Постанова

від 17.04.2024 по справі 902/77/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Справа № 902/77/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Миханюк М.В.

при секретарі судового засідання Комшелюку А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Егіда К" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 (повний текст - 17.01.2024) у справі №902/77/22 (суддя Лабунська Т.І.)

за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028, код 44069150)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" (вул.50-річчя Жовтня, буд.18А, с.Строїнці, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23340; код 40553790)

про визнання банкрутом

за участю представників:

ПП "Егіда К" - Киришов О.В., Гур`євська О.В. (в залі суду);

ТОВ "Еко Ніка" - Майданевич Л.О. (в залі суду);

арб.керуючий - Белінська Н.О. (в режимі відеоконференції);

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Вінницької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа №902/77/22 за заявою ГУ ДПС у Вінницькій області про банкрутство ТОВ "Еко Ніка".

26.01.2023 до господарського суду Вінницької області від ПП "Егіда К" надійшла заява №23/01-1 від 23.01.2023 про визнання кредиторських вимог у розмірі 4974487,22 грн.

Ухвалою від 03.04.2023 (суддя Тісецький С.С.) відмовлено у задоволенні заяви ПП "Егіда К" №23/01-1 від 23.01.2023 про визнання кредиторських вимог у справі №902/77/22 повністю.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023, ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.04.2023 у справі №902/77/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.10.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.06.2023 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 03.04.2023 у справі №902/77/22 скасовано. Справу №902/77/22 в скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Верховний Суд не погодився з висновком судів попередніх інстанцій та зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 у справі №902/77/22 відмовлено у задоволенні заяви ПП "Егіда К" №23/01-1 від 23.01.2023 про визнання кредиторських вимог у розмірі 4974487,22 грн у справі №902/77/22.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Приватне підприємство "Егіда К" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

За доводами апелянта, суд першої інстанції, всупереч ч.5 ст.310 ГПК України, не врахував при новому розгляді справи висновки та мотиви, з яких попередні судові рішення у даній справі були скасовані Касаційним господарським судом в складі Верховного Суду, що призвело до неповноти з`ясування всіх обставин справи та, як наслідок, до постановлення помилкової ухвали.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції під час нового розгляду даної справи був зобов`язаний встановити вчинення фактичних дій постачальника, так і боржника ТОВ «Еко Ніка» (як покупця) щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару, дослідити податкові накладні та встановити обставини їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а так само і обставини формування податкового кредиту.

Також апелянт зазначає, що надав копії податкових накладних, які були складені, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та надані боржнику як покупцю при здійсненні операцій з постачання товарів. Вказані податкові накладні містили відмітки про їх реєстрацію в ЄРПН та про їх прийняття контрагентом ТОВ «Еко Ніка». Крім цього, на підтвердження факту прийняття вищевказаних податкових накладних боржником, підприємство надало і копії відповідних квитанцій.

За доводами апелянта обставини відображення чи не відображення боржником податкового кредиту за спірними господарськими операціями так і не були встановлені. Не були досліджені судом і копії податкових накладних з відмітками про їх реєстрацію в ЄРПН та про їх прийняття контрагентом, а також і копії квитанцій про їх прийняття боржником. Суд в тексті оскаржуваної ухвали не надав вказаним доказам ніякої оцінки та не зазначив мотивів їх відхилення.

Обставина не здійснення боржником використання (формування) податкового кредиту щодо зареєстрованих підприємством податкових накладних у квітнігрудні 2019 року не була доведена.

Також апелянт зазначає, що сам по собі факт прийняття ТОВ «Еко Ніка» наданих йому як покупцю податкових накладних, є з його боку юридично значимою дією, яка в сукупності з іншими доказами по справі свідчить про реальність спірних господарських операцій, а висновки суду першої інстанції про протилежне помилкові.

За доводами апелянта, наявність на видаткових накладних відбитку печатки ТОВ «Еко Ніка» дозволяє ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій як покупця, що свідчить на користь достовірності даних доказів та реальності спірних господарських операцій, а висновок суду першої інстанції про протилежне помилковий.

Також вважає помилковими висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви з мотивів відсутності довіреності на отримання ТМЦ та відсутність можливості ідентифікувати особу, яка була уповноважена від ТОВ "Еко Ніка" на отримання ТМЦ.

За доводами апелянта, суд не врахував, що предметом спірних господарських операцій були саме відносини за договором купівлі продажу, а не перевезення, тому висновок суду про те, що не відбувся реальний рух товару через ненадання ПП "Егіда К" та ТОВ "Еко Ніка" товарно-транспортних накладних щодо перевезення небезпечних вантажів вказаних у видаткових накладних помилковий.

Зазначає, що ТОВ «Еко Ніка» мав всі необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності і це свідчить на користь реальності спірних господарських операцій, а відсутність в матеріалах справи санітарних паспортів на право перевезення, одержання, зберігання і застосування пестицидів і мінеральних добрив навпаки жодним чином не свідчить, і не може свідчити про їх нереальність.

За доводами апелянта, факт часткової оплати за придбаний товар з боку боржника свідчить на користь реальності спірних господарських операцій, а висновок суду першої інстанції про протилежне помилковий.

На підставі викладеного апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2023 у справі №902/77/22 та постановити нове рішення про задоволення заяви №23/01-1 від 23.01.2023 (вх.№01-36/87/23) про визнання кредиторських вимог у розмірі 4974487,22 грн.

Листом від 05.02.2024 матеріали справи №902/77/22 витребувано з господарського суду Вінницької області.

20.02.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Егіда К" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 у справі №902/77/22 залишено без руху.

07.03.2024 до суду від Приватного підприємства "Егіда К" надійшли докази усунення недоліків з клопотанням про поновлення строку на усунення недоліків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 Приватному підприємству "Егіда К" поновлено строк на усунення недоліків апеляційної скарги та строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 у справі №902/77/22, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 03.04.2024 об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59 у залі судових засідань №4. Запропоновано учасникам справи у строк до 29.03.2024 подати до письмовий відзив на апеляційну скаргу, а також доводи та свою позицію щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про витребування доказів.

28.03.2024 від директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Ніка" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу.

За доводами боржника, апелянт в своїй заяві не обґрунтовує, чому на підставі договору поставки №231101 від 23.11.2018 (де предметом договору є засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння с/г культур в асортименті) згідно видаткових накладних №№РН0306004 від 03,06.2019, РН1706001 від 17.06.2019, РН-0407001 від 04.07.2019, РН-1207001 від 12.07.2019, РН-1807001 від 18,07.2019 та РН-2907001 від 29.07.2019 було поставлено упаковку для фруктів на загальну суму 147926,24 грн.

Апелянт не обґрунтовує, чому на підставі договору поставки (де предметом договору є засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння с/г культур в асортименті) згідно видаткової накладної №РН-0306005 від 03.06.2019 було поставлено паливно-мастильні матеріали на загальну суму 51660,00 грн.

Також боржник зазначає, що заявник не обґрунтовує, чому на підставі договору поставки на виконання п.2.5 не надано доказів про факти подачі ТОВ "Еко Ніка" попередніх заявок на поставку конкретного асортименту засобів захисту рослин, мікродобрива та насіння с/г культур, а також чому на підставі договору поставки на виконання п.2.6 не надано доказів перевезення агрохімії (згідно поданих до суду видаткових накладних).

Заявник не обґрунтовує, чому на підставі договору поставки на виконання п.2.1.1 поставляло товар без 100% передоплати, а також чому в наданих до суду видаткових накладних на агрохімію не вказано посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші лані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони ТОВ "Еко Ніка" при виконані договору поставки №231101 від 23.11.2018.

Боржник звертає увагу, що в наданих до суду видаткових накладних на агрохімію і в примірниках, які є в ТОВ "Еко Ніка" зі сторони ТОВ «Еко Ніка» візуально видно, що стоять різні підписи.

Стверджує, що в період з 2016 по 2019 роки ТОВ "Еко Ніка" не мала сертифікованого складу для зберігання «агрохімії», а відтак: жодні товарно-транспортні документи щодо перевезення «агрохімії» вказаної у видаткових накладних не складалися (це доводить безтоварність операцій).

Також зазначає, що на вимоги ПП «Егіда К», за період з 18 квітня 2019 року по 31 жовтня 2019 року (до моменту підписання додаткової угоди до договору) в сумі 3409872 грн 50 коп., пройшли строки позовної давності.

На підставі викладеного директор ТОВ «Еко Ніка» просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

01.04.2024 до суду від розпорядника майна ТОВ «Еко Ніка» - Белінської Н.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу (документ сформований в системі «Електронний суд» 29.03.2024).

За доводами розпорядника майна, у видаткових накладних наданих ПП «Егіда К» не зазначено хто саме з ТОВ «Еко Ніка» отримував продукцію. Візуально, на акті звірки взаємних розрахунків, де зазначено підпис Гур`євської О.В., та видаткових накладних, підписи різні.

Також зазначає, що в акті звірки взаємних розрахунків не зазначена дата складання, також, Гур`євська О.В. не була головним бухгалтером ТОВ «Еко Ніка», а була керівником. Головний бухгалтер в зазначеному акті не поставила свій підпис.

Стверджує, що за видатковими накладними ще поставлялось ряд інших товарів (іншого призначення), наприклад для зберігання насіння та інше, а тому це не є доказом, що зазначені товари надавались на підставі договору купівлі-продажу.

Розпорядник майна зазначає, що ПП «Егіда К» не надали додатки до договору та/або накладних документів на відпуск товару. У видаткових накладних не зазначено строки поставки товару та не зазначено, що ці видаткові накладні є «додатком до договору купівлі-продажу №231101 від 23.11.2018». Не має доказу, що зазначені видаткові накладні стосуються саме цього договору купівлі-продажу №231101 від 23.11.2018, що по ним не виконувались істотні умови договору: не зазначені строки поставки, товар поставлявся без 100 відсоткової передоплати, а також є товар, який не підпадає по характеристикам пункту 1.1. договору.

ПП «Егіда К» не додала жодного доказу подання заявки ТОВ «Еко Ніка», а саме: повідомлення телефонним зв`язком (де зазначена дата отримання); електронною поштою (скріншот пошти з датою отримання); факсом (з датою отримання, яку проставляє факс); поштою (з поміткою поштового зв`язку (штемпелем) з датою надіслання та/або отримання замовлення).

На підставі викладеного розпорядник майна ТОВ «Еко Ніка» - Белінська Н.О. просить апеляційну скаргу ПП "Егіда К" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 у справі №902/77/22 залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ПП "Егіда К" про витребування доказів; відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.04.2024 об 12:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

У судовому засіданні 03.04.2024 представники апелянта підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, надали пояснення по справі. Арбітражний керуючий Белінська Н.О. заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, надала пояснення по справі.

Ухвалою суду від 03.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ПП "Егіда К" про витребування доказів та відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.04.2024 об 12:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.

У судовому засіданні 17.04.2024 представники апелянта підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Просили суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2023 у справі №902/77/22 та постановити нове рішення про задоволення заяви №23/01-1 від 23.01.2023 (вх.№01-36/87/23) про визнання кредиторських вимог у розмірі 4974487,22 грн.

Арбітражний керуючий Белінська Н.О. та представник ТОВ "Еко Ніка" заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, надали пояснення по справі. Просили суд апеляційну скаргу ПП "Егіда К" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 у справі №902/77/22 залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, враховуючи висновки Верховного Суду у цій справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

За змістом ст.1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

20.04.2022 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі №902/77/22 про банкрутство ТОВ "Еко Ніка" та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заява ПП "Егіда К" №23/01-1 від 23.01.2023 (вх.№01-36/87/23) про визнання кредиторських вимог у цій справі, надійшла до суду першої інстанції 26.01.2023 (здана на відправку до органу поштового зв`язку - 24.01.2023), тобто після закінчення строку, встановленого КУзПБ для подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Згідно наданих ПП "Егіда К" (далі - заявник) документів на підтвердження заявлених кредиторських вимог, відповідні вимоги до боржника виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Еко Ніка", а тому є конкурсними.

Відповідно до ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Верховний Суд у постановах від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20 зазначив, що для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (висновок, викладений у постановах Верховного Суду 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст.76 ГПК України), допустимості (ст.77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст.79 ГПК України).

Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов`язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі №910/21939/15, від 28.07.2020 у справі №904/2104/19. Така судова практика є сталою, адже сформована як при застосуванні ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і - статті 45 КУзПБ.

Обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, впровадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №914/1126/14, від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 02.06.2022 у справі №917/1384/20).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.11.2018 між ПП "Егіда К" (Продавець) та ТОВ "Еко Ніка" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №231101, згідно якого Продавець передав, а Покупець прийняв товар на суму - 5353620,54 грн.

Також, 01.11.2019 між ПП "Егіда К" та ТОВ "Еко Ніка" було укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101.

На підтвердження цих обставин, заявником надано суду завірені копії договору купівлі-продажу №231101 від 23.11.2018, додаткової угоди від 01.11.2019, податкових накладних та видаткових накладних.

За доводами заявника, спір виник у зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань в строки обмовлені договором від 23.11.2018 та додатком до нього від 01.11.2019, при цьому, боржником повністю заперечується здійснення господарських операцій за вказаним договором та додатковою угодою, а також наявність заборгованості за цим договором.

Отже, спірним питанням при розгляді поданої кредиторської заяви "Егіда К" є встановлення обставин реального продажу заявником товару та отримання (купівлі) такого товару боржником.

На дану обставину, зокрема, звернув увагу Верховний Суд у постанові від 04.10.2023 у даній справі.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як визначено пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Відповідно до пп.2.1.1. договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101, розрахунки за поставлений товар за цим Договором здійснюються Покупцем наступним чином: Покупець здійснює передоплату у розмірі 100 відсотків від загальної вартості Товару в безготівкової формі на поточний рахунок Продавця не пізніше ніж за 3 банківських дні до моменту поставки Товару. Інші умови оплати визначаються додатками до цього Договору, які становлять його невід`ємну частину.

Однак, за змістом п.п.1, 2 додаткової угоди від 01.11.2019 до договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101, Сторони домовилися про наступне: п.п.2.1.1., 2.1.2., 2.3., 2.5., 2.16 розділу 2 договору скасувати та п.2.1.1. викласти у наступній редакції: 2.1.1.: "Покупець" - "Еко Ніка" здійснює оплату за товар, відповідно накладних, виданих та оформлених "Продавцем" - ПП "Егіда К" до 31.12.2020.

Разом з цим, згідно п.1.3., п.2.6. договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101, поставка товару здійснюється у відповідності до умов цього Договору згідно замовлень покупця, за умови наявності товару на складі продавця. Замовлення можуть подаватися покупцем шляхом надіслання продавцю відповідних повідомлень телефонним зв`язком, електронною поштою, факсом або поштою, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Доставка товару проводиться за рахунок покупця, після отримання продавцем передоплати та за попередньою заявкою покупця, якщо інше не встановлене у додатках до Договору.

Згідно ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником не було надано доказів, які б підтверджували здійснення боржником ТОВ "Еко Ніка" попередніх заявок на отримання товару за договором купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101, зокрема, телефонним зв`язком, електронною поштою, факсом або поштою, що передбачено відповідним договором.

Відтак, як вірно зазначено судом першої інстанції, заявником не доведено належними доказами який саме товар (його кількість, асортимент) замовлявся боржником згідно договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101.

Також, заявником не підтверджено відповідними доказами здійснення боржником передоплати за товар, який мав бути проданий згідно зазначеного вище договору купівлі-продажу.

Згідно пояснень ПП "Егіда К", в зв`язку з відсутністю у боржника обігових коштів, весь товар по договору від 23.11.2018, за погодженням сторін, був поставлений кредитором боржнику без 100% передоплати.

У постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20 викладено правову позицію, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо).

Як було зазначено вище, згідно додаткової угоди від 01.11.2019 до договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101, сторони домовилися, що ТОВ "Еко Ніка" здійснює оплату за товар, відповідно накладних, виданих та оформлених - ПП "Егіда К" до 31.12.2020.

Також, пунктом 2.7. договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 обумовлено, що передача товару продавцем і прийняття товару покупцем оформляється видатковою накладною, яка підписується представниками сторін, дата оформлення якої вважається датою передачі товару покупцю. Підписання покупцем видаткової накладної також засвідчує факт передачі разом з товаром усієї товаросупровідної документації, в тому числі сертифікатів якості.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пунктів 1.2, 2.3, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

У наданих заявником завірених копіях видаткових накладних, що датовані за період з 18.04.2019 по 02.12.2019, як докази здійснення поставки ПП "Егіда К" товару та його отримання ТОВ "Еко Ніка" зазначені назва і кількість товару та вказані такі відомості: постачальник ПП "Егіда К"; одержувач - ТОВ "Еко Ніка"; замовлення - договір №231101 від 23.11.2018; умова продажу безготівковий розрахунок.

Водночас, у видаткових накладних за період з 18.04.2019 по 13.05.2019 від постачальника вказано - начальник відділу збуту Ларюшкін П.Є.; у видаткових накладних за період з 21.05.2019 по 17.06.2019 та за період з 31.08.2019 по 02.12.2019 від постачальника вказано - директор Дубровський Р.Б.; у видаткових накладних за період з 21.06.2019 по 29.07.2019 від постачальника вказано - комірник Кіт Т.М.

Поряд з цим, у вказаних видаткових накладних напроти відомостей про особу від постачальника міститься підпис зазначених вище осіб та відтиск печатки ПП "Егіда К".

Разом з тим, у всіх наданих заявником видаткових накладних за період з 18.04.2019 по 02.12.2019 напроти отримувача міститься підпис та відтиск печатки ТОВ "Еко Ніка", однак відсутні дані щодо посади і прізвища особи, яка поставила цей підпис, а також відсутня інформація про довіреність на підставі якої отримувач отримував товар.

За твердженням ПП "Егіда К", у видаткових накладених видно, що вони з боку покупця були підписані директором (на той час) ТОВ "Еко Ніка" Гур`євською О.В., гол.агрономом Схабовським М.А. та керівником структурного підрозділу ОСОБА_1 .

Однак, як вірно відмічено судом першої інстанції, долучені до кредиторської заяви та до відповіді ПП "Егіда К" на заперечення боржника копії видаткових накладних не містять відомостей про підписання цих видаткових накладних з боку покупця вказаними вище особами.

Слід також зазначити, що згідно п.2.8. договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101, покупець зобов`язаний для отримання товару надати продавцю належно оформлену довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, а також всі інші, передбачені чинним законодавством, документи, однак, заявником не надано обумовлену вказаним договором довіреність, яку мали б отримати від ТОВ "Еко Ніка".

Наведені вище обставини не дають змоги ідентифікувати особу, яка була уповноважена від ТОВ "Еко Ніка" на підписання відповідних видаткових накладних та на отримання товару за цими видатковими накладними.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, заявником не доведено належними доказами хто саме від боржника підписував видаткові накладні за період з 18.04.2019 по 02.12.2019 та отримував товар за цими видатковими накладними.

Також, у наданих заявником видаткових накладних вказано договір №231101 від 23.11.2018.

При цьому, боржником надано завірену копію договору поставки від 23.11.2018 №231101, укладеного між ТОВ "Остер" (перекреслено олівцем і зазначено ПП "Егіда К") та ТОВ "Еко Ніка" і надані копії видаткових накладних за період з 18.04.2019 до 02.12.2019.

Надані заявником і боржником копії видаткових накладних містять тотожні номери та назви товарів, проте, у наданих боржником видаткових накладних також наявне посилання на договір №231101 від 23.11.2018.

За доводами заявника господарські операції були здійснені на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101, тоді як боржником повідомлено про укладення договору поставки від 23.11.2018 із тотожним №231101 та останнім надані видаткові накладні щодо цього договору.

Разом з цим, надані заявником видаткові накладні не містять відомостей про назву договору від 23.11.2018 №231101, а саме - купівлі-продажу.

Крім цього, у поданих боржником видаткових накладних за період з 12.07.2019 по 02.12.2019 напроти отримувача містяться візуально різні підписи, ніж у видаткових накладних, наданих заявником за тотожний період.

Слід звернути увагу, що господарські операції за договором купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 виникли, як стверджується заявником, у період з 18.04.2019 по 02.12.2019 згідно наданих видаткових накладних. Тобто, з моменту останньої поставки товару боржнику - 02.12.2019 до моменту звернення ПП "Егіда К" до суду із заявою №23/01-1 від 23.01.2023 про визнання кредиторських вимог до боржника у цій справі (здана на відправку до органу поштового зв`язку - 24.01.2023), пройшло три роки та майже два місяці.

Водночас, заявником не надано суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій після виникнення заборгованості ТОВ "Еко Ніка" перед ПП "Егіда К" на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101, стосовно повернення неоплаченого товару або стягнення такої заборгованості (направлення претензій боржнику, звернення до суду із позовами, тощо).

Крім цього, заявник звернувся до суду із кредиторською заявою у цій справі майже через дев`ять місяців, після офіційного оприлюднення 20.04.2022 повідомлення про відкриття провадження у справі №902/77/22 про банкрутство ТОВ "Еко Ніка".

Також судом приймається до уваги, що пунктами 6.3., 6.5. договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 обумовлено нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну оплату покупцем товару, однак у поданій кредиторській заяві заявником такі штрафні санкції не заявлялись.

Щодо наданих заявником в підтвердження поставки товару за договором купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 завірених копій податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 04.08.2022 у справі №922/19/21 зазначив, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними у податковому та бухгалтерському обліках постачання спірного товару.

При цьому, декларування спірних господарських операцій саме боржником судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено та відповідних доказів заявником не надано.

Отже, з урахуванням встановлених дефектів первинних документів по поставці товару на підставі наданих заявником видаткових накладних та його оплати за період з 18.04.2019 по 02.12.2019, а також того, що боржник не здійснював використання (формування) податкового кредиту щодо зареєстрованих заявником податкових накладних у квітні-грудні 2019, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявником не обґрунтовано та не доведено факт поставки товару у період з 18.04.2019 по 02.12.2019 саме на підставі наданих останнім видаткових накладних та наявності заборгованості саме за цей період та саме на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101.

Також, за твердженням заявника, починаючи з 19.06.2019 по 02.10.2019 боржник здійснив часткову оплату за товар на суму - 379133,32 грн, заборгувавши кредитору - 4974487,22 грн, про що свідчать платіжні інструкції та акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019, узгоджений та підписаний сторонами.

Водночас, загальна сума часткової оплати згідно наданих заявником до суду копій завірених платіжних інструкцій становить 279500,00 грн, а саме: №73 від 19.06.2019 на суму 127000,00 грн; №90 від 01.08.2019 на суму 15000,00 грн; №68 від 29.09.2019 на суму 60000,00 грн; №74 від 09.09.2019 на суму 7500,00 грн; №78 від 10.09.2019 на суму 10000,00 грн; №124 від 26.09.2019 на суму 40000,00 грн №129 від 02.10.2019 на суму 20000,00 грн.

Як було правильно відмічено судом першої інстанції, із наданої заявником завіреної копії платіжної інструкції №2307 від 21.08.2019 на суму 19268,54 грн вбачається, що цей платіж було здійснено не на виконання умов договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 (в призначені платежу вказано за бокси та контейнера зг.рах №СФ-0000329 від 18.07.19 та №СФ-0000338 від 29.07.19 у сумі 16057,12грн, ПДВ-20% 3211,42грн).

Також, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.08.2022 у справі №924/232/18, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

При цьому, згаданий вище акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019 обопільно підписано і скріплено печатками ТОВ "Еко Ніка" і ПП "Егіда К", однак не містить посилання на договір купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, наданий заявником акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2019 не встановлює виникнення заборгованості в сумі 4974487,22 грн саме з підстав та у межах строку дії договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101.

Тому, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що заявник не обґрунтував здійснення боржником часткової оплати за товар за період з 19.06.2019 по 02.10.2019 на суму - 379133,32 грн, заборгувавши кредитору - 4974487,22 грн.

Отже, суд не мав змоги встановити дійсний розмір заборгованості ТОВ "Еко Ніка" перед ПП "Егіда К" за вказаним договором купівлі-продажу.

Також, приймається до уваги, що застосування пестицидів і агрохімікатів регулюється законодавством в Україні.

Відповідно до ст.11 Закону України Про пестициди та агрохімікати транспортування, зберігання, застосування, утилізація, знищення та знешкодження пестицидів і агрохімікатів та торгівля ними здійснюються відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством, санітарними правилами транспортування, зберігання і застосування пестицидів і агрохімікатів та іншими нормативними актами. Особи, діяльність яких пов`язана з транспортуванням, зберіганням, застосуванням пестицидів і агрохімікатів та торгівлею ними, повинні мати допуск (посвідчення) на право роботи із зазначеними пестицидами і агрохімікатами. Порядок одержання такого допуску визначається Кабінетом Міністрів України.

Вказаний вище допуск видавався державними фітосанітарними інспекціями.

В матеріалах справи відсутні докази допуску (посвідчення) на право роботи з пестицидами та агрохімікатами у працівників ПП "Егіда К" та ТОВ "Еко Ніка".

Згідно ст.1 Закону України Про перевезення небезпечних вантажів суб`єкт перевезення небезпечних вантажів - підприємство, установа, організація або фізична особа, які відправляють, перевозять або одержують небезпечні вантажі (відправники, перевізники та одержувачі).

Відповідно до ст.20 Закону України Про перевезення небезпечних вантажів перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Згідно ст.1 Закону України Про автомобільний транспорт товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Отже, товарно-транспортна накладна є обов`язковим документом при перевезенні небезпечних вантажів автомобільним транспортом, та одночасно з цим товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Згідно п.1.4, п.2.8 та п.8.7 договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 ПП "Егіда К" та ТОВ "Еко Ніка" були зобов`язані складати товарно-транспортні накладні на кожну партію відвантаженого товару.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, реальний рух товару не відбувся через ненадання ПП "Егіда К" та ТОВ "Еко Ніка" товарно-транспортних накладних щодо перевезення небезпечних вантажів, вказаних у видаткових накладних.

При цьому, ТОВ "Еко Ніка" та ПП "Егіда К" було визнано, що в 2019 році ТОВ "Еко Ніка" без оплати було поставлено ПП "Егіда К" овочів та фруктів на суму 4637868,00 грн.

Також, в період з квітня по грудень 2019 в ТОВ "Еко Ніка" були відсутні транспортні засоби та складські приміщення саме із санітарним паспортом на право перевезення, одержання, зберігання і застосування пестицидів і мінеральних добрив (згідно із порядком ДСП 8.8.1.2.001-98 "Транспортування, зберігання та застосування пестицидів у народному господарстві", затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 03.08.1998 №1).

Згідно п.2.7 та п.2.8 договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 ПП "Егіда К" зобов`язалося належно (правильно) оформляти видаткові накладні на товар (також, про цей обов`язок вказано в кожній видатковій накладній).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії ПП "Егіда К" щодо оформлення з дефектами видаткових накладних є суперечливою поведінкою при оформленні видаткових накладних за умовами договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101.

Із відкритих джерел Інтернету (https://opendatabot.ua/c/30453347) судом першої інстанції було встановлено, а апелянтом не спростовано, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 кінцевим бенефіціарним власником ПП "Егіда К" була ОСОБА_2 . Водночас, від імені ТОВ "Еко Ніка" договір купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101 підписано директором Гур`євською О.В.

З наданих заявником завірених копій видаткових накладних про джерела походження товару вбачається, що ПП "Егіда К" придбала товар на суму 1858067,52 грн у ТОВ "Остер" керівником якого на той час була Гур`євська О.В. (видаткові накладні: №РН-1706001 від 17.06.2019 на суму 67851,24 грн; №РН-1706002 від 17.06.2019 на суму 632,88 грн; №РН-0209001 від 02.09.2019 на суму 14858,40 грн; №РН-1610001 від 16.10.2019 на суму 231870,00грн; №РН-1710001 від 17.10.2019 на суму 71637,00 грн; №РН-1810001 від 18.10.2019 на суму 2736,00 грн; №РН-1811001 від 18.11.2019 на суму 504000,00 грн; №РН-2811001 від 28.11.2019 на суму 394104,00грн; №РН-2811002 від 28.11.2019 на суму 254592,00грн; №РН-2811003 від 28.11.2019 на суму 106338,00 грн; №РН-2911001 від 29.11.2019 на суму 68520,00 грн; №РН-2911002 від 29.11.2019 на суму 136512,00 грн; №РН-0212001 від 02.12.2019 на суму 4416,00 грн).

Однак, заявником не було надано жодних доказів про реальний рух придбаного товару: про обставини здійснення перевезення товару, зберігання товару тощо.

Податкові накладні самі по собі не можуть бути доказом здійснення господарської операції. Не підтвердження господарської операції (купівлі-продажу, поставки) іншими належними та допустимими доказами, в даному випадку може свідчити про безпідставне відшкодування податку на додану вартість Приватному підприємству "Егіда К", оскільки договори між сторонами підписані власником (продавець) і директором (покупець) в одній особі.

Отже, хоч договори купівлі-продажу (поставки) і могли бути підписані сторонами, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження виконання господарської операції згідно вказаних договорів.

В силу ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, слід звернути увагу, що ст.79 ГПК України викладено у новій редакції: поняття "Достатність доказів" змінено на "Вірогідність доказів", фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають сторони. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (правова позиція наведена в Постанові ВС КГС від 11 вересня 2020 справа №910/16505/19).

З огляду на те, що предмет доказування стосується оцінки обставин, котрі відбувалися близько 5 років тому, враховується, що будь-які докази зі спливом певного проміжку часу втрачають свою достовірність (п.116 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Темченко проти України від 16 липня 2015).

Застосування строків давності відносно оцінки доказів має забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Тому, посилання ПП "Егіда К" на відсутність доказів перевезення небезпечного товару та на дефекти первинних документів при поставці товару судами першої та апеляційної інстанцій було оцінено крізь призму вірогідності доказів.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, з урахуванням стандарту переваги більш вагомих доказів, з огляду на зміст кредиторських вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що докази у сукупності свідчать про безтоварність господарських операцій, вчинених під умови договору купівлі-продажу від 23.11.2018 №231101.

Таким чином, оскільки, заявником не доведено належними та допустимими доказами заявлені до визнання кредиторські вимоги до боржника в розмірі 4974487,22 грн, господарський суд Вінницької області дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для їх визнання та правомірно відмовив у задоволенні заяви ПП "Егіда К" №23/01-1 від 23.01.2023 (вх.№01-36/87/23) про визнання кредиторських вимог у справі №902/77/22.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

Згідно ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

У відповідності до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 у справі №902/77/22 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Егіда К" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Егіда К" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.01.2024 у справі №902/77/22 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 22.04.2024.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.