Рішення

від 22.04.2024 по справі 905/140/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.04.2024р. Справа №905/140/24

за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості, м.Дніпро

до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, м.Слов`янськ

про стягнення шкоди у сумі 67266,32 грн.

Суддя Левшина Г.В.

за участю секретаря судового засідання Ревенко Д.С.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

1. Стислий зміст позовних вимог:

Дніпропетровський обласний центр зайнятості, м.Дніпро, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, м.Слов`янськ, про стягнення шкоди у сумі 67266,32 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем прийнято незаконне рішення про відмову у призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, що призвело до незаконного отримання останнім допомоги по безробіттю, внаслідок чого завдано майнової шкоди позивачу.

2. Стислий зміст правової позиції відповідача:

27.02.2024р. через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує проти задоволення вимог позивача у повному обсязі, зокрема, з огляду на те, що:

- вирішення цих спірних правовідносин належить до компетенції окружних адміністративних судів, а тому провадження у справі має бути припинено, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.;

- саме громадянин ОСОБА_1 не виконав свого обов`язку щодо повідомлення позивача про звернення до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії;

- позивачем не надано доказів вжиття заходів щодо стягнення спірної суми з ОСОБА_1 , а також не надано відомостей, що станом на час звернення до суду з позовом, заборгованість не була погашена ОСОБА_1 .

3. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом:

Ухвалою суду від 07.02.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/140/24; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; судове засідання призначено на 19.02.2024 року о 13:15 год.; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; явку сторін у судове засідання визнано не обов`язковою.

У судове засідання 19.02.2024р. представники сторін не з`явились; відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою суду від 19.02.2024р. відкладено розгляд справи на 18.03.2024 року об 11:00 год.; запропоновано відповідачу надати відзив на позов з належними доказами його направлення позивачу.

У судове засідання 18.03.2024р. представники сторін не з`явились; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 18.03.2024р. відкладено розгляд справи на 22.04.2024 року о 12:10 год.; запропоновано позивачу надати відповідно до ст.166 ГПК України відповідь на відзив на позовну заяву з належними доказами його направлення відповідачу (за наявності); запропоновано відповідачу надати заперечення на відповідь на відзив згідно ст.167 ГПК України з належними доказами його направлення позивачу (за наявності).

У судове засідання 22.04.2024р. представники сторін не з`явились; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвал суду до електронних кабінетів сторін, зареєстрованих в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційна системі.

4. Встановлені судом обставини справи:

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2020р. громадянин ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного відповідно до ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення».

Наказом Павлоградського міськрайонного центру зайнятості від 15.12.2020р. №НТ201215 громадянину ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю та розпочата її виплата з 15.12.2020 року.

Під час перебування на обліку в Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості Єрмаков В.В., як безробітна особа, отримав допомогу по безробіттю в сумі 67266,32 грн. за період з 15.12.2020р. до 02.09.2021р.

При цьому, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому, зокрема, зазначав про незаконність прийнятого відповідачем Рішенням від 18.11.2020р. №7015, яким позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії у зв`язку із недостатністю необхідної кількості пільгового стажу.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2021р. у справі №200/1215/21-а визнано протиправним та скасовано рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.11.2020 №7015 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язано Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.11.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

14.07.2021р. ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду 08.04.2021р. у справі №200/1215/21-а повернуто заявнику.

Наказом Павлоградського міськрайонного центру зайнятості від 03.09.2021р. №НТ210903 громадянину ОСОБА_1 припинено реєстрацію як безробітного та виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з поданням зареєстрованим безробітним письмової заяви про припинення реєстрації як безробітного.

07.12.2021р. позивач, у відповідь на свій запит, отримав лист з інформацією від відділу обслуговування громадян №6 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №0500-1509-6/120182 про те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з 16.11.2020 року.

09.12.2021р. Павлоградським МРЦЗ складено акт №38 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_1 дійсно було призначено пенсію за віком 16.11.2020р., в період одночасного перебування на обліку в ВНСП Павлоградського МРЦЗ з 15.12.2020р. по 02.09.2021р.

У відповідності до наказу від 09.12.2021р. №НТ211209 Павлоградським МРЦЗ було прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманих коштів за період з 15.12.2020р. по 02.09.2021р. у сумі 67266,32 грн., про що було повідомлено останнього та запропоновано повернути зазначені кошти.

Втім, як зазначає позивач, ОСОБА_1 добровільно кошти в сумі 67266,32 грн. позивачу не повернув.

29.12.2021р. Павлоградський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю.

Рішенням 19.12.2022р. по справі №188/1836/21 у задоволенні позовних вимог Петропавлівського МРЦЗ відмовлено. Зокрема, відмовляючи у задоволенні позову, суд зазначив, що наявність судового рішення про визнання протиправним рішення про відмову управління пенсійного фонду у призначенні відповідачу пенсії виключає відповідальність відповідача за отримання допомоги по безробіттю у період, коли він не отримував пенсію внаслідок такого неправомірного рішення.

01.06.2023р. позивачем було направлено пенсійному фонду претензію від №130 про сплату коштів у сумі 67266,32 грн., виплачених Єрмакову як допомога по безробіттю.

У відповідь на зазначену претензію, Головне управління ПФУ у Донецькій області листом від 07.07.2023р. №0500-0601-8/58932 повідомило, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та є отримувачем пенсії за віком. Також у листі зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2021р. по справі №200/1215/21-а ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком з 16.11.2020 року та нарахована доплата згідно рішення суду за період з 16.11.2020р. по 31.08.2021р., яка буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.

За таких обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Щодо предметної та суб`єктної юрисдикції розгляду справи.

Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб`єктної юрисдикції справ відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України.

Спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, якщо: він не є підвідомчим господарському суду, тобто предмет спору не охоплюється статтею 20 Господарського процесуального кодексу України; спір за предметною ознакою підвідомчий господарському суду, але одна зі сторін не може бути учасником господарського процесу, а її право чи інтерес не підлягають судовому захисту у господарському суді.

У ч.5 ст.21 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, єдиним винятком у вищезгаданій нормі Кодексу адміністративного судочинства України, який визначає юрисдикцію адміністративних судів з розгляду спорів про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, є об`єднання таких вимог з вимогою про вирішення публічно-правового спору.

Водночас, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду у від 17.09.2019 у справі №910/13174/18 та постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №915/1842/19.

Предметом розгляду у даній справі є позовна вимога про стягання 67266,32 грн. шкоди завданої позивачу внаслідок прийняття відповідачем незаконного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача щодо предметної та суб`єктної юрисдикції розгляду даної справи.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ч.1 ст.1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст.1173 Цивільного кодексу України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Згідно ч.1 ст.107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст.1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 затверджено Положення про Пенсійний фонд України, згідно п.п.1, 7 якого Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні ст.1173 Цивільного кодексу України.

Як було вже зазначено судом, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2021р. у справі №200/1215/21-а визнано протиправним та скасовано рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.11.2020 №7015 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язано Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 16.11.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини протиправної поведінки відповідача у даній справі, яка виявилась у безпідставній та незаконній відмові в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, є встановленими та не підлягають повторному доведенню.

Щодо наявності шкоди та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд зазначає наступне.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до п.1 ч.1, ч.2 ст.43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

За змістом п.2 ч.1 ст.44 Закону України «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.

Пунктом 7 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України «Про зайнятість населення».

Виходячи з наведених вище положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» здійснені позивачем виплати допомоги по безробіттю особі, якій призначено пенсію є додатковими витратами позивача, оскільки така виплата допомоги по безробіттю не здійснювалася б позивачем у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 .

Отже, внаслідок неправомірних дій відповідача, гр. ОСОБА_1 своєчасно не отримав призначення пенсійного забезпечення, яке йому гарантовано чинним законодавством України, а позивач безпідставно здійснив йому виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та понесеною позивачем шкодою.

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/455/17, від 15.05.2018 у справі №920/471/17, від 20.04.2018 у справі №906/579/17, від 13.02.2018 у справі №915/282/17, від 07.12.2018 у справі № 922/3435/17.

Таким чином, підставами для стягнення шкоди з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є:

- протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону, що полягає у відмові Головного управління ПФУ в Донецькій області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , що встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08.04.2021р. у справі №200/1215/21-а, яке набрало законної сили;

- наявність шкоди у сумі витрат Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 з 15.12.2020р. до 02.09.2021р., права на яку останній не отримав би за умови своєчасного призначення пенсії за віком і перебування у статусі пенсіонера;

- причинно-наслідковий зв`язок, який полягає у тому, що статус пенсіонера і статус безробітного є взаємовиключними згідно з положеннями ст.43 Закону України «Про зайнятість населення».

Щодо доводів відповідача про те, що саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок повідомлення позивача про звернення до Головного управління ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії, суд зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку для громадян повідомляти органи центру зайнятості про саме лише звернення до органів Пенсійного фонду.

Інші заперечення відповідача, що викладені у відзиві не спростовують висновків суду покладених в основу даного судового рішення.

За таких обставин, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.7, 13, 42, 86, 123, 129, 165, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дніпропетровського обласного центру зайнятості, м.Дніпро до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, м.Слов`янськ про стягнення шкоди в сумі 67266,32 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 8; код ЄДРПОУ 13486010) на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості (49006, м.Дніпро, вул. Савченка Юрія, 12; код ЄДРПОУ 03490909) шкоду в сумі 67266,32грн., судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22.04.2024р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Г.В. Левшина