Рішення

від 22.04.2024 по справі 909/33/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/33/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: фізичної особи-підприємця Шевлякової Оксани Адамівни, АДРЕСА_1 .

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинакапіталінвест", вул. Тисменицька, буд. 238, кв. 22, м. Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення заборгованості в сумі 40407,04 грн, а саме: 40000,00 грн - основного боргу, 200,00 грн - інфляційного збільшення та 207,04 грн - 3 % річних,

встановив: фізична особа-підприємець Шевлякова Оксана Адамівна звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинакапіталінвест" про стягнення заборгованості в сумі 40407,04 грн, а саме: 40000,00 грн основного боргу, 200,00 грн інфляційного збільшення та 207,04 грн 3 % річних.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 18.01.2024 Господарським судом Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надіслав рекомендованою кореспонденцією за адресою місцезнаходження відповідача згідно даних ЄДРЮОФОПГФ: вул. Тисменицька, буд. 238, кв. 22, м. Івано-Франківськ, 76018.

Зазначена кореспонденція повернута до суду АТ Укрпошта. На конверті прикріплено довідку ф.20, в якій зазначено підставу повернення за закінченням терміну зберігання, дата проставлення відмітки (печатки) АТ Укрпошта 08.02.2024.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом пунктів 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою Судова повістка або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки у цьому випадку отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару на суму 40000 грн, тому відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк. За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано 200 грн інфляційного збільшення боргу та 207,04 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надав.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець Шевлякова Оксана Адамівна замовила у Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинакапіталінвест" товари, а саме: "Піддон дерев`яний (1 сорт) 1200х800" у кількості 160 штук загальною вартістю 40000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галичинакапіталінвест" виставило рахунок на оплату №4 від 01.05.2023 на оплату зазначеного товару.

Позивач перерахувала кошти в розмірі 40000 грн на рахунок відповідача згідно платіжної інструкції №102 від 01.05.2023.

Однак, відповідач не здійснив поставку товару та не повернув сплачені позивачем кошти.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу від 17.10.2023 про поставку товару або повернення коштів, а також повторно направив вимогу від 24.10.2023, які відповідачем отримано.

Однак, вимоги позивача залишені без виконання - відповідачем товар не поставлено, попередню оплату не повернуто.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновок суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з приводу поставки товару. Так, відповідачем виставлено позивачу рахунок №4 від 01.05.2023 на оплату товару, позивачем здійснено його оплату, отже у відповідача виник обов`язок поставити оплаченений товар позивачу.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач скористався правом, наданим йому частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, а саме: звернувся до відповідача із вимогою щодо передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у семиденний строк з дня отримання вимоги.

Однак, відповідачем не здійснено поставку оплаченого товару та не повернуто сплачені позивачем кошти попередньої оплати у семиденний строк з дня отримання вимоги.

Відповідачем не надано суду будь-яких доказів виконання свого зобов`язання з поставки товару чи повернення попередньої оплати позивачу.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення боргу в розмірі 40000 грн попередньої оплати є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з повернення попередньої опитати, отже, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що такий розрахунок є арифметично правильним, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Отже, позовні вимоги про стягнення 200 грн інфляційних втрат та 207,04 грн 3 % річних є обґрунтованими.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).

За встановлених судом обставин справи, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця Шевлякової Оксани Адамівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинакапіталінвест" про стягнення 40407,04 грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галичинакапіталінвест", вул.Тисменицька, буд. 238, кв. 22, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 38554690) на користь фізичної особи-підприємця Шевлякової Оксани Адамівни, АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 40000 (чотири тисячі) грн основного боргу, 200 (двісті) грн інфляційних втрат, 207 (двісті сім) грн 04 коп. 3 % річних, 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.04.2024

Суддя Неверовська Л.М.