Ухвала

від 17.04.2024 по справі 5004/407/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

17 квітня 2024 року Справа № 5004/407/12 за заявою Ковельського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, м. Ковель

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд", м. Ковель

про банкрутство

Суддя Кравчук А. М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

Представники:

від кредиторів: ТОВ «Дата Фінанс» - Гончарук А.М., довіреність від 24.11.2023

ліквідатор: н/з

встановив: постановою суду від 18.11.2020 ТОВ "Ковельрембуд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалами суду від 14.09.2022 відсторонено арбітражного керуючого Книш Зоряну Ігорівну від виконання обов`язків ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю Ковельрембуд, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича

22.03.2024 надійшла заява арбітражного керуючого Рабана М.Т. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна.

Ухвалою суду від 27.03.2024 розгляд справи призначено у судовому засіданні 10.04.2024 об 11 год 00 хв. Зобов`язано ліквідатора до 03.04.2024 подати суду пояснення по суті заяви.

Ліквідатор у поясненнях від 03.04.2024 не заперечує затвердження звіту арбітражного керуючого Рабана М.Т.

Ухвалою суду від 10.04.2024 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 17.04.2024 о 14 год 00 хв.

16.04.2024 надійшло клопотання ліквідатора про долучення протоколу засідання комітету кредиторів боржника, на якому схвалено звіт арбітражного керуючого Рабана М.Т. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди.

ТОВ «Дата Фінанс» у заяві від 16.04.2024 та представник у судовому засіданні 17.04.2024 заперечують щодо затвердження звіту арбітражного керуючого, оскільки він не містить роз`яснень щодо виконаної за період з 19.06.2012 по 17.04.2018 арбітражним керуючим роботи, містить лише таблицю, яка є не інформативною. Винагорода має виплачуватись за конкретні дії та в жодному разі не формально.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника кредитора, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в :

Ч. 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).

Ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78,79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22, 243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997 №1-зп/1997).

Принцип, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09.02.1999 №1-рп/1999).

Суть положення ст. 58 Конституції України про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, на яке посилався Вищий арбітражний суд України, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття чинності , і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Відкритого акціонерного товариства „Концерн Стирол" щодо офіційного тлумачення положення абзацу першого пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (справа про оспорювання актів у господарському суді) від 02.07.2002 №13-рп/2002).

У клопотанні від 22.03.2024 №1 арбітражний керуючий Рабан М.Т. просить затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди в сумі 233 642 грн 40 коп за виконання обов`язків розпорядника майна за період з 19.06.2012 по 14.04.2018 в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків розпорядника майна у процедурі санації боржника у відповідності до ст. 3-1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (том 30, а.с. 125-131).

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 року за заявою № 31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові та практичні умови для втілення їх у життя.

19.01.2013 року набрав чинності Закон України № 4212-VI від 22.12.2011 року Про внесення змін до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, яким Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом викладено в новій редакції.

Відповідно до п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212- VІ)" положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013 року. Положення Закону, якими врегульовано ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності Законом, якщо на цей момент господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, до даної справи застосовується редакція закону, що діяла до 19.01.2013 року.

Судом враховано, що у період виконання арбітражним керуючим Рабаном М.Т. обов`язків розпорядника майна у період з 19.06.2012 по 17.04.2018 провадження у даній справі здійснювалось у відповідності до положень ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19.01.2013.

Згідно п. 12 ст. 3-1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції, чинній до 19.01.2013, оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв`язку з виконанням ним своїх обов`язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

10.04.2024 на засіданні комітету кредиторів боржника схвалено звіт арбітражного керуючого Рабана М.Т. про нарахування та виплату грошової винагороди за виконання обов`язків розпорядника майна за період з 19.06.2012 по 17.04.2018.

Суд, здійснивши свій розрахунок нарахування грошової винагороди арбітражного керуючого Рабана М.Т. за період виконання обов`язків розпорядника майна боржника, дійшов висновку про затвердження її нарахування в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання обов`язків розпорядника майна боржника за період з 19.06.2012 по 17.04.2018 в сумі 233 642 грн 40 коп.

Заперечення ТОВ «Дата Фінанс» щодо затвердження звіту не приймаються судом до уваги, оскільки нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень у справі про банкрутство на безоплатній основі.

Право суду зменшити розмір оплати послуг виникає лише з підстав встановлення надмірно високого рівня середньомісячної заробітної плати керівника боржника, як визначального фактору для розміру оплати послуг арбітражного керуючого.

Однак зазначене право суду в даному випадку не може реалізовуватись, оскільки розмір послуг арбітражного керуючого Рабана М.Т. обраховується у мінімальному розмірі з двох мінімальних заробітних плат.

Крім того в силу приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» невиконання або неналежне виконання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором), покладених на нього обов`язків має наслідком усунення такого арбітражного керуючого, а не позбавлення його грошової винагороди.

Товариство не зазначило, які саме дії не вчинені арбітражним керуючим Рабаном М.Т. у процедурі розпорядження майном боржника.

Посилання на відсутність роз`яснень щодо виконаної у спірний період роботи не приймається судом, оскільки кредитор не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи в частині виконаних арбітражним керуючим Рабаном М.Т. дій у період розпорядження майном боржника.

Судом враховано відсутність контррозрахунку грошової винагороди товариства.

Враховуючи вищевикладене, положення ст. 43 Конституції України, суд вважає за необхідне клопотання арбітражного керуючого Рабана М.Т. про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди задовольнити, затвердити її нарахування в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання ним обов`язків розпорядника майна боржника за період з 19.06.2012 по 17.04.2018

Затверджуючи звіт арбітражного керуючого Рабана М.Т. про нарахування та виплату грошової винагороди, судом враховується належне виконання ним обов`язків, покладених на нього ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Враховуючи викладене, керуючись ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання арбітражного керуючого Рабана Микити Тарасовича про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди задовольнити.

2. Затвердити звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому Рабану Микиті Тарасовичу в розмірі двох мінімальних заробітних плат за виконання обов`язків розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельрембуд" за період 19.06.2012 по 14.04.2018 в сумі 233 642 грн 40 коп.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 22.04.2024

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук