Рішення

від 08.04.2024 по справі 456/6168/23

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/6168/23

Провадження № 2/456/343/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Стрийська ТГ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль) просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Стрийської ТГ майнову шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, у розмірі 9384 грн та судові витрати по справі на його користь.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідно до постанови Львівського рибоохоронного патруля № 181 від 02.04.2023 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП. Постановою встановлено, що 02.04.2023 о 12:00 в період нерестової заборони він проводив вилов риби вудкою біля с. Іванівці Жидачівської ОТГ Стрийського району та виловив шість екземплярів риби виду плітка звичайна. Даними діями ОСОБА_1 порушив п. 3.15 та п. 4.14.3 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України від 15.02.1999 № 269/3562 (зі змінами), за що відповідальність передбачена ч. 3 ст. 85 КУпАП, та наніс майнову шкоду (збитки) рибному господарству України на суму 9384,00 грн. Таким чином, шкода, завдана внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, повинна бути відшкодована відповідній місцевій раді за місцем завдання шкоди, а тому звертається до суду зданим позовом.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги позивача не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав. Зокрема, не заперечуючи факту вилову риби вудочкою в нерестовий період, зазначає, що при скоєнні правопорушення жодної шкоди інтересам позивача не завдав, оскільки виловлена ним риба виду плітка в кількості 6 штук знаходилась у нього в поліетиленовому мішечку з водою, була вилучена державним інспектором та випущена в природне середовище.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що для відшкодування збитків за вилучення (добування) риби із середовища її перебування не має значення, чи повернута незаконно вилучена (добута ) риба у середовище свого перебування, чи ні.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін та процесуальні рішення, постановлені по справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2023 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 21/

На запит суду з виконавчого комітету Стрийської міської ради отримано інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 /а.с. 23/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.12.2023 позовну заяву Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області (Львівський рибоохоронний патруль) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Стрийська ТГ про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 22.01.2024. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 24/.

Ухвалою суду від 22.01.2024 у зв`язку з неявкою сторін справу розглядом відкладено на 20.02.2024 /а.с. 28/.

16.02.2024 позивачем ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву /а.с. 37-41/.

08.03.2024 представником позивача подано відповідь на відзив /а.с. 49-50/.

Розгляд справи по суті відбувся 08.04.2024 за участі представника позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 .

Узагальнення доводів сторін та інші процесуальні дії у справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 позов заперечив з підстав, наведених у відзиві, та в задоволенні такого просив відмовити.

Суд відповідно до вимог ч. 7 ст.81ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь-якому випадку право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх в апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Відтак суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що позов слід задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Львівського рибоохоронного патруля № 181 від 02.04.2023, винесеної на підставі протоколу № 2183 від 02.04.2023, відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 85 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення в розмірі 102 грн. Постановою встановлено, що 02.04.2023 о 12:00 в період нерестової заборони відповідач ОСОБА_1 проводив вилов риби вудкою біля с. Іванівці Жидачівської ОТГ Стрийського району та виловив шість екземплярів риби виду плітка звичайна, чим заподіяв збитків на суму 9384 грн /а.с. 8-9/.

Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, розмір заподіяної ОСОБА_1 шкоди становить 9384,00 грн /а.с. 10/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Закону України «Про тваринний світ».

Стаття 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» надає повноваження посадовим особам органів рибоохорони, зокрема, визначати розмір збитків, завданих рибному господарству, за затвердженими таксами та методиками, подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» - шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

Стаття 63 Закону України «Про тваринний світ» передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному розмірі.

Разом з тим, відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки відповідача ОСОБА_1 , винність його дій та причинний зв`язок між такою поведінкою і заподіяною шкодою.

Спір між сторонами виник з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Позивач, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на те, що саме ОСОБА_1 наніс майнову шкоду (збитки) рибному господарству України на суму 9384,00 грн, а тому зобов`язаний таку відшкодувати.

Відповідач ОСОБА_1 , заперечуючи позовні вимоги, покликається на те, що при скоєнні правопорушення жодної шкоди інтересам позивача не завдав, оскільки виловлена ним риба виду плітка в кількості 6 штук знаходилась у нього в поліетиленовому мішечку з водою, була вилучена державним інспектором та випущена в природне середовище .

Надаючи оцінку доводам позивача, суд вважає такі належним чином обґрунтованими та мотивованими, а доводи відповідача безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

У Законі України «Про тваринний світ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що: об`єктами тваринного світу, на які поширюється дія цього Закону, є: дикі тварини - хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні,риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо), які перебувають у стані природної волі, утримуються у напіввільних умовах чи в неволі (абзац другий частини першої статті 3);

громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу (абзац п`ятий частини другої статті 10);

відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні внезаконному вилученніоб`єктівтваринного світу з природного середовища (абзац четвертий частини другої статті 63).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року № 1209 затверджені такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що для відшкодування збитків за незаконне вилучення (добування) об`єктів тваринного світу не має значення, чи повернута незаконно вилучена (добута) риба у середовище свого перебування, чи ні.

Такий висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року в справі № 541/307/17.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

А відтак інші доводи сторін не аналізуються судом та не спростовуються, оскільки на висновки суду про наявність підстав для задоволення позову не впливають.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

В п. 27 постанови №2Пленуму ВерховногоСуду Українивід 12.06.2009«Про застосуваннянорм цивільногопроцесуального законодавствапри розглядісправ усуді першоїінстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановивши наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки ОСОБА_1 , винність його дій та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, суд дійшов переконання, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Так, документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2684,60 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Стрийським МВ УМВС України у Львівській області 06.02.1996; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Стрийської територіальної громади (82400, м. Стрий, вул. Шевченка, 71; UA838999980333149331000013017 ГУК Львів/Стрийська ТГ/24062100; ЄДРПОУ 37969195) майнову шкоду, завдану внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів, в розмірі 9384,00 грн (дев`ять тисяч триста вісімдесят чотири грн 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Львівській області, (79034, м. Львів, вул. Тернопільска, 2А; ЄДРПОУ 41759514) 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 коп.) сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15 квітня 2024 року.

Суддя Л.В.Гула