Рішення

від 16.04.2024 по справі 907/456/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/456/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево, м. Мукачево Закарпатської області

про стягнення 1 389 958,41 грн

За участю представників:

позивача Король А.Ю., в порядку самопредставництва;

відповідача Соскида П.Ю., в порядку самопредставництва.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево про стягнення 1 389 958,41 грн заборгованості за надані послуги по водопостачанню та водовідведенню посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договорами: №50/19/28 від 30.01.2019, №51/19/29 від 30.01.2019, №233/20/213/20 від 06.05.2020, №234/20/212/20 від 06.05.2020, №98/21/24 від 29.01.2021, №99/21 /23 від 29.01.2021, № 100/22/27 від 01.02.2022, № 101 /22/28 від 01.02.2022, №б 1/23/11 від 20.01.2023, №60/23/12 від 20.01.2023.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/456/23 визначено головуючого суддю Андрейчука Л.В, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2023 року.

Ухвалою від 24.05.2023 суд (суддя Андрейчук Л.В.) прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановив строки для подання заяв по суті спору.

Надалі, зважаючи на задоволення спільної заяви позивача і відповідача про врегулювання спору за участю судді, ухвалою від 09.11.2023 суд зупинив провадження у справі №907/456/23, викликав сторін для проведення врегулювання спору за участю судді на спільну нараду на 05.12.2023.

Ухвалою суду (суддя Андрейчук Л.В.) від 11.12.2023 припинено проведення процедури врегулювання спору за участю судді у справі №907/456/23, поновлено провадження у справі та передано справу №907/456/23 на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України).

Розпорядженням керівника апарату від 12.12.2023 №02-02/174/23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №907/456/23, у порядку ч. 4 ст. 189 ГПК України у зв`язку з припиненням врегулювання спору за участю судді, з метою вирішення питання про передачу справи на розгляд іншому судді, визначеному відповідно до статті 32 ПК України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/456/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023.

Ухвалою від 18.12.2023 суд прийняв справу до провадження та призначив підготовче засідання на 17 січня 2024 року.

У підготовчому засіданні 17 січня 2024 року, за участю представника відповідача Соскиди П.Ю., суд оголосив перерву до 01 лютого 2024 року, зважаючи на задоволення поданого представником позивача до початку підготовчого засідання клопотання про відкладення розгляду справи.

07 лютого 2024 року від позивача до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення від 06.02.2024 №251.

У підготовчому засіданні 01 лютого 2024 року, за участю представників сторін, суд оголосив перерву до 27 лютого 2024 року.

Крім того, в ході підготовчого провадження у справі судом постановлено ухвалу від 23.02.2024 про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 02.02.2024 №247 про продовження строку для подання відзиву.

В підготовчому засіданні 27 лютого 2024 року судом зобов`язано сторін в порядку ч. 4 ст. 74 ГПК України провести звірку взаєморозрахунків та підписаний акт (акти) звірки надати суду, у зв`язку з чим в підготовчому засіданні оголошено перерву до 18 березня 2024 року.

13 березня 2024 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання від 13.03.2024 у якому заявник просить суд долучити до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків та додаткові пояснення.

15 березня 2024 року позивач подав до канцелярії суду клопотання від 15.03.2024 №505 про долучення до матеріалів справи акту звірки.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню, ухвалою суду від 18.03.2024 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 16.04.2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.04.2024 позовні вимоги підтримав з наведених в позовній заяві підстав, надав додаткові пояснення щодо заявлених вимог у даній справі.

Відповідач в судовому засіданні згідно з наданими поясненнями представника заперечує проти задоволення позовних вимог з визначених у додаткових поясненнях підстав.

Крім того, в судовому засіданні відповідачем подано суду клопотання про відстрочення виконання рішення суду в даній справі, яке підтримано повноважним представником в судовому засіданні та відповідно до якого Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево просить суд у випадку доведення підставності позовних вимог відстрочити його виконання терміном на один рік для врегулювання кошторисних призначень та з урахуванням статусу відповідача як державної установи, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України у районах Закарпатської області.

Представник позивача проти задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення у справі не заперечує.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки наявних в матеріалах справи доказів.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обгрунтовуються неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеними з позивачем договорами про закупівлю послуг з централізованого водопостачання №50/19/28 від 30.01.2019, №233/20/213/20 від 06.05.2020, №98/21/24 від 29.01.2021, №100/22/27 від 01.02.2022, №60/23/12 від 20.01.2023 та про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №51/19/29 від 30.01.2019, №234/212/20 від 06.05.2020, №99/21/23 від 29.01.2021, №101/22/28 від 01.02.2022, №61/23/11 від 20.01.2023 в частині своєчасної оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення в період з листопада 2019 року по квітень 2023 року, а також проведеним позивачем коригуванням обсягу наданих відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення за об`єктом споживання (м. Ужгород, вул. Другетів, 91/вул. Сільвая) в період з 08.12.2016 по 11.08.2021, у зв`язку з чим у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем за означені періоди в розмірі 1 389 958,41 грн, з вимогами про стягнення якої заявлено даний позов до суду.

Заперечення (відзив) відповідача.

Ухвалами суду від 13.09.2023 та від 23.02.2024 відмовлено відповідачу в продовженні процесуального строку на подання відзиву у справі, а відтак, поданий відповідачем відзив на позовну заяву не береться судом до уваги.

При цьому, відповідно до наданих суду письмових пояснень №489 від 12.03.2024 Квартирно-експлуатаційний відділ міста Мукачево заперечує проти задоволення позовних вимог.

З приводу виявленої розбіжності у кількості спожитої води та нарахування оплати за цю послугу, пояснює, що такі проводились згідно до показників вимірювальних пристроїв (лічильників води) які встановлює та опломбовує надавач послуги, КП «Водоканал» м. Ужгород, а саме в спірних правовідносинах йдеться про вимірювальний пристрій який був встановлений в точці відбору питної води на території військового містечка №43, будівля №8, що по вул. Другетів в м.Ужгороді, з заводським номером « 2014 03005208» та з якого працівник (сантехнік) КЕВ м. Мукачево щомісячно знімав показники та повідомляв їх в економічний відділ, який проводить звірку, подає показник надавачу послуг та проводить розрахунки з постачальником згідно до рахунку який його надсилає споживачу (контрагенту).

Акцентує увагу, що у серпні 2021 року представниками КП «ВУВКГ м.Ужгород», було проведено планове розпломбування лічильників, на території в/м №42 та №43, в результаті, чого у в/м №43, по вул. Другетів, в місці точки відбору води було виявлено лічильник з заводським № « 201403005208», тобто під час проведення звірки номерів лічильників було виявлено невідповідність номеру лічильника, з лічильником який було знято для проведення повірки, що був опломбований та мав заводський серійний № 201403005208.

Звертає увагу, що саме з урахуванням наведеного, стало відомо, що з моменту встановлення на об`єкті в/м №43, по вул. Другетів, у м.Ужгороді лічильника з № 201403005208, представниками КП «ВУВКГ м.Ужгород», його не було внесено в договори, за якими проводились розрахунки Стороною (споживачем). КЕВ м. Мукачево подавав показники з лічильника з № 201403005208, як за лічильником, який був зазначений в договорах, тобто з № 030050, а КП «ВУВКГ м.Ужгород, в свою чергу, приймав, інформацію, проводив нарахування та виставляв рахунки як за лічильником № 030050.

Таким чином стверджує, що позивачем не конкретизовано розрахунок суми боргу, не зазначено тарифи та їх складові за кожен місяць, рік, порядок вимірювання обсягів та визначення якості наданих послуг, визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу, не долучено доказу щодо показника лічильника об`єму 25932, на який донараховано суму 1 389 958,41 грн.

Резюмуючи викладене, зазначає, що виявлена позивачем під час планової перевірки лічильника помилка щодо фактичного встановлення лічильника питної води з зазначенням його серійного номеру в Акті та договорі надання послуг споживачу, яку допустив сам надавач послуг не дає йому підстав проводити донарахування яке по суті є оперативно-господарською санкцією, застосування якої суттєво порушує права іншої сторони та завдає їй збитки.

Також, за позицією відповідача, надавач послуг не мав підстав приймати покази лічильника який не був фактично встановлений у точці відбору, на що вказує, що позивачем до справи було надано Акт прийняття лічильника води на абонентський облік від 2016 року, в якому зазначено, що лічильник №201403005208 опломбовано пломбою Позивача №14291145, а в договорі постачання зазначив лічильник з серійним номером « 030050», тобто на протязі п`яти років існувала невідповідність в договорах та бухгалтерсько-облікових документах фактично встановленого лічильника з серійним номером лічильника зазначеного у договорах.

З урахуванням викладеного, вважає, що в даному спорі відсутнє порушене право позивача, а тому його вимоги є безпідставними та необґрунтованими, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, згідно з наданими в судовому засіданні поясненнями представника та відповідно до підписаного Квартирно-експлуатаційним відділом міста Мукачево Актом звірки взаєморозрахунків, відповідачем фактично не заперечується наявність станом на 31.05.2023 заборгованості перед позивачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 376 778,17 грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Протягом 2019-2023 років між Комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», як Учасником та Квартирно-експлуатаційним відділом міста Мукачево, як Замовником, укладено договори про закупівлю послуг з централізованого водопостачання №50/19/28 від 30.01.2019, №233/20/213/20 від 06.05.2020, №98/21/24 від 29.01.2021, №100/22/27 від 01.02.2022, №60/23/12 від 20.01.2023 (надалі Договори водопостачання) та договори про закупівлю послуг з централізованого водовідведення №51/19/29 від 30.01.2019, №234/212/20 від 06.05.2020, №99/21/23 від 29.01.2021, №101/22/28 від 01.02.2022, №61/23/11 від 20.01.2023 (надалі Договори водовідведення), за умовами п.п. 1.1. яких Учасник взяв на себе зобов`язання у 2019-2023 роках постачати Замовника питною водою (до точки розмежування згідно з п. 11.4. Договорів водопостачання та згідно з актами розмежування балансової належності мереж) та приймати від Замовника стічні води (у точці розмежування згідно з розділом 9 Договорів водовідведення), а Замовник, в свою чергу, зобов`язався прийняти і оплатити Учаснику вартість спожитих послуг згідно з умовами відповідних договорів.

Замовник бере на себе зобов`язання своєчасно оплачувати надані йому послуги по водопостачанню та водовідведенню, належно експлуатувати водопровідні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають в нього на балансі, відповідно до договору та Правил, відповідає за збереження водомірів, водомірних вузлів та санітарний стан приміщення водомірного вузла (абз. 2 п.п. 1.1. Договорів водопостачання та водовідведення).

Відповідно до змісту п.п. 5.2. укладених між сторонами Договорів водопостачання та водовідведення місцем надання послуг є наступні об`єкти Замовника:

- в/м №43 в м. Ужгород по вул. Другетів, 91;

- в/м №44 в м. Ужгород по вул. Другетів, 89;

- військова служба правопорядку в м. Ужгород по вул. Артилерійська,7;

- ОВК в м. Ужгород по вул. Бородіна, 22;

- гуртожиток в м. Ужгород по вул. Пушкіна, 2.

Ціна Договорів визначена у п.п. 3.1. Договорів водопостачання та водовідведення, а відповідно до розділу 4 означених Договорів сторонами врегульовано порядок здійснення оплати за спожиті послуги водопостачання та водовідведення.

Так, за змістом п.п. 4.1.-4.3. Договорів водопостачання та водовідведення Замовник зобов`язується оплачувати надані послуги, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період за тарифами, вказаними у п. 5.4 даного договору, та відповідно до встановленої системи обліку спожитих послуг на умовах цього договору, а саме:

- за показаннями приладів обліку;

- згідно з встановленими нормами, у випадках, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Оплата Замовником проводиться шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Учасника грошових коштів до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого згідно з п. 4.3. даного договору до оплати рахунку за фактично надані послуги. Розрахунковий період - один календарний місяць. Фактичним строком оплати вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок Учасника.

Рахунки за воду та каналізацію вручаються представнику Замовника. Для вручення рахунку Замовник зобов`язується з`явитися в розрахунковий відділ Учасника до 15 числа наступного за розрахунковим місяця. У випадку нез`явлення представника Замовника для отримання рахунку, останній надсилається на його адресу поштою простим, а не рекомендованим, листом. Відповідальності за неотримання Замовником рахунку Учасник не несе.

Пред`явлений рахунок Учасника є і актом передання - приймання виконаних послуг за розрахунковий період.

Відповідно до п.п. 5.4. Договорів водопостачання та водовідведення сторонами погоджено застосування наступних тарифів у спірний період:

- 2019 рік 16,20 грн водопостачання та 8,78 грн водовідведення;

- 2020 рік 22,79 грн водопостачання та 11,17 грн водовідведення;

- 2021 рік 25,36 грн водопостачання та 13,48 грн водовідведення;

- 2022 рік 26,52 грн водопостачання та 16,34 грн водовідведення;

- 2023 рік 26,52 грн водопостачання та 16,34 грн водовідведення.

Положеннями п.п. 6.2.5., 6.2.6. Договорів водопостачання та водовідведення визначено обов`язок Замовника своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги у строки, встановлені в п.п. 4.2. відповідних договорів, приймати надані послуги згідно з п.п. 11.3. Договорів та їх розділу 4 та наведеному обов`язку кореспондує встановлене в п.п. 6.3.1. Договорів право Учасника на своєчасне та в повному обсязі отримання плати за надані послуги від Замовника.

В п. 11.3.1. Договорів водопостачання та водовідведення визначено перелік приладів обліку води/стоків, які знаходяться на балансі Замовника.

Згідно з п. 11.3.2 Договорів водопостачання та водовідведення зняття показників приладів обліку на об`єктах здійснюється не рідше одного разу на місяць представником Замовника, представником Учасника або представником Учасника спільно з представником Замовника.

Замовник зобов`язується подавати Учаснику дані показників приладів обліку до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі, якщо Замовник не подав дані в зазначений строк, а Учасник не зміг самостійно отримати покази приладів обліку, або Замовник подав фіктивні дані, то Учасник проводить нарахування та виставляє до оплати рахунок за споживання послуг такими методами: за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці, згідно з п.5.24 Правил користування. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначаеться за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 днів; згідно з п. 5.3, 5.4 Правил користування.

Метод нарахування визначається Учасником.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договорів водопостачання та водовідведення позивачем у період із листопада 2019 року по квітень 2023 року (включно) було надано відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 6 763 481,47 грн, що підтверджується виставленими до оплати рахунками-фактурами №023611/пд від 09.12.2019, №002000/пд від 10.01.2020, №004151/пд від 06.02.2020, №006272/пд від 05.03.2020, №008451/пд від 06.04.2020, №009932/пд від 08.05.2020, №011941/пд від 10.06.2020, №014056/пд від 06.07.2020, №016299/пд від 06.08.2020, №018528/пд від 08.09.2020, №020788/пд від 07.10.2020, №023069/пд від 06.11.2020, №025271/пд від 08.12.2020, №000034/пд від 11.01.2021, №004369/пд від 05.02.2021, №006675/пд від 09.03.2021, №008749/пд від 07.04.2021, №011028/пд від 11.05.2021, №013356/пд від 10.06.2021, №013491/пд від 06.07.2021, №015815/пд від 05.08.2021, №020451/пд від 21.09.2021, №022899/пд від 26.10.2021, №025207/пд від 15.11.2021, №027394/пд від 06.12.2021, №000025/пд від 04.01.2022, №002434/пд від 03.02.2022, №004827/пд від 03.03.2022, №007208/пд ві 05.04.2022, №009553/пд від 04.05.2022, №012002/пд від 03.06.2022, №014421/пд від 05.07.2022, №019367/пд від 09.08.2022, №019482/пд від 05.09.2022, №022082/пд від 05.10.2022, №024671/пд від 03.11.2022, №027286/пд від 06.12.2022, №000027/пд від 04.01.2023, №005138/пд від 07.02.2023, №007762/пд від 08.03.2023, №010422/пд від 06.04.2023, №013073/пд від 05.05.2023 та здійсненим позивачем в квітні 2023 року коригування на суму 1 376 800,32 грн на підставі рішення комісії позивача з розгляду заяв щодо проведення перерахунків від 28.04.2023 (витяг з протоколу №04/23).

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами про водопостачання та водовідведення в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих йому послуг із водопостачання та водовідведення стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості у розмірі 1 389 958,41 грн, з яких 376 778,17 грн заборгованості за період з листопада 2019 року по квітень 2023 року та 1 013 180,24 грн коригувань обсягу наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за об`єктом споживання м. Ужгород, вул. Сільвая в період з 08.12.2016 року по 11.08.2021 року.

Відповідачем наявність заборгованості перед позивачем за Договорами про водопостачання та водовідведення за період з листопада 2019 року по квітень 2023 року в сумі 376 778,17 грн не заперечується та підтверджується підписаним Квартирно-експлуатаційним відділом міста Мукачево Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2023 року.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.1. ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов`язковим його виконання.

За своєю правовою природою договори, укладені між сторонами відносяться до договірних зобов`язань по наданню послуг.

Згідно з п. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Як встановлено судом, згідно з п.п. 4.1., 4.2. Договорів водопостачання та водовідведення оплата послуг, наданих позивачем, проводиться відповідачем за встановленими в п. 5.4. Договорів тарифами за показниками приладів обліку шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого згідно з п. 4.3. даного договору до оплати рахунку за фактично надані послуги.

Позатим, відповідно до п. 4.3. Договору, пред`явлений позивачем рахунок є і актом передання - приймання виконаних послуг за розрахунковий період, підтверджує надання відповідних послуг відповідачу та слугує підставою для їх оплати.

Факт чинності договорами та виконання взятих на себе зобов`язань за договором (надання/приймання послуг, часткова оплата за надані послуги згідно договорів) сторонами не заперечено належними та допустимими доказами.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується неналежне виконання Квартирно-експлуатаційним відділом міста Мукачево своїх зобов`язань за Договорами водопостачання та водовідведення щодо повної оплати наданих позивачем послуг водопостачання та водовідведення в період з листопада 2019 року по квітень 2023 року на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур №023611/пд від 09.12.2019, №002000/пд від 10.01.2020, №004151/пд від 06.02.2020, №006272/пд від 05.03.2020, №008451/пд від 06.04.2020, №009932/пд від 08.05.2020, №011941/пд від 10.06.2020, №014056/пд від 06.07.2020, №016299/пд від 06.08.2020, №018528/пд від 08.09.2020, №020788/пд від 07.10.2020, №023069/пд від 06.11.2020, №025271/пд від 08.12.2020, №000034/пд від 11.01.2021, №004369/пд від 05.02.2021, №006675/пд від 09.03.2021, №008749/пд від 07.04.2021, №011028/пд від 11.05.2021, №013356/пд від 10.06.2021, №013491/пд від 06.07.2021, №015815/пд від 05.08.2021, №020451/пд від 21.09.2021, №022899/пд від 26.10.2021, №025207/пд від 15.11.2021, №027394/пд від 06.12.2021, №000025/пд від 04.01.2022, №002434/пд від 03.02.2022, №004827/пд від 03.03.2022, №007208/пд ві 05.04.2022, №009553/пд від 04.05.2022, №012002/пд від 03.06.2022, №014421/пд від 05.07.2022, №019367/пд від 09.08.2022, №019482/пд від 05.09.2022, №022082/пд від 05.10.2022, №024671/пд від 03.11.2022, №027286/пд від 06.12.2022, №000027/пд від 04.01.2023, №005138/пд від 07.02.2023, №007762/пд від 08.03.2023, №010422/пд від 06.04.2023, №013073/пд від 05.05.2023, а відтак, з урахуванням сплати відповідачем в означений період 5 373 523,06 грн вартості послуг з водопостачання та водовідведення (6 750 323,38 грн оплати за розрахунком позовних вимог 1 376 800,32 грн коригування за рішенням комісії позивача з розгляду заяв щодо проведення перерахунків від 28.04.2023), - заборгованість відповідача за цей період становить 376 778,17 грн, що підтверджується й наданим КЕВ м. Мукачево Актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2023 року, а позовні вимоги в цій частині як незаперечені відповідачем та доведені належними і допустимими доказами підлягають до задоволення судом.

При цьому, суд приймає до уваги, що зазначені в рахунках-фактурах нарахування здійснено позивачем на підставі наданих відповідачем переліків показників води, які подавалися Замовником на виконання умов п.п. 11.2.1. Договорів водопостачання та водовідведення по всіх об`єктах споживання в період з листопада 2019 року по квітень 2023 року, а умовами п. 4.3. Договорів водопостачання та водовідведення саме на відповідача покладено обов`язок з`явитися до позивача для отримання рахунку та останній не несе відповідальності за ймовірне неотримання Замовником такого рахунку, який надсилається простою поштовою кореспонденцією.

В частині здійсненого позивачем відповідно до рахунку №022899/пд від 26.10.2021 нарахування вартості послуг водопостачання та водовідведення в період з 08.12.2016 року по 11.08.2021 року за об`єктом по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород в розмірі 2 389 980,56 грн, який в подальшому був зкоригований на підставі рішення комісії позивача з розгляду заяв щодо проведення перерахунків від 28.04.2023 (витяг з протоколу №04/23) до суми донарахувань 1 013 180,24 грн, суд враховує наступне.

Зміст рішення комісії позивача з розгляду заяв щодо проведення перерахунків від 28.04.2023 свідчить, що воно прийняте у зв`язку з виявленими 10.08.2021 в ході обстеження водомірного вузла обліку відповідача по вул. Сільявая, 2 в м. Ужгород (штаб) фактичних показників лічильника по даному вузлу обліку в розмірі 114 846 м.куб. та здісненим, у зв`язку з наведеним, комісією позивача перерахунком, з урахуванням наявних станом на 08.12.2016 (дата повірки даного вузла обліку) показників (46 418 м.куб.) та переданих відповідачем в період з 08.12.2016 по 10.08.2021 по даному вузлу обліку показників (42 342 м.куб.).

З урахуванням викладеного, позивачем встановленого наявність у відповідача неоплаченого залишку за надані послуги подопостачання та водовідведення по об`єкту обліку відповідача по вул. Сільявая, 2 в м. Ужгород обсягом 26 086 м.куб. (114 846 м.куб. (показник станом на 10.08.2021) 46 418 м.куб. (показник станом на 08.12.2016) 42 342 м.куб. (передані відповідачем показники по даному об`єкту в період з 08.12.2016 по 10.08.2021)), у зв`язку з чим відповідно до встановленого Договорами про водопостачання та водовідведення тарифу станом на липень 2021 року (38,84 грн/м.куб.) визначено, що донарахована вартість послуг по даному об`єкту становить 1 013 180,24 грн та, відповідно, скоректовано в сторону зменшення на 1 376 800,32 грн помилкові нарахування по об`єкту обліку відповідача по вул. Сільявая, 2 в м. Ужгород, які були пред`явлені до сплати рахунком №022899/пд від 26.10.2021 (2 389 980,56 грн).

В аспекті здійснення даного коригування судом встановлено, що 08.12.2016 на об`єкті споживання відповідача по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород було проведено повірку вузла обліку лічильника води №03005208 (паспорт повірки №2102) від 08.12.2016 під час якого встановлено придатність даного лічильника до експлуатації та наявність показників даного вузла обліку на час повірки 46 418 м.куб.

22 грудня 2016 року лічильник води №03005208 опломбовано позивачем на означеному об`єкті відповідача, про що свідчить Акт обстеження водомірного вузла від 22.12.2016, який підписаний представниками сторін.

Позатим, як пояснює позивач та це підтверджує відповідач, сторонами не відображено ні в умовах Договорів про водопостачання та водовідведення, які укладалися з 2016 року по 2021 року, ні в бухгалтерських облікових документах (рахунках на оплату, які виставлялися в цей період Учасником; письмових переліках показників води, які подавалися Замовником по об`єкту по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород на виконання умов п.п. 11.2.1. Договорів про водопостачання та водовідведення) факту зміни вузла обліку по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород, внаслідок чого в п. 11.3.1. Договорів водопостачання та водовідведення, які укладалися сторонами до 2021 року по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород продовжував значитися попередньо встановлений на даному об`єкті лічильник №030050, останні відомі показники якого відповідно до рахунку-фактури №001884/пд від 12.01.2017 (за грудень 2016 року) становили 11 829 м.куб. води.

Означені обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються також долученими позивачем до додаткових пояснень від 06.02.2024 №251 копіями переліків показників води, які подавалися відповідачем позивачу по всіх об`єктах постачання за період з січня по листопад 2017 року, відповідно до яких Замовник по об`єкту по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород зазначає попередній номер лічильника 030050 з попереднім його показником на початок 2017 року 12 756 м.куб. (перелік показників станом на 06.02.2017).

Також, з підписаних сторонами Актів обстеження водомірного вузла від 11.03.2020 та від 10.08.2021 по об`єкту по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород (штаб) вбачається некореткне зазначення номера вузла обліку 030050, водночас, відповідно до вказаних Актів станом на 11.03.2020 показник вузла обліку становив 90054 м.куб., а на 10.08.2021 114 846 м.куб.

Матеріали справи, при цьому, не містять доказів повірки чи встановлення на вузлі обліку по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород в з грудня 2016 року по серпень 2021 року іншого лічильника, а обставина придатності фактично встановленого 08.12.2016 на такому вузлі обліку лічильника води №03005208 жодна зі сторін під сумнів не ставить.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі «Дія-97» проти України» зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд погоджується з аргументами позивача, що обсяг фактично наданих відповідачу послуг водопостачання та водовідведення по об`єкту по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород за період з 08.12.2016 по 11.08.2021 становить 68 428 м.куб. (114 846 м.куб. (показник на 10.08.2021) 46 418 м.куб. (показник на 08.12.2016)), що з урахуванням поданих Квартирно-експлуатаційним відділом міста Мукачево за цей період показників обсягу споживання по вузлу обліку по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород (42 342 м.куб.) свідчить про наявність правових підстав для здійснення відповідачу донарахування вартості необлікованих об`ємів послуг водопостачання та водовідведення по такому вузлу обліку обсягом 26 086 м.куб. (68 428 м.куб. (обсяг фактичного споживання) 42 342 м.куб. (подані відповідачем та враховані позивачем в рахунках показники)).

Відхиляються судом, при цьому, заперечення відповідача щодо некоректного відображення в Договорах та рахунках позивача ідентифікуючих ознак вузла обліку по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород (номеру лічильника), позаяк саме по собі помилкове зазначення сторонами в бухгалтерських, облікових документах невірного номеру вузла обліку (за відсутності доказів його непридатності) не спростовує факту надання позивачем відповідачу послуг водопостачання та водовідведення в зафіксованому таким лічильником об`ємі, а відповідно до умов укладених між сторонами Договорів водопостачання та водовідведення обов`язок з оплати Замовником наданих Учасником послуг пов`язується з їх фактичним наданням (п.п. 1.1., 4.1., 4.2., 6.2.5.) та зазначенням в рахунку на оплату (п. 4.3. Договору), а не з номером зазначеного в договорі чи рахунку вузла обліку (лічильника).

При цьому, суд констатує, що за встановлених у справі обставин, подання відповідачем показників лічильника по вузлі обліку по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород в період з грудня 2016 року по серпень 2021 року відбувалося, вочевидь, без фактичного зняття таких показників, позаяк неможливою є ситуація, коли 08.12.2016 року показник лічильника №03005208 становить 46 418 м.куб. (паспорт повірки №2102), 22.12.2016 року 46 573 м.куб. (Акт обстеження від 22.12.2016), а відповідач згідно з переліком показників від 06.02.2017 подає показник води по даному об`єкту 13 682 м.куб. (з зазначенням попереднього показника 12 766 м.куб.), що наближено відповідає останньо відомому показнику попереднього лічильника №030050 11 829 м.куб. (рахунок-фактура №001884/пд від 12.01.2017).

Таким чином, за результатами оцінки поданих сторонами доказів в сукупності за критерієм їх оцінки на предмет вірогідності, суд доходить переконливого висновку, що відповідачем в спірний період (08.12.2016-11.08.2021) подавалися показники вузла обліку по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород, які не відповідали фактичному обсягу наданих послуг водопостачання та водовідведення по даному об`єкту, тобто з порушенням умов Договорів водопостачання та водовідведення, пунктами 11.2.1., 11.3.2. яких на Замовника покладено обов`язок подання таких показників Учаснику, а заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що у випадку підтвердження дійсності показників, які ним подавалаися в період з 08.12.2016 по 11.08.2021 по вул. Сільвая, 2 в м. Ужгород з урахуванням початкового показника лічильника станом на грудень 2016 року 11 829 м.куб., донарахована позивачем вартість неоплачених послуг водопостачання та водовідведення за вказаний період була би значно більшою та визначалася б виходячи з різниці реального показника лічильника станом на 10.08.2021 (114 846 м.куб.), поданими відповідачем показниками (42 342 м.куб.) та 11 829 м.куб. та становила б в такому разі - 60 675 м.куб.

Разом з тим, визначаючись з вартістю донарахованих відповідачу послуг водопостачання та водовідведення 26 086 м.куб. води, суд враховує, що за встановлених у справі обставин такий обсяг без облікового споживання відповідачем допущено за період з 08.12.2016 по 11.08.2021 та, виходячи з матеріалів справи, відсутня можливість встановити в який період та на який обсяг води відповідачу було надано відповідні послуги водопостачання та водовідведення, які не відображені в обліку та, відповідно, достеменно встановити тарифи, які підлягають до застосування в частині визначення вартості таких донарахувань.

При цьому, відповідно до вже згадуваного рішення комісії позивача з розгляду заяв щодо проведення перерахунків від 08.04.2023 (витяг з протоколу №04/23) вбачається, що при розрахунку вартості послуг водопостачання та водовідведення обсягом 26 086 м.куб. позивачем застосовано чинний в липні 2021 року тариф 38,84 грн/м.куб., що не може відповідати фактичним обставинам справи та змісту спірних правовідносин, позаяк наведений обсяг спожито відповідачем протягом 08.12.2016-11.08.2021, а не в липні 2021 року.

Беручи до уваги наведене, здійснивши власний арифметичний розрахунок вартості послуг водопостачання та водовідведення обсягом 26 086 м.куб. за період з 08.12.2016 по 11.08.2021, з урахуванням наданої позивачем в клопотанні №528 від 19.03.2024 інформації про тарифи водопостачання та водовідведення у 2016-2021 роках та виходячи з розміру середньодобового споживання води в означений період (15,2817809 м.куб./добу 26 086 м.куб. без облікового споживання / 1707 діб в період з 08.12.2016 по 11.08.2021), суд встановив, що донарахована вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за об`єктом споживання м. Ужгород, вул. Сільвая в період з 08.12.2016 року по 11.08.2021 року становить 668 933,67 грн, а позов в цій частині таким, що підлягає задоволенню судом. Розрахунок суду знаходиться в матеріалах справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає правомірними та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 045 711,84 грн, з яких 376 778,17 грн заборгованості за період з листопада 2019 року по квітень 2023 року та 668 933,67 грн коригувань обсягу наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за об`єктом споживання м. Ужгород, вул. Сільвая в період з 08.12.2016 року по 11.08.2021 року.

В частині позовних вимог про стягнення 344 246,57 грн боргу (коригувань) слід відмовити, позаяк вимоги в цій частині розраховані з помилковим застосування тарифів на водопостачання та водовідведення 2021 року до правовідносин, що склалися та тривали між сторонами впродовж 2016-2021 років.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, у справі «Горнсбі проти Греції» Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

З огляду на те, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Таким чином, питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

В обґрунтування поданої заяви про надання відстрочки виконання судового рішення представник відповідача зазначає про необхідність врегулювання кошторисних призначень відповідача, з урахуванням його статусу як державної установи, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України у районах Закарпатської області.

Згідно з Указом Президента України № 1572/99 від 15.12.1999 року «Про систему центральних органів виконавчої влади» до системи центральних органів виконавчої влади України входять міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. Центральні органи виконавчої влади можуть мати свої територіальні органи, що утворюються, реорганізуються і ліквідовуються в порядку, встановленому законодавством.

У відповідності до вимог ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. 10 Закону України «Про оборону України», Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та здійснює управління переданим Міністерству оборони України військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Згідно з п. 1 Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (далі Положення) Міністерство оборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період. Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили та Держспецтрансслужба.

Приписами ст. 4 Положення на Міністерство оборони України покладено забезпечення життєдіяльності Збройних Сил, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння і військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил у межах коштів, передбачених державним бюджетом, і здійснення контролю за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил; утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи і організації, які належать до сфери управління Міноборони, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, інші функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; реєструє військові частини як суб`єкти господарської діяльності; веде облік об`єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» та Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 448 від 03.07.2013 року (далі Положення №448), Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево (відповідач у даній справі) є органом влади на місцях в системі Збройних Сил України, на який покладені функції з використання, утримання і експлуатації за призначенням фондів (навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок Збройних Сил України) і територій військових містечок, у тому числі здійснення відомчого контролю за правильним та цільовим використанням земель оборони, нерухомого майна (будівель, споруд, інших адміністративних приміщень), їх облік та охорону.

Пунктом 2.1 Положення №448 визначено, що квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України.

Квартирно-експлуатаційний відділ або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями (п. 8.7 Положення№ 448).

Згідно з п. 8.8 Положення №448 оплата спожитих комунальних послуг та енергоносіїв за військові частини, які розміщуються (у тому числі тимчасово) на фондах, що орендовані Міністерством оборони України, здійснюється за договорами про постачання (відшкодування вартості спожитих) комунальних послуг та енергоносіїв квартирно-експлуатаційними органами, у зоні відповідальності яких знаходяться займані об`єкти, на підставі укладених договорів оренди згідно із Міністерством оборони України.

У відповідності до п. 1 Положення про Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево, затвердженого наказом командувача сил логістики Збройних сил України №242 від 09.09.2022 року, Відділ є державною установою, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно - інфраструктурного (квартирно-експлуатаційного) забезпечення військових частин, закладів, установ та організації Збройних Сил України у районах Закарпатської області.

Враховуючи викладене, розглядаючи клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення, судом встановлено, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Мукачево є державною установою, яка створена з метою організації виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України у районах Закарпатської області, є самостійним структурним підрозділом органу державної влади - Міністерства оборони України, яка згідно з Положенням №488 наділена повноваженнями здійснювати функції органу державної влади щодо квартирно-експлуатаційного, комунального та іншого забезпечення військових формувань на відповідній території, у тому числі в спірних відносинах, фінансуєтсья з Державного бюджету України.

Позивач в судовому засіданні не заперечує проти задоволення означеного клопотання відповідача та надання йому відстрочки виконання рішення терміном на 1 рік, що дає суду підстави вважати, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення не буде порушувати майнові інтереси Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода».

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Приписами частини 1 статті 239 ГПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Враховуючи наведене, беручи до уваги зазначені відповідачем обставини неможливості наразі виконати рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі, з огляду на відсутність заперечень позивача щодо порушення власних майнових інтересів наданням відстрочки відповідачу, статус останнього, як установи, метою діяльності якої є організація виконання завдань з питань інженерно-інфраструктурного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України, що в умовах воєнної агресії російської федерації проти України під час введення воєнного стану свідчить про безпосередню участь відповідача у виконанні обов`язків з оборони України, захисту суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, що є найважливішими функціями держави відповідно до ст. 17 Конституції України, з урахуванням розумного балансу приватних та публічних інтересів сторін у справі та із застосуванням принципів пропорційності, розумності та справедливості, - суд вважає, що задоволення клопотання відповідача не порушуватиме балансу інтересів сторін, є пропорційним та слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, а відтак, клопотання Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево від 16.04.2024 про відстрочення сплати суми заборгованості підлягає задоволенню судом, а виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі, - відстроченню на 1 рік, але не пізніше року з дати ухвалення даного рішення суду.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Берегівська-об`їзна, 1А, код ЄДРПОУ 08439994) на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (88000, м. Ужгород, вул. Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03344326) 1 045 711,84 грн (один мільйон сорок п`ять тисяч сімсот одинадцять гривень 84 копійки) заборгованості, відстрочивши виконання рішення на 1 рік, але не пізніше 16 квітня 2025 року.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Мукачево (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Берегівська-об`їзна, 1А, код ЄДРПОУ 08439994) на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (88000, м. Ужгород, вул. Митна, буд. 1, код ЄДРПОУ 03344326) 15 685,68 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п`ять гривень 68 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

4. В решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 22 квітня 2024 року.

СуддяЛучко Р.М.