаватор, який належить на праві власності ОСОБА_6 . Усі вище перелічені транспортні засоби та екскаватор перебувають у володінні ТОВ «Грінера логістік» на законних підставах, що підтверджено наданими слідчому судді заявником копіями документів щодо власників та користувачів даної техніки.

У наведеній вище ухвалі слідчого судді, зазначено, що у кримінальному провадженні перевіряється те, що ТОВ «Грінера Україна» нібито здійснює на території ДП ЛДЗ «ЛОРТА» господарську діяльність із завезення, розміщення та можливо захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), збитки від такої діяльності можуть становити близько 40 млн. грн., а ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» отримує збитки шляхом недоотримання прибутку, що кваліфікується, як зловживання службовим становищем посадовими особами Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА». Також, наведено, що в ході досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Грінера Україна» у своїй діяльності використовує спеціальний транспорт, а саме вантажні автомобілі, які вивантажують тверді побутові відходи на територію ДП ЛДЗ «ЛОРТА».

Водночас, наведені у клопотанні вантажні автомобілі не привозили та не вивантажували ТПВ на територію ДП ЛДЗ «ЛОРТА», а навпаки - вивозили ТПВ з території ДП ЛДЗ «ЛОРТА» на санкціоновані сміттєзвалища, розташовані за межами міста Львова. Екскаватор виконував функцію навантаження ТПВ на арештовані транспортні засоби.

Отже, заявник стверджує, що арештовані транспортні засоби не можуть бути знаряддям вчинення злочину.

Прокурором в ході розгляду клопотання не спростовано те, що перевантаження ТПВ здійснювалося на твердому бетонному покритті, а арештовані транспортні засоби компанії-перевізника ТОВ «Грінера Логістик» вивозили ТПВ з АДРЕСА_1 на сміттєзвалища за межі міста Львова.

У свою чергу, ТОВ «Грінера логістік» на законних підставах надавало послуги перевезення ТПВ із використанням власних транспортних засобів та із залученням на умовах оренди спецтехніки, яка належить іншим юридичним та фізичній особі.

Заявник наголошує, що перевантаження ТПВ здійснювалося на твердому бетонному покритті, жодного забруднення ґрунту не відбулося, тому вказана прокурором сума збитків, за твердженням адвоката, є припущенням і не засвідчена жодними доказами, розрахунками чи аргументами.

Слідчий суддя також приймає до уваги наступні доводи автора клопотання, які підтверджені долученими до клопотання доказами.

Основним видом діяльності ТОВ «Грінера логістік» є надання послуг перевезення з використанням вантажного автомобільного транспорту (власного і орендованого). Накладення арешту на усі транспортні засоби, які є у володінні та у власності ТОВ «Грінера логістік», фактично зупинило його господарську діяльність. При цьому, залишаються чинними зобов`язання вказаного підприємства щодо оплати заробітної плати його дев`яти працівникам, сплати податків і зборів, оплати вартості оренди орендованих транспортних засобів тощо.

За твердженням заявника, за один місяць витрати ТОВ «ГРІНЕРА ЛОГІСТИК» на оренду арештованих транспортних засобів та їх амортизацію загалом становлять 56 338,88 грн., у тому числі:

- оренда вантажного автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_6 - 20 000,00 грн.;

- оренда вантажного автомобіля MAN, д.н.з. НОМЕР_2 - 5 160,00 грн.;

- оренда вантажного автомобіля Renault Magnum, д.н.з. НОМЕР_4 - 7 200,00 грн.;

- оренда напівпричепа Trailor, д.н.з. НОМЕР_17 - 6 840,00 грн.;

- оренда вантажного автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_8 - 15,00 грн./км;

- амортизація напівпричепа JANMIL, д.н.з. НОМЕР_18 - 8 444,44 грн.;

- амортизація напівпричепа BODEX, д.н.з. НОМЕР_19 - 3 333,33 грн.;

- амортизація напівпричепа BODEX, д.н.з. НОМЕР_20 - 5 361,11 грн.

Крім того, за твердженням заявника, ТОВ «Грінера логістік» зазнає значних збитків у вигляді упущеної вигоди. Так, за лютий 2024 року арештованими транспортними засобами надано послуг з перевезень на суму 953 983,61 грн., що складає у середньому 32 895,99 грн./день. Відповідні акти надання послуг долучено до клопотання. Відтак, ймовірна упущена вигода за час арешту становить понад 400 000 грн.

Також, арешт безпосередньо впливає на податкові платежі ТОВ «Грінера Логістик».

В ході розгляду клопотання встановлено, що кримінальне провадження не здійснюється щодо юридичної особи - ТОВ «Грінера Логістик».

Також, більшість транспортних засобів та екскаватор набуті у власність до 21.10.2022 року, тобто до дати ймовірного вчинення кримінального правопорушення, яку вказав прокурор з покликанням на дату укладення договору зберігання майна №113. Крім того, транспортні засоби, які перелічені у клопотанні, використовуються ТОВ «Грінера Логістик» у господарській діяльності. Відтак, з огляду на необхідність їх щоденного використання для здійснення свого основного виду діяльності, товариство об`єктивно не може і не має наміру їх пошкоджувати, псувати, знищувати, перетворювати чи відчужувати, оскільки це призведе до зупинки господарської діяльності ТОВ «Грінера Логістик».

Крім того, слідчим суддею береться до уваги те, що усі власники та законні користувачі (володільці) арештованих транспортних засобів та екскаватора письмово зобов`язалися не вносити будь-яких конструктивних змін у вказані транспортні засоби та у разі потреби, за першою вимогою суду, прокурора чи слідчого у кримінальному провадженні №42023142400000077, доставити їх у місце та в час вказані у відповідній вимозі, що засвідчено відповідними заявами.

Варто також відзначити, що на момент накладення арешту на майно, з матеріалів клопотання неможливо було достеменно встановити та перевірити те, що арештовані транспортні засоби заїжджали на територію ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» без вантажу, а виїжджали з неї із вантажем (побутовими відходами), який везли з АДРЕСА_1 до спеціально відведених полігонів захоронення побутових відходів (санкціонованих сміттєзвалищ). Разом з тим, зазначене підтверджується копіями відповідних товарно-транспортних накладних, наданих заявником, згідно яких пункт навантаження - АДРЕСА_1 , вид вантажу - побутові відходи, та пункт розвантаження - м. Стрий, вул. Нижанківського (місцезнаходження полігону ТПВ, згідно Рішення Стрийської міської ради №273 від 25.03.2021 р.). Отже, заявник обґрунтовує наданими слідчому судді доказами те, що арештовані транспортні засоби ТОВ «Грінера Логістик» вивозили побутові відходи з території ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», яка знаходиться по АДРЕСА_1.

До клопотання також долучено довідку ТОВ «Грінера Логістик», якою підтверджується, що у вказаного підприємства відсутні інші (ніж арештовані) транспортні засоби, що свідчить про те, що оскільки ТОВ «Грінера Логістик» надає тільки послуги перевезення, то за відсутності транспортних засобів його господарська діяльність фактично зупинена.

Оцінюючи доводи прокурора щодо заперечень проти скасування арешту майна, неможливо не відзначити те, що за твердженнями органу досудового розслідування та прокурора, у кримінальному провадженні, серед іншого, досліджуються питання забруднення ґрунту. Натомість прокурор, наполягаючи на продовженні арешту майна, залишає поза уваги той факт, що такий арешт, зокрема у частині користування транспортними засобами та екскаватором, сприятиме подальшому перебуванню ТВП на відповідній ділянці, що очевидно не покращує екологічний стан ґрунту, адже інших засобів для завантаження та вивезення ТПВ ТОВ «Грінера Логістик» не має.

Слід також відзначити, що орган досудового розслідування мав достатньо часу та можливостей аби у передбачений законом спосіб оглянути наведене вище арештоване майно та зафіксувати усі необхідні для проведення слідства дані.

Відповідно до положень ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Заходом забезпечення кримінального провадження, серед інших, є арешт майна.

Положення ч.3 ст.132 КПК України встановлюють те, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно ч.ч. 1, 2, 3, 4, 10 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Отже, аналіз наведених положень свідчить про те, що арешт може бути застосований як на майно підозрюваного, так і на майно особи яка не має процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Водночас, з врахуванням вищенаведених встановлених в ході розгляду клопотання обставин та наявності у розпорядженні органу досудового розслідування речових доказів, які зафіксовані під час обшуку та могли бути оглянуті у визначений законом спосіб, слідчий суддя погоджується з доводами заявника щодо відсутності підстав подальшого застосування арешту на майно в частині користування ним.

В цьому контексті слід відзначити, що орган досудового розслідування та прокурор не навели у процесі провадження за цим клопотанням належних доводів щодо необхідності подальшого застосування такого обмеження щодо зазначеного майна володільця. Більше того, надання можливості заявнику користуватись відповідним майном дозволить відновити роботу підприємства, сплачувати податки та не звільняти найманих працівників. Крім того, повернення майна у користування володільця надасть можливість вивести ТВП і у такий спосіб нівелює будь-які подальші порушення природоохоронного законодавства, якщо такі були встановлені слідством.

Отже, скасування обмеження у виді користування майном, відповідає нормам ч. 4 ст. 173 КПК України, згідно яких, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна та зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Разом з тим, залишення у силі обмеження на відчуження та розпорядження згаданого майна, на цьому етапі досудового розслідування, зможе забезпечити інтереси досудового розслідування, у тому числі збереження речових доказів.

Виходячи з наведеного, приходжу до висновку, що прокурором, всупереч положенням ч. 11 ст. 170 КПК України, не доведено того, що існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони та обмеження на користування майном призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Крім того, слідчим суддею враховуються наступні положення.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляд справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 2 ст. 8 КПК України визначено, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оцінюючи обґрунтованість клопотання, враховую функції і повноваження слідчого судді визначених п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Європейським судом з прав людини у справі "Смирнов проти України" було висловлено правову позицію про те, що під час вирішення питання щодо можливості утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом і правомірною метою, а з іншого - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою в кожному випадку має бути очевидна істотна причина.

У справі "Свіргунець проти України" ЄСПЛ навів висновки про те, що будь-яке втручання в мирне володіння майном має супроводжуватися процесуальними гарантіями, які надають відповідній фізичній чи юридичній особі обґрунтовану можливість звернутися зі своєю справою до компетентних органів державної влади для ефективного оскарження заходів, які становлять втручання у права, гарантовані цим положенням. Під час оцінки дотримання цієї умови необхідно здійснити комплексний розгляд відповідних судових та адміністративних процедур.

Володілець майна ініціюючи перед слідчим суддею питання щодо здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, а саме, звернувшись до слідчого судді з даним клопотанням, має обґрунтовані підстави, вважати, що такий спосіб захисту його прав є належним.

Об`єктом судового контролю слідчого судді, серед іншого, є оцінка того, чи відповідні процесуальні дії не мають характер надмірного втручання у право власності володільця майна.

З аналізу зазначених вище норм процесуального законодавства вбачається, що навіть якщо ухвалою слідчого судді про обшук надано дозвіл на вилучення певного майна, яке у подальшому було арештоване, це не може бути перешкодою для перевірки наявності підстав для обмеження власника майна у його конституційному праві володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

У цій ситуації, не можна залишити поза увагою і те, що застосовуючи відповідні обмеження, орган досудового розслідування, повинен перевірити і довести те, що вилучене майно відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, чого у даній справі належним чином зроблено не було, адже слідчому судді не надано переконливих доказів на підтвердження того, що таке майно має доказове значення у кримінальному провадженні і у разі задоволення клопотання заявника таке майно буде втрачено.

Наведене, за переконанням слідчого судді, не може бути залишено без належної процедури судового контролю, зокрема в частині наявності законних підстав для обмеження права власності, який гарантовано статтею 16 КПК України.

У рішенні ЄСПЛ від 02.11.2006 у справі «Волохи проти України», серед іншого, Суд прийшов до висновку про те, що верховенство права між іншим (inter alia) передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль дає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.

Наведена справа стосувалася оцінки питання втручання у приватне життя, а отже таку позицію можна вважати дотичною і до питання вилучення майна у кримінальному провадженні, тобто мирного володіння таким майном.

Норми ч. 2 ст. 19 Конституції України, вказують на те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, ухвалюючи рішення за клопотанням враховую, що до особи яка є власником або володільцем майна, має бути застосована належна правова процедура.

В ході розгляду клопотання даних про те, що арештоване майно має незаконне походження не здобуто.

Також враховую і те, що у кримінальному провадженні має існувати розумне співвідношення пропорційності між засобами, що застосовуються, і метою, яку прагнуть досягти будь-які заходи, що застосовуються державою, у тому числі заходи, спрямовані на контроль за використанням майна приватної особи. Ця вимога виражається у понятті "справедливого балансу", який повинен бути досягнутий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав особи. Для того, щоб визначити пропорційність відповідного заходу, необхідно враховувати його тривалість, а також його необхідність з огляду на хід кримінального провадження, наслідки його застосування для відповідної особи та рішення, прийняті органами влади у зв`язку з цим.

Відповідно до ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином виходячи з наведених вище доводів та мотивів, приходжу до висновку, що подальше обмеження власника у праві використання майна, суперечить наведеним положенням Конституції України, КПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ухвалюючи рішення за клопотанням, враховую те, що аналіз положень КПК України дає підстави для висновку, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення або скасування арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Отже, розглядаючи подане клопотання, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведені доводи та мотиви, приходжу до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 170 - 174 КПК України,

постановив:

Клопотання задовольнити частково.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова у справі №461/2466/24 (провадження №1-кс/461/2014/24) в частині позбавлення права користування на наступне майно: